Рішення № 73993550, 14.05.2018, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7680/17

пров. 2/202/591/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 травня 2018 року Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська

у складі : судді- Бєльченко Л.А.

при секретарі- Федорченко А.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінавто-плюс» про захист прав споживача, визнання недійсним договору, застосування наслідків недійсності договору,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з цим позовом до ТОВ «Фінавто-плюс», указуючи, що 31.05.2017 року між ними був укладений договір № 100081. За цим договором він мав сплатити ТОВ «Фінавто-плюс» передплату (аванс) за транспортний засіб комбайн Claas Mega 218 в сумі 87 000 гривень, що становить 10% вартості комбайна, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок відповідача, після чого з ним буде укладено договір лізингу. В цей же день він, позивач, сплатив указану суму, після чого між ними був підписаний договір і додатки до нього.

На початку липня 2017 року на його звернення ТОВ «Фінавто-плюс» надало аналітичний висновок, відповідно до якого виконання завдання по пошуку належного транспортного засобу Claas Mega 218 за бажаною ціною 870 000 грн. неможливо і надали альтернативні варіанти за ціною, що значно перевищує вартість комбайну. Після того, він, позивач, звернувся до відповідача із заявою про зміну об’єкту договору з комбайну на легковий автомобіль, а у випадку можливості, просив повернути грошові кошти. На вказане звернення відповіді він не отримав.

Після ретельного вивчення документів, він зрозумів, що підписав не договір лізингу, а договір доручення. При цьому представником відповідача йому не було роз’яснено призначення платежу в сумі 87 000 грн., який виявився винагородою за організаційні заходи, пов’язані з підготовкою, перевіркою та укладанням договору. Йому не було надано достовірної інформації, він вважав, що сплачує кошти в рахунок оплати вартості автомобіля.

Позивач вважає, що відповідачем порушені його права як споживача, а саме, статті 15,21,18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо надання необхідної, доступної та достовірної інформації; порушено принцип рівності сторін договору, а умови договору є несправедливими і призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін, завдають йому як споживачеві шкоди.

Так, в договорі указано, що повірений зобов’язується за дорученням довірителя від його імені, в його інтересах та за його кошти здійснити юридичні дії та надати послуги щодо пошуку транспортного засобу, визначеного цим договором; здійснення інформування, консультування, надання пропозицій, супроводження послуг та проведення робіт, пов’язаних із сприянням довірителю в укладанні ним або від його імені договору поставки/купівлі-продажу або будь-якого іншого договору, за яким довіритель в подальшому отримує у власність транспортний засіб, на умовах найбільш вигідних для нього. Пунктом 10 цього договору визначено, що довіритель зобов’язаний перерахувати на рахунок повіреного кошти в розмірі, визначеному у додатку № 3 до договору, тобто 10 відсотків від заявки № 1 Договору № 100081 від 31.05.2017 року.

Згідно рахунку та квитанції банку № 00,7766972741 від 31.05.2017 року ним, позивачем, перераховано на рахунок відповідача 87 000 грн. Він, ОСОБА_1, вважає умови договору, що стосуються винагороди повіреного, несправедливими, зокрема ті, що стосуються порядку і наслідків дострокового припинення договору та відповідальності сторін.

Так, відповідно до п.15.5 даний договір може бути припинений шляхом односторонньої відмови замовника. Водночас підпунктом 1.7 визначено, що винагорода, яка вказана у п.10.2, не повертається. Таким чином, відповідач звільнив себе від будь-яких негативних наслідків у разі розірвання договору, в тому числі і не з вини позивача, що, на думку останнього, призводить до дисбалансу договірних відносин.

