Рішення № 73979653, 05.04.2018, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/36/2018

Справа № 679/1479/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2018 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Базарника Б.І.,

при секретарі Ясенчук С.Ю.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин цивільну справу №679/1479/16-ц за позовом ОСОБА_1 (адреса проживання: 23526, Вінницька обл., Шаргородський район, с.Копистирин, вул.Островського, 50, посвідчення серії Б №060926) до ОСОБА_3 (адреса проживання: 30100, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії НВ №166936), про стягнення грошових коштів внаслідок порушення зобов’язання, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_3, в якому просив суд стягнути з останньої на його користь 2425 гривень авансового внеску (платежу), а також судові витрати по справі.

В обґрунтування свого позову позивач посилається на те, що 30.09.2015 року на підтвердження зобов’язання купити у відповідачки будинок №72 по вул.Островського в с.Копистирин Шаргородського р-ну Вінницької області він передав їй у завдаток грошові кошти в сумі 2425 гривень, про що нею видано відповідну розписку. За домовленістю між ними ОСОБА_5 зобов’язалася нотаріально оформити у власність вказаний будинок, який вона успадкувала після смерті своєї матері, і в червні 2016 року продати цей будинок позивачу. Проте, відповідачка свої зобов’язання в обумовлені строки належним чином не виконала, свідоцтво про право на спадщину на вказаний будинок не отримала, сплачені ОСОБА_1 для неї кошти не повертає, на його письмову вимогу про повернення коштів не відповідає.

У зв’язку з наведеним, позивач вважає, що відповідачкою йому завдано збитки в сумі 2425 гривень, які він просить суд стягнути на його користь.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задоволити у повному обсязі. ОСОБА_1 також пояснив суду, що він дав ОСОБА_5 завдаток в сумі 2425 гривень для того, щоб вона оформила всі документи на спадщину і після цього продала йому будинок. З відповідачкою вони домовились усно про те, що до оформлення нею документів на будинок у ньому будуть проживати квартиранти, які є сиротами. Сироти, які заселились у вказаний будинок відновили його для можливості проживання. Позивач стверджує, що також поніс витрати для заміни кабеля для відновлення електропостачання будинку та підключення його до електромережі. Після цього квартиранти проживали у вказаному будинку близько 9 місяців, сплачували всі послуги за користування будинком. Звернувшись до відповідачки, щоб дізнатись чи оформила вона всі необхідні документи на будинок для викупу, позивач отримав від неї відповідь, що це дорога процедура і вона цього робити не буде, тому нехай він купляє будинок без документів, або квартиранти нехай виселяються, бо в неї є інший покупець. Квартиранти виселилися з будинку і ОСОБА_1 попросив відповідачку повернути йому завдаток, на що вона відповіла, що платила комунальні послуги і вказані жильці погіршили стан будинку, все понищили, а тому завдаток вона повертати не буде, а залишить його у себе як плату за проживання і понесені збитки. Крім того, квартиранти збирали врожай на городі та вирізали багато дерев на території будинковолодіння, тому вони нанесли їй більші збитки, ніж наданий завдаток, і повертати вона його не збирається. Після вказаної розмови, позивач надіслав відповідачці письмову вимогу з номером банківської картки, на який просив в двохденний термін повернути завдаток. Однак, остання вказану письмову вимогу з пошти не забрала, після чого ОСОБА_1 вирішив звернутися до суду з позовом.

Відповідачка ОСОБА_5 та її представник в судовому засіданні позов не визнали, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Відповідачка пояснила суду, що дійсно позивач звернувся до її сестри, щоб та узгодила з нею можливість купівлі будинку, а поки вона оформлятиме документи, в будинок вселиться молода сім’я, бо вони не мають де проживати. ОСОБА_5 погодилася на це та почала оформлення документів на будинок. Коли ж вона зрозуміла, що це складає багато труднощів, повідомила позивача про те, що не буде оформляти документи на будинок і він може купити будинок без документів. ОСОБА_1 відмовився купувати будинок без документів, після чого відповідачка запропонувала повернути йому отриманий завдаток, однак повідомила, що перед цим необхідно вирішити питання про пошкоджене майно, на що позивач не погодився та сказав їй, що вони нічого не пошкодили, а дерева були зрізані службою, яка проводила світло до будинку, бо вони висіли на дротах та заважали роботі електромережі. Крім того, ОСОБА_5 пояснила суду, що завдаток позивачу не буде повертати, оскільки збитки, завдані їй квартирантами, є значно більшими, ніж завдаток за будинок.

