Рішення № 73991978, 14.05.2018, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/4637/17

Провадження № 2/211/404/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 травня 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання – Гулько А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі – ПАТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 Сергіївгни та просив стягнути з відповідача заборгованість за укладеним кредитним договором б/н від 31.03.2013 року в розмірі 12719,90 грн., а саме: 62,57 грн. – тіло кредиту; 6572,22 грн. – заборгованість по відсотками за користування кредитом; 5003,21 – заборгованість з пені, а також штрафи: відповідно до п. 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 581,90 грн. – штраф (процентна складова).

Ухвалою суду від 15 лютого 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 02 квітня 2018 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 витребувано з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» виписку про рух грошових коштів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, та детальний розрахунок ціни позову із зазначенням суми сплачених коштів на погашення тіла кредиту та відсотків.

В судове засідання сторони не з’явилися.

Представник позивача ОСОБА_4С звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в позові.

Від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено, що анкета-приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 31.03.2011 р. складена з бажанням отримати на своє ім’я лише зарплатну карту без оформлення платіжної кредитки «Універсальна», відтак позивачем не надано належних доказів щодо оформлення платіжної картки «Універсальна» та приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та обізнаності споживача щодо Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», тому просить в задоволенні позову відмовити

Враховуючи викладене, оскільки сторони в судове засідання не з’явилися, про дату слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки та їх поважність суд не повідомили, відповідач та її представник скористались своїм правом шляхом подання до суду відзиву, тому суд вважає, що їх нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору та з метою дотримання розумних та допустимих строків розгляду справи, тому на підставі ч.1 ст.223 ЦПК України вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в справі доказів за відсутності сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких мотивів.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, відповідно до укладеного договору № б/н від 31 березня 2013 року, ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з базовою відсотковою ставкою 3% відсотків в місяць на залишок суми заборгованості. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки (а.с. 8, 9 – копія заяви, витягу з тарифів).

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банківських послуг складає між ним і банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Пунктами 2.1.1.2.3. та 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг сторони погодили, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання цього договору являється прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, встановлених договором.

Згідно п. 2.1.1.5.6. Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов’язань за договором, позичальник зобов’язаний на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку.

Власник картки зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту згідно п. 1.1.2.7. Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно п. 1.1.3.2.2. Умов, у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного Договору та/або у разі виникнення овердрафту банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов’язків в цілому або у встановленою банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов’язків та інших обов’язків за цим договором.

Пунктом 1.1.7.11 Умов сторони погодили, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк (а.с. 9, 10-24 – копії тарифів, витягу з Умов та правил).

Договір між сторонами був укладений відповідно до вимог ст. 634 ЦК України.

Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом та відсотками, а також інших витрат відповідно до умов Договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно частини 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Судом встановлено факт невиконання належним чином відповідачем зобов'язань по поверненню кредитних коштів позивачу.

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за укладеним договором, станом на 21.09.2017 року, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 11638,00 грн., яка складається з наступного: 62,57 грн. – заборгованість за кредитом; 6572,22 грн. – заборгованість по відсотками за користування кредитом; 5003,21 грн. – нарахована пеня (а.с.6-7 – розрахунок).

Разом з тим, цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

У статті 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення не можливе, такі обставини свідчать про недотримання положень, закріплених у Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, тому вимоги в частині стягнення з відповідача сум штрафів задоволенню не підлягають.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 6 лютого 2018 року у справі № 1521/5041/12-ц, яка відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тому аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, та стягнення з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 11638,00 грн.

Посилання представника відповідача на відсутність бажання відповідача в оформленні кредитної картки та обізнаності в тарифах, тощо, спростовується наданими на ухвалу суду за клопотанням представника відповідача, випискою по кредитному рахунку ОСОБА_5, з якого вбачається, що відповідач з червня 2014 року по листопад-грудень 2016 року активно користувалася вказаною кредитної карткою, здійснюючи переводи по картковим рахункам та знімаючи кошти з картки.

Письмової відмови ОСОБА_1 від кредитної картки матеріали справи не містять.

Крім того, відповідач періодично сплачувала заборгованість за наданим кредитом, останній платіж вона здійснила 16.11.2016 року в розмірі 10 грн. шляхом переводу зі своєї картки, та до цього 25.10.2016 р. і 26.09.2016 р.

Підписавши 31 березня 2013 року заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_1 надала свою згоду на те, що ця заява разом із Умовами і правилами, а також Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з якими вона ознайомлена. Доказів того, що вимоги банку ґрунтуються на інших умовах, які сторони не узгоджували, відповідач та її представник не надали (Постанова Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 637/992/16-ц).

Інших доводів на необґрунтованість заявлених вимог відповідачем не зазначено.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 1600,00 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с.1), тому оскільки позов підлягає задоволенню частково, суд з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати в розмірі 1463,91 грн. виходячи з наступного розрахунку: 11638,00 грн. (сума боргу, стягнута судом) * 1600,00 грн. (сума судового збору, сплачена позивачем) / 12719,90 грн. (сума боргу, заявлена до стягнення).

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 81,89, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд,-

вирішив:

позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) суму заборгованості за договором № б/н від 31.03.2013 року в розмірі 11638 (одинадцять тисяч шістсот тридцять вісім) гривень 00 коп. та судовий збір 1463 (одна тисяча чотириста шістдесят три) гривні 91 коп.

В іншій частині в задоволенні позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14 травня 2018 р.

Суддя Д.М.Ніколенко