Рішення № 73981591, 11.05.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/13545/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2018 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

при секретарі Левчук Д.О.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_5 акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення, в якому просить суд, виселити громадян: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, яка розташована за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Степана Бандери, буд. 67 б, кв. 46, зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири без надання іншого жилого приміщення.

В обґрунтування позову вказують, що 17.10.2016 року ПАТ КБ "ПриватБаик" в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримав у власність квартиру, загальною площею 49,90 кв.м., житловою площею 26,90 кв.м., яка знаходиться за адресою: Рівненська обл., м, Рівне, вул. Степана Бандери, буд. 67 б, кв. 46, на підставі договору іпотеки від 25.07.2016 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований у державному реєстрі під номером 2296. Після отримання права власності на вказану нерухомість позивач здійснив намагання отримати доступ до житла, однак перешкодою для вчинення зазначених дій стало реєстрація та проживання у ньому наступних осіб: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4. (надалі - Відповідачі), які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з квартири, загальною площею 49.90 кв.м., житловою площею 26.90 кв.м., яка знаходиться за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Степана Бандери, буд. 67 б. кв. 46, адже на підставі ст.ст. 319, 321 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, ст. 114 Житлового кодексу УРСР передбачений виключний перелік осіб, яким надається інше житлове приміщення, до якого не можна віднести Відповідачів. Посилаються на вимоги ст.40 ЗУ «Про іпотеку», відповідно до якого звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. Зазначають, що відповідачем було направлено письмову претензію про добровільне звільнення приміщення та зняття з реєстраційного обліку, однак останніми законні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» були проігноровані та нерухомість не була передана ПАТ КБ «ПриватБанк» у вільне користування. Просять виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, який розташований в : м. Рівне, вул. Степана Бандери, буд. 67 б, кв. 46 зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири без надання іншого жилого приміщення.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовільнити з підстав викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідачів позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволені позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідачів, дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», необхідно відмовити.

Судом встановлено, що 13 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 було укладено Кредитний договір № ROZ0GA00000768, згідно якого було отримано кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 46 600 доларів США строком повернення до 13 березня 2023 року (а.с.5).

В забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_7 за Кредитним договором, 13 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено Договір іпотеки № ROZ0GA00000768, згідно умов якого останні надали в іпотеку нерухоме майно, квартиру № 46 по вул. Степана Бандери, в м. Рівне, яка належить їм на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого 28 грудня 2000 року Управлінням житлового господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради (п.33.3).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна №71082373 від 21.10.2016 року вбачається, що державним реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_8 17.10.2016 року на звернення позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, зареєстровано право власності на квартиру, загальною площею площею 49,9 кв.м., житловою площею 26,9 кв.м., яка знаходиться в . м. Рівне, вул. Степана Бандери, буд. 67 б, кв. 46 за ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України та ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, це вид забезпечення виконання зобовязання, згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно вимог ст.589 ЦК України, ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотеко держатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України, передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачене Законом України «Про іпотеку».

Згідно з частиною третьою статті 33 цього Закону, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Так, згідно із частинами першою та другою статті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК України.

Відповідно до частини 2 статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином частина 2 статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що в разі звернення стягнення на іпотечне майно в судовому порядку та ухвалення судового рішення про виселення мешканців з іпотечного майна, яке не придбане за рахунок кредитних коштів, підлягають застосуванню як положення частини другої статті39та/або частини першої статті40 Закону № 898-IV, так і частини другоїстатті 109 ЖК УРСР.

Отже, за змістом зазначених норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), який є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК УРСР постійне житло вказується в рішенні суду. При виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка міститься в постанові від 18 березня 2015 року по справі №6-39 цс15.

Квартира, яка розташована в м. Рівне, вул. Степана Бандери, буд. 67 б, кв. 46 та яка відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була передана в іпотеку, не була придбана за рахунок отриманих кредитних коштів.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення Рівненського міського суду від 08 лютого 2016 року встановлено, що в іпотеку передано квартиру № АДРЕСА_1, яка не була придбана за рахунок отриманих у 2008 році ОСОБА_7 кредитних коштів згідно Кредитного договору, а є власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 2000 року, що стверджується Свідоцтвом про право власності на житло виданого Управлінням житлового господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради 28 грудня 2000 року № 400. Квартира зареєстрована Рівненським міським бюро технічної інвентаризації на праві приватної спільної сумісної власності і записана в реєстровану книгу за №181-17-49877.

Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з'ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами у справі доказів, суд вважає, що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, оскільки за встановлених судом обставин виселення проводитися тільки з наданням іншого житлового приміщення, яке повинно бути зазначене у рішенні суду. Оскільки позивачем заявлено позовні вимоги без зазначення іншого житлового приміщення, в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14 травня 2018 року.

Суддя: С.П. Харечко