Рішення № 73988290, 15.05.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.05.2018м. ДніпроСправа № 904/1247/18За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунальне підприємство "Комунальник", смт. Магдалинівка Дніпропетровської області

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 635 374,31 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-84 від 14 квітня 2017 року, головний юрисконсульт відділу загальної судової роботи юридичного департаменту

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №52 від 12 квітня 2018 року, головний бухгалтер

С У Т Ь С П О Р У:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Комунального підприємства "Комунальник" заборгованість у розмірі 1 635 374,31 грн., з яких:

- пеня у розмірі 270 307,33грн.;

- 3 % річних у розмірі 119 024,03 грн.;

- інфляційні втрати у розмірі 1 246 042,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №839/14-БО-3 купівлі-продажу природного газу від 21 січня 2014 року в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ. У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 15.02.2014 по 30.11.2017 у сумі 119 024,03 грн. та інфляційні збитки за період з березня 2014 року по листопад 2017 року

На підставі пункту 7.2 договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлений газ у розмірі 270 307,33 грн. за загальний період з 15.02.2014 по 03.03.2015.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, мотивуючи тим, що Комунальне підприємство "Комунальник" є комунальною власністю територіальної громади Магдалинівської селищної ради. Основними суб'єктами наповнення рахунку за надані підприємством послуги являються заклади та установи бюджетної сфери, надходження грошових коштів з приватного сектора становлять лише малу частину. У зв'язку з тим, що фінансування бюджетних установ та організацій за рахунок коштів загального і спеціального фондів бюджету прямо залежить від наявності коштів на відповідних реєстраційних рахунках Державної казначейської служби, відповідач проводив розрахунки з позивачем при надходженні відповідних коштів на рахунок підприємства. Також, відповідач зазначає, що є збитковим підприємством, що є основною причиною по якій підприємство вчасно не розраховується з позивачем. Відповідно до поданого відзиву 14.05.2018, відповідач просить частково зменшити суму позовної заяви, посилаючись на те, що є комунальною власністю територіальної громади Магдалинівської селищної ради. Відповідач зазначає, що ним спожито природний газ у 2014 році на суму 1 477 697,46 грн., а сплачено загальну суму 1 314 147,42 грн., з яких частково сплачену суму зараховано в рахунок погашення заборгованості за договорами минулих років.

Згідно відповіді на позов (поданої до суду 02.05.2018) позивач вважає доводи відповідача такими, що не мають ознак обставин непереборної сили, доказів вжиття всіх належних заходів для недопущення правопорушення, доказів неправомірних дій з боку позивача. Також, позивач зазначає, що умовами договору купівлі-продажу природного газу не передбачено жодної залежності між строками розрахунків бюджетних установ та строками розрахунків за договором.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30 березня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24 квітня 2018 року. З 24.04.2018 відкладено підготовче засідання на 15 травня 2018 року.

У судовому засіданні 15.05.2018 представниками сторін надано письмову згоду про початок розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 15 травня 2018 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

21 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Комунальник" (покупець) укладено договір №839/14-БО-3 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (п. 1.2 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 487,8 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів, у січні – 100,8 тис.м3, у лютому – 92,7 тис.м3, у березні – 75,6 тис.м3, у квітні – 28,8 тис.м3, у жовтні – 32,4 тис.м3, у листопаді – 66,6 тис.м3, у грудні – 90,9 тис.м3.

Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ (п. 3.1. договору).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п. 3.3. договору).

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4. договору).

Відповідно до пункту 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.

Пунктом 5.2. договору визначено, що ціна за 1000 куб.м. газу становить 2 448,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 287,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 57,40 грн., всього з ПДВ – 344,40 грн.

До сплати за 1000 куб м. природного газу – 2 783,96 грн., крім того ПДВ - 20% - 556,79 грн., всього з ПДВ – 3 340,75 грн.

Пунктом 5.3 договору визначено, що у разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов’язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію.

30 квітня 2014 року сторони уклали Додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу природного газу від 21.01.2014, якою обумовили викласти з 01.04.2014 пункт 5.2 договору в наступній редакції:

Ціна за 1000 куб.м. газу становить 4 020,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 287,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 57,40 грн., всього з ПДВ – 344,40 грн.

