Рішення № 73989059, 14.05.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2018р. Справа № 914/596/18

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у підготовчому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут”, м.Львів

до відповідача ОСОБА_1 селищної ради, смт. Великий Любінь, Львівська область

про стягнення заборгованості в розмірі 105 382,43 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2- представник (довіреність № 007.1Др-54-0118 від 02.01.18р.)

від відповідача: ОСОБА_3 -представник (довіреність № 319 від 17.04.18р.),

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут", до відповідача ОСОБА_1 сільської ради про стягнення заборгованості в розмірі 105 382,43 грн.

Ухвалою суду від 10.04.2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 07.05.2018 року. У підготовчому судовому засіданні 07.05.18р. оголошувалась перерва до 14.05.18 року.

Представник позивача у підготовче судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримує та просить позов задоволити.

Відповідач явку повноважного представника у підготовче судове засідання забезпечив, визнає позов.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов»язання по договору № 41EBLvz1037-18 на постачання природного газу для непобутових споживачів (бюджетних організацій) від 05.02.2018 року, відповідно до умов якого, постачальник зобов»язувався передати у власність споживачу у 2018 році природний газ, а споживач зобов»язувався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах та порядку, що визначені договором. Відповідач взяті на себе зобов»язання не виконав внаслідок чого, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений газ становить 101 413,91 грн. – основного боргу, 282,34 грн. 3% річних, 3 136,20 грн. – пені.

Аргументи відповідача.

У судових засіданнях та у відзиві, долученому до матеріалів справи, відповідач позовні вимоги визнає у повному обсязі.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут” (надалі – позивач) звернулося до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 сільської ради про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, 05.02.2018 між сторонами у справі було укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (бюджетних організацій) № 41EBLvz1037-18 (надалі - договір), відповідно до умов якого, постачальник (позивач) зобов’язується передати у власність споживачу (відповідач) природний газ (далі - газ), а споживач зобов’язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Як стверджує позивач, він свої зобов’язання згідно з умовами договору виконав, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу № ЗЛВ00008678 та № ЗЛВ00011158. Однак, відповідач, підписавши акти приймання - передачі природного газу взяв на себе зобов’язання щодо оплати за отриманий газ не виконав, внаслідок чого, станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ становить 101 413, 91 грн.

Керуючись ст. 625 ЦК України, позивач також нарахував відповідачу 282,34 грн., - 3 % річних та 3 136,20 грн. пені, які він просить стягнути з відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 ГПК України предбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів, оскільки судом неодноразово відкладався розгляд справи для надання відповідачу можливості подати до суду обґрунтування своєї правової позиції.

Частиною 1 статті 712 ЦК України та частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, 05.02.2018 між сторонами у справі було укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (бюджетних організацій) №№ 41EBLvz1037-18, відповідно до умов якого, постачальник (позивач) зобов’язується передати у власність споживачу (відповідач) природний газ (далі - газ), а споживач зобов’язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до п. 11.1 договору, він вважається продовженим на кожний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, сторони мають внести зміни до договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк.

Позивач зобов’язання згідно з умовами договору виконав, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу за січень-лютий 2018 року, а саме: акт від 31.01.2018 № ЗЛВ00008678 на суму 61 109, 38 грн; акт від 28.02.2018 № ЗЛВ00011158 на суму 40 304, 53 грн.

Відповідно пп. 4.2.3 п. 4.2. розділу IV договору, остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідач своїх зобов’язань за договором в частині оплати за поставлений природний газ належним чином не виконав, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення 101 413, 91 грн основного боргу.

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 ГК України зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів оплати суми боргу в розмірі 101 413, 91 грн станом на момент розгляду справи представники сторін до суду не подали. З огляду на вищенаведене, суд вважає підставними позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ в розмірі 101 413, 91 грн, розмір якої підтверджений актом звірки розрахунків, підписаним уповноваженими представниками сторін.

Крім суми основного боргу позивач також нарахував відповідачу 282,34 грн - 3 % річних, та 3 136, 20 грн – пені.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок 3 % річних вважає підставними позовні вимоги про стягнення з відповідача 282, 34 грн - 3 % річних.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Стаття 549 ГПК України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Суд перевіривши розрахунок пені, який проведений позивачем на підставі п. 6.2.1. договору, вважає підставними позовні вимоги про стягнення 3 136, 20 грн пені.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на те, що спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір покладається на нього повністю.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут”, м. Львів до ОСОБА_1 селищної ради, смт. Великий Любінь, Городоцького району, Львівської області про стягнення заборгованості у розмірі 105 382,43 грн. - задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 селищної ради (81555, вул. Львівська, 74 смт. Великий Любінь, Городоцький район, Львівська область, код ЄДРПОУ 04373057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут” (79039, м. Львів, вул. Золота, 42; код ЄДРПОУ 39594527) заборгованість за спожитий природний газ в розмірі 101 413,91 грн. - основного боргу, 3 % річних в розмірі - 282,34 грн., 3 136,20 грн. пені та 1 762,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено “ 16” травня 2018 р.

Суддя Горецька З. В.