Постанова № 73981670, 10.05.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 року

м. Рівне

Справа № 565/1572/16-ц

Провадження № 22-ц/787/639/2018

Апеляційний суд Рівненської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Шимківа С.С.,

суддів: - Хилевича С.В., Ковальчук Н.М., секретар судового засідання - Москалик Т.В.,

учасники справи:

позивачі: - ОСОБА_1,

- ОСОБА_2,

відповідачі: - Вараська міська рада Рівненської області,

- Виконавчий комітет Вараської міської ради Рівненської

області,

представники позивачів: - ОСОБА_3,

- ОСОБА_4,

треті особи, які не

заявляють самостійних

вимог на предмет спору

на стороні відповідачів: - Комунальне підприємство "Кузнецовське міське

комунальне підприємство",

- Комунальний заклад "Парк культури та відпочинку",

особа, яка подала

апеляційну скаргу - Сарненська місцева прокуратура,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14 серпня 2017 року (суддя Демчина Т.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Вараської міської ради Рівненської області, виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області про визнання права спільної сумісної власності на майно, -

в с т а н о в и в :

10 листопада 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 подано позов до Вараської міської ради Рівненської області, виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області про визнання права спільної сумісної власності як забудовників на 84/100 частини будівлі кафе "Корчма" загальною площею 508,0 кв.м., вимощення - каменеве покриття на бетонній стяжці площею 61,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 2009 року позивачі проживали разом, вели спільне господарство, а з 11.07.2013 р. зареєстрували шлюб. З 2008 року ОСОБА_2 мав у користуванні нерухоме майно - громадський об'єкт "Танцювальний майданчик" загальною площею 900,6 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за договором суборенди, укладеним з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, що належав територіальній громаді м. Кузнецовська. Власником майна - Кузнецовською (нині Вараською) міською радою ОСОБА_2 погоджено ескізний проект танцювально-розважального комплексу на території орендованого майна, надано дозвіл на розміщення та відкриття об'єкта торгівлі - літнього майданчика в Парковій зоні, 1. У 2010 році ОСОБА_2 укладено договір оренди вказаного об'єкта безпосередньо з Кузнецовським міським комунальним підприємством терміном на 25 років. За договором оренди орендар отримав вказане майно для розміщення кафе, бару. За час спільного проживання, за спільні кошти, позивачами, з дозволу власника орендованого майна на проведення невід'ємних поліпшень, збудовано новий об'єкт - будівлю кафе "Корчма" з вимощенням загальною площею 900 кв.м. В результаті здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна було створено нову річ, яку неможливо відокремити від орендованого майна, що стало її частиною. При цьому частка територіальної громади у спільному новозбудованому майні згідно з експертним висновком складає 16 %, а частка подружжя ОСОБА_2 - 84 %. Право власності позивачів на вищезазначену частку у спільному майні відповідачами не визнається.

Під час розгляду справи позивачі змінили позовні вимоги, просили суд визнати за ними право спільної сумісної власності як забудовників на 84/100 частини об'єкту незавершеного будівництва будівлі кафе "Корчма" загальною площею 508,0 кв. м, вимощення - каменеві покриття на бетонній стяжці площею 61,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: на будівельні матеріали, вироби та конструкції, використані на будівництво, які поіменовані у заяві про зміну позовних вимог.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області позовні вимоги задоволено. Визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як забудовників на 84/100 частини об'єкту незавершеного будівництва будівлі кафе "Корчма" загальною площею 508,0 кв. м., вимощення - каменеві покриття на бетонній стяжці площею 61,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме на будівельні матеріали, вироби та конструкції, використані на будівництво.

Рішення суду мотивовано тим, що у позивачів, на підставі ст. 331 ЦК України, у результаті створення нової речі - кафе "Корчма", загальною площею 508,0 кв.м., вимощення - каменеві покриття на бетонній стяжці площею 61,4 кв.м., виникло право власності на матеріали, обладнання, тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

01 березня 2018 року Сарненською місцевою прокуратурою Рівненської області подано апеляційну скаргу на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14 серпня 2017 року, у якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що матеріалами справи не доведено створення позивачами нової речі - нерухомого майна, яке прийнято в експлуатацію, відповідно до вимог чинного законодавства.

