Рішення № 73974210, 08.05.2018, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/256/18

Провадження № 2/577/352/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2018 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Кравченка В.О.

при секретарі Мирошниченко Ю.В.

з участю адвоката Друченко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Конотоп справу за позовом ОСОБА_2 до Конотопського міського центру соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді, третя особа: Міський голова м.Конотоп Семеніхін Артем Юрійович про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, збільшивши в черговий раз позовні вимоги, остаточно просить визнати незаконними та скасувати накази Конотопського міського центру соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді (далі по тексту Центр) №21-к від 22.11.2017 року «Про внесення змін до штатного розпису» та №3-к від 24.01.2018 року «Про звільнення провідного фахівця із соціальної роботи ОСОБА_2». А також стягнути з Конотопського міського центру соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді 7832,03 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 20000 грн. на відшкодування моральних збитків та понесені судові витрати (а.с.138-140).

На обґрунтування вказала, що наказ від 22.11.2017 року за яким внесені зміни до штатного розпису Центру, виведена посада провідного фахівця із соціальної роботи та попереджено про її звільнення 24.01.2018 року за скороченням штату (п.1 ст.40, ст..49 КЗпП України) винесений без жодної необхідності скорочення штату, оскільки кількість соціальних послуг не зменшилась. Також вважає незаконним і наказ від 24.01.2018 року про звільнення за скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, оскільки звільнення відбулось під час перебування її на лікарняному та внаслідок упередженого ставлення директора Комар І.І.

Адвокат Друченко Т.В. підтримала правову позицію позивача додавши, що скорочення саме посади провідного фахівця, на якій працювала ОСОБА_2, суперечить п.12 Положення про Конотопський міський центр соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді, за яким штатна чисельність центру затверджується Мінсоцполітики за погодженням з Мінфіном, а також наказу Мінсоцполітики від 29.06.2016 року №709 «Про затвердження типових структур і штатів центрів соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді», згідно якого передбачена посада провідного фахівця.

Представники Конотопського міського центру соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді директор Комар І.І. та заступник - Крицька Т.М., кожен окремо, заперечили задоволенню вимог зазначивши, що наприкінці кожного року, перед прийняттям міського бюджету, вони подають до фінансового управління міської ради проекти кошторисів Центру з детальними розрахунками та економічним обґрунтуванням, а також проект штатного розпису.

Зокрема, проектом кошторису на 2018 рік було передбачено збільшення видатків, тому як законодавчо збільшився розмір посадового окладу працівника І тарифного розряду Єдиної тарифної сітки на 10,1% і відповідно зросли посадові оклади працівників Центру, що привело до збільшення потреби фонду заробітної плати в цілому. Крім того, для проведення розрахунків за комунальні послуги, послуги зв»язку тощо, виходячи з індексу зростання цін, був застосований відповідний коефіцієнт зростання, що також призвело до збільшення потреби коштів. До того ж є необхідність у належному облаштуванні робочих місць, придбанні оргтехніки, відшкодування працівникам витрачених власних коштів на проїзд у міському транспорті до місця проживання осіб, яким надаються певні послуги, оплати проходження спеціалістами Центру підвищення кваліфікації тощо. В результаті спільно проведеного аналізу було прийнято рішення про скорочення штатної одиниці. Оскільки за посадовими обов»язками провідний фахівець будь-яких специфічних додаткових навантажень, у порівнянні з посадою фахівця із соціальної роботи ІІ категорії не несе, а заробітна плата більша, то, за погодженням з міським головою м.Конотоп, була скорочена саме ця єдина посада, яку і займала позивач, про що виданий наказ №28-к від 22.11.2017 року.

До теперішнього часу місцевий бюджет не прийнятий, а тому фінансування Центру відбувається за тимчасовим кошторисом виходячи із показників 2017 року і коштів не вистачає.

При звільненні ОСОБА_2 за скороченням штату дотримані вимоги закону і жодного упередженого ставлення не було. 24.01.2018 року позивач, яка заздалегідь знала про звільнення цього дня, була на роботі і її ознайомили з наказом. Проте, приблизно після обід, ОСОБА_2 повідомила, що захворіла і перебуває на лікарняному. З урахуванням представленого лікарняного листа, наказом від 02.02.2018 року №6-к, була уточнена дата звільнення ОСОБА_2 з 02.02.2018 року. Перевести позивача на іншу вакантну посаду не було можливо за відсутності такої.

Третя особа міський голова м.Конотоп Семеніхін А.Ю. у поданому письмовому поясненні просить розглядати справу за його відсутності та відмовити у задоволенні вимог посилаючись на правомірність винесених наказів (а.с.90-92).

Суд вислухавши доводи сторін, пояснення свідків, дослідивши представлені докази приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи із такого.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За приписами частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Як роз'яснив Пленум Верхового Суду України в п.19 постанови від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема: ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Судом встановлено наступне.

