Рішення № 73977031, 14.05.2018, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/361/18

Провадження № 2/545/531/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2018 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Шелудякова Л.В.

за участю секретаря – Нагорної І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Полтава цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору №б/н від 20.12.2006 року,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 20.12.2006 року в сумі 14942 грн. 61 коп., оскільки відповідачем взяті на себе зобов’язання за вказаним кредитним договором виконується не належним чином.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надіслав заяву, в якій просить суд позов задовольнити та справу розглянути за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, попередньо надавши відзив на позов та заяву, в якій прохала справу розглянути в її відсутності, позовні вимоги не визнала та заперечила проти їх задоволення, просила застосувати строки позовної давності.

Також, представником позивача було надано відповідь на відзив в якому останній посилається на те, що строк дії картки, яка була отримана відповідачем 20.12.2006 року за №4149605337231674 закінчився 12.2009 року, а тому з відповідачем 04.04.2013 року було підписано нову анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг на надано нову картку за №4149437819840115 зі строком дії до 08.2016 року. Враховуючи, що строк дії останньої картки відданої за новою анкетою-заявою відповідачу 04.04.2013 року закінчився 08.2016 року, а з даним позовом представник позивача звернувся до суду 15.02.2018 року, строки позовної давності не пройшли, а тому позовні вимоги просив задовольнити повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20.12.2006 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір без номеру, згідно з яким банк надав відповідачу кредит у розмірі 2500 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою 36,00 відсотків за користування кредитом з терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Договір складається з підписаної відповідачем заяви, «Умов та правил надання банківських послуг», та «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою відповідача щодо прийняття будь-якого розміру встановленого банком кредитного ліміту.

Згідно п.п. 3.2,3.3 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 «Правил користування платіжною карткою».

Одночасно пунктом 5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід’ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 4.9 Умов та правил надання банківських послуг і п. 5.8 Правил користування платіжною карткою. Відповідно до п. 6.3 до обов’язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Позивач свої зобов’язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит.

17.09.2008 року відповідач почав використовувати отримані на кредитну картку кредитні кошти, що підтверджується розрахунком заборгованості по договору (а.с.5).

27.02.2015 року останній раз був здійснений платіж в рахунок погашення заборгованості за наданим кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.7).

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов’язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до п. 6.6 Умов надання банківських послуг, - у разі невиконання зобов’язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Власник карти зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 6.7 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Відповідно до п. 8.6 Умов надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконав.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач скористалась кредитними коштами, однак зобов’язання за договором не виконала, а саме не надавала своєчасно банку грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом.

У зв’язку з порушеннями зобов’язань за кредитним договором, відповідач станом на 31.12.2017 року має заборгованість – 14942,61 грн., яка складається з: 2424,92 грн. - заборгованість за кредитом; 8131,49 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3198,46 грн. – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 687,74 грн. - штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості за договором №б/н від 31.12.2017 року (а.с.6-9).

У анкеті-заяві від 20.12.2006 року ОСОБА_1 вказала, що ознайомилася та згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй у письмовому вигляді. Також у заяві зазначено, що базова відсоткова ставка за кредитним договором складає 3,00% на місяць на залишок заборгованості. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки №4149605337231674 і закінчився у 12.2009 року (а.с. 10).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як визначено ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з п. 21 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами).

Отже судом встановлено, що укладений між сторонами кредитний договір складається з підписаної відповідачем заяви, «Умов та правил надання банківських послуг», що підтверджується підписом відповідача у заяві. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг. Таким чином між банком та позичальником укладено договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином не суперечить чинному законодавству України. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов’язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають заяви, умови, правила та тарифи, з якими відповідач ознайомлений, про що свідчить його підпис в заяві.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою відповідача на укладення договору шляхом отримання кредитної картки та ознайомлення і згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг. А також згодою щодо прийняття будь-якого розміру встановленого банком кредитного ліміту, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг.

Таким чином, ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами кредитування та погодилася з ними.

Про виконання банком своїх зобов’язань за кредитним договором щодо надання позичальнику кредитних коштів, у розмірі встановленому договором, свідчить виписка по рахунку ОСОБА_1 , в якій поміж іншого зафіксовані операції щодо руху грошових коштів - видачі готівки, здійснення платежів, перерахування грошових коштів, тощо (а.с. 6-9).

За даними ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 за кредитним договором від 20.12.2006 року, неодноразово надавалися кредитні картки, а саме: 20.12.2006 року - терміном дії до грудня 2009 року (кредитна карта, яка була відкрита у відповідача станом на дату укладення кредитного договору, і на яку встановлено кредитний ліміт); 04.04.2013 року з терміном дії до серпня 2016 року. Також за вказаним кредитним договором неодноразово змінювався кредитний ліміт як в сторону збільшення, так і зменшення, що відображено у відповіді позивача на відзив.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач порушила умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту, внаслідок чого має заборгованість за даним кредитним договором.

При цьому, долучені позивачем до матеріалів справи накази банку, свідчать про те, що визначена під час укладення кредитного договору процентна ставка по кредиту в розмірі 3,00% на рік, протягом строку дії договору змінювалася в сторону збільшення, тобто перевищила розмір процентної ставки визначений первісно у договорі, а також була змінена формула нарахування відсотків за кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

У постанові Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зазначено, що при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641, 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК.

Згідно з ч. 3 та ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов’язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.

Кредитодавець зобов’язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов’язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374цс17, у разі підвищення банком процентної ставки з’ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Умовами та правилами надання банківських послуг встановлений обов’язок для банку про інформування позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки з карткового рахунку на умовах, зазначених у Договорі. При підключенні позичальника до системи INTERNET-banking (приват24) надання виписок здійснюється через даний комплекс. При підключенні клієнта до комплексу Mobail-banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунка шляхом використання функції SMS-повідомлень.