Тому, посилаючись на вимоги статей 203,215,216,625,549 ЦК України,статті 18 Закону «Про захист прав споживачів», позивач просив суд визнати недійним Договір № 100081 від 31.05.2017 року, укладений між ним і ТОВ «Фінавто-плюс» і стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 102 745,32 грн., з яких 87 000 грн. основний борг; 10 189,73 грн..- пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань; 1222,77 грн. і 4 322,82 грн. – річні від простроченої суми.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. На адресу суду був направлений відзив ТОВ «Фінавто-плюс» на позовну заяву ОСОБА_1, з якої видно, що відповідач заперечує проти позову, указуючи, що 31.05.2017 року між ТОВ «Фінавто-плюс» і позивачем був укладений Договір № 100081. Позивач як на підставу свого позову посилається на порушення його права щодо отримання необхідної, доступної та достовірної інформації. Проте не указує, яку інформацію він не отримав і яким чином відповідач обмежив його право на таке отримання. В той же час, позивач ознайомився з Договором, уважно його прочитав та зрозумів його умови, про що свідчить його підпис па кожній сторінці Договору і заява від 31.05.2017 року. Позивач укладав договір добровільно, був згоден зі всіма умовами, про що свідчить факт укладання договору і відсутність заяв позивача про розірвання або зміну умов Договору через незгоду з його умовами. Позивач погодився на запропоновану вартість послуг, законодавчо не вимагається зазначення в договорі обґрунтування вартості послуг. Позивач стверджує про несправедливість умов Договору, але не зазначає, які це умови і зміну яких інших умов договору зумовить визнання їх недійсними. Враховуючи, що договір може бути визнаний недійсним в цілому з підстав несправедливості його умов лише у разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, а позивач не зазначає такі положення, його вимога про визнання договору є незаконна. Також безпідставними вважає відповідач вимоги позивача щодо стягнення пені і інфляційних втрат, оскільки після укладання договору № 100081 від 31.05.2017 року у відповідача не виникло зобов’язання сплатити позивачеві 87 000 гривень. За таких підстав у відповідача відсутня відповідальність за прострочення грошового зобов’язання. Відповідач просив суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог повністю, розглядати справу за відсутності представника відповідача.

З’ясувавши всі обставини справи і перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 31.05.2017 року між сторонами був укладений договір №100081, відповідно до умов котрого довіритель ОСОБА_1 доручає, а повірений ТОВ «Фінавто-плюс» зобов’язується вчиняти за винагороду фактичні або юридичні дії, пов’язані з наданням інформаційних, консультаційних, юридичних послуг з подальшим укладанням або виконанням замовником договору щодо надання в користування, володіння, розпорядження транспортного засобу (в т.ч. сільськогосподарського) (п.2 Договору). Відповідно до п.10 Договору , у зв’язку з виконанням зобов’язань за цим Договором, повіреному належить винагорода, розмір якої зазначений у Додатку № 3 до цього договору і становить 10 відсотків від заявки № 1. Відповідно до заявки № 1 до договору ОСОБА_1 на виконання Договору просив вчинити ТОВ «Фінавто-плюс» дії, зазначені у пп.3.1. Договору, які будуть направлені на отримання ним транспортного засобу комбайну Claas Mega 218 за бажаною ціною 870 000 грн. Згідно з п.15.5 Договору замовник має право відмовитись від Договору в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє повіреного шляхом направлення рекомендованою поштою на адресу повіреного відповідного листа з чітким волевиявленням щодо відмови від договору та зазначенням власних банківських реквізитів (а.с. 13-16).

Відповідно до акту наданих послуг до Договору № 100081 від 31.05.2017 року позивач отримав і прийняв надані відповідачем послуги з представництва зацікавлених сторін, послуги з оформлення документів, послуги з юридичної консультації та правового інформування, послуги у сфері опитувань. Претензій з приводу обсягу консультацій замовник не мав. Цей акт є підставою для фінансового розрахунку з виконавцем (а.с.19).

У червні 2017 року ТОВ «Фінавто-плюс» на адресу позивача був направлений аналітичний висновок № 100081/1 про неможливість отримання комбайну за бажаною ціною 870 000 грн. (а.с.22-27).

У липні 2017 року позивач направив на адресу ТОВ «Фінавто-плюс» заяву з проханням замінити транспортний засіб комбайн Claas Mega 218 на легковий автомобіль Ford Kuga ( а.с. 20). 28.08.2017 року позивачеві направлений лист ТОВ «Фінавто-плюс» про те, що для придбання товариством Ford Kuga з дизельним двигуном за повну вартість, йому необхідно направити на адресу товариства заявку № 2, в якій уповноважити ТОВ «Фінавто-плюс» на придбання транспортного засобу і здійснити оплату 100% вартості автомобіля шляхом переказу коштів на рахунок товариства (а.с.46).

