Ухвала суду № 73981973, 15.05.2018, Зачепилівський районний суд Харківської області

У Х В А Л А Справа № 620/356/18

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.05.2018 року Слідчий суддя Зачепилівського районного суду Харківської області, Г.В. Бойко

за участю секретаря - С.В. Оданець.,

прокурора - Б.С. Балюк.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника Зачепилівського відділу Первомайської місцевої прокуратури ОСОБА_1., про арешт майна.,

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по наданих матеріалах, заслухавши доводи прокурора Балюк Б.С., -

ВСТАНОВИВ:

Начальник Зачепилівського відділу Первомайської місцевої прокуратури ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна., в якому зазначив наступне:

Слідчим відділенням Зачепилівського ВП Красноградського ВП ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018220290000064 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 про вчинення стосовно нього кримінального правопорушення встановлено, що 16.07.2015 ОСОБА_3, шляхом зловживання довірою, заволодів грошовими коштами заявника чим заподіяв останньому матеріальну шкоду в розмірі 60 000 доларів США.

У ході досудового розслідування, процесуальним керівником допитано у якості потерпілого ОСОБА_2, який надав наступні покази, що він з дитинства знайомий з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,оскільки вони мешкали в одному селі та разом ходили до школи. ОСОБА_3 виїхав з села, коли йому виповнилося 18 років та після армії він мешкав у місті Дніпро по вул. Флотська, 52.

16.07.2015 року до ОСОБА_2 звернувся ОСОБА_3 з проханням взяти у борг грошові кошти у сумі 50.000 доларів США на заняття підприємницькою діяльністю.

Оскільки у потерпілого підстав не вірити словам ОСОБА_3 не було, він позичив йому грошові кошти у сумі 50.000 доларів США. Після чого ОСОБА_3 написав розписку про те, що позичив грошові кошти терміном на один рік з щомісячною виплатою 4% (2000 доларів США) за користування грошима.

05.09.2015 року ОСОБА_3 знов звернувся до ОСОБА_2 з проханням позичити йому ще 10.000 доларів США для тих же потреб і на тих же умовах. Повіривши ОСОБА_3 потерпілий знову позичив йому грошові кошти в сумі 10.000 доларів США. Після чого ОСОБА_3 написав другу розписку про те, що він позичив у потерпілого 10.000 доларів США. Таким чином загальна сума грошових коштів, які взяв у борг ОСОБА_3 склала 60.000 доларів США.

Після того, як ОСОБА_3І .взяв у борг вказані грошові кошти він жодної із сум останньому не повернув, при цьому постійно ухиляється від сплати грошових коштів під будь – яким приводом.

Крім цього, у ході проведення досудового розслідування потерпілим подано цивільний позов на загальну суму 1568400 грн., який у подальшому долучено до матеріалів вказаного кримінального провадження.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_4 показав, що він починаючи з 1997 року знайомий з ОСОБА_2, який проживав та проживає на даний час в с. Лебяже Зачепилівського району Харківської області.

Приблизно в 7 місяці 2015 року ОСОБА_4 перебував на вказаному підприємстві та розмовляв з ОСОБА_2 Приблизно в обід до підприємства зайшов ОСОБА_3, який привітався з ними. З розмови, яка велась між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідок зрозумів, що між ними раніше була якась домовленість щодо позики грошових коштів.

Вказаний чоловік повідомив ОСОБА_2, що він займається бізнесом, а саме виготовленням та продажем цінних металів, у тому числі золотом та сріблом. Також він повідомив, що для розширення бізнесу та отримання більше коштів йому необхідні гроші. У зв’язку з цим, він попросив у ОСОБА_2 позичити йому 50 000 доларів США на певний строк. У відповідь ОСОБА_2 погодився, відібрав у ОСОБА_3 розписку про отримання ним грошових коштів у сумі 50 000 доларів США та дав йому вказані гроші. ОСОБА_4 постійно знаходився при їхній розмові.

Приблизно через 2 місяці після цього, ОСОБА_3 знову приїхав до вказаного підприємства, зайшов до кабінету ОСОБА_2, у якому ОСОБА_4 також знаходився та повідомив, що 50 000 доларів США для розширення бізнесу йому не хватило, тому він попросив ОСОБА_2 позичити йому ще 10 000 доларів США. У свою чергу ОСОБА_2 погодився, відібрав у ОСОБА_3 розписку про отримання ним грошових коштів у сумі 10 000 доларів США та дав йому вказані гроші. ОСОБА_4 також постійно знаходився при їхній розмові.

Після цього, ОСОБА_4 не бачив ОСОБА_3 на вказаному підприємстві. Зі слів ОСОБА_2 йому відомо, що ОСОБА_3 до цього часу жодної із вказаних сум не повернув, постійно ухиляється від сплати боргу та зустрічі взагалі.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_5 повідомив, що віндитинства знайомий з ОСОБА_2, який проживав та проживає на даний час в с. ЛебяжеЗачепилівського району Харківської області та ОСОБА_3, який на той час проживав в с. Лебяже, а на теперішній час проживає в м. Дніпро.

ОСОБА_5у 2016 році від ОСОБА_2 стало відомо про те, що останній надав у борг ОСОБА_3 грошові кошти на загальну суму 60 000 доларів США.

Починаючи з 2016 року по теперішній час, ОСОБА_2 постійно скаржиться на ОСОБА_3, який не віддає позичені грошові кошти, постійно ухиляється від сплати боргу та зустрічі взагалі.

На пасху у квітні 2018 році, точної дати ОСОБА_5не пам’ятає, останній разом з родиною знаходився на кладовищі в с. Лебяже. Там також знаходились ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які також приїхали на поминки.