Обов’язком клієнта відповідно до пункту 6.3 Умов та правил є отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках .

У даному спорі зазначені зміни відсоткової ставки узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг. Проте, доказів на підтвердження виконання банком свого обов’язку проінформувати ОСОБА_1 про зміну відсоткової ставки та зміну формули нарахування відсотків за кредитним договором у спосіб, встановлений умовами кредитного договору, позивачем не надано. Таким чином, судом встановлено, що зміна умов договору щодо збільшення процентної ставки по картковому рахунку та зміна умов щодо формули нарахування відсотків відбулася в односторонньому порядку без згоди відповідача, що є порушенням Умов та правил надання банківських послуг.

Виходячи з того, що відповідачем була порушена процедура повідомлення позичальника про підвищення розміру відсоткової ставки, що перевищує розмір умов договору при його укладенні, та порядок нарахування відсотків за договором і банком протилежного в ході судового розгляду не доведено, суд вважає, що нарахування заборгованості за підвищено процентною ставкою та за вказаною банком формулою нарахування відсотків (із застосування коефіцієнту підвищення процентної ставки х2) є неправомірним.

Отже, позивач має право нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитом в розмірі, що не перевищує розміру відсоткової ставки визначеної умовами договору - 3,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, оскільки ОСОБА_1, як споживач банківських послуг, надала письмову згоду на укладення кредитного договору, погодившись на сплату відсотків за користування кредитом у цьому розмірі (3,00 % на місяць).

Відповідно до наданих банком розрахунків (а.с.6-9), відповідач у порушення взятих на себе зобов’язань за кредитним договором станом на 31.12.2017 року має заборгованість в сумі 14942 грн. 61 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 2424 грн. 92 коп., по відсотках за користування кредитом 8131 грн. 49 коп., заборгованості за пенею 3198 грн. 46 коп., а також штрафів відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг, а саме штраф (фіксована частина) 500 грн., штраф (процентна складова) 687 грн. 74 коп.

Однак, прийняти надані розрахунки, як належні докази наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором у вказаному розмірі, суд вважає не можливим.

Так, в розрахунку заборгованості за період з 01.12.2006 року по 08.05.2018 року, який було надано представником позивача у відповіді на відзив, не зазначено: метод/формула нарахування відсотків; розмежування складових боргу, які нараховуються в одну і ту ж дату і що вони собою являють; нарахування різних відсоткових ставок за одну дату та принцип їх нарахування. У

розрахунку заборгованості здійсненому станом на 31.12.2017 року, приєднаного до матеріалів позову таких розмежувань не має. При цьому, зазначено, що загальний борг станом на 31.12.2017 року складає 14942 грн. 61 коп. А вже 30.04.2018 року, як вбачається з розрахунку заборгованості за період з 01.12.2006 року по 08.05.2018 року, сума заборгованості складає 22233 грн. 48 коп. Але, як свідчить розрахунок, погашення заборгованості не здійснювалося.

Роз’яснення, зокрема в частині підстав розмежування складових заборгованості та нарахування різних відсоткових ставок на кожну зі складових боргу, представником позивача не надано.

Проте представником позивача у відповіді на відзив зазначено про підписання відповідачем 04.04.2013 року нової анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг на надання нової картки за №4149437819840115 зі строком дії до 08.2016 року.

Однак суд вважає за необхідне розглянути справу в межах заявлених позовних вимог по картці №4149605337231674, строк дії якої закінчився у 12.2009 році, уточнених позовних вимог представником позивача до суду подано не було, а тому суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і не приймає до уваги по суті новий договір.

У відповідності до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст.12 та частинами 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на те, що документи, названі позивачем «розрахунок заборгованості», не є первинними обліковими бухгалтерськими документами, фактично містять лише певні показники, але не наданий алгоритм (формула), за яким можливо зрозуміти, як з наведених показників утворився результат (тіло кредиту; відсотки та їх ставка; з яких сум розраховані суми пені та штрафів; за який період), суд приходить до висновку, що заявлена сума заборгованості є необґрунтованою.

Таким чином, в ході розгляду справи, ПАТ КБ «ПриватБанк» не було доведено обґрунтованості його доводів з приводу умов та порядку здійснення нарахувань (тіла, відсотків, пені, штрафу) за вказаним кредитом. За таких обставин, суд не може прийняти до уваги розрахунок заборгованості за кредитним договором, який складений позивачем, так як вважає його не правильним, в зв’язку з чим він є неналежним доказом у справі. Відтак, у задоволенні позову належить відмовити.

Щодо строку позовної давності про застосування якого просить відповідач, суд відзначає наступне.

Так, згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення» роз’яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, враховуючи, що в межах позовних вимог заявлено вимоги по картці №4149605337231674, строк дії якої закінчився у 12.2009 році, останнє погашення по даному договору відповідачем було здійснено 13.01.2014 року, а позивач звернувся до суду з даним позовом лише 15.02.2018 року, строки позовної давності закінчилися 13.01.2017 року, тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Також суд вважає за необхідне роз’яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з відповідним позовом до відповідача по договору, про який представник позивача зазначив у відповіді на відзив та який було укладено 04.04.2013 року, оскільки відповідач пройшов повторну ідентифікацію та підписав нову анкету-заяву.

Судові витрати відповідно до ст.141 ЦПК України суд відносить на рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору №б/н від 20.12.2006 року - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», залишивши їх по фактично понесеним.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення через Полтавський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місце знаходження: вулиця Грушевського, буд.1Д, місто Київ, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач - ОСОБА_1, місце реєстрації: вулиця Польова,3а, с. Ступки Полтавського району Полтавської області, РНОКПП: НОМЕР_1.

Суддя: ОСОБА_2