Судом безпідставно визнано за позивачами право спільної сумісної власності на частину об'єкту незавершеного будівництва як на створену нову річ.

Аналіз положень ст. 331 ЦК України у системному зв'язку з нормами ст.ст. 177-179, 182 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, який не прийнятий в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Будівництво кафе "Корчма" проведено позивачами самочинно, без будь-яких дозволів.

Суд, в порушення вимог закону, визнав за позивачами право власності на самочинно збудований об'єкт.

Позивачі обрали неналежний спосіб захисту свого порушеного права через визнання права спільної сумісної власності, оскільки чинне законодавство, зокрема норми матеріального права, що регулюють правовідносини щодо поділу спільного сумісного майна подружжя, не передбачає такого способу захисту як визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Інші учасники справи рішення суду не оскаржували.

Відзиву на апеляційну скаргу сторонами до апеляційного суду подано не було.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку про її відхилення з наступних підстав.

З 23 липня 2008 року ОСОБА_2 мав у користуванні нерухоме майно - громадський об'єкт "Танцювальний майданчик" загальною площею 900,6 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за договором суборенди, укладеним з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, що належав територіальній громаді м. Кузнецовська. Майно передано в суборенду для розміщення кафе (т. 1 а.с. 11).

03 лютого 2010 року між Кузнецовським міським комунальним підприємством (орендодавець) та ОСОБА_2.(орендар) укладеного договір оренди № 254, згідно умов якого орендодавець передав орендарю в строкове платне користування терміном на 25 років індивідуально визначене окреме нерухоме майно - майданчик атракціонів "Танцювальний майданчик", загальною площею 900,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення кафе, бару, що не здійснює продажу товару підакцизної групи (т. 1 а.с. 15).

Майно передано у користування орендарю згідно акту № 1 від 03.02.2010 року.

Відповідно до п. 6.3 договору оренди, орендар має право за погодженням з органом, уповноваженим управляти майном, та з дозволу орендодавця, здійснювати за рахунок власних коштів перепланування, реконструкцію чи переобладнання об'єкта оренди. У разі здійснення поліпшень чи змін в орендованому приміщенні, орендар самостійно здійснює ремонт, обслуговування та підтримку в належному технічному стані таких поліпшень та змін, а також несе відповідальність за дотримання будівельних, протипожежних, санітарних та інших обовязкових нормативів і вимог при їх проведенні та експлуатації.

Рішенням містобудівельної комісії Кузнецовської міської Ради від 29 квітня 2009 року позивачу ОСОБА_2 погоджено поданий ескізний проект танцювально-розважального комплексу на території орендованого танцмайданчика в Парковій зоні (т. 1 а.с. 119).

Згідно листа Кузнецовського міського комунального підприємства "Про дозвіл на виконання поліпшень" № 975 від 07.07.2011 року Кузнецовське міське комунальне підприємство погодило проведення ФОП ОСОБА_2 поліпшень орендованого майна за власні кошти, відповідно до п. 6.3. Договору оренди № 254 від 03.02.2010 року, без відшкодування орендодавцем витрат у випадку здачі майна в оренду (т. 1 а.с. 27).

Кузнецовським міським комунальним підприємством 11.07.2011 року затверджено Дефектний акт до локального кошторису Ремонтно-будівельні роботи громадського об'єкту, майданчик атракціонів "Танцювальний майдани", який знаходиться у Парковій зоні, а начальником відділу комунальної власності виконавчого комітету Кузнецовської міської ради погоджено кошторис з розрахунком договірної ціни "Ремонтно-будівельні роботи громадського об'єкту, майданчик атракціонів "Танцювальний майданчик", який знаходиться у Парковій зоні", що складений в поточних цінах станом на 12.07.2011 року (т. 1 а.с. 28-29).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 отримав дозвіл і погодження на проведення поліпшень орендованого майна.

Державним підприємством Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІПРОЕТРЕКОНСТРУКЦІЯ" Рівненським філіалом складено технічний звіт про стан конструкцій танцмайданчика в парковій зоні м. Кузнецовськ та надані пропозиції щодо можливості подальшої експлуатації (т. 1 а.с. 89-173).

