Постанова № 73986860, 08.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/13091/16-ц Головуючий у 1-й інстанції - Шереметьєва Л.А.

№ апеляційного провадження 22-ц/796/3092/2018 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Клець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - Осипенка Сергія Вікторовича на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 січня 2018 року, постановлене у складі судді Шереметьєвої Л.А. в приміщенні Солом'янського районного суду м. Києва у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія», треті особи: ОСОБА_3, Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом,в якому просить стягнути з:

- Департамету патрульної поліції Національної поліції України 65 957, 40 грн. - матеріальної шкоди, 1 000 грн. - вартості проведення автотоварознавчого дослідження, 1 000 грн.- франшизи за договором, а також 10 000, 00 грн. - відшкодування моральної шкоди;

- ПрАТ «Українська охоронно - страхова компанія» 50 000, 00 грн. -матеріальної шкоди.

Посилається на те, що 14 листопада 2015 року на перехресті вул. Горького (Антоновича) та вул. Любченка у м. Києві сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля марки «Тойота Пріус», д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_3 та мотоцикла марки «Сузукі» під керуванням позивача.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 січня 2016 року ОСОБА_3визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Виходячи з того, що ОСОБА_3 на момент ДТП проходив службу в Управлінні патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції, відповідно до ст. 1172 ЦК України шкода має бути відшкодована його роботодавцем.

Цивільно - правова відповідальність власників наземних транспортних засобів службового автомобіля марки «Тойота Пріус», д.н.з. НОМЕР_5 застрахована на підставі Договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності №АІ/8204933 у ПрАТ «Українська охоронно - страхова компанія».

Відповідно до висновку № 185/16 від 21 березня 2016 року вартість матеріального збитку, завданого власнику мотоцикла «Сузукі» склав 115 957, 40 грн.Ліміт відповідальності за умовами договору становить 50 000, 00 грн.

Відповідачі відмовилися добровільно відшкодувати завдану шкоду.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15 січня 2018 року позов ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно - страхова компанія», треті особи: ОСОБА_3, Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, про відшкодування шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно- страхова компанія» на користь ОСОБА_2 49 000 грн. страхового відшкодування та 490 грн. судового збору.

Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_2 60 289, 97 грн. матеріальної шкоди, 5 000 грн. - відшкодування моральної шкоди та 2 652, 90 грн. судових витрат.

В решті позову відмовлено.

Зобов'язано ОСОБА_2 після відшкодування завданої шкоди передати Департаменту патрульної поліції Національної поліції України пошкоджений мотоцикл «Suzuki DL 650 F V-Storm», д.н.з. НОМЕР_6.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - Осипенко Сергій Вікторович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України матеріальної шкоди в розмірі 60 289,97 грн. на стягнення матеріальної шкоди з Державної казначейської служби України в розмірі 60 289,97 грн.; змінити рішення в частині розподілу судових витрат шляхом їх перерозподілу та стягнути судові витрати з Державної казначейської служби України; змінити рішення в частині часткового задоволення відшкодування моральної шкоди, відмовивши у її задоволенні повністю.

Зазначає, що судом проведено непропорційний розподіл судових витрат між сторонами. Суд дійшов неправильного висновку щодо стягнення матеріальної шкоди з Департаменту патрульної поліції, оскільки відповідач являється юридичною особою публічного права та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» держава відповідно до Закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень, тому Департамент патрульної поліції є неналежним відповідачем за позовною вимогою про стягнення з нього коштів. Крім того, позивач не надав до суду належних доказів, якими підтверджується факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань Департаментом патрульної поліції, а суд не навів підстав та доказів, що слугували частковому задоволенню відшкодування моральної шкоди.

Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно - страхова компанія» з апеляційною скаргою до суду не зверталося, тому рішення суду першої інстанції переглядається апеляційним судом лише в частині стягнення майнової та моральної шкоди з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав наведених в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив.