До сплати за 1000 куб м. природного газу – 4 387,40 грн., крім того ПДВ - 20% - 877,48 грн., всього з ПДВ – 5 264,88 грн.

27 травня 2014 року сторони уклали Додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу природного газу від 21.01.2014, якою обумовили викласти з 01.05.2014 пункт 5.2 договору в наступній редакції:

Ціна за 1000 куб.м. газу становить 4 742,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 355,00 грн., крім того ПДВ -20% - 71,00 грн., всього з ПДВ – 426,00 грн.

До сплати за 1000 куб м. природного газу – 5 173,48 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 034,70 грн., всього з ПДВ – 6 208,18 грн.

12 червня 2014 року сторони уклали Додаткову угоду №3 до договору купівлі-продажу природного газу від 21.01.2014, якою обумовили викласти з 01.06.2014 пункт 5.2 договору в наступній редакції:

Ціна за 1000 куб.м. газу становить 4 724,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 366,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ – 440,04 грн.

До сплати за 1000 куб м. природного газу – 5 185,18 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 037,04 грн., всього з ПДВ – 6 222,22 грн.

05 вересня 2014 року сторони уклали Додаткову угоду №4 до договору купівлі-продажу природного газу від 21.01.2014, якою обумовили викласти з 01.09.2014 пункт 5.2 договору в наступній редакції:

Ціна за 1000 куб.м. газу становить 4 874,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 366,70 грн., крім того ПДВ -20% - 73,34 грн., всього з ПДВ – 440,04 грн.

До сплати за 1000 куб м. природного газу – 5 338,18 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 067,64 грн., всього з ПДВ – 6 405,82 грн.

26 листопада 2014 року сторони уклали Додаткову угоду №5 до договору купівлі-продажу природного газу від 21.01.2014, якою обумовили викласти з 01.11.2014 пункт 5.2 договору в наступній редакції:

Ціна за 1000 куб.м. газу становить 5 100,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 366,70 грн., крім того ПДВ -20% - 73,34 грн., всього з ПДВ – 440,04 грн.

До сплати за 1000 куб м. природного газу – 5 568,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 113,74 грн., всього з ПДВ – 6 682,44 грн.

12 грудня 2014 року сторони уклали Додаткову угоду №7 до договору купівлі-продажу природного газу від 21.01.2014, якою обумовили викласти з 01.12.2014 пункти 5.2 договору в наступній редакції:

Ціна за 1000 куб.м. газу становить 5 900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20 %.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 366,70 грн., крім того ПДВ -20% - 73,34 грн., всього з ПДВ – 440,04 грн.

До сплати за 1000 куб м. природного газу – 6 384,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 276,94 грн., всього з ПДВ – 7 661,64 грн.

Розділом 6 договору сторонами врегульовано порядок та умови проведення розрахунків.

Так, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Згідно розділу 11 договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до умов договору за актами прийому-передачі газу у 2014 році позивач передав відповідачу природного газу на загальну суму 1 477 697,46 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 29-35):

- від 31.01.2014 за переданий у січні 2014 року газ – 76,469 тис.куб.м. на суму 255 463,96 грн. (за природний газ – 229 128,04 грн., транспортування природного газу – 26 335,92 грн.);

- від 28.02.2014 за переданий у лютому 2014 року газ – 60,521 тис.куб.м. на суму 202 185,66 грн. (за природний газ – 181 342,22 грн., транспортування природного газу – 20 843,44 грн.);

- від 31.03.2014 за переданий у березні 2014 року газ – 35,382 тис.куб.м. на суму 118 202,49 грн. (за природний газ – 106 016,93 грн., транспортування природного газу – 12 185,56 грн.);

- від 30.04.2014 за переданий у квітні 2014 року газ – 9,952 тис.куб.м. на суму 52 396,08 грн. (за природний газ – 48 968,62 грн., транспортування природного газу – 3 427,46 грн.);

- від 31.10.2014 за переданий у жовтні 2014 року газ – 12,702 тис.куб.м. на суму 81 366,67 грн. (за природний газ – 75 777,29 грн., транспортування природного газу – 5 589,38 грн.);

- від 30.11.2014 за переданий у листопаді 2014 року газ – 46,857 тис.куб.м. на суму 313 119,08 грн. (за природний газ – 292 500,13 грн., транспортування природного газу – 20 618,95 грн.);

- від 31.12.2014 за переданий у грудня 2014 року газ – 59,382 тис.куб.м. на суму 454 963,52 грн. (за природний газ – 428 833,06 грн., транспортування природного газу – 26 130,46 грн.).

