Ухвала суду № 73992847, 14.05.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

№1кп/263/27/2018

№263/11178/14к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018р. м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Томіліна О.М., судді Скрипниченко Т.І., присяжних: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретарі Гущиній О.О., за участю прокурора Балджи О.М., перекладача ОСОБА_4, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відносно обвинувачених:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, п.7 ч.2 ст.115 КК України,

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28, п.7 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15, п.п.1,7,13 ч.2 ст.115, ч.3 ст.187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

В ході судового розгляду кримінального провадження захисником обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_5 заявлено клопотання про призначення комісійної судово-медичної експертизи, проведення якої доручити експертно-медичній установі КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи». На вирішення експертів поставити питання, чи могли тілесні ушкодження, з урахуванням раневого каналу, від яких настала смерть потерпілого ОСОБА_9, утворитись за обставин, на які посилається потерпілий ОСОБА_10, в ході допиту в судовому засіданні від 11.08.2016 року, з урахуванням антропометричних даних як обвинуваченого ОСОБА_7 так і потерпілого ОСОБА_9?

В обґрунтування клопотання захисник посилається на те, що висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 № 2696 від 03.08.2014 року (закінчена 10.09.2014 року), на її думку, є неповним та неточним, оскільки не містить докладний опис проведених експертом досліджень, якими би були обґрунтовані відповіді на поставлені запитання, не містить опису отриманих експертом матеріалів та докладного опису проведених досліджень, у тому числі методів, застосованих у дослідженні, отриманих результатів та їх експертної оцінки, у вступній частині висновку судово-медичної експертизи не зазначено: нормативні акти, методики, рекомендовану науково-технічну та довідкову літературу, інші інформаційні джерела, які використовувались експертом при вирішенні поставлених питань.

Захисник у клопотанні стверджує, що допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_11 пояснив, що він проводив експертизу трупа ОСОБА_9 Також він пояснив, що в момент нанесення загиблому ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, останній знаходився у вертикальному положенні. Легкі тілесні ушкодження, які мались на тілі ОСОБА_9, не відносяться до слідів боротьби. При цьому експерт не зміг обґрунтувати свою відповідь, на підставі чого він в судовому засіданні прийшов до такого висновку. Однак, захисник вважає, що для отримання обґрунтованої відповіді на питання: «В якому положенні знаходився ОСОБА_9 в момент заподіяння йому ушкоджень, які призвели до смерті?» необхідно призначити комісійну судово-медичну експертизу. Окрім того, потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_10, а також обвинувачені надали суперечливі покази щодо обставин скоєння злочину, зокрема, потерпілий ОСОБА_12 пояснив, що під час конфлікту, коли він вибіг з арки двору, то побачив як ОСОБА_8 наносив удари ОСОБА_9, він закричав до ОСОБА_8, і коли він підбіг до них то останній наніс йому удар ножем по тулубу. В той момент коли ОСОБА_8 наносив удари ОСОБА_9, біля ОСОБА_9 обвинуваченого ОСОБА_7 не було, вони були удвох, при цьому обернуті обличчям один до одного. Потерпілий ОСОБА_10 при цьому пояснив суду, що під час конфлікту він на якийсь момент втратив з виду ОСОБА_13 Коли він його побачив, то біля нього знаходився ОСОБА_7, який наносив ОСОБА_9 удари в обличчя, потім схопив його за шию. Він підбіг до них та намагався їх розборонити, однак, отримав удар по голові. В цей момент він побачив, як ОСОБА_8 наносить ОСОБА_9 удари ножем по тулубу, ОСОБА_7 крикнув ОСОБА_8 «мочи». ОСОБА_7 тримав в цей час ОСОБА_9 міцно за шию, останній намагався вирватись, при цьому він був в нагнутому положенні. Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 пояснив, що коли ОСОБА_10 його бив, він декілька разів знепритомнів, а коли він прийшов до тями, то побачив хлопця, який лежав на асфальті, це був ОСОБА_9, а неподалік стояли ОСОБА_10 та ОСОБА_12 ОСОБА_9 він не тримав, та не наносив йому ніяких ударів. Обвинувачений ОСОБА_8 підтвердив пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 ОСОБА_14 експертиза була проведена без врахування антропометричних даних як обвинуваченого так і загиблого ОСОБА_9, оскільки тілесні ушкодження, які було спричинено ОСОБА_9 і яке призвело до смерті, а саме проникаюче колото-різане поранення передньої поверхні грудної клітини зліва, яке починається раною між навколо грудної та середньо-ключичною лініями у 5-му міжреберному просторі, від якої відходить раневий канал, який їде спереду назад, знизу догори та зліва направо, ушкоджуючи підшкірно-жирову клітковину, міжреберні м’язи у 5-му міжреберному просторі, проникає у плевральну порожнину зліва, ушкоджує серцеву сорочку, висхідний відділ дуги аорти, де сліпо закінчується в її просвіті. Довжина раневого каналу складає близько 6,5-7 см; проникаюче колото-різане поранення грудної клітини лівої бокової поверхні грудної клітини, яке починається раною по середньо-пахвовій лінії у 6-му межреберному просторі, від якої відходить раневий канал, який йде зліва направо, декілька знизу догори, та спереду назад, ушкоджуючи підшкірно-жирову клітковину, міжреберні м’язи у 6-му міжреберному просторі, проникає у ліву плевральну порожнину, ушкоджує нижню долю лівої легені, де сліпо закінчується, довжина раневого каналу складає близько 3-4 см, які утворились від двукратної дії плоского колюче-ріжучого предмету не задовго до смерті і стосовно живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя під час їх спричинення, які призвели до смерті, та полягають у прямому причинному зв’язку з настанням останній, не можливе було спричинити при обставинах вказаних потерпілим ОСОБА_10, оскільки зріст обвинуваченого ОСОБА_7 складає 165-170 см., а зріст загиблого ОСОБА_9 складає 180 см.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 підтримала подане клопотання та просила додатково поставити на вирішення експертів такі питання:

