Ухвала суду № 73984582, 07.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Апеляційне провадження № 11сс/790/726/18 Головуючий 1ї інстанції - Шахова В.В.

Справа №621/281/18 Доповідач - Бездітко В.М.

Категорія : у порядку КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Бездітка В.М.,

суддів - Чопенка Я.В., Яковлевої В.С.,

за участю секретаря - Ілюхіної К.А.,

прокурора - Макаренка М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою начальника Зміївського відділу Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області Макаренка М.М. на ухвалу слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 19 квітня 2018 року, якою відмовлено в задоволені клопотання слідчого СВ Зміївського ВП ГУНП України в Харківській області Журавель Д.С. по кримінальному провадженню №42018221440000017 від 22.01.2018 року про арешт майна за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 19 квітня 2018 року відмовлено в задоволені клопотання слідчого СВ Зміївського ВП ГУНП України в Харківській області Журавель Д.С. по кримінальному провадженню №42018221440000017 від 22.01.2018 року про арешт майна за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, начальник Зміївського відділу Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області Макаренко М.М. подавапеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 19 квітня 2018 рокупро відмову в накладенні арешту та винести нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт: на автомобіль марки «DAF», моделі TE S5XF, із номером державної реєстрації НОМЕР_1; напівпричіп Meusburger з номером державної реєстрації НОМЕР_2; вантаж брухту чорних металів вагою 12930,00 кг; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3; свідоцтво про реєстрацію напівпричепу НОМЕР_4; дві товарно-транспортні накладні №001148 від 06.02.2018; накладна 02/02 від 06.02.20-18; акт прийому передачі до договору купівлі-продажу №01/18 від 23.01.2018.

Зазначене майно передати на зберігання до Зміївського ВП ГУНП в Харківській облшасті.

В обґрунтування скарги зазначив, що вказане майно є тимчасово вилученим майном. Для забезпечення швидкого повного та неупередженого розслідування, маючи достатні підстави вважати, що посадовими особам ДП «ДГ Борки» здійснюється розтрата майна підприємства чим заподіюється матеріальна шкода державним інтересам, з метою встановлення наявності або відсутності ознак складу кримінального правопорушення необхідно накласти арешт. Зазначене майно може бути речовим доказами у даному кримінальному провадженні і мають значення для досудового розслідування, оскільки у випадку повернення їх особі, в якої вони були вилучені або власнику, дані речі можуть бути знищені, пошкоджені, реалізовані або приховані від органів досудового розслідування. Судове розслідування на даний час триває, проводяться слідчі дії для встановлення обставин події, а тому вказані речі мають значення для подальшого розслідування та прийняття рішення у даному кримінальному провадженні.

Вислухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши представлені матеріали судового провадження, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 19 квітня 2018 року відмовлено в задоволені клопотання слідчого СВ Зміївського ВП ГУНП України в Харківській області Журавель Д.С. по кримінальному провадженню №42018221440000017 від 22.01.2018 року про арешт майна за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України.

Приймаючи рішення про відмову в накладенні арешту на майно, суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відомості за вказаною подією були внесені до ЄРДР ще 22.01.2018, але досі слідчим не доведено використання тимчасово вилученого майна як доказу у кримінальному провадженні. Арешт на брухт чорних металів вже був накладений з метою остаточного вирішення питання щодо законності відвантаження та продажу металобрухту та обґрунтованості цін. Проте слідчим жодним чином не доведено мети, з якої накладався арешт, та не наведено нових обставин та доводів у порівнянні з раніше поданим клопотання, які б виправдовували застосування такого заходу забезпечення після спливу двох місяців накладення арешту.

Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав накладення арешту на автомобіль марки «DAF», моделі TE S5XF, із номером державної реєстрації НОМЕР_1; напівпричіп Meusburger з номером державної реєстрації НОМЕР_2; вантаж брухту чорних металів вагою 12930,00 кг; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3; свідоцтво про реєстрацію напівпричепу НОМЕР_4; дві товарно-транспортні накладні №001148 від 06.02.2018; накладна 02/02 від 06.02.20-18; акт прийому передачі до договору купівлі-продажу №01/18 від 23.01.2018, оскільки слідчим, у клопотанні, не доведені правові підстави для арешту майна, можливість використання його як доказу у кримінальному провадженні та для забезпечення даного кримінального провадження, а матеріали клопотання не містять нових достатніх фактичних даних на підтвердження доводів слідчого щодо мети накладання арешту.

В клопотанні слідчий зазначає, що майно, на яке необхідно накласти арешт може зберігати сліди злочину та може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, проте доказів на підтвердження цих припущень до матеріалів клопотанні не додав.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані, лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Однак прокурором, як в судовому засіданні суду першої інстанції так і в засіданні апеляційного суду не доведено існування таких обставин, а клопотання слідчого в цій частині не відповідає вищезазначеним нормам закону.

Слідчим не доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному кримінальному провадженні виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб та не доведено значення вилучення майна для встановлення обставин у вказаному кримінальному провадженні і можливість використання його як доказ у кримінальному провадженні, який може бути зіпсований, знищений, перетворений, пошкоджений чи прихований.

Згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону. А отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор, відповідно до п. 2 ч. 3 ст.132 КПК України не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у право власності, про який ідеться в клопотанні.

Ухвалою слідчого судді від 14.02.2018 було задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно строком на 2 місяці. Проте, за цей час слідчим не вчинено дій, які б свідчили про необхідність арешту майна після спливу вказаного в ухвалі строку.

Оскільки слідчим не доведена можливість використання тимчасово вилучено майна як доказу та для забезпечення у кримінальному, а матеріали клопотання не містять нових достатніх фактичних даних на підтвердження доводів слідчого щодо мети накладання арешту, то слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна необхідно відмовити. За наведених вище обставин судова колегія вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора оскільки вони не спростовують висновки ухвали слідчого судді і не підтвердженні належними доказами.

Доводи апеляційної скарги фактично повторюють доводи клопотання слідчого, які були належним чином досліджені слідчим суддею та цим доводам дана належна оцінка.

Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для скасування або зміни ухвали слідчого судді, за доводами апеляційної скарги не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 392,404,405,407,418,419,423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу начальника Зміївського відділу Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області Макаренка М.М. - відхилити.

Ухвалу слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 19 квітня 2018 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає .

Головуючий-

Судді-