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов’язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов’язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Права та обов’язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення підпункту 6.1. договору строк оплати спожитого природного газу є таким, що настав:

- за ОСОБА_2 від 31.01.2014 на суму 255 463,96 грн. – 14.02.2014, прострочка виконання зобов’язання виникає з 15.02.2014;

- за ОСОБА_2 від 28.02.2014 на суму 202 185,66 грн. – 14.03.2014, прострочка виконання зобов’язання виникає з 15.03.2014.

- за ОСОБА_2 від 31.03.2014 на суму 118 202,49 грн. – 14.04.2014, прострочка виконання зобов’язання виникає з 15.04.2014.

- за ОСОБА_2 від 30.04.2014 на суму 52 396,08 грн. – 14.05.2014, прострочка виконання зобов’язання виникає з 15.05.2014.

- за ОСОБА_2 від 31.10.2014 на суму 81 366,67 грн. – 14.11.2014, прострочка виконання зобов’язання виникає з 15.11.2014.

- за ОСОБА_2 від 30.11.2014 на суму 313 119,08 грн. – 15.12.2014, прострочка виконання зобов’язання виникає з 16.12.2014.

- за ОСОБА_2 від 31.12.2014 на суму 454 963,52 грн. – 14.01.2015, прострочка виконання зобов’язання виникає з 15.01.2015.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, за отриманий природний газ відповідач розрахувався повністю, однак з порушенням встановленого для оплати строку, що і стало підставою нарахування пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат, та, відповідно, причиною спору.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 15.02.2014 по 21.12.2017 у сумі 119 024,03 грн. та втрати від інфляції у сумі 1 246 042,95 грн. за період з березня 2014 року по листопад 2017 року.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку трьох відсотків річних встановлено, що позивачем при підрахунку загальної суми допущено арифметичну помилку, у зв'язку з чим три відсотки річних за спірний період підлягають стягненню у сумі 119 024,02 грн.

Загальна сума нарахованих позивачем втрат від інфляції становить 1 246 042,95 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 3 п.3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

У зв'язку з тим, що позивачем при здійсненні розрахунку втрат від інфляції не враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, вимога про стягнення інфляційних втрат за загальний період з березня 2014 по листопад 2017 підлягає частковому задоволенню у розмірі 909 400,34 грн., виходячи з наступного розрахунку:

За актом від 31.01.2014 на суму 255 463,96 грн.:

- відповідачем частково погашено заборгованість у розмірі 30 000,00 грн. – 18.03.2014, тобто після 15 числа відповідного місяця, а тому у березні 2014 року слід здійснювати нарахування на суму 255 463,96 грн., відтак, інфляційні втрати за березень 2014 року складають 5 620,21 грн.;

- наступна оплата відповідачем здійснена 28.11.2014 у розмірі 7 622,98 грн., а тому за період з квітня по листопад 2014 року інфляційні страти нараховуються на суму боргу 225 463,96 грн. та складають 39 862,12 грн.;

- у грудні відповідачем оплачено 3 891,78 грн. – 01.12.2014, 193,99 грн. - 09.12.2014, 442,40 грн. – 12.12.2014, 1882,73 грн. - 15.12.2014, 14 365,00 грн. - 16.12.2014, 24 489,00 грн. 19.12.2014, 622,44 грн. – 23.12.2014, 25 869,07 грн. – 24.12.2014, 31 588,20 грн. – 29.12.2014, відтак за грудень 2014 року інфляційні втрати нараховуються на суму 211 430,08 грн., тобто за мінусом оплачених сум до 15.12.2014 року та складають 6 342,90 грн.