Посилається на те, що матеріальна шкода завдана працівником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, який є юридичною особою та має відкритий рахунок в Державній казначейській службі України в м. Києві. Тому, відповідно до чинного законодавства матеріальна шкода має бути відшкодована саме відповідачем. Крім того, представником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в суді першої інстанції не заявлялось клопотання про заміну відповідача чи залучення Державної казначейської служби України в м. Києві в якості співвідповідача. Крім того, вважає розподіл судових витрат проведений судом вірним та таким, що відповідає пропорційності задоволених позовних вимог. Зазначила, що у зв'язку з вчиненою ДТП, тривалою відмовою відповідача сплатити позивачу матеріальне відшкодування та судовий процес, який триває понад рік, позивачу завдано душевних страждань.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом,в якому просить стягнути з:

- Департамету патрульної поліції Національної поліції України 65 957, 40 грн. - матеріальної шкоди, 1 000 грн. - вартості проведення автотоварознавчого дослідження, 1 000 грн.- франшизи за договором, а також 10 000, 00 грн. - відшкодування моральної шкоди;

- ПрАТ «Українська охоронно - страхова компанія» 50 000, 00 грн. -матеріальної шкоди.

Посилається на те, що 14 листопада 2015 року на перехресті вул. Горького (Антоновича) та вул. Любченка у м. Києві сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля марки «Тойота Пріус», д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_3 та мотоцикла марки «Сузукі» під керуванням позивача.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 січня 2016 року ОСОБА_3визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Виходячи з того, що ОСОБА_3 на момент ДТП проходив службу в Управлінні патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції, відповідно до ст. 1172 ЦК України шкода має бути відшкодована його роботодавцем.

Цивільно - правова відповідальність власників наземних транспортних засобів службового автомобіля марки «Тойота Пріус», д.н.з. НОМЕР_5 застрахована на підставі Договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності №АІ/8204933 у ПрАТ «Українська охоронно - страхова компанія».

Відповідно до висновку № 185/16 від 21 березня 2016 року вартість матеріального збитку, завданого власнику мотоцикла «Сузукі» склав 115 957, 40 грн.Ліміт відповідальності за умовами договору становить 50 000, 00 грн.

Відповідачі відмовилися добровільно відшкодувати завдану шкоду.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що 14 листопада 2015 року сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля марки «Тойота Пріус», д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням патрульного поліцейського Управління патрульної поліції у м. Києві ОСОБА_3, та мотоцикла марки «Сузукі», д.н.з. НОМЕР_6, під керуванням позивача. Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

ОСОБА_3 проходив службу в Управлінні патрульної поліції в м. Києві і в момент ДТП перебував на службі.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 січня 2016 року ОСОБА_3 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

На даний час автомобіль закріплений за Департаментом патрульної поліції.

25 травня 2015 року між Управлінням ДАІ УМВС України в Миколаївській обл. та ПрАТ «Українська охоронно - страхова компанія» був укладений Договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/8204933 з лімітом відповідальності 50 000 грн. та франшизою в розмірі 1000, 00 грн.

Згідновисновку експерта №7030/17-54 від 19 червня 2017 року матеріальний збиток, завданий позивачу складає 109 289, 97 грн.

Таким чином,з ПрАТ «Українська охоронно - страхова компанія» на користь позивачапідлягає стягненню 49 000 грн. страхового відшкодування та з відповідача - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - 60 289, 97 грн. матеріальної шкоди (59 289,97грн. + 1 000 грн. франшизи) та 5 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порядку та розміру відшкодування майнової та моральної шкоди та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода,завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що 14 листопада 2015 року на перехресті вул. Горького (Антоновича) та вул. Любченка у м. Києві сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля марки «Тойота Пріус», д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням патрульного поліцейського Управління патрульної поліції у м. Києві ОСОБА_3, та мотоцикла марки «Сузукі», д.н.з. НОМЕР_6, під керуванням позивача.

Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 січня 2016 року ОСОБА_3 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Представник відповідача в суді першої інстанції підтвердив, що водій ОСОБА_3 проходив службу в Управлінні патрульної поліції в м. Києві і в момент ДТП перебував на службі.

Встановлено, що 25 травня 2015 року між Управлінням ДАІ УМВС України в Миколаївській області та ПрАТ «Українська охоронно - страхова компанія» був укладений Договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/8204933 з лімітом відповідальності 50 000 грн. та франшизою в розмірі 1000, 00 грн.

Представник відповідача в суді першої та апеляційної інстанцій такожпояснив, що забезпечений транспортний засіб за даним договором - автомобіль «Тойота Пріус», д.н.з. НОМЕР_5, яким у момент ДТП керував поліцейський, був на той час закріплений за Управлінням ДАІ УМВС України в Миколаївській області.

