Рішення № 73988615, 14.05.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/4/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2018 Справа № 908/77/18

м. Запоріжжя

Суддя господарського суду Запорізької області (69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська,4,е-mail: inbox@zp.arbitr.gov.ua) ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи № 908/77/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Мелітопольського міського району електричних мереж (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Покровська, буд. 106, ідентифікаційний код 00130926)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Мелітополь" (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Казарцева, буд. 14, ідентифікаційний код 38446007)

про стягнення 261 747, 96 грн.

при секретареві судового засідання Вака В.С.,

та представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 36 від 01.01.2018

від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

11.01.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява № 54-33/6 від 03.01.2018 Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Мелітопольського міського району електричних мереж до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Мелітополь" про 261 747, 96 грн. з яких: 95 030, 60 грн. - борг за спожиту електричну енергію, 102 373, 37 грн. - пеня, 8 076, 79 грн. - 3 % річних та 56 267, 20 коп. – інфляційні втрати.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2018 справу визначено для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 11.01.2018 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/77/18, присвоєно номер провадження 24/4/18.

В судовому засіданні 12.02.2018 суд відкрив підготовче провадження та розглянув питання згідно з ч. 2 ст. 182 ГПК України.

Позивач, в межах підготовчого судового засідання зазначив, що предметом спору є стягнення з відповідача 261 747, 96 грн. з яких: 95 030, 60 грн. - борг за спожиту електричну енергію, 102 373, 37 грн. - пеня, 8 076, 79 грн. - 3 % річних та 56 267, 20 коп. – інфляційні втрати.

Відповідач заперечив проти позову. Свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву від 03.02.2018. У заяві від 12.02.2018 відповідач не заперечує проти розміру боргу - 95 030, 60 грн. за спожиту електричну енергію та в порядку ст. 233 ГК України просив відмовити в іншій частині позовних вимог, з урахуванням обставин непереборної сили, а саме - протиправних дій третіх осіб.

По закінченні судового засідання суд відклав підготовче судове засідання на 13.03.2018 об 11-00, про що сторони були повідомлені належним чином.

У відповіді на відзив, який надійшов до суду 28.02.2018 позивач вказав на те, що відповідачем не доведений той факт, що він не міг виконувати свої зобов’язання за договором через обставини непереборної сили, а саме - протиправні дії третіх осіб.

13.03.2018, розглянувши матеріали справи, беручи до уваги, що відповідачем вже подано до суду відзив та заяву в порядку ст. 233 ГК України, суд оголосив про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду по суті в судовому засіданні 11.04.2018 об 11 год. 00 хв., про що сторони були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 11.04.2018 суд відклав розгляд справи на 14.05.2018 на 12 год. 30 хв., про що сторони були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання 14.05.2018 за допомогою звукозаписувального засобу.

Представник відповідача в судове засідання 14.05.2018 не з’явився.

Суд дійшов висновку про можливість вирішення справи без участі представника відповідача в цьому судовому засіданні, з урахуванням раніше наданого відзиву, заяви та пояснень.

Суд оголосив склад суду, права та обов’язки сторін, з’ясував питання щодо відводів складу суду, заяв та клопотань. Відводів складу суду не заявлено.

В судовому засіданні присутній представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення щодо нарахування пені

Суд з’ясував обставини справи та дослідив докази.

Після заключного слова представника, суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

Після виходу з нарадчої кімнати, згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позову, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз’яснив порядок і строк його оскарження.

Заслухавши представника сторони, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПАТ «Запоріжжяобленерго» (Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго») в особі Мелітопольського міського району електричних мереж (далі – Позивач, постачальник електричної енергії) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Мелітополь» (далі – Відповідач, споживач) було укладено Договір від 09.01.2013 року № 222 про постачання електричної енергії (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору, Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 1 Договору, Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Точки продажу електричної енергії визначаються додатком №2 «Точки продажу електричної енергії споживачу».

Згідно з п. 2.3.4 Договору, Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та додатка № 5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії»

Відповідно до п. 6 Додатку №4 до Договору за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого Споживачем «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.

Договір підписаний з боку обох сторін та скріплений печатками товариств.

На виконання умов договору, позивачем відповідачу була відпущена електроенергія.

Так, у січні 2015 року Відповідачем, відповідно до Акту про спожиту активну електричну енергію за січень 2015 року, спожито 205 843 кВт. год. електроенергії на суму 94 825,07 грн. На оплату був виставлений рахунок № 222/1а від 03.02.2015 року на суму 94 825,07 грн., з датою отримання рахунку 03.02.2015 року та з кінцевим терміном оплати до 11.02.2015 року.

У лютому 2015 року Відповідачем, відповідно до Акту про спожиту активну електричну енергію за лютий 2015 року, спожито 4 215 кВт. год. електроенергії на суму 6 682,13 грн. На оплату був виставлений рахунок № 222/2а від 04.03.2015 року на суму 6 682,13 грн., з датою отримання 04.03.2015 та з кінцевим терміном оплати до 13.03.2015 року. Вказаний рахунок був оплачений Відповідачем повністю 13.03.2015 року (платіжне доручення від 13.03.2015).

У березні 2015 року Відповідачем, відповідно до Акту про спожиту активну електричну енергію за березень 2015 року, спожито 247 кВт. год. електроенергії на суму 411,17 грн. На оплату був виставлений рахунок № 222/3а від 31.03.2015 року на суму 411,17 грн., з датою отримання 31.03.2015 та з кінцевим терміном оплати до 08.04.2015 року. Вказаний рахунок був оплачений Відповідачем повністю 25.05.2015 року (платіжне доручення від 25.05.2015).

У квітні 2015 року Відповідач не надав Акт про спожиту активну електричну енергію за квітень 2015 року.

Пунктом 11 Додатку №4 до Договору встановлено, якщо Споживач не надав «Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» в обумовлений термін, Постачальник електричної енергії самостійно визначає обсяги спожитої електроенергії та надає Споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для сплати виходячи із середньомісячного обсягу споживання електроенергії за попередній розрахунковий період з подальшим перерахуванням у разі надання Споживачем даних про використану електричну енергію протягом наступного розрахункового періоду.

Відповідно до п. 11 Додатку № 4 Договору постачальник електричної енергії самостійно визначив за середньомісячним обсягом споживання Відповідачем електроенергії за попередній розрахунковий період в кількості 239 кВт. год. електроенергії на суму 401,83 грн. На оплату був виставлений рахунок № 222/4а від 06.05.2015 року на суму 401,83 грн., з датою вручення 06.05.2015 та з кінцевим терміном оплати до 15.05.2015 року. Вказаний рахунок був оплачений Відповідачем частково 15.06.2015 року на суму 198,10 грн. Залишок боргу по рахунку становить 203,73 грн.

У серпні 2015 року Відповідачем, відповідно до Акту про спожиту активну електричну енергію за серпень 2015 року, спожито 1 кВт. год. електроенергії на суму 1,80 грн. На оплату був виставлений рахунок № 222/8а від 31.08.2015 року на суму 1,80 грн., з датою отримання та з кінцевим терміном оплати до 08.09.2015 року.

Пунктом 10 Додатку № 4 до Договору встановлено, що Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунку або платіжної вимоги - доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги - доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії.

Датою отримання рахунка або платіжної вимоги - доручення вважається:

- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів);

- у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги - доручення уповноваженому представнику Споживача під розпис в журналі -дата вручення Споживачу;

- при направленні нарочним - дата вручення Споживачу.

Вищевказані рахунки на оплату спожитої електричної енергії були надані Відповідачу нарочно, про що свідчить підпис на рахунках уповноваженого представника Відповідача.

Враховуючи, що Відповідач оплату по вищевказаним рахункам здійснив несвоєчасно та частково, за Відповідачем виникла прострочена заборгованість за спожиту активну електричну енергію пере Позивачем в сумі 95 030 грн. 60 коп.

