Рішення № 73988558, 03.05.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/120/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2018 Справа № 908/1884/17

м. Запоріжжя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс” (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Кабельників, 1-А)

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Азовкабель” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Промислова, 2-І)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення суми 846792,83 грн.

Колегія суддів у складі: головуючого - Колодій Н.А.

суддів: Зінченко Н.Г.,

ОСОБА_3

При секретарі: Лола Н.О.

За участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_4 директор (протокол зборів засновників товариства № 10 від 05.04.16);

від відповідача – ОСОБА_5 – адвокат (ордер ЗП № 005256 від 09.01.18);

від третьої особи – не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача збитків в розмірі 658676,83 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.09.2017р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1884/17, судове засідання призначено на 24.10.2017р.

18.10.2017р. до господарського суду надійшла заява від ТОВ “Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс” про збільшення розміру позовних вимог до 846792,83 грн.

Заява про збільшення розміру позовних вимог не суперечить приписам ст. 22 ГПК України та прийнята судом до розгляду 24.10.2017р. Предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі 846792,83 грн.

Ухвалою суду від 24.10.2017р. на підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду спору у справі продовжено до 05.12.2017р., розгляд справи відкладено на 30.11.2017р.

30.11.2017р., на підставі заяви судді Колодій Н.А., з метою всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, враховуючи категорію та її складність, протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 30.11.2017р., справу № 908/1884/17 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя – Колодій Н.А., судді: Смірнов О.Г., Топчій О.А. Ухвалою суду від 04.12.2017р. колегією суддів прийнято справу № 908/1884/17 до провадження, судове засідання призначено на 16.01.2018р.

11.01.2018р., у зв’язку із перебуванням на лікарняному судді Топчій О.А., на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Запорізької області № П-21/18 від 11.01.2018р., протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.01.2018р., справу № 908/1884/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Колодій Н.А., судді: Зінченко Н.Г., Смірнов О.Г. Ухвалою суду від 12.01.2018р. колегією суддів прийнято справу № 908/1884/17 до провадження, підготовче засідання призначено на 21.02.2018р. Цією ж ухвалою сторін повідомлено про розгляд справи відповідно до чинного Господарського процесуального кодексу України зі стадії підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 21.02.2018р. строк підготовчого провадження продовжено до 12.04.2018р., підготовче засідання відкладено на 14.03.2018р. Ухвалою суду від 14.03.2018р. у підготовчому засіданні оголошено перерву до 04.04.2018р.

04.04.2018р. після закінчення підготовчого засідання, враховуючи письмову згоду представників сторін та вирішення питань, зазначених у частині другій статті 182 ГПК України, суд розпочав розгляд справи по суті у цьому ж судовому засіданні. 04.04.2018р. судом оголошено перерву до 03.05.2018р., про що сторони повідомлені під розписку.

У судовому засіданні 03.05.2018р. представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначивши, зокрема, про наступне. 11.08.2016р., в порушення діючого законодавства, умов договору постачання електричної енергії № 1149 від 06.12.2005р. та договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 59 від 01.01.2016р., в наслідок безпідставних дій відповідача відбулося повне припинення постачання електричної енергії. Посилається на той факт, що неправомірність дій відповідача встановлена судовим рішенням у справі № 908/2260/16. Правопорушення відповідача є триваючим до цього часу, передача електроенергії до електроустановок позивача частково відновлена лише з 10.07.2017р. На даний час відповідач продовжує навмисно протидіяти законній діяльності позивача, разом з тим, позивач має намір здійснювати свою господарську діяльність та виконувати взяті на себе зобов’язання. Розмір заявлених до стягнення збитків складає 846792,83 грн. До збитків, що підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача позивачем віднесено витрати здійснені за укладеними незапланованими, необхідними, вимушеними договорами, які потягли реальні витрати в період знеструмлення комплексу та відсутність яких потягнула б припинення діяльності позивача, псування риби ті інші негативні наслідки; витрати у зв’язку з використанням дизельного генератора для забезпечення безпеки мореплавства, безпечного утримання цілісного комплексу позивача під час його незаконного знеструмлення, а також недопущення санітарно-екологічної катастрофи у населеному пункті. На підставі ст. 224, 225 ГК України, ст. 1, 2, 4, 12-15, 54-57, 61, 64, 65, 611 ЦК України просить позов задовольнити та стягнути з відповідача реально понесені збитки у розмірі 846792,83 грн.