Після цього, ОСОБА_5підійшов до ОСОБА_2, з яким почали розмовляти, а через деякий час вони в двох підійшли до ОСОБА_3 та почали розмовляти. ОСОБА_2 запитав у ОСОБА_3 чи не привіз він грошові кошти, які останній заборгував. На що ОСОБА_3 повідомив, що гроші він не привіз, оскільки у нього їх не має. У свою чергу ОСОБА_2 попросив ОСОБА_3 написати нову розписку, оскільки по старій закінчується строк позовної давності. На що ОСОБА_3 декілька разів повідомив, що він жодної розписки писати не буде. Після цього, ОСОБА_2 розізлився та пішов до своєї родини, а ОСОБА_5з ОСОБА_3 залишився. ОСОБА_5 декілька хвилин, ОСОБА_3 попрощався з ОСОБА_5 та розвертаючись повідомив, що жодних грошей він ОСОБА_2 повертати не буде та розписки писати також не буде.

Відповідно до договору купівлі – продажу № 26/08 від 26.08.2014 та акта прийому – передачі обладнання від 26.08.2014, у власності ОСОБА_3 мається промислове обладнання для виготовлення ювелірних виробів, а саме:

-ливарна установка (прундіст) – 1 одиниця;

-муфельна піч – 1 одиниця;

-прлкалочна піч – 1 одиниця;

-механічні вали (380 вольт) – 1 одиниця;

-механічні вали (220 вольт) – 1 одиниця;

-мокрагалтовка – 1 одиниця;

-сухагалтовка – 1 одиниця;

-гальванічна установка – 1 одиниця;

-полірувальний верстат – 1 одиниця;

-ювелірні столи та меблі;

-слюсарний та шансів інструмент.

Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт нерухомого та рухомого майна, яке належить ОСОБА_3 та заборону на його відчуження будь – якою особою та у будь – який спосіб.

У випадку вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, слідчий та прокурор зможуть позбавити ОСОБА_3 та зацікавлених осіб можливості відчуження нерухомого та рухомого майна, яке належить останньому, тобто виконати завдання щодо повного та всебічного розслідування кримінального провадження та здійснення усіх необхідних оперативно – розшукових і інших слідчих та процесуальних дій в межах кримінального провадження.

З огляду на те, що по справі наявні достатні підстави вважати, що існує реальна загроза приховування або відчуження нерухомого та рухомого майна, яке належить ОСОБА_3І, та з метою їх збереження, виникла необхідність у застосуванні заборони усім зацікавленим особам вчиняти будь – які дії щодо відчуження вказаного майна.

Враховуючи, що незастосування заходу забезпечення кримінального провадження (арешт майна) на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 може призвести до переходу його у власність добросовісного набувача, що позбавить, у подальшому, можливості накладення на них арешту та повернення їх власнику, а також спричинить перешкоди у кримінальному провадженні, тому з метою досягнення дієвості провадження та забезпечення доказової бази, просить суд накласти арешт на нерухоме яке належить ОСОБА_3,яке вказано у клопотанні, до прийняття кінцевого процесуального рішення у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні прокурор Балюк Б.С. підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із головних видів заходів забезпечення кримінального провадження для досягнення його дієвості є арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 вказаної статті КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 6 вказаної статті КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно з ч.ч. 10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь–якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором.

Згідно ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого або прокурора, підозрюваного, обвинуваченого. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Доводи клопотання підтверджуються Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018220290000064 від 19.04.2018 року, договором – купівлі – продажу № 26/08 від 26 серпня 2014 року., актом прийому передачі обладнання від 26.08.2014 року., протоколом допиту свідка ОСОБА_5, від 27 квітня 2018 року., протоколом допиту свідка ОСОБА_6, від 27 квітня 2018 року.

Керівник – начальник Зачепилівського відділу Первомайської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_1, у клопотанні та під час розгляду клопотання довів наявність достатніх підстав вважати, що незастосування заходу забезпечення кримінального провадження (арешт майна) на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 може призвести до переходу його у власність добросовісного набувача, що позбавить, у подальшому, можливості накладення на них арешту та повернення їх власнику, а також спричинить перешкоди у кримінальному провадженні, тому з метою досягнення дієвості провадження та забезпечення доказової бази, суд вважає за необхідне накласти арешт на нерухоме яке належить ОСОБА_3,яке вказано у клопотанні, до прийняття кінцевого процесуального рішення у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-172 КПК України суд , -

П О С ТА НО В И В :

Клопотання начальника Зачепилівського відділу Первомайської місцевої прокуратури ОСОБА_1., про арешт майна – задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (НОМЕР_1, код – НОМЕР_2), а саме:

-ливарна установка (прундіст) – 1 одиниця;

-муфельна піч – 1 одиниця;

-прлкалочна піч – 1 одиниця;

-механічні вали (380 вольт) – 1 одиниця;

-механічні вали (220 вольт) – 1 одиниця;

-мокрагалтовка – 1 одиниця;

-сухагалтовка – 1 одиниця;

-гальванічна установка – 1 одиниця;

-полірувальний верстат – 1 одиниця;

-ювелірні столи та меблі;

-слюсарний та шансів інструмент.

З метою забезпечення цивільного позову та запобігання можливості відчуження вказаного майна його власником до прийняття кінцевого процесуального рішення у цьому кримінальному провадженні.

Ухвала підлягає негайному виконанню процесуальним керівником у провадженні начальником Зачепилівського відділу Первомайської місцевої прокуратури ОСОБА_1, або за його дорученням слідчому Зачепилівського ВП Красноградського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Г.В. Бойко