1)Чи могли тілесні ушкодження, які малися у ОСОБА_9 у вигляді садна в лобній області справа та садна в області лівої ключиці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, утворитися від дій сторонньої особи?

2)Чи можливе отримання вказаних тілесних ушкоджень, які малися у ОСОБА_9 при падінні з висоти власного зросту?

3)Чи було надано тілу потерпілого додаткове прискорення при падінні з висоти власного росту при отриманні тілесних ушкоджень?

Обвинувачені та захисник ОСОБА_6 клопотання підтримали.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, оскільки експертиза проведена в повному обсязі, містить всі відповіді на поставлені питання. Допитаний в судовому засіданні експерт пояснив свої висновки та відповів на усі задані питання, у тому числі щодо механізму отримання тяжких тілесних ушкоджень. Інші питання, поставлені захисником у судовому засіданні, не обґрунтовані у клопотанні, у послідуючих експертизах, висновки яких не заперечується захистом, експертом надані відповіді на поставленні питання з урахуванням пояснень потерпілого ОСОБА_10

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та надані медичні документи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ч.1 ст.332 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Згідно вимог ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права. Також, частиною другої даної статті визначені підстави обов'язкового призначення експертизи.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об’єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Положеннями Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 08.10.98 № 53/5 передбачено, що згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи (п.1.2.11).

Первинною є експертиза, коли об'єкт досліджується вперше.

Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об'єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.

Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об'єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).

Комісійною є експертиза, яка проводиться двома чи більшою кількістю експертів, що мають кваліфікацію судового експерта за однією експертною спеціалізацією (фахівцями в одній галузі знань). Комісія експертів може утворюватися органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), або керівником експертної установи.

Комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються як експерти експертних установ, так і фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

Згідно з вимогами ч.1 ст.356 КПК України за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого, або за власною ініціативою суд має право викликати експерта для допиту для роз'яснення висновку. Тобто, допит експерта в суді є способом перевірки достовірності висновку та його значення для справи.