На даний час автомобіль закріплений за Департаментом патрульної поліції, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

(т.1, а.с. 7, 34 - 35,72)

Згідно ч.ч. 4,6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК.

Таким чином, вина ОСОБА_3 в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.

Відповідно до висновку судового експерта № 185/16 від 21 березня 2016 року, наданого на замовлення позивача, вартість матеріального збитку, завданого власнику «Suzuki DL 650 F V- Storm», д.н.з. НОМЕР_6 внаслідок його пошкодження в ДТП, яка мала місце 14 листопада 2015 року, становить 115 957, 40 грн.

Ухвалою суду від 03 березня 2017 року у справі була призначена судова автотоварознавча експертиза, провадження якої було доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз.

Відповідно до висновку експерта № 7030/17-54 від 19 червня 2017 року ринкова вартість мотоцикла марки «Suzuki DL 650 F V- Storm»,д.н.з. НОМЕР_6 на момент ДТП, тобто 14 листопада 2015 року, становить 109 289, 97 грн.

Вартість відновлювальних робіт, замінених деталей, агрегатів та вузлів, а також матеріалів, необхідних для відновлення мотоцикла, становить 145 746, 20 грн. без урахування коефіцієнту фізичного зносу та 107 641, 11 грн. -з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу;

Матеріальний збиток, завданий власнику мотоцикла внаслідок його пошкодження при ДТП, дорівнює його ринковій вартості на момент ДТП в неушкодженому стані, та складає 109 289, 97 грн. (т.1, а.с. 8 - 11, 175-199 )

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

ОСОБА_2звернувся до Департаменту патрульної поліції УПП у м. Києві із заявою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, на що відповідач листом від 23 червня 2016 року №Л-4321/41/11/02-2016 повідомив позивача, що цивільно - правові відносини регулюються нормами ЦК України, а тому позивачу необхідно звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

13 липня 2016 року позивач звернувся до ПрАТ «УОСК» із заявою - повідомленням про настання страхового випадку та просив відшкодувати матеріальний збиток, завданий йому внаслідок ДТП, розміром 115 957, 40 грн., з яких за лімітом відповідальності страховик має відшкодувати 50 000, 00 грн.

25 липня 2016 року позивач звернувся до ПрАТ «УОСК» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Станом на день розгляду справи відповідачами шкода, завдана майну позивача, не відшкодована.

Згідно ст. 1, 5 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів. Страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Згідно ст. 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування, що здійснюється в Україні.

Таким чином, у випадку укладення між страховою організацією та юридичними або фізичними особами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором, є страховик (страхова організація).

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність, на умовах, визначених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву та інші документи, передбачені п. 35.2 ст. 35 Закону.

Статтею 12 даного Закону встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Ліміт відповідальності страховика за Договором обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/8204933, укладеним 25 травня 2015 року між Управлінням ДАІ УМВС України в Миколаївській обл. та ПрАТ «Українська охоронно - страхова компанія» складає 50 000 грн., франшиза - 1000 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з ПрАТ «Українська охоронно - страхова компанія» на користь позивача 49 000 грн. страхового відшкодування.

Як вбачається з висновку експерта № 7030/17-54 від 19 червня 2017 року матеріальний збиток, завданий позивачу складає 109 289, 97 грн.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача 60 289, 97 грн. матеріальної шкоди (59 289,97 грн. + 1 000 грн. франшизи = 60 289, 97 грн.).

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

За умовами ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, а згідно п.5 даної Постанови обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України № 6-108 цс13 та інших за нормами ст. ст. 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України шкода, (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Враховуючивищевикладене, обставини порушення прав позивача, виходячи із засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

При вирішенні спору в частині розміру відшкодування суд першої інстанції не знайшов підстав для врахування наданого до суду висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 21 березня 2016 року, наданого за замовленням позивача, оскільки представник відповідача в судіпершої інстанції спростовував приведені в ньому висновки і саме за його клопотанням була призначена судова автотоварознавча експертиза.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Оскількивисновок від 21 березня 2016 року та висновок експертизи були надані однією особою - судовим експертом ОСОБА_4, при цьому при проведенні експертизи судовий експерт був попереджений про кримінальну відповідальність, враховуючи вимоги ст.110 ЦПК України, суд при вирішенні спору керувався саме висновком судової автотоварознавчої експертизи.

