Рішення № 73982677, 20.04.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/2233/16-ц

Провадження № 2/645/61/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2018 року року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді – Шарка О.П

секретаря судових засідань – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2016 року позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду (далі – Позивач) з позовом до ОСОБА_4 (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 31950 грн. 31 коп. та судових витрат.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, мотивуючи їх наступним.

09.11.2005 року між ПАТ «ПриватБанк» та Відповідачем було укладено договір №б/н, відповідно до якого, останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами банку», підписавши відповідну анкету-заяву, яка складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надавав кошти Відповідачу в кредит в розмірі та на умовах, встановлених Договором.

У свою чергу Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору та станом на 31.03.2016 року має заборгованість у загальному розмірі 31 950,31 грн, де 4 297,39 грн – заборгованість за кредитом; 25 655,29 грн – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, а також штрафи (п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг) 500,00 грн – штраф (фіксована частина); 1 497,63 грн – штраф (процентна частина).

В зв'язку з тим, що відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за кредитним договором не погашена, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 31 950,31 грн., а також понесені судові витрати у сумі 1378,00 грн судовий збір.

Згідно п.9 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017 року, який набрав чинності 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував. Зазначив, що платіжна картка, отримана ОСОБА_2 за договором №б/н від 09.11.2005 року у ПАТ КБ «Приват Банк» була втрачена ще у 2011 році. І, відповідно, з цього часу жодних платежів Відповідач здійснювати не міг. А оскільки з часу втрати платіжної картки до моменту пред’явлення позовних вимог пройшло близько п’яти років, то слід говорити про сплив строку позовної давності. Представник Відповідача, просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у позові.

Суд, дослідивши матеріали справи, та оцінивши надані докази у їх сукупності, вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних причин.

У відповідності зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору, як зазначено у ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено ст. 629 ЦК України.

Як встановлено судом, у своїй позовній заяві Позивач посилається на кредитний договір, що укладений між сторонами, однак оригіналу договору чи належно посвідченої копії до суду надано не було. В якості кредитного договору надано Анкету-заяву про приєднання до «Умов і правил надання банківських послуг» та «Тарифів банку».

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін в формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, на підставі наданих письмових доказів судом встановлено, що між сторонами був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого сторонами були прийняті на себе взаємні права та обов'язки. Разом з тим, факт укладення договору та отримання кредитних коштів Відповідачем не оспорюється.

Водночас суд, при вирішенні спору по суті, враховує вимоги ст.ст.12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як доказ наявності заборгованості за Відповідачем, представником позивача було надано розрахунок заборгованості за договором №б/н від 09.11.2005, який укладено між ПАТ КБ «ПриватБанк» та Відповідачем – ОСОБА_2.

Представник Відповідача зазначив, що платіжна картка, отримана ОСОБА_2 за договором №б/н від 09.11.2005 року у ПАТ КБ «Приват Банк» була втрачена ще у 2011 році. І відповідно з цього часу жодних платежів Відповідач здійснювати не міг. А оскільки з часу втрати платіжної картки до моменту пред’явлення позовних вимог пройшло близько п’яти років, то слід говорити про сплив строку позовної давності.

У свою чергу Представник позивача посилаючись на розрахунок заборгованості та виписку з Банківського зазначає, що Відповідачем було нібито сплачено 498 грн 10.03.2016 року, а до цього останній платіж нібито був здійснений 16.12.2011 року. Цим самим наголошує на перериванні строків позовної давності.

Відповідно до статті 257 ЦК України Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Ч. 1,3 статті 264 ЦК України встановлюють, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідач підтверджує, що ним було здійснено оплату за допомогою платіжної картки 16.12.2011 року, проте заперечує факт здійснення ним оплати 10.03.2016 року і наголошує на тому, що в період між цими платежами не здійснювалось жодних операцій.

Крім того, представником Відповідача було заявлено клопотання про надання доказів видачі коштів Відповідачу на підставі кредитного договору, а також сплати ним особисто 486 грн в рахунок погашення боргу за кредитним договором, яке відбулось згідно наданої Позивачем роздруківки заборгованості - 10.03.2016 року.

У своїй відповіді на запит від 26.02.2018 №20022-ВБ ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що погашення 10.03.2016 року заборгованості було здійснено в терміналі самообслуговування, який не обладнаний фото фіксуючим пристроєм.

У частині 4 статті 81 ЦПК України передбачено, що у разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2015 року суд касаційної інстанції виходив із того, що висновок судів про те, що в даному випадку перебіг позовної давності переривається, без надання достовірних підтверджень того, що саме відповідачкою були здійснені операції в терміналах самообслуговування по поповненню її платіжної картки, є необґрунтованими та всупереч статті 60 ЦПК України ґрунтується на припущеннях, у зв’язку із відсутністю підтверджень неможливості необмеженого кола осіб вчиняти згадані дії за наявності у них номера картки та/або рахунку.

Таким чином, суду не було надано докази того, ким саме було здійснено погашення 10.03.2016 року в терміналі самообслуговування.

Наданий Банком розрахунок без надання квитанції, касових ордерів та іншого підтвердження здійснення платежу не є достатньою підставою для того, щоб вважати, що Відповідачем особисто було здійснено оплату боргу від 10.03.2016 року, при тому, що Відповідач заперечує щодо вчинення таких дій.

Оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущення, суд вважає цей факт недоведеним, а підстави для переривання строку позовної давності – відсутніми.

Верховний Суд України у своїй постанові від 09 листопада 2016 року №6-1457цс16 зазначив, що відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Крім того, суд враховує правовий висновок ВСУ від 29 березня 2017 року у справі № 6-1996цс16, відповідно до якого переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності. Оскільки останній платіж, який не оспорюється сторонами, було здійснено 16.12.2011, то строк позовної давності сплив ще 17.12.2014, а отже навіть за умови доведення Позивачем вчинення боржником будь-якої дії, що свідчить про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку, це не призвело б переривання строку позовної давності.

Таким чином, оскільки Позивач простить стягнути заборгованість за і часу який перевищує 3 роки, при тому, що переривання строків позовної давності відсутнє, а Відповідач заявив про застосування строків позовної давності, у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, відсутні підстави стягувати з Відповідача будь-які судові витрати.

Керуючись ст.ст. 257, 264, 525, 627-629, 634, 638, 639, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Головуючий-суддя