Рішення № 73988863, 11.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.05.2018Справа № 910/2152/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовомКомунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління»ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Мазтранссервіс»Простягнення 260 895,60 грн

Представники сторін:

від позивача: Темір І.К.- предст. за дов.;

від відповідача: Шляховий В.В. - предст. за дов.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мазтранссервіс» про стягнення 260 895,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки № 472 від 11.08.2017 в частині здійснення поставки товару, у зв'язку з чим у позивача виникло право нарахувати відповідачу неустойку за прострочення поставки товару.

12.04.2018 відповідачем через канцелярію суду був поданий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що позивачем було прострочено виконання зобов'язань з оплати поставленого товару, передбаченого п.п. 2.2.2 п. 2.2 договору, що має наслідком відсутність у нього вимагати від відповідача сплатити на користь позивача неустойку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2152/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

22.03.2018 розпорядженням № 05-23/298 справу № 910/2152/18 було передано на повторний автоматизований розподіл справ, у зв'язку із неможливістю здійснення правосуддя суддею Головатюком Л.Д.

Згідно автоматичного розподілу справ від 22.03.2018, справу № 910/2152/18 було передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Відповідно до ч. 9 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з аб. 1 ч. 14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки розгляд справи № 910/2152/18 було призначено в загальному позовному провадженні, а також враховуючи те, що зміна складу суду у справі № 910/2152/18 відбулась на стадії підготовчого провадження, тому розгляд справи було розпочато спочатку.

Ухвалою суду від 28.03.2018 суддею Спичаком О.М. прийнято справу № 910/2152/18 до свого провадження та вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 20.04.2018.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 20.04.2018 представника позивача, судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11.05.2018, яку занесено до протоколу судового засідання.

23.04.2018 судом в порядку статей 120-121 ГПК України, викликано позивача у підготовче засідання, призначене на 11.05.2018.

02.05.2018 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання, призначеного на 20.04.2018, без участі його представника.

У судове засідання 11.05.2018 представники сторін з'явились.

У підготовчому засіданні, призначеному на 11.05.2018, суд вчинив всі дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Частиною 6 статті 183 ГПК України передбачено, що якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Учасники справи у підготовчому засіданні 11.05.2018 надали письмову згоду на розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Зважаючи на наведене, за результатами підготовчого засідання, призначеного на 11.05.2018, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 11.05.2018 судом розпочато розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 11.05.2018 судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до статей 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів у відповідності до статей 217, 218 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача не визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, з підстав, викладених ним у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, подих сторонами.

У судовому засіданні 11.05.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

11.08.2017 між Комунальним підприємством «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мазтранссервіс» (далі - продавець, відповідач) було укладено договір № 472, предметом якого є поставка автобусів МАЗ-206086, код ДК 021:2015 - 34120000-4 Мототранспортні засоби для перевезення 10 і більше осіб (автобуси міські середньої місткості) у кількості 14 одиниць (далі - товар) вартість 2 998 800,00 грн без ПДВ.

Договір було укладено за результатами проведення процедури конкурсних торгів, відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі».

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами п 1.2 договору, загальна сума договору складає 41 983 200 грн 00 коп. з урахуванням ПДВ, в тому числі ПДВ 20% - 6 997 200,00 грн. Нарахування ПДВ здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Сума договору та ціна за одиницю товару може бути змінена з підстав, визначених ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (п. 1.3. договору).

Оплата за Товар здійснюється в гривнях України, за банківськими платіжними реквізитами продавця, зазначеними у цьому договорі (п. 1.4. договору).

За умовами п. 1.5 договору, продавець зобов'язаний поставити товар в строк до 20 грудня 2017.

Умови та місце поставки DDP (ІНКОТЕРМС-2010 в чинній редакції) - 87500, вул. Бахчіванджи, 55, м. Маріуполь, Донецька обл., Україна.

Порядок здійснення поставки товару: допускається поставка товару партіями. Датою поставки вважається дата передачі товару представнику покупця у місці поставки, що підтверджується підписом належним чином уповноваженого представника покупця у товарно-транспортній накладній та в Акті прийому-передачі товару.

За умовами п. 2.1 договору, покупець зобов'язується оплатити, а продавець поставити товар відповідно до умов розділу 1 цього договору, вимог діючого бюджетного законодавства України, у відповідності до постанови № 117 Кабінету Міністрів України «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (зі змінами та доповненнями в наступному порядку):

2.1.1. Замовник здійснює попередню оплату в розмірі 70 % загальної вартості товару за цим договором на підставі виставленого рахунку на попередню оплату протягом 7 банківських днів з дати його надання. Продавець зобов'язаний закрити отриману від замовника суму попередньої оплати товарною поставкою не пізніше 20.12.2017.