Наказом № 3 від 22 травня 2014 року ПП ОСОБА_2 було створено постійно діючу приймальну комісію для огляду та введення в експлуатацію основних засобів, якою було проведено огляд частини будівлі "Корчма" та прийнято рішення щодо експлуатації даної будівлі. Наказом № 4 від 23.06.2014 року по ПП ОСОБА_2 було введено в експлуатацію частину будівлі кафе "Корчма".

Згідно технічного звіту про стан конструкцій танцмайданчика в парковій зоні м.Кузнецовськ та пропозицій щодо можливості його подальшого використання, виконаного у червні 2012 року державним підприємством Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція", будівля танцмайданчика з кафе є капітальною будівлею VII групи капітальності, придатна для подальшої експлуатації за умови виконання наведених у звіті рекомендацій (т. 1 а.с. 37).

Як встановлено у звіті про оцінку індивідуально визначеного нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а саме: майданчика атракціонів "Танцювальний майданчик", загальною площею 900 кв.м., що належить до комунальної власності територіальної громади міста Вараш, а також невід'ємних поліпшень майданчика атракціонів "Танцювальний майданчик", а саме кафе "Корчма", загальною площею 508,0 кв.м., вимощення каменеві покриття на бетонній стяжці загальною площею 61,4 кв.м., здійснених орендарем ОСОБА_2, станом на 30 вересня 2016 року вартість майданчика атракціонів "Танцювальний майданчик" загальною площею 900,0 кв.м, складає 284150,00 грн. без ПДВ; вартість кафе "Корчма" загальною площею 508,0 кв.м, вимощення-каменеве покриття на бетонній стяжці площею 61,4 кв.м 1440080,00 грн. без ПДВ; питома вага майданчика атракціонів "Танцювальний майданчик" загальною площею 900,0 кв.м складає 16 %; питома вага кафе "Корчма" загальною площею 508,0 кв.м, вимощення- каменеве покриття на бетонній стяжці площею 61,4 кв.м - 84 %.

Згідно висновку експерта № 170411/5_ФМ від 31.05.17 р., який був складений за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, об'ємно-планувальні рішення будівлі кафе "Корчма" загальною площею 508,0 кв.м., вимощення - каменеві покриття на бетонній стяжці площею 61,4 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відповідають вимогам будівельних норм і правил, встановлених для даного виду будівлі. В результаті забудови майданчика атракціонів "Танцювальний майданчик", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в складі існуючої речі створено нову річ з технічної точки зору. Судовим експертом також поіменовано будівельні матеріали, вироби і конструкції, використані під час будівництва кафе "Корчма" (а.с. 226-316).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з дозволу орендодавця та органу, уповноваженого управляти майном, на підставі умов договору та вимог законодавства здійснив поліпшення орендованого майна, які є невід'ємними від нього, в результаті чого було створено нову річ - кафе "Корчма".

Згідно ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. Якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.

За положеннями ст. 778 ЦК України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Оскільки кафе "Корчма" у експлуатацію належним чином не введено, у орендаря виникло право власності на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Таким чином, оскаржуючи рішення місцевого суду у даній справі в апеляційному порядку, прокурор дійшов хибного висновку, що судом визнано право спільної сумісної власності за позивачами на частину об"єкту незавершеного будівництва як на створену нову річ, оскільки такі позовні вимоги не заявлялися, судом вони не розглядалися і рішення щодо них не приймалося.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про шлюб підтверджується факт перебування позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі з 11 липня 2013 року, однак, як встановлено судом першої інстанції, з 2009 року позивачі проживали однією сім'єю, вели спільне господарство та мали спільний бюджет.

Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з положеннями ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

За таких обставин, судом першої інстанції правомірно визначено, що за позивачами слід визнати право спільної сумісної власності на будівельні матеріали, вироби та конструкції, використані на будівництво 84/100 частини об'єкту незавершеного будівництва будівлі кафе "Корчма" загальною площею 508,0 кв. м., вимощення - каменеві покриття на бетонній стяжці площею 61,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Апеляційний суд Рівненської області, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області залишити без задоволення, а рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14 серпня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 15 травня 2018 року.

Головуючий-суддя С.С. Шимків

Судді: Н.М. Ковальчук

С.В. Хилевич