Рішення № 73983876, 08.05.2018, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/4066/17

Провадження № 2/740/305/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2018 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої -судді Ковальової Т.Г.,

секретарів– Дьоміної Н.А., Кононяко С.А.,

за участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – комунальне підприємство «Служба єдиного Замовника» Ніжинської міської ради, про усунення перешкод у користуванні підсобним приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить зобов’язати відповідача усунути перешкоди у користуванні ним підсобним приміщенням розміром 1,5х3 кв.м, розташованим на першому поверсі другого під’їзду будинку №10 у третьому мікрорайоні міста Ніжина, шляхом надання йому вільного доступу до даного приміщення.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на праві спільної часткової власності йому належить частина квартири №6 в буд.10, корп.2 у 3-му мікрорайоні в м.Ніжині.

В цьому ж будинку в квартирі №12 проживає відповідач, який самовільно, без згоди інших мешканців під’їзду захопив розташоване на першому поверсі підсобне приміщення, яке є спільною сумісною власністю всіх власників квартир другого під’їзду будинку.

Відповідач встановив металеві двері та повісив на дверях підсобного приміщення свій навісний замок і перешкоджає ним користуватись іншим мешканцям під’їзду.

У липні 2017 року між ним та відповідачем виник конфлікт через відмову у наданні доступу до спірного приміщення.

Він та відповідач зверталися до Ніжинського ВП із скаргами з приводу незаконних дій, про було постановлено висновок про наявність цивільно-правового спору, який рекомендовано вирішувати в судовому порядку.

Він є інвалідом 2-ї групи і підсобне приміщення необхідне йому для того, щоб ставити в ньому велосипед, а відповідач категорично відмовляє у наданні доступу до підсобного приміщення, хоча згідно положень ст.382 ЦК України та п.6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування, у тому числі допоміжні приміщення: колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери й інші підсобні приміщення.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав із зазначених в позові підстав та пояснив, що в 2002 році він отримав виробничу травму, пошкодивши хребет, втратив 50% професійної працездатності, є інвалідом другої групи від трудового каліцтва. Протягом 15 років він не мав претензій до відповідача з приводу користування приміщенням, а в даний час його стан здоров*я з віком погіршився і він невспромозі піднімати свій велосипед на другий поверх або у підвал, тому попросив відповідача надати йому ключ від загального підсобного приміщення на першому поверсі, щоб ставити велосипед, у чому ОСОБА_2 йому безпідставно відмовляє.

Відповідач в судовому засіданні не визнав заявлених вимог та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що він влаштувала зазначену перегородку із вбудованими дверима з метою підтримання порядку за згодою інших мешканців під’їзду. Так, дійсно, він користується спірним підсобним приміщенням разом з іншою сім’єю з мешканців їх будинку, але він не самовільно зайняв дане приміщення, а зі згоди інших співвласників будинку. Даним приміщенням ніхто не користувався, що призвело до створення в цьому приміщенні сміттєзвалища.

Він намагався вирішити питання щодо даного приміщення із мешканцями будинку, а саме: вивезення сміття, проведення ремонту, встановлення дверей, але ніхто його не підтримав і тому він разом з іншим мешканцем будинку за власний рахунок вивезли сміття, відремонтували та встановили металеві двері. Вже протягом більше 15 років він безперешкодно користується даним приміщенням.

Влітку 2017 року ОСОБА_1 почав вимагати у нього ключі від даного приміщення, щоб ставити свій велосипед. Оскільки приміщення дуже маленьке, а саме: складає 2,5 кв.м (2,2х0,4х2,6х1,2), то для того щоб позивач поставив свій велосипед йому доведеться звільнити повністю цю кімнату.

Зазначає, що згідно зі ст.19 Закону України «Про об*єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року 32866-ІІІ спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. На допоміжні приміщення багатоквартирного будинку поширюється правовий режим як спільної сумісної, так і спільної часткової власності, який передбачає особливий порядок здійснення правомочностей власника щодо володіння, користування і розпорядження. Ці особливості полягають у різних формах реалізації відповідного права: при спільній сумісній власності – шляхом взаємного волевиявлення усіх співвласників, при спільній частковій власності – лише за волею власника відповідної частки, виділеної в натурі з майна, що є у спільній частковій власності. Так як він, користуючись часткою майна, а саме коморою в підвалі і часткою приміщення 1,25 кв.м, яке практично дорівнює частці майна позивача: коморою в підвалі і часткою коридору перед його квартирою площею 1,2 кв.м, який він відокремив, то вважає, що це не суперечить п.1 п.2 ст.357 ЦК України.

Представник залученого судом в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, - комунального підприємства «Служба єдиного Замовника» в судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Вислухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником квартири в АДРЕСА_1 на підставі договору дарування квартири від 10.11.2000 року.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з положеннями статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 382 ЦК України визначає, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку -це приміщення загального користування ( у тому числі допоміжні - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (коридор, колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно із ч. 1 та 2 ст. 5 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

За п. 1 ч. 1 ст. 5 цього Закону співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

У рішенні Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року, № 4-рп/2004, зроблено висновок, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником частки квартири в АДРЕСА_2 в багатоповерховому житловому будинку 29 квартир. Його квартира розташована на четвертому поверсі в одному під*їзді з квартирою позивача, який проживає на другому поверсі.

На першому поверсі будинку знаходиться підсобне приміщення площею 2,5 кв.м, яке планувалось при будівництві будинку під сміттєпровід, який не був облаштований і в даному приміщенні ОСОБА_2 на власний розсуд встановив металеві двері та навісний замок на двері в місці загального користування, що спричинило відсутність доступу до приміщення, яке розташоване на першому поверсі 2-го під’їзду будинку №10 в 3-му мікрорайоні в м.Ніжині. Даний факт не заперечує і відповідач.

В судовому засіданні сторона відповідача не надала доказів, що він пропонував ключі від підсобного приміщення мешканцям під’їзду та що він зайняв дане приміщення зі згоди власників квартир.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 Житлового кодексу УРСР громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під'їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.

Таким чином, встановлення замка на двері відповідачем перекрило доступ до місць загального користування та можливості позивачу користуватися приміщенням, а отже, такі дії відповідача суперечать чинному законодавству.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем здійснено незаконне самовільне встановлення замка на двері підсобного приміщення, яке є місцем загального користування, таким чином відповідач має нести відповідальність за порушення вимог закону та надати позивачу ключі від даного приміщення.

Крім того, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.369, 382, 391 ЦК України, ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст.ст.141, 263-265, 268, 273, 279, 354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Зобов'язати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_3, усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса: АДРЕСА_4, підсобним приміщенням площею 2,5 кв.м (2,4х 0,4 х 2,6 х1,2) розташованим на першому поверсі другого під’їзду в буд.10 корп.2 по вул.3-й Мікрорайон в місті Ніжині Чернігівської області та надати вільний доступ до вказаного підсобного приміщення шляхом надання ОСОБА_1 ключів від дверей підсобного приміщення.

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави 640 (шістсот сорок) грн. судового збору.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п.15 п.п.15.5 перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через суд першої інстанції, а матеріали справ разом з апеляційними скаргами надсилаються місцевими судами до апеляційної інстанції за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча суддя Ковальова Т.Г.