Наведене свідчить, що між сторонами 31.05.2017 року був укладений договір про надання послуг.

Згідно частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням статті 907 ЦК України визначено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Аналогічні положення містяться в п.15.5 Договору № 100081 від 31.05.2017 року, укладеного між сторонами.

Статтею 906 ЦК встановлена відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг. Так, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до частин першої,другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п*ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Як слідує з Договору № 100081 від 31.05.2017 року та заяви позивача від цієї ж дати (а.с.45), ОСОБА_1 уважно прочитав та зрозумів умови Договору та конкретно отримав інформацію від менеджера-консультанта; отримав примірник договору з додатками.

Отже, посилання позивача на те, що він не отримав необхідної, доступної, достовірної інформації щодо умов укладеного Договору, чим порушено його право як споживача, вимоги Закону «Про захист прав споживачів» щодо рівності сторін договору, суд вважає безпідставними.

Суд вважає, що твердження позивача про несправедливість умов Договору № 100081 від 31.05.2017 року, що призводить до істотного дисбалансу договірних прав і обов’язків сторін, у зв’язку з чим договір може бути визнаний недійним, також є безпідставним.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що несправедливими умовами договору позивач вважає відсутність передбаченої договором можливості повернення грошових коштів, сплачених за надання послуг відповідачу, у разі розірвання договору, або його невиконання виконавцем.

Проте зазначене позивачем не відповідає фактичним обставинам.

Так, як зазначено судом вище, статтею 906 ЦК України встановлена відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг. Крім того, у разі незгоди з умовами договору, позивач не був позбавлений можливості скористатися своїм правом, визначеним статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і відповідно , протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору про надання послуг. Натомість таких дій позивач не вчинив.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів», на порушення вимог якої відповідачем посилається позивач, містить самостійні підстави для визнання недійсними умов договору, що обмежує права споживача. Так, відповідно до цієї норми Закону продавець ( виконавець,виробник) не повинен включати у договорі із споживачем, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс прав та обов’язків на шкоду споживача .

Позивач, посилаючись на норми цієї статті Закону, указує, що у разі коли зміна положення або визнання його недійсним, зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача : 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаний недійсним в цілому. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачем тлумачиться на користь споживача.

Однак, позивачем не доведено, які умови договору, зміна яких зумовить визнання недійсним договору в цілому, в тому числі щодо природи договору. Позивачем не доведено, які положення в договорі є нечіткими або двозначним.

З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для визнання недійсним Договору № 100081 від 31.05.2017 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ «Фінавто-плюс».

Вимоги позивача щодо стягнення з ТОВ «Фінавто-плюс» грошової суми за надані послуги у розмірі 87 000 гривень, інфляційних,трьох відсотків річних, пені також не підлягають задоволенню.

Як встановлено, 87 000 грн. сплачено позивачем на користь ТОВ «Фінавто-плюс» за надані послуги відповідно до Договору № 100081 від 31.05.2017 року. Відповідно до встановлених норм діючого законодавства ОСОБА_1 не звертався до ТОВ «Фінавто-плюс» з заявою про відмову від договору.

Відповідно до змісту даного договору у відповідача не виникло обов’язку з 01.06.2017 року сплатити позивачеві 87 000 грн. Тож, застосування до правових відносин, що виникли між сторонами за Договором № 100081 від 31.05.2017 року про надання послуг є безпідставним.

Положеннями статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини. На які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що позивачем позовні вимоги не доведені, вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивачева.

Керуючись ст. ст. 4,5,13,81,259,263-265 ЦПК України , суд-

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_1 у позовних вимогах до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінавтоплюс» про захист прав споживача, визнання недійсним договору, застосування наслідків недійсності договору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції.

Суддя Бєльченко Л.А.