Відповідач проти позову заперечив, вважає недоведеними вимоги позивача про стягнення збитків, оскільки їх склад, обсяг та розмір є необґрунтованими та не підтвердженими допустимими доказами. Щодо обладнання, яке використовується ТОВ «БАРК» для виробництва льоду, відповідач вважає, що видаткова накладна № Ф-00000609 від 31.05.2010р. не є належним доказом того, що обладнання оприбутковано на підприємстві та на даний час знаходиться на балансі позивача. Більше того, за відомостями відповідача виконавчою службою обладнання позивача арештовано, описано та знаходиться на зберіганні у відповідального зберігача, призначеного державним виконавцем. Зазначене свідчить, що у позивача відсутнє обладнання, яке використовується у виробничий діяльності, в тому числі з виробництва льоду чи переробки рибної продукції. Відсутність найманих працівників на підприємстві, відсутність обігових коштів на банківських рахунках позивача та їх арешт також свідчить про те, що позивач не здійснює ніякої господарської діяльності, в тому числі і до відключення електроенергії. Щодо обліку роботи та виробленої електричної енергії дизельним генератором, то на думку відповідача, журнал не є належним доказом, оскільки затверджений печаткою іншої юридичної особи, яка знаходиться за іншою юридичною адресою, та містить підпис невідомої особи, трудові відносини з якою нічим не підтверджено. Використання холодильної камери не підтверджено відповідними документами, сам факт укладання договору оренди не підтверджує використання камери за призначенням. Щодо надання послуг ФОП ОСОБА_6 за договором № 89 від 09.08.2016р., то на думку відповідача, цей договір є фіктивним, на його виконання послуги не надавалися, а долучені документи створені як доказ для стягнення збитків з ПАТ «Азовкабель». Послуги по оренді дизельного генератора, придбання палива та олії для його роботи повинні бути підтверджені відповідними договорами оренди та поставки, укладеними між ФОП ОСОБА_6, як агентом від імені позивача, та відповідним контрагентом, актами та накладними на їх виконання. Акт № 6 від 30.09.2016р. не є належним доказом, що підтверджує отримання ТОВ «БАРК» вказаних в акті послуг. Щодо витрат на харчування екіпажу риболовецького судна «Вера», то відповідно до інформації Державного агентства рибного господарства України, тільки три особи з десяти, що зазначені в судовій ролі позивачем, мають сертифікати, дипломи, кваліфікаційні посвідчення персоналу риболовного судна. Доказів прийняття на риболовецьке судно «Вера» членів екіпажу у складі 10 осіб позивачем не надано. Доказами прийняття на роботу суднового екіпажу є трудові договори (контракти), накази, звіти з праці, а не суднова роль, специфікація на сейнер счс-225 від 1980р. Крім того, відповідач зазначає, що Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26.07.2013р. № 467, на який посилається позивач, не є належним нормативним обґрунтуванням витрат на харчування, оскільки поширює свою дію на екіпаж суден, які здійснюють свою діяльність за межами митного кордону або територіального моря (вод) України. Вважає, що позивачем не підтверджені реально понесені збитки, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Представник третьої особи письмові пояснення по суті спору суду не надав, у судовому засіданні повноважний представник зазначив, що вирішення спору залишає на розсуд суду.

У судовому засіданні 03.05.2018р. суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з’ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, перейшов до судових дебатів.

Розгляд справи завершено проголошенням судом вступної та резолютивної частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

06.12.2005р. між ВАТ "Запоріжжяобленерго" (постачальник, третя особа у справі) та ТОВ "БАРК" (споживач, позивач) був укладений договір про постачання електричної енергії №1149.

З метою отримання електричної енергії, що поставляється ВАТ "Запоріжжяобленерго" споживачу ТОВ "БАРК" через електричні мережі, власником якого є ПАТ "Азовкабель", 01.01.2011р. укладено договір між ПАТ "Азовкабель" (власник мереж, відповідач) та ТОВ "БАРК" (споживач) № 58 про технічне забезпечення електропостачання споживача. Відповідно до умов договору власник мереж взяв на себе зобов'язання забезпечити технічну можливість передачі електричної енергії споживачу в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а споживач - дотримуватися установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачувати кошти за отримані послуги, визначені пунктом 4.1.1 цього Договору (п. 1.1 договору).

Вказаний договір неодноразово був пролонгований, у тому числі і на 2015 рік.

09.09.2015р. ПАТ "Азовкабель" надіслав ТОВ "БАРК" лист № 942 та 29.10.2015р лист № 1259, в яких містилась пропозиція про збільшення вартості додаткових робіт з технічного обслуговування електроустановок споживача за договором про технічне забезпечення електропостачання шляхом підписання додаткової угоди до цього договору, однак ТОВ "БАРК" не погодився з цією пропозицією та у відповідь направив свій варіант розрахунку вартості послуг (лист від 18.09.2015р. №121).

ПАТ "Азовкабель" 23.11.2015р. направило на адресу ТОВ "БАРК" лист №1421 про припинення договору, в якому зокрема зазначило, що вказаний договір на 2016р. пролонговано не буде. Вказаний лист був отриманий директором ТОВ "БАРК" 23.11.2015р.

З метою врегулювання договірних відносин з ПАТ "Азовкабель", ТОВ "БАРК" 27.11.2015р. направив на адресу ПАТ "Азовкабель" для підписання проект договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 59 від 01.01.2016р. Отриманий проект договору № 59 на 2016 рік ПАТ "Азовкабель" (лист вих.№ 1573 від 14.12.2015р.) повернуло без належного оформлення, посилаючись на те, що, відповідно до п. 10.6 договору № 58 від 01.01.2011, договір пролонгації не підлягає.

ТОВ "БАРК" 23.12.2015р. повторно листом №115 направило на адресу ПАТ "Азовкабель" два примірника договору про забезпечення електропостачання споживача № 59. Проект договору було отримано відповідачем 23.12.2015р., однак підписаний зі свого боку примірник договору №59 від 01.01.2016 ПАТ "Азовкабель" на адресу позивача не повернув. Проте продовжував передавати позивачу електричну енергію у 2016 році та виставляти рахунки на сплату послуг за перетікання реактивної енергії та надавати акти виконаних робіт.

ПАТ "Азовкабель" листами від 26.07.2016р. №1176 та 27.07.2016р. №1182 повідомило ТОВ "БАРК" про повне припинення постачання електричної енергії до ТОВ "БАРК" 03.08.2016р. о 15-00. Однак, в зазначені строки відключення не відбулось.

04.08.2016р. ПАТ "Азовкабель" з посиланням на наявність у позивача заборгованості за договором № 58 від 01.01.2011р. в розмірі 21942,96 грн. та відсутність договору про технічне забезпечення електропостачання споживача з 01.01.2016р. повторно направило на адресу ТОВ "БАРК" повідомлення про повне припинення постачання електричної енергії протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення.

Дане повідомлення 04.08.2016 р. було отримано представником позивача, а 11.08.2016р. з 15.00 електропостачання до мереж ТОВ "БАРК" було припинено.

У подальшому ТОВ "БАРК" двічі зверталося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПАТ “Азовкабель” та ВАТ “Запоріжжяобленерго” про стягнення збитків, які спричинені припиненням електропостачання на його підприємство.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.10.2016р. у справі № 908/2260/16, яке набуло законної сили, позов ТОВ “Базовий Азовський Рибопереробний комплекс” задоволено частково. Стягнуто з ПАТ “Азовкабель” на користь ТОВ “Базовий Азовський Рибопереробний комплекс” збитки у розмірі 219396 грн (за період з 15 год. 00 хв. 11.08.2016р. по 15 год. 00 хв. 20.08.2016р.), судовий збір у розмірі 3290,94 грн. В позовних вимогах до ВАТ “Запоріжжяобленерго” про стягнення збитків відмовлено.

Вказаним рішеннями дії ПАТ "Азовкабель" з припинення електропостачання ТОВ "БАРК" 11.08.2016 визнано незаконним і протиправними.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.07.2017р. у справі № 908/1019/17 з ПАТ “Азовкабель” на користь ТОВ “Базовий Азовський Рибопереробний комплекс” з урахуванням фактів, встановлених вищезазначеним судовим рішенням, стягнуто збитки в загальному розмірі 498495,79 грн., а саме: за період з 15 год. 00 хв. 20.08.2016р. по 15 год. 00 хв. 06.09.2016р. за договором № 89 від про надання комплексу послуг від 09.08.2016р. в розмірі 297178 грн., за договором № 2016/10-04а на проектні роботи від 25.10.2016р. з проведення комплексу топографічних робіт в розмірі 5500 грн., за договором № 2016/10-03а на проектні роботи від 12.10.2016р. в розмірі 27000 грн., за договором суборенди холодильної камери № 902 від 01.09.2016р. в розмірі 29950 грн., послуги банку на суму 556,50 грн., за договором № 0505 від 05.05.2017р. в розмірі 80000 грн., за договором № 1610-2094 про приєднання до електричних мереж (нестандартне приєднання) від 31.09.2016р. в розмірі 58311,29 грн.

Мотивуючи тим, що збитки завдані відповідачем припиненням енергопостачання на рибопереробний комплекс значно більші, ніж стягнуті судом, позивач знову звернувся до суду з позовом про стягнення збитків на суму 846 792, 83 грн.

Оцінюючи надані суду докази та доводи сторін, норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною умовою є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту заподіяння шкоди саме відповідачем, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність особи, що завдала збитків, є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Факт протиправної поведінки відповідача щодо незаконного відключення споживача від електромереж та припинення енергопостачання встановлений рішенням господарського суду Запорізької області від 25.10.2016р. у справі № 908/2260/16, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2017.

Розмір збитків, їх доведеність, а також наявність причинного зв’язку між правопорушенням відповідача і збитками, суд вважає за необхідне оцінити по кожній заявленій позиції окремо.

По-перше, суд звертає увагу на те, що в прохальній частині позову заявлено до стягнення збитки в розмірі 846792,83 грн., однак згідно наданого розрахунку до позовних вимог, нараховано збитки в розмірі 846792,23 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на ті обставини, що заявлені до стягнення збитки це фактично понесені ним вимушені витрати (реальні збитки), які були необхідні для відновлення господарської діяльності ТОВ «БАРК», припиненої відключенням підприємства від мереж енергопостачання відповідача.

З метою відновлення роботи рибопереробного комплексу шляхом забезпечення його електричною енергією позивачем було укладено договір № 89 від 09.08.2016р. про надання комплексу послуг з ФОП ОСОБА_6, зокрема щодо обслуговування та організації експлуатації дизельного генератора з 15.00 год. 06.09.2016р. по 30.09.2016р. Відповідно до наданого суду розрахунку, за цим договором позивач поніс витрати у розмірі 413506 грн.

На підтвердження таких витрат позивачем надано в матеріали справи договір № 89 від 09.08.2016р., укладений між ТОВ «БАРК» та ФОП ОСОБА_6, за яким позивачу надається дизельний генератор марки 1Д6 150 л.с. та послуги пов’язані з його використанням; акт приймання-передачі робіт по наданню комплексу послуг № 6 від 30.09.2016р. на суму 413506 грн.; калькуляцію № 6 за період роботи дизельного генератора з 06.09.2016р. по 30.09.2016р. на суму 413506 грн.; акт списання товарів № 3 від 30.09.2016р. на суму 411292 грн., складений ФОП ОСОБА_6А; видаткову накладну № АГ-06/09-1 від 06.09.2016р. на суму 411978 грн., складену ПП «ОСОБА_7 науково-промислових досліджень» та ФОП ОСОБА_6; прибуткову накладну № 8 від 06.09.2016р. на суму 411978 грн., складену ПП «ОСОБА_7 науково-промислових досліджень» та ФОП ОСОБА_6; (стр. 69 – 76 том 2).

На підтвердження оплат за надані ФОП ОСОБА_6 послуги з обслуговування дизельного генератору позивачем складено звіти про використання коштів, виданих на відрядження, або під звіт, видаткові касові ордери, квитанції до прибуткового касового ордеру, складені у період з жовтня по листопад 2016р. (ст. 77 – 104 том 2) та витяги з касової книги (116 – 125 том 4).

З наданих бухгалтерських документів вбачається, що загальні витрати для забезпечення роботи дизель-генератора складаються з вартості дизельного пального на суму 342144 грн., вартості води охолодженої на суму 28 грн., вартості олії моторної на суму 69120 грн., також в ці витрати закладено % зносу дизель-генератора на суму 1500 грн. та затрати агента (телефоні переговори, транспортні та інші видатки) на суму 714 грн.

У судових засіданнях представник позивача пояснив, що дизельне пальне для генератора було придбане ФОП ОСОБА_6, як його агентом, у ПП «ОСОБА_7 науково-промислових досліджень», що підтверджується видатковою накладною № АГ-06/09-1 від 06.09.2016р. на суму 411978 грн. та прибутковою накладною № 8 від 06.06.2016р. на суму 411978 грн.