Ухвалою Нетішинського міського суду від 10.08.2017 року відмовлено в прийнятті зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування завданої матеріальної шкоди в сумі 142811,17 гривень.

Крім того, в судовому засіданні позивачем до суду подано заяви в яких просить суд стягнути з відповідачки судові витрати у зв’язку з розглядом цієї справи: 1900 гривень витрат за надання правової допомоги, 1654,40 гривень в якості компенсації витрат на проїзд з місця постійного проживання до суду, 2012,16 гривень в якості компенсації за відрив від звичайних занять.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши наявні у справі письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 30 вересня 2015 року між сторонами виникла домовленість про те, що ОСОБА_1 надає ОСОБА_5 завдаток, а ОСОБА_5 в свою чергу зобов'язується після оформлення своїх спадкових прав на житловий будинок, який вона успадкувала після смерті своєї матері, у червні 2016 року продати ОСОБА_1 житловий будинок №72 по вул.Островського в с.Копистирин Шаргородського району Вінницької області.

Сторони зобов'язались у червні 2016 року підписати та нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу вищезазначеного будинку, а ОСОБА_1 здійснити повний розрахунок за цією угодою.

На підтвердження передачі грошових коштів ОСОБА_5 надала ОСОБА_1 розписку, в якій зазначено, що 30.09.2015 року вона отримала від позивача завдаток у розмірі 2425 гривень, договірна ціна 20000 гривень, а решта розрахунку буде виконана після оформлення договору купівлі-продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в червні 2016 року.

Вказані обставини та факт отримання відповідачкою від позивача коштів у сумі 2425 гривень в ході судового розгляду справи визнано сторонами, ними не оспорювались, а також підтверджуються наявною в матеріалах справи розпискою відповідачки від 30.09.2015 року (а.с.23).

Судом також встановлено, що договір купівлі-продажу вищевказаного будинку №72 по вул.Островського в с.Копистирин Шаргородського району Вінницької області сторонами укладено не було у зв’язку з тим, що відповідачкою не було належним чином оформлено свої спадкові права на вказаний будинок та відмовою позивача купувати цей будинок без наявності належних правовстановлюючих документів на нього.

18.06.2016 року ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_5 надіслано письмову вимогу про повернення йому грошових коштів у сумі 2425 гривень, сплачених ним для неї 30.09.2015 року. Зазначене поштове відправлення із письмовою вимогою відповідачкою не було отримано у відділенні поштового зв’язку.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно з ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання.

З наведеного суд приходить до висновку про те, що внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору.

Оскільки попередній договір, його учасниками, які є сторонами цього спору, укладався з метою забезпечення укладання у майбутньому договору купівлі-продажу будинку, то за правилами ст.635 ЦК України цей договір підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню.

У разі недотримання сторонами вимог законодавства про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України.

Таким чином, враховуючи те, що нотаріально посвідчена угода про сплату завдатку між позивачем та відповідачем не укладалася, а існує лише розписка про отримання коштів, у зв'язку наведеним суд приходить до висновку, що названа завдатком у розписці від 30.09.2015 року сума коштів в розмірі 2425 гривень фактично є авансом, а не завдатком, оскільки сторонами не дотримано умов, визначених ст.570 ЦК України, а саме - не укладено договору купівлі-продажу житлового будинку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах у справі № 6-176цс12 від 13 лютого 2013 року, у справі № 6-82цс13 від 25 вересня 2012 року.

Враховуючи вищевказані правові позиції, а також ті обставини, що основний договір в обумовлений сторонами строк укладено не було, а чинним законодавством не передбачено залишення авансу або його частини у сторони попереднього договору у випадку не укладення основного договору і така умова попереднього договору суперечить вимогам чинного законодавства, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повернення позивачу забезпечуваного платежу як авансу.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідачки як на підставу для неповернення позивачу коштів на ту обставину, що позивачем було завдано відповідачці майнової шкоди в сумі 142811,17 гривень, оскільки в ході судового розгляду справи відповідачкою належними та допустимими доказами недоведено факту заподіяння їй такої шкоди, її розміру, а також того, що така шкода заподіяна незаконними діями чи бездіяльністю саме позивача.

Зважаючи на наведені обставини суд вважає, що наявні передбачені законом обставини та підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_5 грошових коштів у сумі 2425 гривень.