Згідно Положення про Конотопський міський центр соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді (далі Положення) (а.с.44-45) Центр є юридичною особою, має комунальну форму власності, утворюється, реорганізується та ліквідується Конотопською міською радою. Діяльність Центру фінансується за рахунок коштів місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством (п.2,11,13). До повноважень директора Центру віднесено зокрема, складання штатного розпису в межах граничної чисельності працівників та фонду оплати праці, призначення та звільнення з посад працівників, затвердження положень про структурні підрозділи та посадові інструкції, видача наказів організаційно-розпорядчого характеру, організація і контроль їх виконання (п.10).

За рішенням Конотопської міської ради від 25.06.2013 року №143 (п.2.4) зміни до штатних розписів повинні погоджуватись з міським головою шляхом надання службової записки із зазначенням причин, що зумовлюють зміни (а.с.94-96).

Загальновідома обставина, що новий рік розпочинається з нових соціально-економічних показників прийнятих відповідно до Закону України «Про Дежавний бюджет України», які впливають і на розміри посадових окладів (тарифних ставок). Статтею 6 Закону про оплату праці і ст. 96 КЗпП встановлено, що розмір мінімального посадового окладу (тарифної ставки) працівника не має бути менше прожиткового мінімуму, для працездатних осіб на 1 січня календарного року. У 2017 році такий мінімум складав 1600 грн., а на 1 січня 2018 року складає 1762 грн., отже, і мінімальний розмір окладу на весь 2018 рік має бути не нижче 1762 грн. Крім того, зросли тарифи на комунальні послуги для непобутових споживачів (електроенергія, вода тощо).

Таким чином, на переконання суду, доведений факт необхідності збільшення фінансування Центру на 2018 рік.

Як зазначалось вище Центр фінансується за рахунок коштів місцевого бюджета.

Варто зауважити, що до теперішнього часу місцевий бюджет на 2018 рік Конотопською міською радою не прийнятий, а тому, не зважаючи на необхідність збільшення витрат по фонду заробітної плати, комунальних послуг тощо Центр фінансується за тимчасовим кошторисом на 2018 рік виходячи із показників 2017 року (помісячно).

З огляду на викладене слід дійти висновку, що у відповідача були підстави для скорочення штатної одиниці - посади провідного фахівця із соціальної роботи, оскільки, проаналізувавши посадові обов»язки (а.с.141-144), слід погодитись, що жодних додаткових навантажень, у порівнянні з посадою фахівця із соціальної роботи ІІ категорії, ця посада не несе, а розмір посадового окладу є вищим (а.с.58,59).

Крім того, у ч. 3 ст.64 Господарського кодексу України закріплено право власника або уповноваженого ним органу на визначення чисельності працівників і штатного розпису.

Скориставшись цим правом директор Центру письмово звернувся до Міського голови м.Конотоп з пропозицією скорочення посади провідного фахівця із соціальної роботи обґрунтувавши таку необхідність обмеженими фінансовими можливостями (а.с.93), на що отримав згоду внаслідок чого у штатному розписі на 2018 рік, починаючи з 24.01.2018 року, ця посада відсутня (а.с.60).

На переконання суду посилання позивача на неузгодженість скорочення штату з Мінсоцполітики та Мінфіном, як на підставу незаконності винесених наказів, не заслуговує на увагу суду, оскільки, у примітки до наказу Мінсоцполітики від 29.06.2016 року №709 «Про затвердження типових структур і штатів центрів соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді» зазначено, що типові структури і штат є рекомендованими для органів місцевого самоврядування (а.с.53-54). Отже повинні формуватися відповідно до потреб і можливостей місцевих бюджетів.

Із представлених доказів вбачається, що позивач своєчасно був повідомлений про наступне звільнення за скороченням штату з 24.01.2018 року, про що виданий відповідний наказ №28-к від 22.11.2017 року (у позові помилково зазначений як №21-к), з яким ознайомлений наступного дня (а.с.76).

За наказом №3-к від 24.01.2018 року ОСОБА_2 звільнена за п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, з яким того ж дня була ознайомлена (а.с.77).

Профспілка у Центрі відсутня.

Посилання позивача на звільнення у період перебування на лікарняному не є підставою для визнання наказу незаконним, оскільки ОСОБА_2 з ранку того дня перебувала на роботі, виконувала обов»язки під час чого ознайомлена з наказом. Крім того, після представлення лікарняного листа наказом №6-к від 02.02.2018 року дата звільнення ОСОБА_2 змінена на 02.02.2018 року (а.с.127).

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Сторонами визнано, що відповідачем були дотримані ці вимоги (підтверджений факт відсутності вакантних посад на момент повідомлення ОСОБА_2 про скорочення чисельності штату працівників до дня звільнення), а також порядок вивільнення визначений ч.1 ст.49-2 КЗпП України.

Підсумовуючи викладене суд приходить до переконання про наявність обставин, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, а тому звільнення ОСОБА_2 відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства.

Доводи позивача про звільнення внаслідок упередженого ставлення з боку керівництва жодним доказом не підтверджені, а покази свідка ОСОБА_6 з цього приводу є лише суб»єктивним баченням останньої.

Керуючись: ст.ст.40, 49-2 КЗпП України, ст.ст.263-265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Конотопський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Кравченко В. О.