Як вбачається з наданих матеріалів, відносини між позивачем та ФОП ОСОБА_6 врегульовані умовами агентського договору № 01/01/16 від 01.01.2016р. (стр. 48 том 2)

Пунктом 1.2 договору № 89 про надання комплексу послуг № 89 від 09.08.2016р. (стр. 69 том 2) сторони узгодили, що ФОП ОСОБА_6 є агентом позивача (посередником по організаційним питанням) у відносинах з контрагентами у наданні всіх необхідних додаткових послуг: транспортних послуг, послуг по забезпеченню та експлуатації аварійного дизельного генератора тощо.

Статтею 295 ГК України визначено, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Згідно ст. 297 ГК України, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Дослідивши надані докази, суд встановив, що накладною № АГ-06/09-1 від 06.09.2016р. та накладною № 8 від 06.09.016р. оформлено факт передачі від ПП «ОСОБА_7 науково-промислових досліджень» на відповідальне зберігання до ФОП ОСОБА_6 дизельне пальне на суму 342273 грн. без ПДВ та оливу моторну для дизельних двигунів на суму 69240 грн. без ПДВ

Відповідно до підпункту 14.1.32 Податкового кодексу України, відповідальне зберігання - це господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик.

Таким чином, суд не може прийняти як належний та допустимий доказ факту платного придбання накладну № АГ-06/09-1 від 06.09.2016р. та накладну № 8 від 06.09.016р., оскільки ці бухгалтерські документи фіксують факт отримання товару на зберігання і не дають право зберігачу відчужувати чи використовувати їх на власні потреби. Таким чином, зазначені докази не можуть свідчити про факт понесення ТОВ «БАРК» витрат на придбання палива та мастил для роботи генератора. Будь-яких інших документів, які б свідчили про платне придбання пального та мастил агентом ФОП ОСОБА_6 на користь позивача чи безпосередньо позивачем матеріали справи не містять.

Доказів придбання води на суму 28 грн., витрати агента на суму 714 грн. та витрати пов’язані зі зносом дизельного генератора на суму 1500 грн. суду не надані.

Крім того, за приписами п. 3.10 Положення про ведення касових операції у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637 (в редакції, яка діяла в період складання видаткових касових ордерів), у касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи.

Порядок складання Звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015р. № 841. Відповідно до вимог чинного законодавства, Звіт складається платником податку (підзвітною особою), що отримав(ла) такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у самозайнятої особи. Фізична особа, яка отримала такі кошти, заповнює всі графи Звіту, крім: «Звіт перевірено», «Залишок унесений (перевитрата видана) в сумі за касовим ордером», кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку, розрахунку суми утриманого податку за несвоєчасно повернуті витрачені кошти на відрядження або під звіт, які заповнюються особою, яка надала такі кошти. Графу «Звіт затверджено» підписує керівник (податковий агент) (п. 6 Порядку).

Наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015р. № 841 затверджено також форму Звіту в редакції Наказу Міністерства фінансів № 350 від 10.03.2016р. Так, бланк Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт є двостороннім. На зворотному боці Звіту підзвітна особа заповнює таблицю з графами: «№ з/п», «Дата документа», «Кому, за що і на підставі якого документу заплачено», «Сума», «Дебет рахунка».

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Нормативно-правовими актами визначені обов'язкові реквізити, які повинні мати первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості.

Суд дослідивши надані позивачем документи, встановив, що з касової книги та видаткових касових ордерів не можливо встановити на які саме потреби витрачено кошти, оскільки підставу видачі коштів визначено «видача коштів під звіт ОСОБА_4П.». Відповідно до звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, готівкові кошти видано ФОП ОСОБА_6, але при цьому не заповнено в повному обсязі графу «за що і на підставі якого документа здійснено сплату».

Як встановлено судом, ФОП ОСОБА_6 діє як агент - на підставі договору № 01/01/16 від 01.01.2016р., та як виконавець - на підставі договору № 89 від 09.08.2016р., у зв’язку з чим встановити, що касові документи свідчать про здійснення оплат ФОП ОСОБА_6А, як виконавцю за договором № 89 неможливо.

З урахуванням встановлених вище обставин, суд не приймає квитанції складені ФОП ОСОБА_6, як належний та допустимий доказ проведення оплат за договором № 89 від 09.08.2016 на користь позивача.

На підтвердження обсягу виготовленої електричної енергії дизельним генератором та спожитої позивачем, суду надано витяги з журналу обліку роботи та виготовлення електричної енергії дизельним генератором марки 1Д6 150 к.с. № 8911 і 425 за період 06.09.2018р. по 30.09.2016р. (стр. 72 – 87 том 1), а також таблицю навантажень та витрат електроенергії за вересень 2016р. (стр. 46 том 1). Спожита енергія була використана на цілодобове освітлення приміщень та для виготовлення льоду на виконання зобов’язань перед іншими суб’єктами господарювання.

Оцінюючи надані докази, суд встановив, що таблиця навантажень та витрат електроенергії на вересень 2016р., розроблена та погоджена технологом виробництва ОСОБА_8, та енергетиком ОСОБА_7, затверджена директором ТОВ «БАРК». Матеріалами справи не доведений факт перебування ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у трудових відносинах з позивачем, а відтак і факт наявності повноважень на підписання зазначених документів. Відповідно до Звіту про обсяги реалізованих послуг за ІІІ квартал 2016р. та за І\/ квартал 2016р. кількість працівників ТОВ «БАРК» - одна особа (стр. 111-113 том 4). Документального підтвердження прийняття на роботу (залучення до роботи ) ОСОБА_8 на посаду технолога виробництва ТОВ «БАРК» та ОСОБА_7 на посаду енергетика ТОВ «БАРК» позивачем не надано. Відсутність найманих працівників підтверджується також звітністю з праці за 2016р.(стр. 34 – 39 том 3).