- у січні 2015 року інфляційні втрати нараховуються на суму 110 233,36 грн., за мінусом оплачених сум після 15 грудня 2014 року та оплачених 09.01.2015 – 3 418,72 грн. та 13.01.2015 – 844,29 грн., та складають 3 417,23 грн.;

- наступні оплати здійснені 19.01.2015 – 19 733,00 грн., 21.01.2015 – 685,39 грн., 29.01.2015 – 6 192,54 грн., 30.01.2015 – 789,59 грн., 06.02.2015 – 4 688,47 грн., 13.02.2015 – 7 088,16 грн., 09.06.2015 – 4 239,86 грн. та 26.12.2015 – 12 402,46 грн., а відтак у період з лютого по травень 2015 року інфляційні втрати нараховуються на суму 71 056,21 грн. (за мінусом сплачених сум після 15 січня та до 15 лютого) та складають 25 532,40 грн.;

- за період з червня по грудень 2015 року інфляційні втрати нараховуються на суму залишок суми 54 413,89 грн., яку остаточно сплачено 26.12.2016 та 04.01.2017, та складають 8 107,71 грн.

За актом від 28.02.2014 на суму 202 185,66 грн.:

- оплата відбулася 04.01.2017 на суму 62 281,32 грн., а відтак за період з квітня 2014 року по грудень 2016 року інфляційні втрати нараховуються на повну суму заборгованості у розмірі 202 185,66 грн. та складають 192 447,22 грн.;

- наступна оплата відбулася 20.03.2017 у розмірі 96 259,92 грн., у зв’язку з чим за період з січня по лютий (як заявляє позивач) інфляційні нарахування здійснюються на суму 139 904,34 грн., за мінусом сплаченої суми у січня 2017 року, та складають 2 953,38 грн.;

- остаточно відповідач за даним актом розрахувався 25.10.2017 року, а тому за період з березня по та вересень 2017 року інфляційні нарахування здійснюються на суму 43 644,42 грн. за мінусом сплаченої у березні суми та складають 3 464,61 грн.

За актами від 31.03.2014 на суму 118 202,49 грн., від 30.04.2014 року на суму 52 396,08 грн., від 31.10.2014 року на суму 81 366,67 грн. та від 30.11.2014 року на суму 313 119,08 грн. розрахунки інфляційних втрат позивачем здійснено вірно.

За актом від 31.12.2014 року на суму 454 963,52 грн.:

- оплати здійснені 25.10.2017 у розмірі 211 271,26 грн., 03.11.2017 у розмірі 30 000,00 грн., 07.11.2017 у розмірі 86 000,00 грн., 23.11.2017 у розмірі 105 000,00 грн., 24.11.2017 у розмірі 12 000,00 грн., 22.12.2017 у розмірі 10 692,26 грн., відтак за період з січня 2015 року по вересень 2017 року інфляційні нарахування здійснюються на загальну суму боргу за цим актом, а саме 454 963,52 грн. та складають 108 469,01 грн.;

- у жовтні 2017 року (як заявляє позивач) інфляційні нарахування здійснюються на суму 243 692,26 грн., за мінусом оплаченої суми у жовтні 2017 року та складає 2 924,31 грн.;

- у листопаді 2017 року нарахування здійснюються на залишок суми 10 692,26 грн. та складають 96,23 грн.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату за договором передбачена пунктом 7.2 договору. Так, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивач нарахував та просить стягнути пеню за несвоєчасну оплату поставленого природного газу у сумі 270 307,33 грн. за загальний період з 15.02.2014 по 13.07.2015. При цьому розрахунок здійснюється по кожному акту окремо.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені встановлено, що позивачем розрахунок зроблено невірно.

Так, за ОСОБА_2 від 30.04.2014 на суму 52 396,08 грн. пеня за період прострочки з 15.05.2014 по 13.11.2014 (183 дні) складає 6 029,14 грн.;

за ОСОБА_2 від 30.11.2014 на суму 313 119,08 грн. пеня за період прострочки з 16.12.2014 по 13.06.2015 (180 днів) складає 73 690,22 грн.;

Так, за ОСОБА_2 від 31.12.2014 на суму 454 963,52 грн. пеня за період прострочки з 15.01.2015 по 13.07.2015 (180 днів) складає 119 038,40 грн.

