Рішення № 73970396, 04.05.2018, Вишгородський районний суд Київської області

04.05.2018 Справа № 363/669/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2018 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючого судді: Баличевої М.Б., при секретарі Рибки І.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Вишгород цивільну справу за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства Київська-лісова науково-дослідна станція до ОСОБА_1 районної державної адміністрації, ОСОБА_2, треті особі: ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації № 4 від 03.01.2012 року, скасування рішення про державну реєстрацію та витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2017 року до суду надійшла позовна заява заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства Київська-лісова науково-дослідна станція до ОСОБА_1 районної державної адміністрації, ОСОБА_2, треті особі: ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації № 4 від 03.01.2012 року, скасування рішення про державну реєстрацію та витребування земельної ділянки.

Прокурор просить визнати незаконним та скасувати розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації № 4 від 03.01.2012 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області»; скасувати рішення приватного нотаріуса ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.10.2015 року з індексним номером 25091947; витребувати на користь держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та у постійне користування Державного підприємства Київська-лісова науково-дослідна станція з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0568 га з кадастровим номером 3221886001:03:229:0140 вартістю 925,35 грн., яка розташована в межах Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, та стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що розпорядженням ОСОБА_1 районної державної адміністрації № 4 від 03.01.2012 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Новопетріської сільської ради Вишгородського району Київської області» передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,0568 га для ведення особистого селянського господарства на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_3 отримала державний акт серії ЯМ № 433855 на право власності на земельну ділянку площею 0,0568 га з кадастровим номером 3221886001:03:229:0140 для ведення особистого селянського господарства.

В подальшому ОСОБА_3 на підставі договору дарування № 5443 від 07.10.2015 року відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:03:229:0140 у власність ОСОБА_2. Приватним нотаріусом ОСОБА_5 07.10.2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 11497942 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:03:229:0140 за ОСОБА_2

Згідно інформації наданої Українським державним проектним виборчим об’єднанням «Укрдержліспроект» № 299 від 22.04.2016 року та наданого ним фрагментом публічної кадастрової карти України межі земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:03:229:0140 накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП «Київська лісова науково – дослідна станція» - квартал 164 Старопетрівського лісництва ДП «Київська лісова науково – дослідна станція».

Підтвердженням того, що спірна земельна ділянка передана у власність за рахунок земель лісового фонду на думку позивача підтверджується листом Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об’єднання «Укрдежлісопроект», картою - схемою розподілу території Київської лісової науково – дослідної станції на лісництва, матеріалами лісовпорядкування – викопіювання з планшету № 5 Старопетрівського лісництва ДП «Київська лісова науково – дослідна станція», квартал 163, 164 Лісовпорядкування 2003 року, проектом організації та розвитку лісового господарства Київської лісової науково – дослідної станції, фрагментом публічної кадастрової карти України з відображенням на ній меж 164 кварталу Староптрівського лісництва ДП «Київська лісова науково – дослідна станція» та земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:03:229:0140.

ДП «Київська лісова науково – дослідна станція», як землекористувач не надавало будь – яких погоджень на вилучення земельної ділянки.

Таким чином земельну ділянку передано у приватну власність ОСОБА_3 за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні державного підприємства «Київська лісова науково – дослідна станція», оскільки вказана земельна ділянка перебуває у користуванні ДП «Київська лісова науково – дослідна станція» без виключення її з Державного лісового фонду України згідно з матеріалами лісовпорядкування перебуває в постійному користуванні ДП «Київська лісова науково – дослідна станція».

При прийняті ОСОБА_1 районною державною адміністрацією розпорядження № 4 від 03.01.2012 року порушені вимоги ст. ст. 20,21,57,149 ЗК України та ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

В даному випадку, спірна земельна ділянка вибула з державної власності та постійного користування ДП «Київська лісова науково – дослідна станція» протиправно, а тому існують всі правові підстави для відновлення такого становища, яке існувало до видання оспорюваного розпорядження шляхом скасування реєстрації права власності на спірну земельну ділянку.

Ухвалою суду від 22.02.2017 року було відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_6 від 14.06.2017 року було призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2017 року вказану цивільну справу було передано судді Вишгородського районного суду Київської області Баличевій М.Б.

Ухвалою суду від 19.06.2017 року вказану цивільну справи було прийнято до провадження судді Вишгородського районного суду Київської області Баличевої М.Б.

В судовому засіданні прокурор позовну заяву повністю підтримав та просив суд її задовольнити у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. Крім того, пояснив, що оскільки прокурору стало відомо про порушення, які було допощено при прийнятті ОСОБА_1 районною державною адміністрацією розпорядження № 4 від 03.01.2012 року та видані відповідачу державного акту на право власності на землю лише при проведенні прокуратурою досудового розслідування у кримінальному провадженні, у зв"язку із чим вважає, що строк позовної давності повинен обраховуватися саме з часу коли позивачу стало відомо про дане порушення, таким чином прокуророром не пропущено строк позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_1 районної державної адміністрації в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав письмові заперечення проти позовної заяви та просив застосувати строк позовної давності по справі та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог прокурора.

Треті особи ОСОБА_3 та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, шляхом розміщення оголошення на сайті Судової влади України про їх виклик, заяв чи клопотань від них до суду не надходило.

Заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 19 Земельного кодексу України зазначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на декілька категорій.