Крім того, матеріали справи містять суперечності в доведеності факту отримання дизельного генератору від сторонніх осіб в користування. Так, Журнал обліку роботи та виготовлення електричної енергії дизельним генератором марки 1Д6 150 к.с. № 8911 і 425 за період 06.09.2018р. по 30.09.2016р. затверджено печаткою ПП «ОСОБА_7 науково промислових досліджень». В судовому засіданні 03.05.2018р. представник позивача пояснив, що даний генератор йому надано у користування ПП «ОСОБА_7 науково промислових досліджень», тому і документація на генератор затверджена цією юридичною особою. Разом з тим, умовами додаткової угоди від 11.08.2016р. до договору № 89 від 09.08.2016р., на які посилається позивач, ФОП ОСОБА_6 надано у користування ТОВ «БАРК» власний дизельний генератор.

Позивачем також не доведена у період зупинки роботи по прийманню та переробці рибної продукції необхідність цілодобового освітлення приміщень цілісного майнового комплексу, а саме: освітлення сходин, освітлення підвальних приміщень, в яких розташоване пожежне, санітарне обладнання та устаткування, освітлення дизельного генератора, запасів пального, запасів дизельного мастила, аварійних акумуляторів та перемикачів систем живлення, освітлення радіостанції та її живлення (для підтримання радіозв’язку з риболовними суднами, в т.ч. з судно «Вера»), зовнішнє та внутрішнє освітлення, у тому числі підвали, виробництво льоду та його зберігання. (стр. 46-59 том 1). (ст. 46-59 том 1).

Що стосується позиції позивача щодо експлуатації дизельного генератора для отримання електроенергії на виготовлення льоду, у зв’язку з необхідністю виконання взятих на себе зобов’язань перед іншими суб’єктами господарювання (пояснення позивача, які надішли до суду 30.11.2017р.), суд зазначає наступне. Так, на підтвердження взятих на себе зобов’язань позивачем суду надано 2 договори підряду на переробку (охолодження) та пакування товару:

- № Б-15/1 від 01.11.2015р. укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_9

- № 1-05 від 16.05.2016р. укладений між позивачем та ПАТ «Акумулятроний завод «САДА» (стр. 96-101 том 3)

За умовами даних договорів замовники зобов’язуються передавати в обумовлені строки позивачу живу рибу для її перероблення та проводити оплату наданих послуг, а позивач – приймати від замовників товар, переробляти його до визначеного стану пакувати та передавати його замовнику (п. 1.1). Під переробленням риби розуміється виключно охолодження риби з подальшим пакуванням (п. 1.3.). Оплата за договорами здійснюється шляхом попередньої безготівкової оплати замовниками на поточний рахунок позивача з зазначенням узгодженої специфікації та номер і дата рахунку-фактури (п. 2.4, 2.6).

На підтвердження факту виконання даних договір у період з серпня по вересень 2016р. позивачем не надано жодної специфікації, якою узгоджено партію товару для охолодження та пакування, рахунку-фактури на оплату замовлених послуг, актів приймання-передачі товару від замовників до позивача та актів приймання-передачі від позивача до замовників, складених за наслідками виконаних робіт з охолодження та пакування риби (пункти 3.1, 3.5.1, 3.6, 4.8 договорів). Документи, які б свідчили про отримання плати за надані за договорами ТОВ «БАРК» послуги в матеріалах справи відсутні.

Крім того з пояснень позивача, які надішли до суду 30.11.2017р. вбачається, що у спірний період рибопереробний пункт був вимушений припинити свою роботу у зв’язку з неправомірними діями відповідача та знеструмленням комплексу.

За таких обставин, суд дійшов висновку що збитки в розмірі 413506 грн. за обслуговування та роботу дизельного генератора з 15.00 год. 06.09.2016р. по 30.09.2016р. за договором № 89 від 09.08.2016р. документально не підтверджені.

До стягнення позивачем також заявлено збитки у сумі 30 000 грн. понесені у зв’язку з оплатою оренди холодильної камери у період оренди з січня 2017р. по червень 2017р.

Обґрунтовуючи вимоги в цій частині, позивач пояснив, що на момент відключення від електроенергії у холодильних камерах на складі позивача була наявна рибна продукція у кількості 150 тон. Спірні правовідносини були предметом розгляду суду по іншій справі № 908/2260/16. Судом встановлено, що з метою недопущення псування рибної продукції позивач орендував холодильну камеру загальною площею 50 кв.м. у виробничому корпусі за адресою: м. Бердянськ, вул. Халтуріна, 10 (договір суборенди холодильної камери № 902 від 01.09.2016р., укладений між ТОВ «Азовтехнологістик» та ТОВ «БАРК»). В межах даної справи розглядаються вимоги про відшкодування витрат понесених в інший період. На підтвердження понесених витрат позивачем, крім договору надані акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0000013 від 28.02.2017р. на суму 10000 грн., № ОУ-000017 від 31.03.2017р. на суму 6000 грн., № ОУ-000027 від 31.04.2017р. на суму 6000 грн., № ОУ-000034 від 31.05.2017р. на суму 6000 грн., № ОУ-000045 від 30.06.2017р. на суму 3600 грн.; банківські квитанції від 13.07.2017р. на суму 9900 грн., від 14.07.2017р. на суму 6534 грн., від 14.07.2017р. на суму 3560 грн., від 14.07.2017р. на суму 6 грн., від 20.07.2017р. на суму 10000 грн. (стр. 28- 44 том 2).

За таких обставин, суд вважає, що позивач документально довів розмір збитків у вигляді понесених ним витрат в сумі 30000 грн. на оплату послуг суборенди холодильної камери за договором № 902 від 01.09.2016р.