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про те, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позивач на підставі п.8 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору і такий ним при подачі до суду позову не сплачувався, суд вважає, що у зв’язку з судовим розглядом цієї справи з відповідачки підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 549,60 гривень.

Разом з тим, в судовому засіданні 05.04.2018 року позивачем до суду подано заяви про стягнення з відповідачки на його користь судових витрат у зв’язку з розглядом цієї справи: 1900 гривень витрат за надання правової допомоги, 1654,40 гривень в якості компенсації витрат на проїзд з місця постійного проживання до суду, 2012,16 гривень в якості компенсації за відрив від звичайних занять.

Зі змісту наданих позивачем суду договору про надання правової допомоги від 05.10.2016 року (а.с.19), акту прийомки виконаних робіт (надання правової допомоги) від 10.08.2017 року та приходного касового ордера №34/16 вбачається, що позивачем сплачено його представнику в судових засіданнях по справі ОСОБА_2 1900 гривень за надання правової допомоги у цій справі.

З урахуванням наведеного та положень ст.ст.133, 137 ЦПК України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача 1900 гривень в якості компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Що стосується заявлених ОСОБА_1 вимог про стягнення з ОСОБА_5 витрат, пов'язаних з компенсацією за відрив від звичайних занять, то відповідно до положень ч.ч.2, 3 ст.138 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація чи відрив від звичайних занять. Компенсація за відрив від звичайних занять обчислюється пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» визначені граничні розміри компенсації витрат сторін. Так, позиціями 3 та 5 пункту 1 зазначеної Постанови передбачено, що судові витрати за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

При цьому, у розумінні даної норми закону, час, за який обчислюється така компенсація, обраховується з моменту у часі, визначеного судом, як початку судового засідання.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме журналів судових засідань, позивач ОСОБА_1 був присутнім на судових засіданнях: 16.03.2017 року – 30 хв., 10.08.2017 року – 1 год. 15 хв., 05.04.2018 року – 1 год. 56 хв., приймав участь у судових засіданнях та фактично знаходився у суді по даній справі, отже, фактичні години відриву від звичайних занять заявника становлять 3 години 41 хвилин. Зі змісту журналу содового засідання від 12.04.2017 року вбачається, що позивач в судовому засіданні присутнім не був.

Отже, враховуючи, що у 2018 році розмір мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі складає 22,41 грн. (ст.8 Закону України від 07.12.2017 р. №2246-VIII), то з урахуванням фактичних годин відриву від звичайних занять, які становлять 3 години 41 хвилин або 3,41 години, компенсація становить (3,41 х 22,41) = 76,42 грн.

Разом з тим, позивачем належними та допустими доказами недоведено факту витрачання ним часу на прибуття до м.Нетішин із місця постійного проживання і назад по 12 годин (в одну сторону), у зв’язку з чим суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення компенсації за відрив від звичайних занять, за час, вказаний позивачем у заяві як час витрачений ним на прибуття до суду.

ОСОБА_1 заявлено також вимогу про стягнення з відповідачки 1654,40 грн. компенсації витрат на проїзд. Разом з тим, позивачем належними та допустимими доказами недоведено факту понесення ним витрат на придбання квитків для проїзду громадським транспортом, оскільки такі суду не надано, а долучена позивачем довідка ПАТ «Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599» від 23.03.2017 року вказує лише на можливу вартість проїзду з с.Копистирин до м.Нетішин, проте, на думку суду, не підтверджує факту понесення позивачем таких витрат, тобто факту сплати позивачем коштів за такий проїзд. У зв’язку з наведеним, суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для задоволення цієї вимоги позивача.

Керуючись ст.ст. 9-13, 76-83, 95, 133, 137, 138, 141, 209-250, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса проживання: 23526, Вінницька обл., Шаргородський район, с.Копистирин, вул.Островського, 50, посвідчення серії Б №060926) до ОСОБА_3 (адреса проживання: 30100, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії НВ №166936), про стягнення грошових коштів внаслідок порушення зобов’язання – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2425 (дві тисячі чотириста двадцять п’ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію судових витрат в сумі 1976 (одна тисяча дев’ятсот сімдесят шість) гривень 42 копійки, з яких: 1900 гривень компенсації витрат на професійну правничу допомогу, 76 гривень 42 копійки компенсація за відрив від звичайних занять.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 549 гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Хмельницької області через Нетішинський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Б.І. Базарник