Постанова № 73991055, 07.05.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/1388/17 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л.В. Провадження № 22-ц/773/385/18 Категорія: 27 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів Русинчука М.М., Осіпука В.В.,

з участю секретаря - Лимаря Р. С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_6, про визнання припиненими правовідносин за кредитним договором, у зв'язку з його виконанням та визнання припиненими правовідносин поруки та іпотеки, у зв'язку з припиненням основного зобов'язання, за апеляційною скаргою представника відповідача публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» ОСОБА_7 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 14 червня 2005 року був складений двосторонній кредитний договір №VO00GF00000033 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_3, відповідно до умов якого, ЗАТ КБ «ПриватБанк» надав позивачу кредитні кошти у сумі 26880 доларів США на купівлю житла в кредит та оплату страхових платежів з датою повернення кредиту 14 червня 2025 року. Процентна ставка за користування кредитом становила 0,92 % місячних на суму залишку заборгованості по кредиту; щомісячна комісія - 0,18 % від суми виданого кредиту, плюс суми, розрахованої відповідно до п.3.11 Кредитного договору. На забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором було укладено Договір іпотеки ВСС№707022 від 15.06.2005 року (зареєстрований в реєстрі за №1941) на трикімнатну квартиру загальною площею 47 кв.м., договір поруки №VO00GF00000033/1 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_5 (надалі - договір поруки №1) та договір поруки №VO00GF00000033/2 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_8 (надалі -договір поруки №2), відповідно до умов якого поручителі поручалися перед банком за виконання позичальником зобов'язань за вищевказаним кредитним договором.

Позивач також зазначав, що в лютому 2007 року ПАТ КБ «Приватбанк» його повідомив про те, що права вимоги за кредитними документами були відступлені компанії Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс№1 пі-ел-сі (Ukraine Mortgage Finanance №1 plc) з місцемзнаходженням за адресою: Пеліпар Хаус, 1-й поверх, Клоук Лейн 9, Лондон EC4R 2RU, Великобританія (Pellipar House, 1st Floor, 9 Cloak Lane, London EC4R 2RU, United Kingdom).

Позивач вважаючи, що станом на момент подачі позову до суду першої інстанції ним було виконано всі зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, оскільки ним протягом дії договору про відступлення права вимоги було сплачено на користь компанії Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс№1 пі-ел-сі (Ukraine Mortgage Finanance №1 plc) всю суму заборгованості то правовідносини за спірним кредитним договором, а також договорами поруки та іпотеки, укладеними на його забезпечення є припиненими.

Враховуючи вищевикладене, позивач ОСОБА_3 просив визнати припиненими правовідносини за кредитним договором №VО00GF00000033 від 14.06.2005 року, укладеним між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з його виконанням, також визнати припиненими правовідносини за договорами поруки №VО00GF00000033 /1 від 14.06.2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_5 та №VО00GF00000033 /2 від 14.06.2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_8, у зв'язку з виконанням основного зобов'язання, на забезпечення якого вони були укладені; визнати припиненими правовідносини за договором іпотеки ВСС№707022 від 15.06.2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_6, зареєстрованим в реєстрі за №1941, у зв'язку з виконанням основного зобов'язання на забезпечення якого він був укладений; зобов'язати приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_6 зняти заборону відчуження нерухомого майна та виключити запис з Державного реєстру іпотек про обтяження нерухомого майна за Договором іпотеки ВСС№707022 від 15.06.2005 року, зареєстрованого в реєстрі за №1941, а саме: трикімнатної квартири загальною площею 47 кв.м., житловою площею 30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2018 року визнано припиненими правовідносини за кредитним договором №VО00GF00000033 від 14.06.2005 року, укладеним між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з його виконанням. Визнано припиненими правовідносини за договорами поруки №VО00GF00000033/1 від 14.06.2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_5 та №VО00GF00000033 /2 від 14.06.2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_8, у зв'язку з виконанням основного зобов'язання, на забезпечення якого вони були укладені. Визнано припиненими правовідносини за договором іпотеки ВСС№707022 від 15.06.2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3, у зв'язку з виконанням основного зобов'язання на забезпечення якого він був укладений. Зобов'язано приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_6 зняти заборону відчуження нерухомого майна та виключити запис з Державного реєстру іпотек про обтяження нерухомого майна за Договором іпотеки ВСС№707022 від 15.06.2005 року, зареєстрованого в реєстрі за №1941, а саме: трикімнатної квартири загальною площею 47 кв.м., житловою площею 30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» в користь ОСОБА_3 2560 грн. судових витрат по справі.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_7 просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, оскільки сплатив всю суму коштів отриманих ним в кредит.