Обґрунтовуючи іншу частину своїх вимог, позивач посилається на ті обставини, що у зв’язку з припиненням енергопостачання відповідачем шляхом відключення об’єкту рибопереробного комплексу від основних мереж, у ТОВ «БАРК» виникла потреба в підключенні до резервних мереж електропостачання. З цією метою позивачем було укладено договори підряду зі сторонніми організаціями, які мали відповідну ліцензію на виконання робіт, що передбачені «технічними умовами приєднання» та договором про приєднання до електричних мереж № 1610-2094 від 31.09.2016р., укладеного з ПАТ «Запоріжжяобленерго».

Фактичне відновлення постачання електричної енергії на об’єкт рибопереробного комплексу ТОВ «БАРК» відбулось 10.07.2017р., що підтверджується додатковою угодою №1 від 10.07.2017р. до договору про постачання електичної енергії № 1149 від 06.12.2005р., укладеною між ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ТОВ «БАРК» та не спростовується сторонами по справі.

На підтвердження понесення витрат на роботи по відновленню енергопостачання, позивачем надано наступні докази.

- Договір № 2016/10-03а від 12.10.2016р. на проектні роботи з ТОВ «Електроресурс», за умовами якого виконавець зобов’язується за завданням позивача надати послуги з розробки проектно-технічної документації в порядку та на умовах визначених договором та технічними умовами приєднання, які не є стандартним, № 1610-2094-Бердянська-150 від 31.08.2016р. Підрядником було проведено технічне обстеження і натурні виміри для розробки проектно-технічної документації, виготовлення проекту зовнішнього електропостачання, виготовлення проекту розрахункового обліку, виготовлення паспорту заземлення, узгодження проекту в підрозділах ПАТ «Запоріжжяобленерго», отримання узгодження щодо розрахункового обліку та узгодження проектно-технічної документації.

Сплачено позивачем за договором 11506 грн. Оплата документально підтверджена. (стр. 36-38 том 1, стр. 106 – 110 том 2 ).

Надання позивачу послуг з розробки технічної документації на об’єкті комплексу та споруд по вул. Кабельників, 1 підтверджується актом здачі-прийняття робіт № ОУ-083 від 13.10.2016р. на загальну суму 38506 грн. При цьому 27000 грн. з загальної суми вже було стягнуто на підставі рішення суду у справі № 1019/17 від 11.07.2017р. Решта вартості у розмірі 11506 грн. позивачем перераховано на рахунок ТОВ «Електроресурс» 15.05.2017р., що підтверджується банківською квитанцією, копія якої міститься в матеріалах справи (стр. 110 том 2). Зазначена сума заявлена позивачем до стягнення у якості збитків в межах позову, що розглядається в цій справі.

- Договір підряду на виконання електромонтажних робіт № 0505 від 05.05.2017р., укладений з ФОП ОСОБА_10, за умовами якого позивач доручив, а підрядник прийняв на себе зобов’язання виконати електромонтажні роботи з технічного переоснащення ВЛ-6 кВ Ф-58 РП-5 ПС 150-110/35/6кВ «Бердянська-150» в м. Бердянськ.

Сплачено позивачем за договором та документально підтверджено 65000 грн.

Виконання електромонтажних робіт на суму 65000 грн. підтверджується актом виконаних робіт від 30.06.2017р. на суму 45000 грн. На оплату вказаних послуг ФОП ОСОБА_10 виставлено рахунок-фактуру № СФ-000280 від 24.05.0017р. на суму 96479,79 грн. Оплата рахунку підтверджується копіями платіжних доручень № 25.05.2017р. на суму 15000 грн., № 495 від 06.06.2017р. на суму 10000 грн., № 500 від 08.06.2017р. на суму 20000 грн., № 582 від 29.09.2017р. на суму 20000 грн. (стр. 113 – 120 том 2, стр. 18 том 3).

- Договір № 19 від 05.05.2017р. з ТОВ «Артком» на купівлю лічильника А180RAL-P4G-DW-4 з діючою державною повіркою і запрограмований, вартістю 15576 грн.

Позивач придбав даний лічильник (марка, тип) відповідно до вимог, викладених в технічних умовах до договору № 1610-2094 від 31.08.2016р., ПАТ «Запоріжжяобленерго» для підключення об’єкту рибопереробного комплексу ТОВ «БАРК» до резервної лінії електропостачання.

На підтвердження зазначених витрат позивачем надано договір № 19 від 24.05.2017р. на купівлю лічильника А1805RAL-P4G-DW-4, укладений між ТОВ «Артком» та ТОВ «БАРК», накладну № 17 від 02.06.2017р. на суму 15573 грн., банківські квитанції від 25.05.2017р. на суму 1000 грн. та на суму 14576 грн. (стр. 24 - 27 том 2).

Крім того, позивачем заявлено до стягнення збитки у розмірі витрат понесених у зв’язку з оформленням та організацією нагляду за роботами в охоронній зоні електромереж (допуск до роботи в охоронній зоні 0,4 кВ) на суму 333,56 грн., які здійснювала енергопостачальна організація.

В якості доказів позивачем надано договір-замовлення № 1127/51 від 21.06.2017р., укладений між ПАТ «Запоріжжяобленерго» Бердянським МРЕМ та ТОВ «БАРК», акт прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт № 1127/51 від 21.06.2017р.) на суму 333,56 грн. та копію банківської квитанції від 21.06.2017р. на суму 333,56 грн. (стр. 20 – 23 том 2).

