Ухвала суду № 73980258, 11.05.2018, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 741/295/18

1-кп/729/78/18 р.

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 травня 2018 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Демченко Л.М.,

за участю секретаря Іллюши Т.Л.,

розглянувши відкритому судовому засіданні в м. Бобровиця кримінальне провадженням № 12017270200000132 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.125, ч.1 ст.146 КК України,-

за участю:

прокурора Пасіки В.М.,

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисників ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Бобровицького районного суду Чернігівської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.125, ч.1 ст.146 КК України.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт. В клопотанні зазначає про відсутність підстав для продовження запобіжного заходу, оскільки відсутні докази, які б вказували на причетність ОСОБА_1 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що свідчить про відсутність обґрунтованої підозри. Окрім цього, обвинувачений не має наміру переховуватися від суду, вчиняти тиск на свідків, має постійне місце проживання, та міцні соціальні зв’язки, так як проживає з цивільною дружиною та виховує її дітей, має на утриманні одиноку матір вдову та малолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання, що вказує на відсутність підстав які б виправдовували мету обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений та захисник ОСОБА_4 підтримали клопотання захисника та просили його задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого та вказав, що ризики, які стали підставою обрання запобіжного заходу обвинуваченому не відпали, оскільки обвинувачений ухилявся від органу досудового розслідування та суду, у зв`язку з цим його було оголошено у розшук. В даному кримінальному провадженні ще не допитані свідки, а тому він може впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інші кримінальні правопорушення.

Потерпіла та її представник заперечували проти задоволення клопотання захисника.

Дослідивши клопотання захисника обвинуваченого, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ухвалою слідчого судді Носівського районного суду Чернігівської області від 19.02.2018 року змінене клопотання слідчого було задоволено, обрано обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у зв’язку із наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України,а саме: ризиків того, що підозрюваний, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, учиняти інші кримінальні правопорушення. При обранні запобіжного заходу слідчий суддя враховував те, що після подання клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_1 на неодноразові виклики до слідчого та суду не з`являвся, ухилявся від органу досудового розслідування та суду, залишивши відоме місце фактичного проживання, у зв’язку з чим 22.12.2017 року слідчим суддею було винесено ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу ОСОБА_1 для участі у розгляді клопотання, а постановою слідчого Носівського ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області було оголошено його розшук.

У зв’язку з тим, що заявлені прокурором ризики, які існували при обранні запобіжного заходу та які виправдовують запобіжний захід не змінилися та не зменшилися на підготовчому судовому засіданні 18 квітня 2018 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому було продовжено до 17 червня 2018 року

Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України», при вирішенні питання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Заявляючи клопотання про зміну запобіжного заходу, захисник обвинуваченого посилався на необґрунтованість підозри ОСОБА_1 та відсутність доказів щодо його причетності до кримінальних правопорушень.

Такі посилання захисника не заслуговують на увагу суду, оскільки при вирішенні питання щодо обрання, зміни запобіжного заходу суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

При вирішенні питання щодо зміни запобіжного заходу суд також враховує рішення Європейського суду з прав людини від 01 червня 2006 року у справі «Мамедова проти Росії», в якому визначено, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу подальшого позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Відповідно до ч.1ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.125 та ч.1 ст.146 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів невеликої та середньої тяжкості, усвідомлюючи свою відповідальність та можливу міру покарання у разі доведеності його винуватості, намагатиметься переховуватися та ухилятися від суду, оскільки зареєстрований та проживає в різних областях країни і як вбачається з вищезазначеної ухвали слідчого судді, залишив фактичне місце проживання та не з’являвся на виклик до суду для розгляду відповідного клопотання, в зв’язку з чим слідчим суддею винесена ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу обвинуваченого до суду та останній органами досудового розслідування був оголошений в розшук. Посилання захисника на те, що матеріали клопотання про застосування до ОСОБА_1, запобіжного заходу не містять підтверджень ухилення його явки до суду не заслуговують на увагу, оскільки стороною захисту надані вибіркові ксерокопії документів. Натомість ухвала про обрання запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою містить чіткі обґрунтування наявності ризиків, в тому числі і такого ризику, як переховування останнього від органів досудового розслідування та суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

В даному кримінальному провадженні не допитані свідки, які є близькими родичами потерпілої, а тому у разі зміни запобіжного заходу обвинувачений зможе впливати на свідків та потерпілу, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, учиняти інші кримінальні правопорушення.

Посилання захисника на існування обставин, які підтверджують наявність міцних соціальних зв’язків в місці проживання ОСОБА_1, та перебування осіб на його утриманні, не можуть бути взятими до уваги, оскільки проживає з співмешканкою та її малолітніми дітьми без реєстрації, належних доказів того, що вони, так як і його мати, перебувають на його утриманні не надано. Спільна з потерпілою дитина- Терпеливець Д.С., як встановлено в суді, проживає та перебуває на її утриманні.

Отже, враховуючи вищезазначене суд вважає, що ризики, які виправдовують запобіжний захід - тримання під вартою не змінилися та не зменшились, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання захисника ОСОБА_5

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178,183, 331 КПК України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання ОСОБА_5 захисника обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.М. Демченко