Стягнення з Відповідача на користь Позивача 261 747, 96 грн. з яких: 95 030, 60 грн. - борг за спожиту електричну енергію, 102 373, 37 грн. - пеня, 8 076, 79 грн. - 3 % річних та 56 267, 20 коп. – інфляційні втрати було предметом судового розгляду у цій справі.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) є, зокрема, договір.

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовідносини сторін врегульовані договором про постачання електричної енергії від 09.01.2013 № 222.

Згідно із п.6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами ст. 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами у цій справі, Позивачем на виконання умов Договору поставлено Споживачу електричну енергію у січні-квітні 2015 року та серпні 2015 року. Відповідач за поставлену Позивачем у вказаний період електроенергію розрахувався несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв’язку з чим, у Відповідача перед Позивачем виникла прострочена заборгованість в сумі 95 030 грн. 60 коп.

Слід зазначити, що відповідачем не заперечуються факт споживання електроенергії у заявленій сумі за заявлений період та наявність простроченого боргу в сумі 95 030 грн. 60 коп.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на його користь основного боргу в сумі 95 030 грн. 60 коп.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунки Позивача 3% річних та інфляційних втрат.

Суд визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 8 076, 79 грн. 3 % річних та56 267, 20 коп. інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2.1. Договору визначено, що «за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 10 додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію») та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 5 додатка № 6 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії»), споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожен день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.».

Тобто, умовами Договору сторони погодили строк нарахування пені протягом усього періоду прострочення зобов'язання, що відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Судом перевірено розрахунок суми пені.

Суд визнав правомірними вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 102 373, 37 грн. пені за заявлений, згідно розрахунків період.

Отже, суд вважає обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що правомірно заявлені вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 95 030, 60 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію, 102 373, 37 грн. пені, 8 076, 79 грн. 3 % річних та 56 267, 20 коп. – інфляційних втрат.

Таким чином, судом задовольняються позовні вимоги повністю.

Заява відповідача щодо застосування ст. 233 Господарського кодексу України та відмови у позові в частині стягнення пені, річних та інфляційних втрат, судом не задовольняється.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України: 1. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

2. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, згідно вказаної норми кодексу, належні до сплати штрафні санкції підлягають саме зменшенню, а не відмови у їх стягненні. До того ж, 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями.

Наведені у заяві та відзиві відповідачем обставини не є виключними та такими, з урахуванням яких суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Достатні правові підстави для зменшення суми пені відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом в сумі 3 926 грн. 22 коп. покладається на відповідача. Надмірно сплачений судовий збір підлягає поверненню за клопотанням сторони.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Мелітополь» (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Казарцева, буд. 14, ідентифікаційний код 38446007) на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Мелітопольського міського району електричних мереж (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Покровська, буд. 106, ідентифікаційний код 00130926) заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 95 030 (дев’яносто п’ять тисяч тридцять) грн. 60 коп. на розрахунковий рахунок ПАТ «Запоріжжяобленерго» № 26036301338156, філія ЗОУ АТ «Ощадбанк», МФО 313957, код 00130926. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Мелітополь» (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Казарцева, буд. 14, ідентифікаційний код 38446007) на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Мелітопольського міського району електричних мереж (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Покровська, буд. 106, ідентифікаційний код 00130926) пеню в сумі 102 373 (сто дві тисячі триста сімдесят три) грн. 37 коп., три проценти річних в сумі 8 076 (вісім тисяч сімдесят шість) грн. 79 коп., інфляційні втрати в сумі 56 267 (п’ятдесят шість тисяч двісті шістдесят сім) грн. 20 коп. та 3 926 (три тисячі дев’ятсот двадцять шість) грн. 22 коп. на розрахунковий рахунок ПАТ «Запоріжжяобленерго» № 2600010766801, ПАТ «МетаБанк», МФО 313582, код 00130926. Видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 16.05.2018.

Суддя Т.А. Азізбекян

16.05.18