Ухвала суду № 73980376, 14.05.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

копія

Провадження № 11-кп/792/35/18

Справа № 676/3047/15-к Головуючий в 1-й інстанції Черепахін В. О.

Категорія: ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, Доповідач Федорова Н.О.

ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої – судді Федорової Н.О.,

суддів – Болотіна С.М., Спірідонової Т.В.,

секретаря – Купельської Н.П.,

з участю: прокурора – Дацюк І.В.,

обвинувачених– ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідності у межах кримінального провадження № 32015240000000004 від 26 січня 2015 року, –

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_5’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 серпня 2017 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Російської Федерації, росіянина, громадянина України, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3’янець-Подільського АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, пенсіонера, інваліда ІІІ групи, неодруженого, в силу ст. 89 КК України несудимого, –

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України (в редакції Закону України від 15 листопада 2011 року № 4025-VI), ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року № 2341-III), та призначено йому покарання:

- за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України від 5 квітня 2001 року № 2341-III) у виді штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання, у зв’язку з закінченням строків давності;

- за ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України від 5 квітня 2001 року № 2341-III) у виді штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання, у зв’язку з закінченням строків давності;

- за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України (в редакції Закону України від 15 листопада 2011 року № 4025-VI) у виді штрафу в розмірі двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 000 гривень із позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на три роки, та з конфіскацією всього майна, яке належить засудженому на праві власності, крім житла.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, українця, громадянина України, жителя селища ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого директором ПП «Корпорація Євро-Контракт» та ТОВ «Корпорація Євро-Контракт», неодруженого, в силу ст. 89 КК України несудимого, –

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212 КК України (в редакції Закону України від 15 листопада 2011 року № 4025-VI), ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України від 5 квітня 2001 року № 2341-III), та призначено йому покарання:

- за ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України від 5 квітня 2001 року № 2341-III) у виді штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання у зв’язку з закінченням строків давності;

- за ч. 3 ст. 212 КК України (в редакції Закону України від 15 листопада 2011 року № 4025-VI) у виді штрафу в розмірі сімнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 289 000 гривень із позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на три роки, та з конфіскацією всього майна, яке належить засудженому на праві власності, крім житла.

Обраний стосовно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд після набрання вироком законної сили ухвалено скасувати.

До початку апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_2 подав клопотання, у якому ставить питання про звільнення його від кримінальної відповідності за ч. 3 ст. 212 КК України (в редакції Закону України від 15 листопада 2011 року № 4025-VI), ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України від 5 квітня 2001 року № 2341-III), на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, у зв’язку із закінченням строків давності, скасування вироку суду першої інстанції та закриття кримінального провадження.

Таке ж клопотання подано захисником ОСОБА_1 – адвокатом ОСОБА_4, у якому останній просить звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідності за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України (в редакції Закону України від 15 листопада 2011 року № 4025-VI), ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року № 2341-III), на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, у зв’язку із закінченням строків давності, скасування вироку суду першої інстанції та закриття кримінального провадження відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката ОСОБА_4 на підтримку заявлених клопотань, думку прокурора, яка не заперечувала проти їх задоволення, однак зазначила, що перебіг строків давності відносно ОСОБА_1 переривався, а тому такі сплинули 24 березня 2018 року, а не 22 лютого 2018 року, як про це стверджує сторона захисту, перевіривши матеріали кримінального провадження в частині доводів вищезазначених клопотань, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.

Апеляційним судом з’ясовано думку обвинувачених щодо їх звільнення від кримінальної відповідальності, роз’яснено про те, що звільнення у зв’язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою підставою, а також наслідки такого звільнення. Останні погодились на звільнення від кримінальної відповідальності, у зв’язку із закінченням строків давності, повідомили, що їм зрозумілі наслідки такого звільнення, а також те, що це є нереабілітуюча підстава.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 12 КК України злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян . Тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин (ч. 3 ст. 49 КК України).

Підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч. 2-4 ст. 49 КК); притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (ст.ст. 284-288 КПК України).

Початком перебігу строку давності є день, коли злочин був вчинений. Закінченням перебігу строку давності є день набрання вироком законної сили.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України (в редакції Закону України від 15 листопада 2011 року № 4025-VI), який відноситься до тяжких, та ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року № 2341-III), які є злочинами невеликої тяжкості.

ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212 КК України (в редакції Закону України від 15 листопада 2011 року № 4025-VI), який відноситься до тяжких, та ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України від 5 квітня 2001 року № 2341-III), який є злочином невеликої тяжкості.