З висновку СМЕ №2696 від 10.09.2014р. вбачається, що при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_9 виявлено: проникаюче колото-різане порання передньої поверхні грудної клітини зліва, яке починається раною між навколо грудної та середньо-ключичною лініями у 5-му міжреберному просторі, від якої відходить раневий канал, який іде спереду назад, знизу догори, та зліва направо, ушкоджуючи підшкірно-жирову клітковину, міжреберні м'язи у 5-му міжреберному просторі, проникає у плевральну порожнину зліва, ушкоджує серцеву сорочку, висхідний відділ дуги аорти, де сліпо закінчується в її просвіті. Довжина раневого каналу складає близько 6,5-7 см; проникаюче колото-різане поранення грудної клітини лівої бокової поверхні грудної клітини, яке починається раною по середньо-пахвовій лінії у 6-му межреберному просторі, від якої відходить раневий канал, який йде зліва направо, дещо знизу догори, та спереду назад, ушкоджуючи підшкірно-жирову клітковину, міжреберні м’язи у 6-му міжреберному просторі, проникає у ліву плевральну порожнину, ушкоджує нижню долю лівої легені, де сліпо закінчується, довжина раневого каналу складає близько 3-4 см, які утворювалися від двукратної дії плоского колюче-ріжучого предмету незадовго до смерті і стосовно живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя під час їх спричинення, які призвели до смерті, та полягають у прямому причинному зв’язку з настанням смерті. Також були виявлені по одній садні в лобній області справа, в області лівої ключиці, які утворилися від двократної дії тупих предметів незадовго до смерті та відносно живих осіб мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Причиною його смерті стали проникаючі колото-різані поранення грудної клітини зліва з ушкодженням висхідного відділу дуги аорти, лівої легені, які призвели до внутрішній кровотечі та ускладнилися гострим недокрів’ям внутрішніх органів. Враховуючи розвиток ранніх трупних явищ на місці огляду трупа та беручи до уваги безпосередню причину смерті та крововтрату, яка мала місце, смерть ОСОБА_9 настала приблизно за 2-3 години. Враховуючи крововтрату, що була в нього після спричинення тілесних ушкоджень, смерть його настала у короткий проміжок часу, що обчислюється декількома хвилинами. Після заподіяння йому тілесних ушкоджень, він міг здійснювати будь-які самостійні дії, але не в повному обсязі та короткий проміжок часу до настання гострого недокрів’я внутрішніх органів. Під час спричинення йому тілесних ушкоджень він відчував фізичний біль. При судово-токсикологічному дослідженні крові й нирки від його трупа спирт етиловий знайдений в кількості у крові - 2,4%о, у нирці - 1,61%о, що при житті могло бути розцінене як алкогольне сп’яніння середнього ступеня. Враховуючи характер та локалізацію наявних в нього тілесних ушкоджень, під час їх спричинення він був обернутий передньою поверхнею тіла до нападника, або близькому до нього положенні. Будь-яких тілесних ушкоджень, які могли б свідчити про можливу боротьбу чи самооборону на його тілі знайдено не було.

В судовому засіданні під час допиту експерт Маріупольського відділення СМЕ Донецького обласного бюро СМЕ ОСОБА_11 надав сторонам кримінального провадження та суду роз'яснення щодо висновку судово-медичної експертизи №2696 від 10.09.2014р.

При дослідженні висновку судово-медичної експертизи №2696 від 10.09.2014р. та допиті експерта ОСОБА_11 судом були з'ясовані наступні обставини: чи додержано вимоги закону при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на поставленні питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та висновком експертизи; обґрунтованість висновку експерта та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

В судовому засіданні було встановлено, що судово-медичний експерт ОСОБА_11 має стаж експертної роботи 10 років (з 2007р.) за спеціальністю «судово-медична експертиза», 5 кваліфікаційний клас, тобто є компетентним суб’єктом проведення експертизи.

Експерт ОСОБА_11 роз’яснив, що потерпілому було нанесено 2 подібних удари колюче-ріжучим предметом, внаслідок яких виникли проникаючі колото-різане порання грудної клітини, а саме, удари були направлені спереду назад, знизу догори, та зліва направо. Потерпілий та нападник були повернуті передньою поверхнею один до одного. Більш вірогідно, що потерпілий знаходився у вертикальному положенні або ближчому до нього, при цьому не виключено, що він міг бути нахиленим вперед на 20-30є. Людина, яка була нижче за потерпілого, мала можливість нахилити його вперед фізичним зусиллям. Кожний удар окремо міг привести до смерті потерпілого.

Таким чином, в ході судового засідання було встановлено, що під час проведення судово-медичної експертизи, експертом були надані вичерпні відповіді на всі питання, які були поставлені на вирішення експерта слідчим.

