Рішення № 73992062, 15.05.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року ЛуцькСправа № 803/706/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

за участю представника позивача Савчук Ю.Н.,

представника відповідача Машевської Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства "Володимир-Волинська птахофабрика" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Володимир-Волинська птахофабрика" (далі - ПрАТ "Володимир-Волинська птахофабрика") про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 1372226,85 грн. та пені в сумі 823,34 грн., а всього - 1373050,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у 2017 році не був виконаний норматив для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки середньооблікова чисельність працюючих на ПрАТ "Володимир-Волинська птахофабрика" у 2017 році складала 1208 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 33 осіб, а норматив для працевлаштування осіб з інвалідністю складає 48 осіб. Позивач вважає, що відповідачем не забезпечено працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 15 чоловік. Відтак, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, на підставі статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70 (далі - Порядок №70 від 31.01.2007 року) відповідачу було нараховано до сплати 1372226,85 грн. адміністративно-господарських санкцій та пеню в сумі 823,34 грн., всього 1373050,19 грн., які просить стягнути з відповідача.

Відповідач у відзиві від 04.05.2018 року (а.с.23-31, том 1) позов не визнав, вказує на те, що товариством виконано всі можливі та передбачені Законом №875-ХІІ заходи по створенню робочих місць для осіб з інвалідністю та їх працевлаштування, а тому відсутні будь-які підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій. Вказує на те, що протягом 2017 року товариство жодного разу не відмовило у працевлаштуванні особам з інвалідністю, а позивачем не подано документальних підтверджень таких фактів відмови підприємством у працевлаштуванні направлених на роботу осіб з інвалідністю.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що протягом 2017 року звертався до Володимир-Волинського міськрайонного центру зайнятості із щомісячними звітами форми №3-ПН про наявні вакансії для осіб з інвалідністю, однак, у листі від 20.04.2018 року вих. №416/02-2 центр зайнятості повідомив, що безробітні, які перебувають на обліку, не можуть бути направлені та працевлаштовані на дані вакансії до ПрАТ "Володимир-Волинська птахофабрика".

Відтак, відповідач вважає, що товариство вживало всіх можливих заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а факт їх не працевлаштування у рахунок нормативів робочих місць для даної категорії громадян у зв'язку з їх відсутністю ніяким чином не може слугувати підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені, оскільки передумовою для їх застосування є наявність вини юридичної особи. У зв'язку з цим відповідач вважає позовні вимоги про стягнення з нього адміністративно-господарських санкцій та пені необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а тому просить в задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив від 11 травня 2018 року вих. №443-06/02 (а.с.143-145, том 2) позивач вказує на те, що відповідачем не вжито всіх необхідних заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки товариством не подано до Державної служби зайнятості звіти форми №3-ПН за січень 2017 року, а відтак такі дії роботодавця не можуть свідчити про вчинення ним усіх дій, необхідних для працевлаштування інвалідів, і, відповідно, про наявність підстав для звільнення від відповідальності, передбаченої статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

У запереченні на відповідь Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на відзив на позовну заяву від 11.05.2018 року вих. №171-ЮВ (а.с.153-155, том 2) відповідач вказує на те, що у січні, травні та у вересні 2017 року ПрАТ "Володимир-Волинська птахофабрика" також подавало до Володимир-Волинського міськрайонного центру зайнятості звіти форми №3-ПН, про що свідчить лист цього центру зайнятості від 11 травня 2018 року вих. №473/02-2. Таким чином, відповідач вважає, що ним повністю доведено факт подання звітності форми №3-ПН щомісячно протягом 2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмовому відзиві проти позову, просила у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ) передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частини перша, друга статті 19 Закону №875-ХІІ).

Отже, Законом передбачені гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань.

Згідно зі статтею 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Судом встановлено, що 27.02.2018 року ПрАТ "Володимир-Волинська птахофабрика" подало до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (форма №10-ПІ) від 22.02.2018 року, у якому відображено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу товариства у 2017 році становила 1208 осіб (рядок 01 звіту), з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 33 особи (рядок 02 звіту). При цьому, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-ХІІ, повинна складати 48 осіб (рядок 03 звіту), фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2017 році становив 110510,0 тис. грн. (рядок 04 звіту), де середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 91481,79 грн. (а.с.9).