Однак, до таких висновків місцевий суд прийшов з порушенням норм матеріального права та без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 червня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №VO00GF00000033 згідно із умовами якого позивач отримав кредит у сумі 26880 доларів США з яких: 21000 доларів США на купівлю житла в кредит та 5880 доларів США на оплату страхових платежів, на строк до 14 червня 2025 року зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92 % місячних на суму залишку заборгованості по кредиту; щомісячна комісія - 0,18 % від суми виданого кредиту, плюс суми, розрахованої відповідно до п.3.11 Кредитного договору (т. 1 а. с. 8 - 9).

В якості забезпечення виконання зобов'язань по даному кредитному договору між тими ж сторонами 15 червня 2005 року було укладено договір іпотеки ВСС№707022 (зареєстрований в реєстрі за №1941), предметом якого є трикімнатна квартира загальною площею 47 кв.м. (т. 1 а. с. 12 - 13).

Також, в якості забезпечення виконання зобов'язань по даному кредитному договору 14 червня 2005 року було укладено договори поруки №VO00GF00000033/1 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_5 та №VO00GF00000033/2 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_8, відповідно до умов яких поручителі поручалися перед банком за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором (т. 1 а. с. 10 - 11).

19 лютого 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс №1 пі-ел-сі (Ukraine Mortgage Finanance №1 plc) було укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, відповідно до якого відповідач відступив компанії Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс№1 пі-ел-сі право вимоги за кредитним договором від 14 червня 2005 року, про що було належним чином повідомлено позивача (т. 1 а. с. 18 - 26).

Із висновку судово-економічної експертизи № 8787 по даній цивільній справі, на який покликався суд в оскаржуваному рішенні, встановлено, що станом на 23 лютого 2007 року ОСОБА_3 було сплачено 5200,00 доларів США на виконання умов укладеного кредитного договору, та залишок заборгованості на цю дату становив 20417,33 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ становило 103107,52 гривні. З 19 лютого 2007 року по 14 квітня 2016 року (на користь компанії Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс№1 пі-ел-сі) позичальником ОСОБА_3 було внесено через рахунок в КБ «Приватбанк» коштів на загальну суму 25342,69 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 645819,86 грн. (т. 2 а. с. 23 - 26).

Відповідно до Договору викупу(відступлення) права вимоги укладеного 14 квітня 2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та компанією Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс №1 пі-ел-сі та «ТМФ Трасті Лімітед», компанія Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс №1 пі-ел-сі відступила свої права за кредитним договором №VO00GF00000033 від 14 червня 2005 року ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо договором позики встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 1054 цього ж Кодексу передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу(ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Тобто, належним виконанням зобов'язання з боку позичальника ОСОБА_3 є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, які визначені кредитним договором.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що компанія Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс №1 пі-ел-сі мала право на отримання від позивача суми коштів, за яку їй було відступлено право вимоги, яка становить 106155,00 гривень, однак позивачем з моменту передачі всіх прав за кредитним договором в лютому 2007 року і до моменту пред'явлення позову сплачено 25342,69 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 645819, 86 гривень, а тому прийшов до висновку, що позивачем виконані всі взяті на себе зобов'язання за кредитним договором від 14 червня 2005 року, у зв'язку з чим правовідносини за даним кредитним договором, а також договорами поруки та іпотеки, укладеними на його забезпечення є припиненими.

Однак вказаний висновок не відповідає дійсним обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок відступлення прав вимоги до нового кредитора - компанії Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс№1 пі-ел-сі з 19 лютого 2007 року перейшли всі права кредитора за основними договорами у повному обсязі та на умовах, які існували на момент відступлення права вимоги.

Відповідно до умов кредитного договору погашення заборгованості повинно було здійснюватись щомісяця в період з 14 по 20 число кожного місяця в сумі не менше 256,75 доларів США(щомісячний платіж).