Оцінивши надані докази та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що витрати за договорами № 2016/10-03а від 12.10.2016р. в розмірі 11506 грн., № 0505 від 05.05.2017р. в розмірі 65000 грн. та № 19 від 05.05.2017р. в розмірі 15576 грн., № договір-замовлення № 1127/51 від 21.06.2017р. в розмірі 333,56 грн. понесені позивачем внаслідок відновлення свого права, порушеного неправомірними діями ТОВ «Азовкабель», і є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України та ст.ст. 224, 225 ГК України.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача позивачем також віднесено додаткові витрати на утримання судна «Вера», а саме:

- колективне харчування екіпажу судна «Вера» з 11.08.2016р. по 31.11.2016р. на суму 308672 грн. (140556 грн. + 168116 грн.);

- забезпечення питною водою членів екіпажу судна «Вера» з 11.08.2016р. по 30.09.2016р. на суму 554,60 грн.;

- оплата електроенергії, спожитої судном «Вера» за серпень – вересень 2016р. під час вимушеної стоянки у морському порту Бердянськ на суму 946,89 грн.

- портові збори на суму 141,18 грн.;

Необхідність понесення витрат на харчування та забезпечення водою екіпажу позивач обґрунтовує вимогами Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26.07.2013р. № 467 та від 13.06.2012р. № 354, Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010р. № 1170, п. 170.9.1 Податкового кодексу України (стр. 3-8 том 2).

На підтвердження факту понесення таких витрат суду надано видаткові касові ордери № 41 від 01.08.2016р. на видачу коштів підзвіт капітану на суму 85436 грн. за період з 01.08.2016р. по 31.08.2016р., № 59/1 від 01.09.2016р. на видачу коштів підзвіт капітану на суму 82680 грн. за період з 01.09.2016р. по 30.09.2016р. та № 70/1 від 05.10.2016р. на видачу коштів на колективне харчування судна «Вера» на суму 82680 грн. за період з 01.10.2016р. по 31.10.2016р., № 82/1 від 01.11.2016р. на видачу коштів на колективне харчування судна «Вера» на суму 85436 грн. за період з 01.11.2016р. по 30.11.2016р. (стр. 17 – 19 том 2, стр. 14- 17 том 3) та витяги з касової книги (стр. 116 – 125 том 4).

Витрати на воду (згідно розрахунку вимог ст. 122 том 2) позивач підтверджує накладною № 16/ОСОБА_4 від 05.08.2016р. на суму 554,06 грн., складеною ТОВ «Почерк» та ТОВ «БАРК» (стр. 7 том 2), звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № АО-0001038 від 10.10.2016р. та видатковим касовим ордером № 74 від 07.10.2016р. на видачу коштів підзвіт капітану судна «Вера» (стр. 7 – 9 том 2).

Витрати на оплату електроенергії, спожитої судном «Вера» за серпень – вересень 2016р. під час вимушеної стоянки у морському порту Бердянськ в розмірі 946,89 грн. позивач підтверджує агентським договором № 01/01/16 АМК від 01.01.2016р., договором про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України № 3-П-АМПУ-16 від 14.01.2016р., актами здачі-прийняття робіт від 31.08.2016р. на суму 153,17 грн., від 31.08.2016р. на суму 31,52 грн., від 30.09.2016р. на суму 632,11 грн., від 30.09.2016р. на суму 130,09 грн. Оплати за послуги по наданню електричної енергії у період з серпня по вересень 2016р. позивач підтверджує платіжним дорученням № 1 від 22.07.2016р. на суму 2000 грн. (стр. 48 – 66, том 2).

На підтвердження портових зборів на суму 141,18 грн. позивачем надано акти здачі-прийняття виконаних робіт за стоянку біля причалу без операції від 30.08.2016р. на суму 54,04 грн., від 13.09.2016р. на суму 32,22 грн., від 30.09.2016р. на суму 54,92 грн. (стр. 1-6 том 2) та банківську квитанцію від 29.08.2016р. на суму 500 грн. (призначення платежу за судозаход) (стр. 45 том 2).

Стягнення збитків в зазначеному розмірі позивач обґрунтовує необхідністю понесення додаткових витрат на утримання судна «Вера» під час його вимушеної стоянки з причин не функціонування рибоприймального пункту. При цьому посилається на положення Статуту флоту рибної промисловості України та ст. 57 Кодексу мореплавства України, відповідно до яких на судні обов’язково цілодобово (безперервно) несеться вахта (служба), видається харчування, що прирівнюється до добових. Позивач зазначає, що заради безпеки судноплавства він вимушений був під час вимушеного простою судна утримувати зазначений у судовій ролі склад екіпажу, тому понесені витрати він відніс до збитків, які призвели до зменшення активів ТОВ «БАРК» і не могли бути компенсовані (заява про збільшення розміру позовних вимог, стр. 1 том 3) у зв’язку з зупинкою роботи рибопереробного пункту за рахунок добутої риби.

Крім зазначеного, позивач посилається на договір тимчасового фрахтування судна «Вера» (тайм чартер) № 1 від 01.01.2016р., укладений між ТОВ «Почерк» (власник) та ТОВ «БАРК» (судновласник), згідно якого він взяв на себе зобов’язання сплачувати вартість бункера та нести витрати в процесі експлуатації судна, а також інші витрати та збори (п. 4.2.2 договору).

Оцінюючи доводи позивача в цій частині, суд враховує норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини.

Так, за приписами ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України, за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Згідно ст. 57 Кодексу торгівельного мореплавства України, власник судна відповідно до правил, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, і центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства (для риболовного судна), забезпечує:

1) безпечні умови і режим праці на судні;

2) охорону здоров'я членів екіпажу і обладнання судна всіма необхідними для цього засобами і устаткуванням;

3) постачання продовольства і води в достатній кількості і належної якості;

4) належні суднові приміщення.