Одним із останніх епізодів злочинної діяльності, який ставиться у вину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є внесення недостовірних відомостей у податкову декларацію ТОВ «Корпорація Євро-Контракт» з податку на прибуток підприємства за 2007 рік, яка подана 22.02.2008 року за № 3662 (уточнююча) до ОСОБА_5’янець-Подільської ОДПІ як офіційна звітність, у якій у рядку 4 «Валові витрати» відображено 2 037 738 гривень збитків, а необхідно було відобразити у рядку 17 «Сума податку до сплати» та в подальшому сплатити 589 524 гривень податку на прибуток підприємства.

Отже, початком перебігу строку давності за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України є 3 березня 2008 року, а за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366 КК України – 22 лютого 2008 року.

Однак, постановою ОСОБА_5’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 серпня 2008 року ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 345 КК України, кримінальну справу закрито. Передано ОСОБА_1 на поруки трудовому колективу ПП «Корпорація Євро-Контракт». Згідно вказаної постанови останній вчинив злочин середньої тяжкості, передбачений ч. 1 ст. 345 КК України, 24 березня 2008 року. Тобто, вчинення злочину 24 березня 2008 року перервало перебіг строків давності, у зв’язку з чим час, який сплив з дня вчиненого злочину 22 лютого 2008 року до скоєння нового злочину, втратив юридичне значення. Обчислення строків давності у цьому разі відносно ОСОБА_1 розпочалось з дня вчинення нового злочину 24 березня 2008 року відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України.

А тому, згідно з вимогами ст.ст. 12, 49 КК України строк давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366 КК України розпочався 24 березня 2008 року та закінчився через три роки – 24 березня 2011 року; за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України розпочався 24 березня 2008 року та закінчився через десять років – 24 березня 2018 року.

Строк давності притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України розпочався 22 лютого 2008 року та закінчився зі спливом трьох років – 22 лютого 2011 року; за ч. 3 ст. 212 КК України також розпочався 3 березня 2008 року (через 10 днів з дня подачі декларації 22 лютого 2008 року) та закінчився зі спливом десяти років – 3 березня 2018 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Колегія суддів враховуючи, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов’язковим, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зокрема закінчення цих строків, відсутність обставин, що порушують їх перебіг, згода обвинувачених на таке звільнення, вважає за необхідне звільнити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 49 КК України, скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження.

Керуючись ст.ст. 49 КК України, 284 ч. 2 п. 1, 417, 419 КПК України, колегія суддів, –

п о с т а н о в и л а:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_4 задовольнити.

Вирок ОСОБА_5’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 серпня 2017 року в частині призначеного покарання та застосування ст. 96-1 КК України стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1 скасувати.

Звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 212 КК України (в редакції Закону України від 15 листопада 2011 року № 4025-VI), ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України від 5 квітня 2001 року № 2341-III) та ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України (в редакції Закону України від 15 листопада 2011 року № 4025-VI), ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року № 2341-III) на підставі п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 49 КК України, провадження у справі закрити.

Обраний обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд – скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 28 510 (двадцять вісім тисяч п’ятсот десять) грн. 80 (вісімдесят) коп. витрат, пов’язаних із залученням експертів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 26 442 (двадцять шість тисяч чотириста сорок дві) грн. 80 (вісімдесят) коп. витрат, пов’язаних із залученням експертів.

Речові докази – документи, вилучені 29 липня 2008 року в офісних приміщеннях ПП «Корпорація Євро-Контракт» і ТОВ «Корпорація Євро-Контракт», (Т. 5 а.с. 15-20); звітні, податкові декларації з ПДВ та податку на прибуток ПП «Корпорація Євро-Контракт» і ТОВ «Корпорація Євро-Контракт» (Т. 29 а.с. 10-27, 35-53, 62-75.); 24 DVD-диски з інформацію скопійованою з вилученої на обшуках комп’ютерної техніки (Т. 29 а.с. 245, Т.30 а.с. 80-81) на підставі п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію – дев’яти одиниць комп’ютерної техніки, вилученої 29 липня 2008 року за протоколами обшуків в офісних приміщеннях ПП «Корпорація Євро-Контракт» і ТОВ «Корпорація Євро-Контракт» (Т. 5 а.с.4-18, Т. 6 а.с. 182-195), які за матеріалами кримінального провадження знаходяться в СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області (Т. 29 а.с. 139).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуюча /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

суддя апеляційного суду Н.О. Федорова