2.2.2. Остаточний розрахунок в розмірі 30 % вартості кожної фактично поставленої одиниці товару протягом 7 семи банківських днів з дати поставки товару, на підставі рахунку-фактури на оплату товару та видаткової накладної.

За твердженнями позивача, відповідачем у порушення взятих на себе зобов'язань за договором не було своєчасно поставлено товар у строк, встановлений у п. 1.5 договору, тобто до 20 грудня 2017 року.

В підтвердження даного факту посилається на наступні видаткові накладні та акти приймання-передачі транспортних засобів.

Згідно з видатковою накладною від 19.12.2017 №РН-0000025 та актами приймання-передачі транспортних засобів від 1942.2017 №1 та №2, продавцем передано у власність покупця 2 одиниці автобусів МАЗ-206086, загальною вартістю 5 997 600,00 грн.

Згідно з видатковою накладною від 22.12.2017 №РН-0000028 та актами приймання-передачі транспортних засобів від 22.12.2017 №3 та №4, продавцем передано у власність покупця 2 одиниці автобусів МАЗ-206086, загальною вартістю 5 997 600,00 грн.

Згідно з видатковими накладними від 24.12.2017 №РН-0000029 та №РН-0000030 та актами приймання-передачі транспортних засобів від 24.12.2017 №5 та №6, продавцем передано у власність покупця 2 одиниці автобусів МАЗ-206086, загальною вартістю 5 997 600,00 грн.

Згідно з видатковими накладними від 25.12.2017 №РН-0000031 та №РН-0000032 та актами приймання-передачі транспортних засобів від 25.12.2017 №7 та №8. Продавцем передано у власність покупця 2 одиниці автобусів МАЗ-206086. загальною вартістю 5 997 600,00 грн.

Згідно з видатковими накладними від 28.12.2017 № РН-0000057 та № РН-0000058 та актами приймання-передачі транспортних засобів від 28.12.2017 № 9 та №10, продавцем передано у власність покупця 2 одиниці автобусів МАЗ-206086. загальною вартістю 5 997 600,00 грн.

Згідно з видатковою накладною від 29.12.2017 №РН-0000060 та актом приймання-передачі транспортних засобів від 29.12.2017 №11, продавцем передано у власність покупця 1 одиницю автобусів МАЗ-206086, вартістю 2 998 800,00 грн.

Згідно з видатковою накладною від 30.12.2017 №РН-0000061 та актом приймання-передачі транспортних засобів від 29.12.2017 №12, продавцем передано у власність покупця 1 одиницю автобусів МАЗ-206086, вартістю 2 998 800,00 грн.

Згідно з видатковими накладними від 31.12.2017 №РН-0000062 та №РН-0000063 та ак тами приймання-передачі транспортних засобів від 31.12.2017 №13 та №14, продавцем пере дано у власність покупця 2 одиниці автобусів МАЗ-206086, загальною вартістю 5 997 600,00 грн.

Таким чином, позивач вражає, що зобов'язання щодо поставки 12 одиниць автобусів МАЗ-206086, загаль ною вартістю 35 985 600,00 грн продавцем виконано з порушенням строку, встановленого пунктом 1.5. договору.

Згідно з п. 6.3. договору, у разі порушення продавцем строків виконання зобов'язання щодо поставки товарів, продавець сплачує покупцю неустойку (пеню) в розмірі 0,1 % але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді, від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення поставки товару.

20.12.2017 на адресу відповідача було направлено претензію (вих. №1-10/1798), в якій позивач вимагав забезпечити виконання зобов'язань з поставки автобусів у найкоротший термін та перерахувати на його рахунок пеню в розмірі 35 985,60 грн. Відповідь на вказану претензію відповідач не надав.

15.01.2018 на адресу відповідача було направлено, повторну претензію (вих. №1- 10/100) з вимогою про перерахування на рахунок позивача пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 260 895,60 грн.

06.02.2018 від відповідача надійшла відповідь на претензію, в якій останній визнав, що зобов'язання за договором було виконано з порушенням строку. Однак, у задоволенні претензії відповідач відмовив, мотивуючи тим, що позивачем було прострочено виконання зобов'язань щодо своєчасної оплати 30 % вартості поставленого товару.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 260 895,60 грн за прострочення поставки товару згідно договору поставки № 478 від 11.08.2017.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд позовні вимоги задовольняє частково з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Судом встановлено, що сторонами в п. 1.5 договору було погоджено, що продавець зобов'язаний поставити товар у строк до 20.12.2017.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Таким чином, з урахуванням умов п. 5.1. договору останнім днем поставки товару є 19.12.2017.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що згідно з видатковою накладною від 19.12.2017 №РН-0000025 та актами приймання-передачі транспортних засобів від 1942.2017 №1 та №2, продавцем передано у власність покупця 2 одиниці автобусів МАЗ-206086, загальною вартістю 5 997 600,00 грн.

