Постанова № 73986996, 14.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

Постанова

Іменем України

Єдиний унікальний номер справи 755/18456/17 Номер провадження 22-ц/796/4089/2018Головуючий у суді першої інстанції Л.М. ВиниченкоДоповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач14 травня 2018 року місто Київ

Номер справи 755/18456/17

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),

суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.,

сторони:

позивач ОСОБА_3

відповідач Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація

розглянувши у приміщенні Апеляційного суду міста Києва у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5

на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 09 січня 2018 року, постановлену у складі судді Виниченко Л.М. в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва (інформація про час та дату складення повної ухвали відсутня).

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, мотивованим тим, що він є спадкоємцем за законом майна померлого ОСОБА_6, який є його батьком. До грудня 2005 року йому невідомо було про те, що за життя його батькові належала 1/20 частка житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (договір про надання земельної ділянки під будівництво житлового будинку, посвідчений Четвертою київською державною нотаріальною конторою 26.09.1946 року №19816, зареєстрований в БТІ 18.01.1956 року в книзі 63-269 за реєстровим номером - 12198), яку він мав успадкувати. Першою київською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу №1271 після смерті ОСОБА_6, але нотаріус з невідомих для нього причин відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину. Постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій він отримав лише 15.09.2017 року. Вказав, що склад співвласників будинку протягом останніх років змінювався, та станом на вересень 2017 року був таким: 1/2 частка будинку належить ОСОБА_7, 1/8 частка будинку належить ОСОБА_8, 1/8 частка належить ОСОБА_9, 1/5 частка належить ОСОБА_10 Вважає, що через вказані обставини ним було пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_3 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення додаткового строку для прийняття спадщини було залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09 січня 2018 року зазначену позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на її незаконність, порушення судом норм процесуального права, невідповідність фактичним обставинам справи, що мають значення для вирішення питання про відкриття провадження у даній справі.

Зазначила, що суд першої інстанції постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви не врахував подану на усунення недоліків заяву представника позивача разом із заявою про залучення до справи третіх осіб та клопотанням про заміну неналежного відповідача на належного, як законну форму усунення недоліків у позовній заяві. Судом першої інстанції не було враховано, що ухвала від 07.12.2017 року про усунення недоліків була постановлена під час дії норм ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, а виконувалася позивачем за нормами ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Звернула увагу на ту обставину, що в ухвалі від 07.12.2017 року судом не було зазначено способу усунення недоліків шляхом подачі нової позовної заяви. Крім того зазначила, що діючими нормами ЦПК України не передбачено такого способу усунення недоліків як подання нової позовної заяви. Вказала, що у порядку усунення недоліків з урахуванням положень ч.1 ст. 48, ч. 2 ст. 51, ч.1 ст. 53, ч.1 ст. 58 ЦПК України нею було подано до суду, у зазначений в ухвалі від 07.12.2017 року строк, заяву про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, клопотання про заміну неналежного відповідача на належного. Вважає, що позивачем було виконано вимоги ухвали від 07.12.2017 року у відповідності до приписів цивільно - процесуального закону, а тому підстав для визнання позовної заяви неподаною та підстав для її повернення у суду першої інстанції не було.

Зважаючи на положення п.8 ч.1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

У відповідності до вимог п.13 ст.7, п 6. ч.1 ст. 353, ч.2 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки апеляційні скарги на ухвали суду про повернення заяви позивачеві розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення додаткового строку для прийняття спадщини 30.11.2017 року (а.с. 1-3).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_3 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення додаткового строку для прийняття спадщини було залишено без руху і надано строк для усунення зазначених в ній недоліків до 27.12.2017 року, але не більше трьох днів з дня отримання копії ухвали (а.с.5-6).

Як недолік суд зазначив, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у ст. 119 ЦПК України, оскільки у разі відсутності інших спадкоємців, відповідачем у справі має бути зазначено орган місцевого самоврядування в особі Київської міської ради та позивачу необхідно зазначити у позовній заяві у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, усіх співвласників житлового будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Профспілкова, б. 11/1а, вказавши їхні адреси проживання, номери засобів зв'язку, якщо такі є та якщо такі відомі. До позовної заяви необхідно подати її копії та копії доданих до неї додатків у кількості відповідачів та третіх осіб.

На усунення недоліків зазначених в ухвалі суду від 07.12.2017 року (копію якої отримано представником позивача 04.01.2018 року) 05.01.2018 року представником позивача ОСОБА_5 було подано до суду заяву про усунення недоліків, до якої було додано клопотання про заміну первісного відповідача на належного, заяву про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, співвласників житлового будинку, копії позовної заяви із додатками за кількістю відповідачів та третіх осіб (а.с.11).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 січня 2018 року позовну заяву ОСОБА_3 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення додаткового строку для прийняття спадщини визнано неподаною та повернуто позивачу.

Так, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем подано до суду позовну заяву без додержання відповідних вимог ЦПК України та позивачем на час вирішення питання про відкриття провадження у справі не усунуто недоліки зазначені в ухвалі суду про залишення позову без руху шляхом подання відповідної позовної заяви, при цьому подані клопотання за якими суд має прийняти відповідні процесуальні рішення щодо учасників справи, що не передбачено процесуальним законом та подання таких клопотань одночасно з позовом.

Проте, такі висновки суду першої інстанції є помилковими та передчасними, виходячи з наступного.

