Рішення № 73988900, 14.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.05.2018

Справа № 910/1287/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Софія”

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Євробанк”

про визнання припиненими правовідносин

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Софія» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» про визнання припиненими правовідносини за Договором кредиту № ЮЛ-161/2011-К від 04.10.2011.

Позовні вимоги обґрунтовані викладенням Договору кредиту № ЮЛ-161/2011-К від 04.10.2011 у новій редакції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.03.2018.

23.02.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

У судове засідання 02.03.2018 представник позивача не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направив, про час, дату і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103044730298, відповідно до якого, ухвала суду від 07.02.2018 була отримана представником відповідача 14.02.2018.

У судове засідання 02.03.2018 представник відповідача з’явився.

У судовому засіданні 02.03.2018 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 26.03.2018.

21.03.2018 представником позивача подано відповідь на відзив.

26.03.2018 представником позивача подано клопотання про продовження строку підготовчого засідання та відкладення розгляду справи.

У судове засідання 26.03.2018 представник позивача не з’явився.

Представник відповідача у судове засідання 26.03.2018 з’явився, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні судом постановлено ухвалу про продовження строків підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання до 23.04.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.

26.03.2018, судом в порядку статей 120-121 ГПК України, повідомлено позивача про відкладення підготовчого засідання.

05.04.2018 представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 23.04.2018 представники учасників справи не з’явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2018.

В судове засідання 14.05.2018 сторони явку своїх представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про місце, дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується штампом про відправлення на зворотному боці ухвали від 23.04.2018, згідно якого вказана ухвала була направлена учасникам справи на адреси вказаних осіб 25.04.2018, які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується наявним в матеріалах справи списком згрупованих поштових відправлень.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведені приписи господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень представників учасників про причини їхньої неявки в судове засідання 14.05.2018, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 14.05.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

04.10.2011 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ЄВРОБАНК» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім СОФІЯ» (позичальник) укладено Договір кредиту №ЮЛ-161/2011-К (надалі Кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, кредит у сумі 500000 (п'ятсот тисяч) доларів США 00 центів зі сплатою 18,0% (вісімнадцять цілих нуль десятих) процентів річних строком по 03 жовтня 2013 року.

Згідно п. 1.1.2 Кредитного договору позичальнику як клієнту банку був встановлений наступний графік погашення кредиту:- 10 листопада 2011 року – 7 000,00 дол. США;- 10 грудня 2011 року – 7 000,00 дол. США;- 10 січня 2012 року – 7 000,00 дол. США;- 10 лютого 2012 року – 7 000,00 дол. США;- 10 березня 2012 року – 7 000,00 дол. США;- 10 квітня 2012 року – 7 000,00 дол. США;- 10 травня 2012 року – 7000,00 дол. США;- 10 червня 2012 року – 7 000,00 дол. США;- 10 липня 2012 року – 7 000,00 дол. США;- 10 серпня 2012 року – 7 000,00 дол. США;- 10 вересня 2012 року – 7 000,00 дол. США;- 10 жовтня 2012 року – 7 000,00 дол. США;- 10 листопада 2012 року – 7 000,00 дол. США;- 10 грудня 2012 року – 7 000,00 дол. США;- 10 січня 2013 року – 7 000,00 дол. США;- 10 лютого 2013 року – 7 000,00 дол. США;- 10 березня 2013 року – 7 000,00 дол. США;- 10 квітня 2013 року – 7 000,00 дол. США;- 10 травня 2013 року – 7 000,00 дол. США;- 10 червня 2013 року – 7 000,00 дол. США;- 10 липня 2013 року – 7000,00 дол. США;- 10 серпня 2013 року – 7 000,00 дол. США;- 10 вересня 2013 року – 7 000,00 дол. США;- 04 жовтня 2013 року – 346 000,00 дол. США.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору видача кредиту на цілі, визначені у п. 1.2 даного договору, проводиться шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку 2063.1.02198.0001 на поточний рахунок позичальника №2600.4.02198.01 (840), відкритому в ПАТ КБ «ЄВРОБАНК», м. Київ, МФО 380355.

28.11.2011 року сторони Кредитного договору уклали Договір № 1 про внесення змін до Договору кредиту №ЮЛ-161/2011-К від 04 жовтня 2011 року, відповідно до п. 1 якого сторони дійшли згоди внести зміни до договору кредиту за овердрафтом №ЮЛ-161/2011-К від 04.10.2011 року та викласти п. 1.1 у наступній редакції: «Кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, надалі за текстом «Кредит» у сумі 667000,00 (шістсот шістдесят сім тисяч) доларів США 00 центів зі сплатою 18,0% (вісімнадцять цілих нуль десятих) процентів річних строком по 03 жовтня 2013 року.