З наявного в матеріалах справи і дослідженого апеляційним судом розрахунку кредитної заборгованості ОСОБА_3 встановлено, що у зв'язку з невиконанням позивачем умов кредитного договору станом на 13 квітня 2017 року є заборгованість у розмірі 26016,61 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 699213 грн. 85 коп. (т. 1 а. с. 190 - 196).

З даного розрахунку заборгованості вбачається, що позичальник ОСОБА_3 почав порушувати строки погашення кредиту з 21 травня 2013 року, а з липня 2014 року повністю припинив здійснювати сплату щомісячних платежів, що тягне за собою нарахування процентів за користування кредитними коштами, а також штрафні санкції за порушення строків здійснення платежів на погашення кредиту відповідно до умов кредитного договору.

Укладаючи договір про відступлення права вимоги сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 106155,00 гривень(ціна відступлення).

Твердження позивача, про те, що сплативши новому кредитору кошти в розмірі 106155,00 гривень, зобов'язання за кредитним договором є виконаними є безпідставними, оскільки компанією Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс №1 пі-ел-сі придбані не грошові кошти у визначеному розмірі, а право вимоги до позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором, строк дії якого не закінчився, що включає нарахування процентів за користування кредитними коштами, а також штрафні санкції за порушення строків здійснення платежів на погашення кредиту.

Таким чином, суд ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог прийшов до неправильного висновку, що ОСОБА_3 повинен був сплатити на погашення кредиту лише 106155,00 гривень, тобто суму коштів за яку банком було відступлено право вимоги Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс №1 пі-ел-сі.

Разом з тим покликання суду на висновок експерта, як на доказ припинення зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з їх виконанням відхиляються апеляційним судом, оскільки на вирішення експерту при призначенні експертизи судом не ставились питання щодо розміру заборгованості за кредитним договором, яка наявна на час звернення з даним позовом до суду.

Розрахунок заборгованості наданий відповідачем не спростований позивачем.

Крім того, не заслуговують на увагу та не можуть бути підставою для визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором висновки суду першої інстанції про те, що компанія Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс №1 пі-ел-сі в період з 19 лютого 2007 року по 14 квітня 2016 року не була резидентом України, не мала банківської ліцензії на здійснення кредитної діяльності на території України, отже не мала права здійснювати операції з обслуговування споживчих кредитів громадян України, зокрема нараховувати проценти та комісії, а також приймати платежі в іноземній валюті з огляду на таке.

Оформлюючи відступлення права вимоги(ст. 512,513, 514,516 ЦК України) банк і компанія Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс №1 пі-ел-сі не обумовлювали ніяких змін щодо обсягу прав і обов'язків, які за договорами перейшли до нового кредитора, тож до останнього перейшли права первинного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, включаючи установлені договором правила щодо валюти зобов'язання.

Законодавство України не містить норми внаслідок застосування якої у нового кредитора за договором відступлення права вимоги від 19 лютого 2007 року - компанії Юкрейн Мортгейдж Лоун Фінанс №1 пі-ел-сі, існував чи існує обов'язок отримати ліцензію для підтвердження свого права на здійснення валютних операцій.

Отже, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про необхідність новому кредитору наявність відповідної ліцензії.

Таким чином із наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивач ОСОБА_3 не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, у зв'язку із чим підстав для задоволення позовної вимоги щодо визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором №VО00GF00000033 від 14 червня 2005 року укладеним між позивачем та банком у суду першої інстанції не було.

Разом з тим, оскільки основне зобов'язання не є припиненим то і задоволення позовних вимог, щодо визнання припиненими правовідносин за договорами поруки №VО00GF00000033/1 від 14 червня 2005 року укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_5 та №VО00GF00000033/2 від 14 червня 2005 року укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_8 та визнання припиненими правовідносин за договором іпотеки ВСС№707022 від 15 червня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 у суду першої інстанції також не було.

Враховуючи наведене та встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У відповідності до ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача слід стягнути сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір в розмірі 3840 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384, ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2018 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_6, про визнання припиненими правовідносин за кредитним договором у зв'язку з його виконанням та визнання припиненими правовідносин поруки та іпотеки у зв'язку з припиненням основного зобов'язання - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 3840 (три тисячі вісімсот сорок) гривень судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий /підпис/

Судді