Ухвала суду № 73986970, 07.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Глиняного В.П., Масенка Д.Є.

при секретарі судового засідання Орліченко О.Ю.

за участю прокурора Паршутіна А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу в.о. директора ТОВ «Агріхаб-Южний» ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено частково клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування ОВС у сфері економіки Генеральної прокуратури України Паршутіна А.Б. та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку ТОВ «Агріхаб Южний» № 26008283501 відкритому у ПАТ КБ «Центр», з забороною використання та відчуження вищезазначеного майна.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором доведена наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора відмовити. Так, апелянт зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки постановлена без повного, всебічного і об'єктивного дослідження наданих суду матеріалів. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на недоведеність стороною обвинувачення відповідності арештованого майна критеріям ст. 98 КПК України. Також, на думку апелянта, прокурором не доведено причетності ТОВ «Агріхаб-Южний» до кримінального провадження № 42017000000002424, що вказує на відсутність обґрунтованої підозри та стверджує, що діяльність вказаного товариства є законною, а грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку даного товариства отриманні правомірним шляхом, а відтак вважає, що підстави для накладення на них арешту відсутні.

Також, апелянт ставить питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без його повідомлення, копію постановленого судом рішення він не отримував, а дізнався про її існування 03 січня 2018 року, у зв'язку з чим просить визнати причину пропуску строку поважною.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, будучи належним чином повідомлена про дату її розгляду, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилася.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення поданої апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги в тому числі і щодо поважності причин пропуску строку на оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення особи яка подала скаргу, а надані суду матеріали не містять відомостей щодо отримання нею копії постановленого судом рішення, колегія суддів погоджується з доводами ОСОБА_1 про поважність причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді та вважає за можливе його поновити.

Що стосується посилань апелянта про відсутність підстав для накладення арешту на майно, то колегія суддів, дослідивши надані їй матеріали, вважає їх безпідставними з огляду на такі обставини.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування ОВС у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000002424 від 27 липня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 219 КК України.

Відповідно до доводів клопотання, в ході досудового розслідування справи було встановлено, що службові особи ДП «Укрхімтрасаміак», які перебувають у договірних стосунках з суб'єктами господарювання, керівниками та засновниками яких є афілійовані до державного підприємства особи, а саме: ТОВ «Українська морська транспортна компанія», уклади договір про надання допоміжних послуг під час перевалки та транспортування рідкого аміаку, на підставі якого суб'єкту господарювання систематично перераховуються значні суми грошових коштів, які в подальшому обготівковуються через інші СПД та привласнюються службовим особам ДП «Укрхімтрасаміак», ТОВ «Українська морська транспортна компанія» та іншими причетними до розкрадання особами.

В подальшому отримані від реалізації кошти розподіляються між усіма учасниками оборудки, а саме власниками ТОВ «Агріхаб-Южний» та службовими особами ДП «Укрхімтрансаміак».

Під час досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Агріхаб-Южний» в ПАТ КБ «Центр» відкрито рахунок № 26008283501.

Постановою слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Луценко В.В. від 06 грудня 2017 року грошові кошти, що знаходяться на вказаному банківському рахунку, визнано речовими доказами.

Звертаючись з клопотанням про арешт даного майна, прокурор зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження його як речового доказу.

Враховуючи вище зазначені обставини, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення вказаного клопотання та накладення арешту на зазначене в ньому майно.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

На думку колегії суддів, доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на ті обставини, що грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку № 26008283501 відкритому КБ «Центр», які належать ТОВ «Агріхаб-Южний», можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому відповідають критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України.

Таким чином, з урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані прокурором матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання в.о. директора ТОВ «Агріхаб-Южний» ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року, задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року, якою задоволено частково клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування ОВС у сфері економіки Генеральної прокуратури України Паршутіна А.Б. та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку ТОВ «Агріхаб Южний» № 26008283501 відкритому у ПАТ КБ «Центр», з забороною використання та відчуження вищезазначеного майна, залишити без зміни, а апеляційну скаргу в.о. директора ТОВ «Агріхаб-Южний» ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Глиняний В.П. Масенко Д.Є.

Справа № 11-сс/796/735/2018 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїМоскаленко К.О.

Доповідач Присяжнюк О.Б.