28.12.2012 року сторони Кредитного договору уклали Договір про внесення змін №2 до Договору кредиту №ЮЛ-161/2011-К від 04 жовтня 2011 року та п. 1.1 якого визначили, що у даному Договорі терміном «невідновлювальна кредитна лінія» позначається кредитна лінія, за якої надання Позичальнику одного або декількох траншів у загальній сумі, що дорівнює ліміту Кредитної лінії, подальше надання кредиту не здійснюється, незалежно від того, чи повернений він кредитодавцю.

Водночас вищеназваними змінами передбачено, що у Договорі терміном «Кредит» позначається загальна сума усіх траншів, що фактично надані позичальнику згідно з цим договором і не повернені кредитодавцю.

Пунктом 1.2 Договору про внесення змін №2 до Договору кредитування №ЮЛ-161/2011-К від 04.10.2011 року від 28.12.2012 року визначено, що ліміт Кредитної лінії (граничний розмір Кредиту) складає:- у період з дати набуття чинності цим Договором по 16 січня 2013 року (включно) – 667000,00 доларів США; - у період з 17 січня 2013 року по 29 січня 2013 року (включно) – 627 000,00 дол. США; - у період з 30 січня 2013 року по 10 лютого 2013 року (включно) – 576 000,00 доларів США;- у період з 11 лютого 2013 року по 10 березня 2013 року (включно) – 569 000,00 доларів США;- у період з 11 березня 2013 року по 10 квітня 2013 року (включно) – 562 000,00 доларів США;- у період з 11 квітня 2013 року по 10 травня 2013 року (включно) – 555 000,00 доларів США;- у період з 11 травня 2013 року по 10 червня 2013 року (включно) – 548 000,00 доларів США;- у період з 11 червня 2013 року по 10 липня 2013 року (включно) – 541 000,00 доларів США;- у період з 11 липня 2013 року по 10 серпня 2013 року (включно) – 534 000,00 доларів США;- у період з 11 серпня 2013 року по 10 вересня 2013 року (включно) – 527 000,00 доларів США;- у період з 11 вересня 2013 року по 03 жовтня 2013 року (включно) – 520 000,00 доларів США.

Процентна ставка за цим договором є фіксованою. Розмір процентів за користування Кредитом складає 18% річних. Строк дії Кредитної лінії закінчується 03.10.2013 року (п.п. 1.3., 1.4. Договору про внесення змін №2).

Положеннями п. 9.3. Договору про внесення змін №2 до Договору кредитування №ЮЛ-161/2011-К від 04.10.2011 року від 28.12.2012 року визначено, що при зменшенні ліміту Кредитної лінії у відповідності до п. 1.2 даного Договору позичальник, незалежно від того, чи настав термін повернення траншів, визначений згідно з пунктом 9.1. Договору, зобов'язаний здійснювати часткове повернення Кредиту таким чином, щоб він не перевищував:- Станом на 16 січня 2013 року – 627 000,00 дол. США;- Станом на 30 січня 2013 року – 576 000,00 дол. США;- Станом на 11 лютого 2013 року – 569 000,00 дол. США;- Станом на 11 березня 2013 року – 562 000,00 дол. США;- Станом на 11 квітня 2013 року – 555 000,00 дол. США;- Станом на 11 травня 2013 року – 548 000,00 дол. США;- Станом на 11 червня 2013 року – 541 000,00 дол. США;- Станом на 11 липня 2013 року – 534 000,00 дол. США;- Станом на 11 серпня 2013 року – 527 000,00 дол. США;- Станом на 11 вересня 2013 року – 520 000,00 дол. США;- Станом на 03 жовтня 2013 року - 0,00 дол. США.

Як стверджує позивач, п. 12.4. Договору про внесення змін №2 до Договору кредитування №ЮЛ-161/2011-К від 04.10.2011 року від 28.12.2012 року сторони визначили, що з моменту укладення цього договору втрачають силу всі попередні правочини, листування та інші домовленості між сторонами, як усні, так і письмові, що мали місце до його укладення і стосуються предмета цього договору.