На думку позивача, товариством не було виконано нормативу щодо кількості працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році у кількості, визначеній чинним законодавством, а саме не працевлаштовано 15 осіб з інвалідністю, а тому Волинським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів були нараховані адміністративно-господарські санкції в сумі 1 372 226,85 грн. та пеня в сумі 823,34 грн., а всього 1 373 050,19 грн., що підтверджується розрахунком вартості робочого місця, розміру сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, які належить сплатити до Державного бюджету Володимир-Волинського району ПрАТ "Володимир-Волинська птахофабрика" (а.с.6). У зв'язку з цим позивач надіслав відповідачу повідомлення від 12.03.2018 року вих. №3/01-1672 про сплату зазначених адміністративно-господарських санкцій не пізніше 15 квітня 2018 року (а.с.15). Однак, відповідач вказану суму адміністративно-господарських санкцій в добровільному порядку не сплатив, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Аналізуючи наявні та досліджені в матеріалах справи докази, суд вважає, що відповідачем було виконано всі необхідні заходи по створенню робочих місць для осіб з інвалідністю і їх працевлаштуванню та дотримано вимоги, встановлені статтею 19 Закону №875-ХІІ, а тому підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій відсутні.

Суд зазначає, що обов'язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом №875-ХІІ нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем у 2017 році фактично було працевлаштовано 33 осіб з інвалідністю.

На думку суду, відповідач вживав необхідні заходи по створенню робочих місць та працевлаштуванню осіб з інвалідністю, а саме: підприємством подавалася інформація у Володимир-Волинський міськрайонний центр зайнятості про потребу в працівниках-інвалідах, направлялись щомісяця протягом 2017 року звіти за формою №3-ПН про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджується відповідними звітами форми №3-ПН за 2017 рік (а.с.41-243, том 1, а.с.158-249, том 2, а.с.1-33, том 3), а також наданими суду листами Володимир-Волинського міськрайонного центру зайнятості від 20.04.2018 року вих. №416/02-2, від 11.05.2018 року (а.с.35-37, том 1, а.с.156-157, том 2), з яких слідує про бажання ПрАТ "Володимир-Волинська птахофабрика" прийняти протягом 2017 року на роботу осіб з інвалідністю. Однак, як повідомив Володимир-Волинський міськрайонний центр зайнятості, в період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року до цього центру зайнятості звернулися 52 громадянина з обмеженими фізичними можливостями. Проте, провівши аналіз звітів ПрАТ "Володимир-Волинська птахофабрика" за формою №3-ПН за 2017 рік та індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю, які перебувають на обліку в центрі зайнятості, Володимир-Волинський міськрайонний центр зайнятості повідомив відповідача про те, що дані особи не можуть бути направлені та працевлаштовані на дані вакансії.

Відтак, судом встановлено, що 15 робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідність залишилися вакантними у зв'язку з тим, що центром зайнятості особи з інвалідністю до відповідача не спрямовувалися та безпосередньо до роботодавця з питань працевлаштування не зверталися, тобто залишилися вакантними не з вини підприємства.

Поряд з цим, фактів відмови зі сторони відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за 2017 рік не встановлено.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, а тому відсутні підстави для застосування до підприємства відповідача адміністративно-господарських санкцій. Також суд вважає хибними доводи позивача, що відповідач не дотримався норм чинного законодавства та не виконав норматив, встановлений статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", тому не може бути звільненим від обов'язку по сплаті адміністративно-господарських санкцій, оскільки такі твердження спростовуються зібраними по справі доказами та вищевикладеними обставинами справи.

Окрім того, згідно з частиною першою статті 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Як встановлено приписами статті 19 Конституції України позивач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як випливає з приписів частини третьої статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" до обов'язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування інвалідів, бо саме з цією метою роботодавці зобов'язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Отже, виходячи з наведених вимог закону, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для їх працевлаштування.

Враховуючи те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, доказів того, що підприємство не створило робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України позивачем не надано, тому суд дійшов висновку про те, що у позивача не було підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ПрАТ "Володимир-Волинська птахофабрика" адміністративно-господарських санкцій в сумі 1372226,85 грн. та пені в сумі 823,34 грн., а тому відмовляє у задоволенні позову повністю.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі на підставі Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Писаревського, будинок 3А, ідентифікаційний код 13369882) до Приватного акціонерного товариства "Володимир-Волинська птахофабрика" (44700, Волинська область, Володимир-Волинський район, село Федорівка, ідентифікаційний код 00851376) про стягнення адміністративно-господарських санкцій відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду буде складено 17 травня 2018 року.

Суддя В.Д. Ковальчук