Представник відповідача в апеляційному суді пояснив, що Департамент патрульної поліції Національної поліції України не заперечує проти розміру майнової шкоди в сумі 60 289,97 грн., яка стягнута з них на користь позивача судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги, що вказана майнова шкода підлягає стягненню не з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, а з Державної казначейської служби України колегія суддів не приймає до уваги.

В судовому засіданні в апеляційному суді представник відповідача пояснив, що при розгляді справи в суді першої інстанції у Департамента патрульної поліції Національної поліції України не виникло питання, що відповідачем у даній справі має бути Державна казначейська служба України. З відповідним клопотанням щодо заміни відповідача, або залучення Державної казначейської служби України для участі у розгляді справи в якості співвідповідача, а не третьої особи, Департамент патрульної поліції Національної поліції України до суду першої інстанції не звертався.

Вказане питання у Департамента патрульної поліції Національної поліції України виникло лише на стадії апеляційного оскарження.

Не оскаржуючи розміру майнової шкоди, представник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в апеляційній скарзі просить апеляційний суд змінити судове рішення в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 60 289,97 грн. з Державної казначейської служби України, однак вказані доводи апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки ДТП сталася з вини ОСОБА_3 під час виконання ним службових обов'язків, тому завдана позивачу шкода має бути відшкодована Департаментом патрульної поліції Національної поліції України.

Доводи апеляційної скарги, що суд дійшов неправильних висновків щодо відшкодування моральної шкоди Департаментом патрульної поліції колегія суддів оцінює критично.

Судами встановлено, що водій ОСОБА_3 проходив службу в Управлінні патрульної поліції в м. Києві і в момент ДТП перебував на службі, моральна шкода підлягає відшкодуванню його роботодавцем, тобто Департаментом патрульної поліції Національної поліції України.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів на підтвердження факту заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань колегія суддів оцінює критично з урахуванням фактичних обставин справи, а саме дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася з вини працівника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та відмови відповідачів сплатити позивачу в добровільному порядку розмір завданих майнових збитків, внаслідок чого позивач зазнав душевних страждань та був позбавлений можливості користуватися належним йому транспортним засобом.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з рішенням суду в частині розміру стягнення судових витрат з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Подана позовна заява ОСОБА_2 містить вимогу майнового (відшкодування матеріальної шкоди) і немайнового характеру (відшкодування моральної шкоди).

Згідно ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, розмір судового збору за позовну вимогу ОСОБА_2 майнового характеру становив 1179,57 грн. (1% від 117 957,40 грн.)

Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, розмір судового збору за позовну вимогу ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди становив 551,20 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір судового збору сплаченого позивачем до суду першої інстанції за подання позовної заяви становить 1279,58 грн. Таким чином, позивачем за подану позовну вимогу немайнового характеру судовий збір сплачено в сумі лише 100,01 грн. (1279,58 грн.-1179,57 грн.)

Рішенням суду першої інстанції з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача стягнуто 60 289,97 грн. матеріальної шкоди, що у відсотковому співвідношенні становить 51,1 % від заявленої позивачем в позовній заяві суми.

Таким чином, на користь позивача з Департаменту патрульної поліції Національної поліції Українипідлягає стягненню судовий збір за позовну вимогу майнового характеру пропорційно до задоволених вимог у розмірі 602,76 грн. (1179,57 грн. х 51,1%) та судовий збір сплачений позивачем до суду першої інстанції за позовну вимогу немайнового характеру в розмірі 100,01 грн., а всього в сумі 702,77 грн.

Крім того, з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача підлягають стягненню витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 1 000 грн.

Оскільки при подачі позовної заяви позивачем за позовну вимогу немайнового характеру було сплачено судовий збір у розмірі лише 100,01 грн., замість суми передбаченої Законом України «Про судовий збір» у розмірі 551,20 грн., різниця недоплаченої позивачем суми судового збору в розмірі 451,19 грн. підлягає стягненню з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь Державної судової адміністрації України.

За встановлених обставин рішення суду належить змінити в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - Осипенка Сергія Вікторовича - задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 січня 2018 року змінити в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України судових витрат.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 702 грн. 77 коп., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 1000 грн.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646) на користь Державної судової адміністрації України, (вул. Липська,18/5, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 26255795, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 451 грн.19 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення.

Повний текст постанови складено 14 травня 2018 року.

Головуючий Судді