У зв’язку з чим розмір пені за загальний період прострочки з 15.02.2014 по 13.07.2015 складає 269 629,64 грн.

У той же час, відповідач заявляє про зменшення заявленої до стягнення позивачем суми.

Відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду. Якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.2 ст. 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п.2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду.

У підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 цієї постанови пленуму зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, зі змісту наведених норм можна зробити висновок, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу, пені), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Майновий стан сторін і соціальна значущість боржника має значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій.

При цьому, розмір, до якого штрафні санкції підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідач обґрунтовує клопотання про зменшення пені тим, що є комунальним підприємством, основними суб'єктами наповненнями рахунку за надані підприємством послуги є заклади та установи бюджетної сфери. Також КП "Комунальник" зазначає, що є збитковим підприємством, що і стало основною причиною неможливості вчасно розрахуватися із позивачем.

При розгляді заяви про зменшення розміру штрафних санкцій суд має дослідити наявність чи відсутність виняткових обставин для звільнення винної сторони від відповідальності.

Суд звертає увагу, що дійсно, відповідно до Статуту, відповідач є комунальним підприємством, яке створене з метою надання комунальних послуг населенню, підприємствам, установам і організаціям. Згідно наданих фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 1 квартал 2018 року підприємство є збитковим. Станом на день звернення позивача з позовом до суду відповідач повністю розрахувався за поставлений природний газ, прострочка виконання зобов'язань коливається від 1 до 473 днів.

Разом з цим, господарський суд зазначає, що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України 904/5926/13.

Враховуючи пояснення відповідача щодо причин порушення строків оплати заборгованості, беручи до уваги те, що загальна вартість поставленого у 2014 році газу складає 1 477 697,46 грн., яку відповідачем сплачено, а загальний розмір усіх нарахувань (пені, 3% річних та інфляційних втрат) складає 1 246 042,95 грн., тобто майже 85% вартості поставленого газу, з урахуванням того, що зменшенню підлягає лише неустойка, суд вважає за можливе зменшити розмірі пені на 50 %.

Відтак, розмір пені, який підлягає до стягнення складає 134 814,82 грн. (269 629,64 грн. х 50%).

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 1 298 054,00 грн. (134 814,82 грн. - пені, 119 024,02 грн. - три відсотки річних, 909 400,34 грн. - втрати від інфляції).

Посилання відповідача на відсутність бюджетних надходжень не приймається судом, оскільки згідно з пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 2 ст.218 ГК України та ст.617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 9 липня 2007 року №6-рп/2007).

Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2.).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов’язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення Суду). У звязку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та Закону України Про Державний бюджет на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Кечко проти України" зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

За змістом частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16 та від 15.05.2012 у справі №11/446, постановах Вищого господарського суду України від 12.04.2017 у справі № 927/1039/16, від 08.08.2017 у справі №910/599/17, від 05.09.2017 у справі №908/3196/16, від 26.09.2017 у справі №921/19/17-г/14.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 19 470,81 грн.

При розподілі сум судового збору суд враховує, що відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу, пені) покладається на відповідача без урахування зменшення такої неустойки.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Комунальник" (51100, Дніпропетровська область, Магдалинівський район, смт. Магдалинівка, вул. Комарова, 41, ідентифікаційний код 32447471) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) пеню у розмірі 134 814,82 (сто тридцять чотири тисячі вісімсот чотирнадцять) грн. 82 коп., 3% річних у сумі 119 024 (сто дев’ятнадцять тисяч двадцять чотири) грн. 02 коп., інфляційні втрати у сумі 909 400 (дев’ятсот дев’ять тисяч сімсот чотириста) грн. 34 коп. та витрати, пов’язані зі сплатою судового збору у сумі 19 470 (дев’ятнадцять тисяч чотириста сімдесят) грн. 81 коп., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.05.2018

Суддя Н.М. Євстигнеєва