Згідно вимог ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, повинен перевірити дотримання позивачем вимог статей 119 і 120 ЦПК України (у редакції до набрання чинності Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року) щодо форми та змісту позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України (у редакції до набрання чинності Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 119, 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали, що і було зроблено судом першої інстанції.

Так, частиною 2 статті 119 ЦПК України (у редакції до набрання чинності Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року) визначено, що позовна заява повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; 3) зміст позовних вимог; 4) ціну позову щодо вимог майнового характеру; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 7) перелік документів, що додаються до заяви.

Як роз'яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК (у редакції до набрання чинності Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року).

Тобто, пред'явлення вимог до неналежного відповідача може бути підставою для відмови в задоволенні позову, проте не є підставою для визнання позову таким, що не відповідає вимогам закону щодо форми та змісту, якщо формально він складений з дотриманням таких вимог.

Суд першої інстанції вищевказані норми закону не врахував, не звернув уваги на те, що стаття 119 ЦПК України (у редакції чинній на момент постановлення ухвали від 07.12.2017 року) не встановлювала обмежень щодо кола осіб, які можуть бути зазначеними як відповідачі у спорі, та будь-яких інших вимог щодо суб'єктного складу спору та передчасно дійшов висновку про невідповідність поданого позову вимогам статті 119 ЦПК України (у редакції чинній на момент постановлення ухвали від 07.12.2017 року) і необхідність викладення заяви в новій редакції, із зазначенням іншої особи в якості відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Із матеріалів справи вбачається, що позовна заява ОСОБА_3 формально складена у відповідності до вимог ст.ст. 119, 120 ЦПК України (чинних на момент постановлення ухвали від 07.12.2017 року), та містить всі, визначені даними статтями, обов'язкові реквізити.

За таких обставин, оскільки підставою невідповідності позовної заяви вимогам закону щодо змісту та форми суд першої інстанції зазначав невірно визначене коло осіб у справі, а саме неналежного відповідача і те, що позивачем не було зазначено у позові усіх співвласників будинку як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, що не свідчить про недотримання положень ст. ст. 119, 120 ЦПК (чинних на момент постановлення ухвали від 07.12.2017 року), колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачу є передчасним.

Отже, судом першої інстанції належним чином даних обставин не з'ясовано, оцінку їм не надано, повернення позовної заяви із зазначених підстав не ґрунтується на вимогах закону та порушує права позивача, а тому колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позову заявнику.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон № 2147 від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Так, п.11 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України передбачено, що заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, із наведеної норми закону вбачається, що під час вирішення питання про відкриття провадження у даній справі 09.01.2018 року застосуванню підлягали норми ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, а тому і вимоги ухвали суду від 07.12.2017 року щодо усунення зазначених в ній недоліків, отриманої представником позивача 04.01.2018 року, підлягали виконанню у порядку визначеному ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.2 ст. 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Положеннями ч.3 ст. 53 ЦПК України передбачено, що якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Згідно вимог ч. 3 ст. 187 ЦПК України якщо при відкритті провадження у справі було вирішено питання про залучення третіх осіб, позивач не пізніше двох днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі повинен направити таким третім особам копії позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання або до початку розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

Як вбачається, на виконання вимог ухвали від 07.12.2017 року про залишення позову без руху представником позивача було подано до суду заяву про усунення недоліків, до якої було додано клопотання про заміну неналежного відповідача, заяву про залучення до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог співвласників житлового будинку, копії позовної заяви із додатками за кількістю відповідачів та третіх осіб.

Таким чином, позивачем в силу положень норм ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, було усунуто належним чином зазначені в ухвалі від 07.12.2017 року недоліки. Суд, отримавши заяву представника позивача з доданими до неї клопотаннями, повинен був відкрити провадження у справі, замінити первісного відповідача належним та залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють (або які заявлять) самостійних вимог щодо предмету спору.

Суд першої інстанції постановляючи ухвалу про повернення позову позивачу, не звернув увагу на зазначені вище порушення, які призвели до безпідставного залишення позову без руху, а у подальшому помилкової ухвали про повернення позову.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», не допускається повернення позовної заяви у справі з мотивів, не передбачених законом.

Отже, судом першої інстанції належним чином даних обставин не з'ясовано, оцінку їм не надано, залишення судом позовної заяви без руху із зазначених підстав не ґрунтується на вимогах закону та порушує права позивача, а тому колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позову заявнику.

Посилання суду в ухвалі про залишення позову без руху на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 колегія суддів вважає недоцільним.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що залишення судом позову ОСОБА_3 без руху є порушенням норм процесуального права, яке потягло за собою постановлення судом помилвової ухвали про повернення позову позивачу.

Суд першої інстанції повертаючи позовну заяву дійшов передчасного висновку про те, що позивачем станом на 09.01.2018 року не усунуто недоліки, зазначені в ухвалі від 07.12.2017 року, оскільки позивачем у визначений судом строк було направлено до суду заяву про усунення недоліків із клопотаннями про заміну неналежного відповідача у справі та заявою про залучення до участі у справі третіх осіб.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив порядок встановлений законом для повернення позовної заяви, передчасно повернув позовну заяву посилаючись на те, що позивач не усунув зазначених в ухвалі суду недоліків.

Отже, зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального права є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду відповідно до вимог п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, ст.ст. 379, 381-384, 386, 389 ЦПК України, п.8 ч.1 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 09 січня 2018 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 14 травня 2018 року.

Судді:

Л.Д.Поливач

А.М.Стрижеус

О.І.Шкоріна