Згідно з видатковою накладною від 22.12.2017 №РН-0000028 та актами приймання-передачі транспортних засобів від 22.12.2017 №3 та №4, продавцем передано у власність покупця 2 одиниці автобусів МАЗ-206086, загальною вартістю 5 997 600,00 грн.

Згідно з видатковими накладними від 24.12.2017 №РН-0000029 та №РН-0000030 та актами приймання-передачі транспортних засобів від 24.12.2017 №5 та №6, продавцем передано у власність покупця 2 одиниці автобусів МАЗ-206086, загальною вартістю 5 997 600,00 грн.

Згідно з видатковими накладними від 25.12.2017 №РН-0000031 та №РН-0000032 та актами приймання-передачі транспортних засобів від 25.12.2017 №7 та №8. Продавцем передано у власність покупця 2 одиниці автобусів МАЗ-206086. загальною вартістю 5 997 600,00 грн.

Згідно з видатковими накладними від 28.12.2017 № РН-0000057 та № РН-0000058 та актами приймання-передачі транспортних засобів від 28.12.2017 № 9 та №10, продавцем передано у власність покупця 2 одиниці автобусів МАЗ-206086. загальною вартістю 5 997 600,00 грн.

Згідно з видатковою накладною від 29.12.2017 №РН-0000060 та актом приймання-передачі транспортних засобів від 29.12.2017 №11, продавцем передано у власність покупця 1 одиницю автобусів МАЗ-206086, вартістю 2 998 800,00 грн.

Згідно з видатковою накладною від 30.12.2017 №РН-0000061 та актом приймання-передачі транспортних засобів від 29.12.2017 №12, продавцем передано у власність покупця 1 одиницю автобусів МАЗ-206086, вартістю 2 998 800,00 грн.

Згідно з видатковими накладними від 31.12.2017 №РН-0000062 та №РН-0000063 та ак тами приймання-передачі транспортних засобів від 31.12.2017 №13 та №14, продавцем пере дано у власність покупця 2 одиниці автобусів МАЗ-206086, загальною вартістю 5 997 600,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зобов'язання щодо поставки 12 одиниць автобусів МАЗ-206086, загальною вартістю 35 985 600,00 грн продавцем виконано з порушенням строку, встановленого пунктом 1.5. договору.

Позивач, у зв'язку з простроченням строків поставки товару, керуючись пунктами 6.3 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 260 895,60 грн пені.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що при порушенні терміну поставки товару, передбаченого п. 1.1 цього договору та за умови виконання покупцем своїх зобов'язань згідно п. 2.2 договору, продавець сплачує покупцю неустойку (пеню) в розмірі 0,1 % але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді, від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення поставки товару.

Право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (зазначена правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2010 р. № 14/80-09-2056).

З огляду на те, що позивачем невірно було визначено кінець прострочення виконання зобов'язань (день поставки товару не включається в період прострочення), судом було здійснено власний розрахунок пені, у відповідності до якого з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню пеня у розмірі 188 226,04 грн.

При цьому, судом не приймаються заперечення відповідача викладені у відзиві, оскільки умовами договору чітко передбачений крайній строк поставки - це 19.12.2017 та умову щодо стягнення неустойки, у випадку прострочення виконання зобов'язань.

Заперечення відповідача щодо несвоєчасного внесення позивачем залишку оплати у розмірі 30 %, ніяким чином не впливає на обов'язок відповідача здійснити поставку товару у строк до 20 грудня 2017. При цьому, позивачем на виконання умов п. 2.1.1 договору було належним чином виконано зобов'язання з перерахування суми попередньої оплати у розмірі 70 %, відповідно до виставлених рахунків.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідача, наведені у відзиві є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на сторін пропорційно розміру задоволених позовних в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мазтранссервіс» (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 1а, кв. 38; поштова адреса: 03115, м. Київ, вул. Миколи Краснова, 25, код ЄДРПОУ 35428907) на користь Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Миколаївська, будинок 92, ЄДРПОУ 05393725) 188 226,04 грн пені та судовий збір у розмірі 2 823,39 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно ч.1 ст.256 та п.п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 16.05.2018

Суддя Спичак О.М.