Згідно з висновком СМЕ №2696/94 від 13.10.2014 р. при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_9 виявлено: проникаюче колото-різане порання передньої поверхні грудної клітини зліва, яке починається раною між навколо грудної та середньо-ключичною лініями у 5-му міжреберному просторі, від якої відходить раневий канал, який іде спереду назад, знизу догори, та зліва направо, ушкоджуючи підшкірно-жирову клітковину, міжреберні м'язи у 5-му міжреберному просторі, проникає у плевральну порожнину зліва, ушкоджує серцеву сорочку, висхідний відділ дуги аорти, де сліпо закінчується в її просвіті. Довжина раневого каналу складає близько 6,5-7 см; проникаюче колото-різане поранення грудної клітини лівої бокової поверхні грудної клітини, яке починається раною по середньо-пахвовій лінії у 6-му межреберному просторі, від якої відходить раневий канал, який йде зліва направо, дещо знизу догори, та спереду назад, ушкоджуючи підшкірно-жирову клітковину, міжреберні м’язи у 6-му міжреберному просторі, проникає у ліву плевральну порожнину, ушкоджує нижню долю лівої легені, де сліпо закінчується, довжина раневого каналу складає близько 3-4 см, які утворювалися від двукратної дії плоского колюче-ріжучого предмету незадовго до смерті і стосовно живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя під час їх спричинення, які призвели до смерті, та полягають у прямому причинному зв’язку з настанням смерті. Також були виявлені по одній садні в лобній області справа, в області лівої ключиці, які утворилися від двократної дії тупих предметів незадовго до смерті та відносно живих осіб мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Враховуючи локалізацію колюче-ріжучих поранень, вони могли утворитися за обставин, на які посилається ОСОБА_10 під час проведення слідчого експерименту за його участю 01.10.2014 р. при нанесенні ударів ножем. Садни в лобній області справа, в області лівої ключиці могли утворитися за обставин, на які посилається ОСОБА_15 під час проведення слідчого експерименту за його участю 01.10.2014 р., при ударах кулаками руки ОСОБА_7 в область обличчя та лоба ОСОБА_9 та садна в області лівої ключиці утворилися внаслідок захвату лівою рукою шиї ОСОБА_9

При заявлені захисником в судовому засіданні додаткових питань для експертизи нею не було належним чином обґрунтовано необхідність поставлення цих додаткових питань, у висновку вищевказаної експертизи №2696/94 від 13.10.2014 р., висновки якої не заперечуються стороною захисту, експертом фактично надані відповіді на поставленні питання з урахуванням пояснень потерпілого ОСОБА_10

Відповідно до положень п.п.10-12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо.

Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.

Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб.

Комісійна експертиза призначається у випадках, коли є потреба провести дослідження за участю декількох експертів - фахівців у одній галузі знань.

Відповідно до п.3 та п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 року №8 «Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах» при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності. У випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження. Не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи, тощо.

Посилання захисника ОСОБА_5 на те, що у висновку експерта №2696 від 10.09.2014р. маються деякі недоліки та неточності, суд не приймає, оскільки шляхом допиту експерта в судовому засіданні такі неточності були усунуті, через що обставин, які б свідчили про порушення при проведені такої експертизи з боку судово-медичного експерта, судом не встановлено.

Інші доводи сторони захисту стосовно висновку експерта №2696 від 10.09.2014р. суд відповідно до вимог КПК України буде вирішувати під час оцінки доказів у їх сукупності в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Також, суд зазначає, що під час ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті судом буде надана оцінка всіх об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені відповідно до ст.94 КПК України всебічно, повно та неупереджено.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 року, гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Враховуючи вищевикладене, а також тривалість провадження по даному кримінальному провадженні, суд вважає, що клопотання необґрунтоване, таке, що призведе до порушення розумних строків розгляду справи та не вплине на встановлення об'єктивної істини по справі, а тому задоволенню не підлягає.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Під час обговорення питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою прокурором заявлено про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вони обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, можуть продовжити злочинну діяльність, переховуватися від суду, тому інші запобіжні заходи не забезпечать їх належної процесуальної поведінки.

Захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яких підтримали обвинувачені, заперечували проти продовження тримання їх під вартою, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України, та перелічені прокурором є необґрунтованими. Захисник ОСОБА_5 також звернула увагу суду на те, що під час судового розгляду не встановлено вини ОСОБА_14 в інкримінованому йому злочині, а також просила врахувати стан його здоров’я.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, при цьому виходить з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі “Летельє проти Франції” від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Згідно зі ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а також вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення – є одними з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

Тому, продовжуючи обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованих злочинів, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченим запобіжний захід у виді взяття під варту, не відпали, й під страхом можливості застосування покарання, передбаченого санкціями статей, які інкриміновані обвинуваченим, останні можуть переховуватись від суду. Також суд оцінює суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченим та ймовірну можливість продовження ними протиправної поведінки у подальшому. Відомостей щодо стану здоров'я обвинувачених, який б унеможливлював їх подальше тримання під вартою, суду не представлено.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає доцільним продовжити обраний до обвинувачених запобіжний захід.

Керуючись ст.ст.2,84,91,101,242,332,331,350,372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про призначення комісійної судово-медичної експертизи.

Продовжити ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» строком на два місяці - до 12 липня 2018 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М.Томілін

Суддя Т.І.Скрипниченко

ОСОБА_16 Роза

ОСОБА_2

ОСОБА_3