Тобто, обов’язок по забезпеченню екіпажу харчуванням та питною водою покладено на позивача як приписами чинного законодавства так і умовами договору, а отже понесені витрати були пов’язані з виконанням покладених на нього зобов’язань і не знаходилися в прямому причинному зв’язку з поведінкою відповідача

В матеріалах справи містяться відомості обліку доходів за послуги ПРР за період з 01.08.2016р. по 30.11.2016р., складені Бердянською філією ДП «Адміністрація морських портів України». З наданих матеріалів слідує, що у період з 01.08.2016р. по 31.11.2016р., судну «Вера» нараховано корабельні та причальні збори.

Наказом Міністерства інфраструктури України 27.05.2013 № 316 затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів». Відповідно до розділу 2 даного Порядку, із суден груп А, Б і Г корабельний збір справляється за кожний вхід в акваторію морського порту, операційну акваторію причалу (причалів), а також вихід з акваторії морського порту, операційної акваторії причалу (причалів). Із суден групи В корабельний збір справляється за кожне заходження в морський порт і вихід з нього. Відповідно ж до розділу 5 причальний збір справляється із суден, що стоять біля причалу.

Бердянською філією ДП «Адміністрація морських портів України» складено лист № 11-18-24/26 від 02.03.2018р., в якому міститься детальна інформація щодо виходу та приходу у період з 01.08.2016р. по 30.11.2016р. (з зазначенням дати та часу) на територію Бердянського морського порту риболовецького судна «Вера» (стр. 52 – 62 том 4). У Свідоцтві про вантажну марку судна «Вера» від 04.07.2016р. зазначено тип судна «В». (стр. 87 том 3)

Отже наявні в матеріалах справи докази спростовують доводи позивача про простій судна «Вера», а відтак і факт понесення позивачем додаткових витрат на утримання екіпажу судна «Вера» в наслідок вимушеного простою.

Не доведеними суд також вважає посилання позивача щодо кількісного складу екіпажу (10 осіб), який перебував у нього на утриманні відповідно до умов договору про фрахтування судна «Вера» від 01.01.2016р. Так, судом встановлено, що копії суднової ролі, складені 01.08.2016р., 01.10.2016р. та 01.11.201р., що 6 із 10 осіб екіпажу прийняті на судно у період з 28.01.2016р. по 30.07.2016р., тобто після укладання договору фрахтування (стр. 14 том 1, стр. 12, 13 том 3).

Оцінюючи доводи позивача щодо необхідності 24 часового чергування членів екіпажу судна «Вера» у загальній кількості 10 чоловік, із чергуванням чотири особи кожні чотири години, з урахуванням вимог безпеки мореплавства, суд зазначає наступне. В матеріалах справи міситься Свідоцтво про мінімальний склад екіпажу риболовного судна «Вера», серія: MSM, номер: 0000185, видане 16.08.2017р., з якого вбачається, що мінімальний склад екіпажу, який забезпечує безпеку судна, людей вантажу та довкілля становить 5 осіб. Тобто твердження позивача про необхідність чергових на судні у кількості 10 осіб матеріалами справи не доведено. (стр. 84 том 3).

Крім того, враховуючи ті обставини, що судно «Вера» не здійснює рибальство, дозвільних документів у ТОВ «БАРК» на вилов риби немає, суд не вбачає причинного зв’язку між зупинкою роботи рибоприймального пункту та простою судна. Позивачем також не було доведено, яким саме чином зупинка роботи рибоприймального пункту могла вплинути на експлуатацію судна «Вера».

В роз’ясненнях Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994р. «Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних з відшкодуванням шкоди» зазначено, що встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що витрати на колективне харчування екіпажу судна «Вера» в розмірі 140556 грн., на забезпечення питною водою членів екіпажу судна «Вера» в розмірі 554,60 грн., на оплату електроенергії, спожитої судно «Вера» в розмірі 946,89 грн. та портові збори в розмірі 141,18 грн., не знаходяться в прямому причинному зв’язку з протиправною поведінкою відповідача, а отже не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України та ст.. 224 ГК України та підлягають відшкодуванню останнім.

В якості збитків позивачем також заявлені до стягнення витрати в розмірі 556 грн. понесені на оплату послуг банку з проведення переказів за договорами, витрати по яким увійшли до складу збитків , які суд в даній справі визнав доведеними та підтвердженими належними доказами.

Оплата банківських послуг (комісії) підтверджується банківськими квитанціями, за якими здійснено перерахування грошових коштів за договором суборенди холодильної камери № 902 від 01.09.2016р., за договором на проектні роботи № 2016/10-03а від 12.10.2016р. та за договором на купівлю лічильника № 19 від 05.05.2017р.

Враховуючи, що суд задовольнив вимоги позивача в частині стягнення збитків у вигляді витрат по зазначеним договорам оплату банківських послуг по проведеним грошовим переказам слід вважати додатковими витратами за цими договорами, які знаходяться в прямому причинному зв’язку з протиправними діями відповідача, а тому також підлягають задоволенню

Виходячи з вищевикладеного, оцінюючи в сукупності усі встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що реальні збитки, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, становлять 122971,56 грн. та складаються з 30000 грн. витрат за оренду холодильної камери у період оренди з січня 2017р. по червень 2017р. за договором суборенди холодильної камери № 902 від 01.09.2016р.; 11506 грн. за договорами № 2016/10-03а від 12.10.2016р.; 65000 грн. за договором № 0505 від 05.05.2017р.; 15576 грн. за договором № 19 від 05.05.2017р.; 333,56 грн. за договором-замовлення № 1127/51 від 21.06.2017р. та 556 грн. на оплату послуг банку.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства “Азовкабель” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Промислова, 2-І; код ЄДРПОУ 31600918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс” (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Кабельників, 1-А; 33086027) суму 122971 (сто двадцять дві тисячі дев’ятсот сімдесят одну) грн. 56 коп. збитків, суму 1844,57 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.05.2018р.

Головуючий суддя Н.А. Колодій

Суддя Н.Г. Зінченко

Суддя О.Г. Смірнов