Постанова № 73985444, 15.05.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 року м. Чернівці

справа № 717/1543/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі:

головуючого Лисака І.Н.,

суддів: Владичана А.І., Литвинюк І.М.,

секретар: Андрушків С.П.,

позивач: ОСОБА_1,

відповідач: фермерське господарство «Панчук П.Ф.»,

при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 05 березня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Телешмана О.В., повний текст якого складено 06 березня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ФГ «Панчук П.Ф.», в якому просила розірвати договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,0811 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться на території Перковецької сільської ради Кельменецького району Чернівецької області, укладений між ОСОБА_4 та ФГ «Панчук П.Ф.» 10.11.2014 року терміном на 10 років.

В обґрунтування вказувала на те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 позивач успадкувала спірну земельну ділянку та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 30.01.2016 року. Під час оформлення свідоцтва про право власності на неї їй стало відомо, що земельна ділянка перебуває в користуванні ФГ «Панчук П.Ф.» на підставі договору оренди.

Зазначає, що оскільки з 30.01.2016 року вона являється орендодавцем спірної земельної ділянки, то їй ФГ «Панчук П.Ф.» зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою відповідно до п.п.9-14 договору оренди землі, однак станом на 01.02.2016 року та станом на 01.02.2017 року відповідач систематично не виконував умови договору, а саме не сплачував орендної плати за користування земельною ділянкою ні в грошовій, ні в натуральній формах.

Провадження №22-ц/794/538/18 Категорія 47

Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 05 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 від імені позивача подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність рішення обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Зазначає, що позивачка звернулась із позовом до ФГ «Панчук П.Ф.» про розірвання договору оренди землі, разом із яким до суду надавались копії правовстановлюючих документів щодо переходу права власності на орендовану земельну ділянку, вказані документи отримувались відповідачем в ході підготовки справи до розгляду, однак судом зроблено висновок, що зазначене не можна вважати повідомленням в порядку ст.148-1 ЗК України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.

Рішення мотивоване виходячи з приписів ст.ст.516, 517 ЦК України, ст.ст.141, ст.148№ ЗК України, ст.32 ЗУ «Про оренду землі» та тим, що відсутні підстави для дострокового розірвання спірного договору оренди землі.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимоги до рішення на час його ухвалення встановлюються нормами ст.263 ЦПК України, та в повній мірі їм відповідає.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 10.11.2014 року між ОСОБА_4 та ФГ «Панчук П.Ф.» було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 1,0811 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться на території Перковецької сільської ради Кельменецького району Чернівецької області строком на 10 років, який зареєстровано Реєстраційною службою Кельменецького РУЮ Чернівецької області (а.с.7, 9).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.01.2016 року позивачка ОСОБА_1 отримала у спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 спірну земельну ділянку (а.с.6).

На спростування доводів апеляційної скарги, слід зазначити таке.

Відповідно до ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 13 ЗУ «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У даному випадку позивач порушує питання про розірвання спірного договору у зв'язку з невиконанням орендарем його обов'язків по сплаті орендної плати, що передбачено ст.32 ЗУ «Про оренду землі».

Встановлюючи обґрунтованість позовних вимог у справі, колегія суддів враховує, що положеннями ст. 32 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Спірним договором не було передбачено умови про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи є підставою для зміни умов або припинення договору.

Згідно ч.1 ст.148№ Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди щодо такої земельної ділянки.

Частиною 3 ст.148№ ЗК України передбачено, що особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов'язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім'я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Пункт 9 договору оренди землі від 10.11.2014 року, крім іншого, регулює отримання орендної плати шляхом видачі грошових коштів Орендодавцю через касу Орендаря або безготівковим зарахуванням коштів на поточний рахунок Орендодавця, відкритому в банку, із наданням реквізитів для здійснення такого зарахування за зверненням Орендодавця (а.с.7).

Враховуючи, що умовами спірного договору було передбачено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату через касу орендаря або у безготівковий спосіб, а спадкоємець не виконала свого обов'язку щодо інформування орендаря про перехід до неї права власності на орендовану земельну ділянку та не зверталась до останнього про сплату орендної плати у передбачений договором спосіб,тому не має підстав вважати, що право позивача на своєчасне отримання орендної плати було порушене з вини орендаря ФГ «Панчук П.Ф.».

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач під час звернення до суду та подачі на обґрунтування вимог правовстановлюючих документів щодо переходу права власності на орендовану земельну, які отримані відповідачем, виконали приписи ст.148№ ЗК України є безпідставними та висновків суду не спростовують, оскільки виконання судом вимог процесуального закону щодо направлення учасникам справи копії позовної заяви з доданими документами в рамках іншого спору між цими сторонами, де містилися відомості про перехід прав в порядку спадкування, не є виконанням обов'язку новим власником вимог ч.3 ст.148№ ЗК України.

Доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки рішення суду першої інстанції є законне та обґрунтоване.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 05 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте касаційна скарга на неї може бути подана протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - підпис /І.Н. Лисак/

Судді - підписи /А.І. Владичан, І.М. Литвинюк/