Рішення № 73990240, 10.05.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16247/17

Провадження № 2/161/537/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Гриня О.М.

при секретарі Муригіній А.І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що 17 жовтня 2011 року ОСОБА_2 став клієнтом ПАТ КБ «Приватбанк», ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписа Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», згідно якої отримав кредитну картку «Універсальна». 16 липня 2014 року відповідачу було переоформлено кредитну картку на престижну кредитну картку «Універсальна Gold» відповідно до тарифів якої відповідач отримав кредит у розмірі 3800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив, що свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та Тарифами банку складає між ними та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

У порушення умов договору відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 31 серпня 2017 року має заборгованість в розмірі 33 901,14 грн., яка складається з наступного: 3686,36 грн. - заборгованість за кредитом, 25316,99 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 807,26 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 1590,53 грн. - штраф (процентна складова).

У зв'язку з наведеним, просить суд стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» вказану заборгованість та судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та призначено її до судового розгляду.

27 лютого 2018 року на адресу суду надійшли письмові заперечення відповідача ОСОБА_2, в яких він зазначає про необґрунтованість вимог ПАТ КБ «Приватбанк» з огляду на те, що ним підписана Анкета-заява про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» в ПАТ КБ «Приватбанк» від 17 жовтня 2011 року, де визначено лише одну умову, яка притаманна договору, це бажаний кредитний ліміт – 4000 грн. Будь-яких інших умов, в тому числі істотних, в даній анкеті не вказано. Вважає, що ознайомлення особи з документом може бути підтверджено лише її підписом, тим більше якщо це стосується її обов’язків, наслідків невиконання зобов’язань, розмірів штрафних санкцій, порядку нарахування процентів чи права банку на зміну в односторонньому порядку умов договору. Вказує, що в травні 2014 року він звернувся у відділення ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Коломия для отримання грошового переказу з-за кордону. В банку йому пояснили, що для отримання даних коштів необхідно мати валютну картку. Тому, йому видали картку Gold та картку Visa Gold, при чому не пояснили того, що він отримав кредитну картку та не надали відповідний кредитний договір для ознайомлення та підписання. Враховуючи наведене, просить в позові відмовити.

08 травня 2018 року на адресу суду від ПАТ КБ «Приватбанк» надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, згідно якої він ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, Тарифами банку, які разом із цією заявою складають Договір про надання банківських послуг.

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, що зазначені в позовній заяві та відповіді на відзив. Просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, просить в його задоволенні відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 207 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Стаття 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 17 жовтня 2011 підписав анкету-заяву, чим підтвердив, що зазначена заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами, а також Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з якими він ознайомлений і згідний, що засвідчив своїм підписом.

Ознайомившись з Умовами та правилами, відповідач просив оформити на його ім'я картку «Універсальна» з бажаним кредитним лімітом у 3000 грн. Згідно із указаною заявою йому було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

16 липня 2014 року відповідачу було переоформлено кредитну картку на престижну кредитну картку «Універсальна Gold» відповідно до тарифів якої відповідач отримав кредит у розмірі 3800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого Клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися в тому числі і на перевипущеній картці.

ОСОБА_2, користуючись кредитними коштами, періодично сплачував заборгованість за наданим кредитом, що підтверджено випискою по рахунку ОСОБА_2 Також судом встановлено, що ОСОБА_2 здійснював погашення кредиту вже на перевипущену картку, зокрема 01 грудня 2014 року ним сплачено 4000 грн. на погашення кредиту, 17 лютого 2015 року – 400 грн., 18 березня 2015 року – 50 грн.

Підписавши 17 жовтня 2011 року анкету-заяву, ОСОБА_2 дав свою згоду на те, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами, а також Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з якими він ознайомлений. Доказів того, що вимоги банку ґрунтуються на інших умовах, які сторони не узгоджували, відповідач не надав.

Оскільки перевипуск карти не являється укладенням нового кредитного договору, не було необхідності і в заповненні додаткових документів для перевипуску карти, що не суперечить чинному законодавству України.

Згідно з частинами першою та другою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до п. 2.1.1.12.6. Умов та правил надання банківських послуг за користування кредитом і овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами банку, з розрахунку 360 (триста шістдесят) календарних днів у році.

Пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Уразі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн.+5% від суми позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 549 ЦК України та на умовах кредитного договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами кредитного договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня).

Банк перед боржником свої зобов'язання виконав, в свою чергу боржник неналежно виконав взяті на себе зобов'язання по поверненню коштів, у зв'язку з чим, згідно розрахунку банку, станом на 31 серпня 2017 року ОСОБА_2 має заборгованість в розмірі 33 901,14 грн., яка складається з наступного: 3686,36 грн. - заборгованість за кредитом, 25316,99 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 807,26 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 1590,53 грн. - штраф (процентна складова).

Заперечень щодо правильності проведених банком розрахунків заборгованості за кредитним договором відповідач суду не надав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, заперечуючи проти позову, не довів, що при отриманні кредитної картки «Унівесальна Gold» він розумів інші Умови, Правила та Тарифи, ніж ті, що були надані банком, або ж що кредитний договір був укладений на інших умовах, ніж зазначено у позовній заяві, та не спростував доводів банку про утворення заборгованості в зазначеному розмірі. Факт видачі саме такої картки підтверджується випискою по рахунку, зробленим банком розрахунком, у яких відображено розмір коштів, що видавались, розмір платежів, які вносились позичальником, розмір відсоткової ставки, яка застосовувалась банком і з якою погоджувався позичальник, який певний час здійснював погашення заборгованості за кредитом.

В своїх запереченнях відповідач не оспорює розміру заборгованості, правильності проведеного розрахунку боргу, не подає суду своїх розрахунків, тому суд, розглядаючи справу в межах позовних вимог, погоджується із визначеним банком розміром заборгованості, який відповідає умовам укладеного кредитного договору.

Таким чином обґрунтованими та підставними є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3686,36 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 25316,99 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 500,00 грн. - штрафу (фіксована складова), 1590,53 грн. - штрафу (процентна складова).

Водночас, діючим законодавством не передбачено стягнення пені та штрафу за одне й те саме порушення - прострочення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, тому, на думку суду, нарахування банком пені в розмірі 2807,26 грн. є необґрунтованим, виходячи з наступного.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором встановлено, що окрім нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 2807,26 грн. позивач нарахував також 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 1590,53 грн. - штраф (процентна складова) за таке ж саме порушення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України: від 6 квітня 2016 року в справі № 6-2387цс15, від 11 жовтня 2017 року в справі № 347/1910/15-ц.

Отже, вимога про стягнення неустойки в частині стягнення нарахованої пені до задоволення не підлягає.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає доведеним та документально підтвердженим факт утворення відповідачем заборгованості у розмірі 31093,88 грн. в результаті не виконання умов кредитного договору, а тому вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, підлягають до задоволення вимоги позивача про відшкодування відповідачем понесених ним судових витрат.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 551, 553, 554, 651, 1054, 1055 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, зареєстроване місце проживання якого: АДРЕСА_1, паспорт серії Ас № 932923, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором в сумі 31 093 (тридцять одна тисяча дев’яносто три) гривні 88 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, зареєстроване місце проживання якого: АДРЕСА_1, паспорт серії Ас № 932923, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, судові витрати по справі, а саме: 1600 (одна тисяча шістсот) гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Луцького міськрайонного суду Гринь О.М.

Волинської області