Рішення № 73989081, 14.05.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/334/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. при секретарі судового засідання Заболотній Я. О. розглянувши матеріали справи № 916/334/18

за позовом Національного університету „Одеська морська академія” (65029, м. Одеса, вул. Дідріхсона, 8, код - 01127799)

до відповідача ОСОБА_1 підприємства „Теплопостачання м. Одеси” (65029, м. Одеса, вул. Балківська, 1-б, код - 34674102)

про стягнення 7609,83 грн.

з підстав зайво сплачених коштів за спожиту теплову енергію протягом грудня 2016 – січня 2017 року

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: ОСОБА_2 – довіреність; ОСОБА_3 – довіреність;

СУТЬ СПОРУ: 27.02.2018 року Національний університет „Одеська морська академія” (далі – позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства „Теплопостачання м. Одеси” (далі – відповідач) про стягнення 7609,83 грн. з підстав зайво сплачених коштів за спожиту теплову енергію протягом грудня 2016 – січня 2017 року.

14.03.2018 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст. 247- 252 ГПК України, запропонував відповідачу подати відзив на позов із врахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України – протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

13.04.2018 року суд отримав відзив на позов.

16.04.2018 року суд призначив розгляд справи на 11.05.2018 року.

08.05.2018 року суд отримав відповідь на відзив на позовну заяву.

11.05.2018 року суд оголосив перерву у судовому засіданні на 14.05.2018 року о 12:00.

В С Т А Н О В И В :

29.12.2015р. між Позивачем (замовник) та Відповідачем (учасник) укладено Договір № 5422/4 про закупівлю послуги з теплопостачання. Згідно умов ОСОБА_4 5422/4 відповідач зобов’язався надати послуги з постачання теплової енергії в навчальних корпусах, басейні та екіпажах Університету, а останній зобов’язався здійснювати оплату послуг. Договір № 5422/4 діяв до 31.03.2017 р.

Позов ґрунтується на тому, що Південним офісом Держаудитслужби була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Університету за період з 01.12.2015 р. по 30.06.2017р. За результатами вказаної ревізії було виявлено зайве витрачання бюджетних коштів на оплату послуг теплопостачання у загальній сумі 9712,21 грн.

Тому, Позивач 26.12.2017 р. звернувся до Відповідача з претензією про перерахування оплати за отриману послугу з теплопостачання, яку Відповідач частково визнав на суму 2352,83грн. та повернув ці грошові кошти позивачу добровільно.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача зайво сплачені 7609,83грн. вимоги підтримує у повному обсязі. При цьому, суд зазначає, що у відповіді на відзив на позовну заяву позивач вказує, що сума переплати, на його думку, становить 7804,55 грн. Між тим, заяви про збільшення позовних вимог позивачем не надано, тому судом розглядається спір в межах заявленої ціни позову в розмірі 7609,83грн.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем неправильно здійснено розрахунок вартості витрат на теплопостачання. Відповідачем до відзиву надано власний розрахунок такої вартості.

Заслухавши пояснення сторін надані під час розгляду справи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного:

ОСОБА_4 є однією із засад цивільного законодавства (п. 3, ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно ч. 2 ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1,2,7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання; належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися, належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не і допускається.

В обґрунтування позову Позивач посилається на результати ревізії фінансово-господарської діяльності Університету, проведеної Південним офісом Держаудитслужби та на власний розрахунок плати за теплопостачання.

Відповідач, не визнавши позов, послався на свій розрахунок, згідно якого заявлена в позові заборгованість відсутня.

Проаналізувавши надані сторонами розрахунки, суд дійшов висновок про помилковість розрахунку заборгованості зробленого позивачем.

Позивач не врахував зміну тарифів на теплову енергію НКРЕКУ за період грудень 2016 року – січень 2017 року. Крім того, розрахунок позивача не містить алгоритму визначення кількості спожитої теплової енергії на момент виведення з експлуатації теплового лічильника по об’єкту НК № 7 по вул. Дідріхсона, 8 у січні 2017 року.

Так, згідно Акту виведення з експлуатації вузлу обліку теплової енергії від 01.01.2017р. з цієї дати було виведено з експлуатації вузол обліку теплової енергії учбового корпусу № 7 по вул.Дідрихсона, 8, а по Акту приймання в експлуатацію вузлу обліку теплової енергії від 19.01.2017р. цей прибор обліку було введено в експлуатацію з 19.01.2017р.

Тобто, за період з 01.01.2017р. по 18.01.2017р. включно розрахунок слід було здійснювати згідно середньодобових показників лічильника за минулий місяць та з урахуванням зміни різних тарифів на теплопостачання в період з 01.01.2017р. по 12.01.2017р. (1706,952грн. за 1 Гкал ) і в період з 13.01.2017р. по 18.01.2017р. (1415,112грн. за 1 Гкал).

Відповідачем саме таким чином було здійснено розрахунок, що відповідає пункту 11.2.4 договору та Правилам користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМ України № 1198 від 03.10.2007р.

Крім того, позивачем відповідачу була надана відомість споживання теплової енергії по об’єкту, розташованому по вул..Дідрихсона, 8, за період з 24.11.2016р. по 31.12.2016р., з якої вбачається, що фактично за грудень були надані відомості лише за період з 01.12.2016р. по 19.12.2016р. Тобто, за період з 20.12.2016р. по 31.12.2016р. розрахунок вартості спожитої теплової енергії, також, відповідачем було здійснено за середньодобовими показниками, враховуючи відсутність відомостей щодо спожитої теплової енергії в цей період за приладами обліку.

Позивачем, в розрахунку позовних вимог, вищевказані обставини не були прийняті до уваги, тому судом не застосовуються при вирішенні спору по цій справі.

Таким чином, суд перевірив і погоджується з розрахунками відповідача, які відповідають та не перевищують розмірів грошових коштів, сплачених відповідачем за отриману теплову енергію у спірний період.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст..ст.256-259 ГПК України

Повне рішення складено 16 травня 2018 р.

Суддя О.А. Демешин