Постанова № 73986846, 14.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3492/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 року місто Київ

Справа № 754/17008/17

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.

сторони:

позивач - ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 19 лютого 2018 року, ухваленого суддею Лісовською О.В. в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Деснянського районного суду м.Києва,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 до 10 лютого 2011 року. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_4, яка проживає разом з нею. Відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання доньки.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1600 грн., щомісячно, починаючи з 22 грудня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття з наступною індексацією згідно з чинним законодавством України.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з нього аліментів на утримання доньки в розмірі 930 грн. щомісяця.

В апеляційній скарзі послався на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зазначив, що суд при ухваленні рішення не звернув уваги на його матеріальне становище, що він отримує заробітну плату нижчу за мінімальну заробітну плату, і стягнення з нього 1600 грн. є значним погіршенням рівня життя.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначала, що ОСОБА_3 є працездатною особою та має можливість приймати участь в утриманні їхньої спільної дитини. Донька проживає постійно з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач не навів жодних вагомих обставин, що перешкоджають йому сплачувати аліменти, наявність важкого захворювання чи наявність інших осіб, які перебувають на його утриманні тощо.

Крім цього, не надав суду жодних доказів того, що він не має можливості сплачувати аліменти в установленому судом розмірі.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 квітня 2018 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до п.8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін, виходячи з наступного.

Судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі до 10 лютого 2011 року ( а.с.4).

Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3).

Дитина ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю, знаходиться на її утриманні.

Батько дитини систематично матеріальну допомогу на утримання доньки не надає, тим самим не виконує свого батьківського обов'язку щодо утримання дитини.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що неповнолітня дитина сторін проживає разом з матір'ю, відповідач добровільно матеріальної допомоги на її утримання не надає.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на встановлених судом обставинах та відповідає нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною 3 ст.181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд ураховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Положеннями ст. 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Перевіряючи доводи ОСОБА_3 щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, суд належним чином урахував положення ст.184 СК України щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, з подальшою індексацією згідно закону.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів в сумі 1600 грн. на дитину є непомірним для нього як для особи, яка отримує в середньому заробітну плату в розмірі 3201, 62 грн., колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач є молодою працездатною особою і спроможний платити аліменти на утримання доньки у визначеній сумі. Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин, які б унеможливлювали сплату відповідачем аліментів в сумі 1600 грн. щомісячно, останній, у передбаченому ст.ст.12,81 ЦПК України порядку, суду не надав.

Сам по собі невеликий розмір доходу ОСОБА_3 не звільняє його як батька від виконання свого обов'язку щодо утримання дитини.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Деснянського районного суду м.Києва ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року - залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: О.І.Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус