Ухвала суду № 73980148, 10.05.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

копія

Провадження № 11-кп/792/161/18

Справа № 674/1449/17 Головуючий в 1-й інстанції Шклярук В. М.

Категорія: ч.1 ст.121 КК України Доповідач Барчук В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Кулеші Л.М., Матущака М.С.

з участю секретаря Яхієвої М.А.,

прокурора Павлишина В.І.,

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017240140000609 від 24.09.2017 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Дунаєвецького районного суду від 27 листопада 2017 року, -

в с т а н о в и л а:

Вироком Дунаєвецького районного суду від 27 листопада 2017 року

ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, розлученого, дітей не має, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, раніше судимого:

- 20.06.1994 року Шепетівським міським судом за ч.2 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) у виді 2 років виправних робіт з утриманням 20% заробітку;

- 07.12.1995 року Хмельницьким обласним судом за ст.17, ч.4 ст.81 КК України (в редакції 1960 року) у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією майна, звільненого 29.06.1999 року умовно-достроково з невідбутим строком 11 місяців 21 день;

- 02.10.2000 року Шепетівським міським судом за ч.2 ст.140 , ч.3 ст.213, ч.2 ст. 141 КК України (в редакції 1960 року) у виді позбавлення волі строком на 4 роки 11 місяців 20 днів з конфіскацією майна, звільненого 19.09.2005 року по відбуттю строку покарання;

- 05.05.2006 року Шепетівським міськрайонним судом за ч.1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 9 років, звільненого 15.12.2014 року по відбуттю строку покарання,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років і шість місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили змінено з домашнього арешту на тримання під вартою і взято під варту із залу судового засідання негайно, вираховуючи строк відбування покарання з 27 листопада 2017 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь комунальної установи Дунаєвецької районної ради «Дунаєвецька центральна районна лікарня» 1033 гривні 31 коп.

Речові докази: картонну коробку із залишками первинного упакування у вигляді сейф-пакета №4357727, чоловічу трикотажну футболку сірого кольору, чохол з під кухонного ножа та кухонний ніж на лезі із плямою бурого кольору, що зберігається в Дунаєвецькому ВП ГУНП в Хмельницькій області – знищено;

спортивні чоловічу кофту та штани сірого кольору, що зберігаються в Дунаєвецькому ВП ГУНП в Хмельницькій області, повернуто ОСОБА_2

За вироком суду, ОСОБА_2 будучи раніше неодноразово судимим, 23 вересня 2017 року перебуваючи на території Голозубинецької обласної протитуберкульозної лікарні в с. Голозубинці Дунаєвецького району Хмельницької області, на ґрунті неприязних відносин, близько 21 години під час суперечки з потерпілим ОСОБА_4, умисно наніс удар кухонним ножем останньому в область грудної клітини зліва, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді рани по середньо-підпахвинній лінії зліва в проекції 5 міжребер'я, які небезпечні для життя в момент заподіяння.

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить змінити вирок суду та призначити більш м’яке покарання.

Вказує, що з потерпілим ОСОБА_4 перебував в добрих відносинах, проте під час досудового розслідування було встановлено, що саме обвинувачений конфліктував з потерпілим, що не відповідає дійсності.

Надані пояснення медсестрами ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які чергували в Хмельницькому обласному протитуберкульозному диспансері с. Голозубинці написані не ними, що видно по почерку, вони лише розписалися у поясненнях.

Обвинувачений ОСОБА_2 не був присутнім при проведенні слідчого експерименту, а саме відтворенні дій, обстановки, обставин події, незважаючи на те, що він був на території лікарні та бачив все через вікно на другому поверсі лікарні. Під час відтворення потерпілий неправдиво показував те, що відбувалося, як потерпілому підказував слідчий так і показував потерпілий.

Під час допиту слідчим свідка ОСОБА_7 свідок вказав, що саме обвинувачений кричав висловлювався нецензурними словами 24.09.2017 р. в три години ночі, проте такі покази не відповідають дійсності. Обвинувачений жодного разу не був на допитах у слідчого з свідком ОСОБА_7 Також у показах та фотознімках свідок ОСОБА_7 вказував, що бачив в ОСОБА_2 ніж, яким було заподіяно тілесне ушкодження потерпілому та що обвинувачений постійно ходив з ножем. Свідок ОСОБА_8 та потерпілий також вказували, що бачили у обвинуваченого ніж, що не відповідає дійсності, оскільки ніхто з хворих в лікарні ніколи не бачили обвинуваченого з ножем. Крім того протокол допиту написаний не свідком ОСОБА_7

Потерпілий ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_7 на фототаблиці вказали, що саме цим ножем було нанесено тілесне ушкодження потерпілому, проте вони не могли вказати саме на зазначений ніж без підказки.

Таким чином матеріали кримінальної справи містять неправдиві покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, потерпілого ОСОБА_4

При призначенні покарання суд взяв до ували лише обтяжуючі покарання обставини та не врахував, що: обвинувачений повністю розкаявся у вчиненому злочині; допомагав слідству у розкритті кримінального правопорушення; потерпілий немає жодних претензій до ОСОБА_2 та його пробачив; наявність ряду захворювань обвинуваченого, у тому й числі відкритої форми туберкульозу.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненому злочині при викладених у вироку обставинах доведена зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами і не оскаржується будь – ким із учасників судового процесу, в тому числі і самими обвинуваченими.

Кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, є вірною.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_2 призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, особи обвинуваченого, обставин, що пом’якшують покарання та обставин, які обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд першої інстанції врахував: ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких; особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, хворіє туберкульозом, характеризується посередньо.

Обставинами, що пом’якшують покарання суд визнав те, що обвинувачений ОСОБА_2 в скоєному щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, тяжких наслідків не наступило, завданні збитки відшкодував, хворіє туберкульозом.

Обставиною, яка обтяжує покарання суд визнав, рецидив злочинів.

Враховуючи підвищену суспільну небезпечність особи обвинуваченого, його небажання виправитись, суд прийшов до правильного висновку, що для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів йому слід призначити покарання пов’язане з ізоляцією від суспільства з реальним відбуванням покарання, але з врахуванням його каяття та стану здоров’я.

Підстав для призначення більш м'якого покарання відповідно до ст. 69 КК України та застосування ст. 75 КК України, з урахуванням скоєного кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, місцевий суд не знайшов.

Не знаходить таких підстав і суд апеляційної інстанції.

З цих підстав не можуть бути задоволеними доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про необхідність пом’якшення покарання.

Доводи апеляційної скарги про те, що надані пояснення медсестрою ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які чергували в Хмельницькому обласному протитуберкульозному диспансері с. Голозубинці написані не ними, що видно по почерку, вони лише розписалися у пояснення, та що протокол допиту написаний не свідком ОСОБА_7, спростовуються наступними обставинами.

Відповідно до ч.1 ст. 106 КПК України протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.

Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу (ч.4 ст.104 КПК України).

Таким чином, протокол допиту свідка ОСОБА_7 складений у відповідності до вказаних норм КПК України, свідок ОСОБА_7 з текстом протоколу ознайомлений, що підтверджується його підписом із зазначенням, що з його слів записано вірно та ним прочитано (а.с. 59, 60).

Надані пояснення ОСОБА_6 (а.с. 9) та ОСОБА_5 (а.с. 12) написані зі слів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відповідно та ними прочитані, що не суперечить вимогам КПК України.

Не впливають на законність вироку суду доводи обвинуваченого про те, що він не був присутнім при проведенні слідчого експерименту, а саме відтворенні дій, обстановки, обставин події, незважаючи на те, що він був на території лікарні та бачив все через вікно на другому поверсі лікарні.

Частина 3 ст. 240 КПК України не передбачає обов’язковості залучення до участі в слідчому експерименті підозрюваного.

Крім цього за ч. 4 ст. 240 КПК України проведення слідчого експерименту допускається за умови, що при цьому не створюється небезпеки для життя і здоров’я осіб, які беруть у ньому участь чи оточуючих, не принижують їхні честь і гідність, не завдається шкода.

Враховуючи характер вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, слідчим обґрунтовано ОСОБА_2 не був залучений до участі у слідчому експерименті.

Не знаходять підтвердження і посилання в апеляційній скарзі, на те, що свідки та потерпілий давали неправдиві покази, оскільки їх покази узгоджуються з матеріалами кримінального провадження.

Також безпідставним є посилання обвинуваченого на те, що під час відтворення дій, обстановки, обставин події потерпілий неправдиво показував те, що відбувалося.

Не ґрунтуються на доказах і доводи обвинуваченого, що потерпілий ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_7 не могли без підказки на фототаблиці вказати, що саме цим ножем було нанесено тілесне ушкодження потерпілому.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Вирок Дунаєвецького районного суду від 27 листопада 2017 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою – в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом:

суддя Апеляційного суду

Хмельницької області ОСОБА_1