Позивач вважає, що Договір про внесення змін № 2 до Договору, згідно якого Договір кредиту №ЮЛ-161/2011-К від 04.10.2011 року викладений в новій редакції, - є новацією, а відтак Договір кредиту №ЮЛ-161/2011-К від 04.10.2011 року припинив свою дію з моменту підписання Договору про внесення змін № 2 до Договору кредиту №ЮЛ-161/2011-К від 04.10.2011 року.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначив, що рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/2510/17, яке набрало законної сили, судом встановлено, що на підставі звернення директора 28.12.2012 року ПАТ КБ «Євробанк» було внесено зміни до існуючого кредитного договору та змінено вид кредитного продукту з кредиту на кредитну лінію, а отже Договір №ЮЛ - 161/2011 - К від 04.10.2011 року не був викладений у новій редакції, до нього просто було внесено зміни на прохання позичальника.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов'язання" розділу I книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України, норми якої передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609).

Так, статтею 604 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.

За своїм змістом новація це угода про заміну первісного зобов'язання новим зобов’язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв'язку сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов'язання.

Законодавцем не встановлено критеріїв, за якими внесення змін до договору можна кваліфікувати як: припинення первісного зобов'язання та заміну первісного зобов'язання новим.

Водночас, новація не може мати місце у разі лише тільки зміни будь-якої умови договірного зобов'язання, оскільки це могло б породити проблеми у практиці її застосування, зокрема, у вирішенні питання щодо застосування заходів майнової відповідальності.

Окрім того, головним критерієм новації є домовленість сторін про припинення первісного зобов'язання.

Так, судом встановлено, що згідно даного Договору про внесення змін до договору кредиту №ЮЛ-161/2011-К від 04.10.2011 року, яким викладено в новій редакції вищевказаний Договір кредиту, предметом виниклого зобов'язання між сторонами передбачалось, що кредитодавець відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у іноземній валюті, що надалі іменується «кредитна лінія», та після виконання умов п. 4.4. цього договору згідно з кредитними заявками позичальника окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов’язується використати кредит з метою, зазначеною у п. 1.5. цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути кредитодавцю кредит у терміни, встановлені цим договором.

Водночас вищеназваними змінами передбачено, що у Договорі терміном «Кредит» позначається загальна сума усіх траншів, що фактично надані позичальнику згідно з цим договором і не повернені кредитодавцю.

Пунктом 1.2 Договору про внесення змін №2 від 28.12.2012 року до Договору кредиту №ЮЛ-161/2011-К від 04.10.2011 року визначено, що ліміт Кредитної лінії (граничний розмір Кредиту) складає:- у період з дати набуття чинності цим Договором по 16 січня 2013 року (включно) – 667000,00 доларів США; - у період з 17 січня 2013 року по 29 січня 2013 року (включно) – 627 000,00 дол. США; - у період з 30 січня 2013 року по 10 лютого 2013 року (включно) – 576 000,00 доларів США;- у період з 11 лютого 2013 року по 10 березня 2013 року (включно) – 569 000,00 доларів США;- у період з 11 березня 2013 року по 10 квітня 2013 року (включно) – 562 000,00 доларів США;- у період з 11 квітня 2013 року по 10 травня 2013 року (включно) – 555 000,00 доларів США;- у період з 11 травня 2013 року по 10 червня 2013 року (включно) – 548 000,00 доларів США;- у період з 11 червня 2013 року по 10 липня 2013 року (включно) – 541 000,00 доларів США;- у період з 11 липня 2013 року по 10 серпня 2013 року (включно) – 534 000,00 доларів США;- у період з 11 серпня 2013 року по 10 вересня 2013 року (включно) – 527 000,00 доларів США;- у період з 11 вересня 2013 року по 03 жовтня 2013 року (включно) – 520 000,00 доларів США.

Процентна ставка за цим договором є фіксованою. Розмір процентів за користування Кредитом складає 18% річних. Строк дії Кредитної лінії закінчується 03.10.2013 року (п.п. 1.3., 1.4. Договору про внесення змін №2).

Судом встановлено, що даний Договір про внесення змін №2 від 28.12.2012 року до Договору кредиту №ЮЛ-161/2011-К від 04.10.2011 року не містить умов про інший предмет чи спосіб виконання. При цьому, він також не містить домовленості сторін про припинення первісного зобов'язання та виникнення нового.

В Договорі про внесення змін від 28.12.2012 року зміни до існуючого кредитного договору стосувалися виключно зміни виду кредитного продукту з кредиту на кредитну лінію.

Таким чином, суд вважає, що Договір про внесення змін від 28.12.2012 року, яким договір кредиту був викладений в новій редакції, не замінив зобов'язання по первинно укладеному кредитному договору, тому зобов’язання сторін за Договором кредиту № ЮЛ-161/2011-К від 04.10.2011 не припинились.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що заявлені позовні вимоги позивачем не доведено у встановленому законом порядку належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для відмови позивачу в позові повністю.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 – 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.05.2018.

Суддя О.А. Грєхова