Відповідно до ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення земель і затверджують проект землеустрою або приймають рішення про створення обєктів природоохоронного призначення (у редакції кодексу, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення).

Судом встановлено, що розпорядженням ОСОБА_1 районної державної адміністрації № 4 від 03.01.2012 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Новопетріської сільської ради Вишгородського району Київської області» передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,0568 га для ведення особистого селянського господарства на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району

Київської області.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_3 отримала державний акт серії ЯМ № 433855 на право власності на земельну ділянку площею 0,0568 га з кадастровим номером 3221886001:03:229:0140 для ведення особистого селянського господарства.

В подальшому ОСОБА_3 на підставі договору дарування № 5443 від 07.10.2015 року відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:03:229:0140 у власність ОСОБА_2. Приватним нотаріусом ОСОБА_5 07.10.2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 11497942 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:03:229:0140 за ОСОБА_2

Згідно інформації наданої Українським державним проектним виборчим об’єднанням «Укрдержліспроект» № 299 від 22.04.2016 року та наданого ним фрагментом публічної кадастрової карти України межі земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:03:229:0140 накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП «Київська лісова науково – дослідна станція» - квартал 164 Старопетрівського лісництва ДП «Київська лісова науково – дослідна станція».

Відповідно до положень підпункту 1 а) пункту 4 Положення про Держсільгоспінспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 459/2011, Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на Держсільгоспінспекцію України, якій закон не надає повноважень звертатися до суду із оскарженням рішень органів місцевого самоврядування, прийнятих із порушенням земельного законодавства, а тому інтереси цього органу держави в суді представлені прокуратурою.

Судом також встановлено, що дійсно, спірна земельна ділянка передана у власність за рахунок земель лісового фонду, що підтверджується листом Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об’єднання «Укрдежлісопроект», картою - схемою розподілу території Київської лісової науково – дослідної станції на лісництва, матеріалами лісовпорядкування – викопіювання з планшету № 5 Старопетрівського лісництва ДП «Київська лісова науково – дослідна станція», квартал 163, 164 Лісовпорядкування 2003 року, проектом організації та розвитку лісового господарства Київської лісової науково – дослідної станції, фрагментом публічної кадастрової карти України з відображенням на ній меж 164 кварталу Староптрівського лісництва ДП «Київська лісова науково – дослідна станція» та земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:03:229:0140.

ДП «Київська лісова науково – дослідна станція», як землекористувач не надавало будь – яких погоджень на вилучення земельної ділянки.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що земельну ділянку передано у приватну власність ОСОБА_3 за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні державного підприємства «Київська лісова науково – дослідна станція», оскільки вказана земельна ділянка перебуває у користуванні ДП «Київська лісова науково – дослідна станція» без виключення її з Державного лісового фонду України згідно з матеріалами лісовпорядкування перебуває в постійному користуванні ДП «Київська лісова науково – дослідна станція».

При прийняті ОСОБА_1 районною державною адміністрацією розпорядження № 4 від 03.01.2012 року порушені вимоги ст. ст. 20,21,57,149 ЗК України та ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до ст.21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», судам слід мати на увазі, що спори, повязанні із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. При розгляд справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішенням з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції, суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобовязує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора грунтуються на законі, оскільки спірна земельна ділянка вибула з власності держави на підставі розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації № 4 від 03.01.2012 року.

Проте, в їх задоволенні необхідно відмовити за пропуском строків позовної давності виходячи з наступного.

Представником відповідача ОСОБА_1 районної державної адміністрації було заявлено про застосовання строку позовної давності, в обґрунтування заяви зазначив, що позовна давність, в межах якої був можливий захист порушеного права за вимогами, які були заявлені прокурором у позові, сплила, оскільки прокурор повинен був довідатися під час прийняття ОСОБА_1 районною державною адміністрацією розпорядження № 4 від 03.01.2012 року.

Так, статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов"язано його початок.

За змістом ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов"язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, тобто, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України- від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства Київська-лісова науково-дослідна станція із даною позовною заявою звернувся до суду за захистом прав держави у лютому 2017 року. Разом з тим, вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має повноваження щодо розпорядження спірними землями, тому перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту коли про порушення прав та інтересів держави дізнався відповідний орган державної влади, а не прокурор. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Крім того, позивачі - Державне агентство лісових ресурсів України та Державне підприємство Київська-лісова науково-дослідна станція, в інтересах яких звернувся прокурор, до суду не з'явилися, заяв чи клопотання про поновлення строку позовної давності до суду не надали.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства Київська-лісова науково-дослідна станція не підлягають задоволенню через сплив строку позовної давності.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», ст. 50-54 Закону України «Про землеустрій», ст.ст. 19-21, 58-61, 83, 84, 91, 103, 125, 126, 152, 153, 155, 173, 186, 186-1, 187, 188 Земельного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 88, 89 Водного кодексу України, ст. ст. 11, 15, 16, 257, 267, 261, 368, 373 ЦК України, ст.ст. 4, 81, 258, 263-265, 268, 271-273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства Київська-лісова науково-дослідна станція до ОСОБА_1 районної державної адміністрації, ОСОБА_2, треті особі: ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації № 4 від 03.01.2012 року, скасування рішення про державну реєстрацію та витребування земельної ділянки – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення через Вишгородський районний суд Київської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14 травня 2018 року.

Головуючий М.Б. Баличева