Ухвала суду № 73969560, 15.05.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6425/18

Провадження № 1-кс/344/2538/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Пастернак І.А., з участю секретаря Кріцак Г.В., прокурора Харун Ю.В, підозрюваного ОСОБА_1, та його захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12018090010001874 від 13.05.2018, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором в обгрунтування якого посилалася на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1, обвинувальний акт відносно якого скеровано 23.02.2018 до Івано-Франківського міського суду, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, на шлях виправлення не став, а вчинив новий умисний злочин.

Так, 13.05.2018 року, близько 05 год. 40 хв., ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись поблизу нічного клубу «Ельдорадо», що по вул. Івасюка, 60, в м. Івано-Франківську, підійшов до автомобіля НОМЕР_1, в якому на передньому сидінні для водія перебував власник вищевказаного автомобіля ОСОБА_3 На передньому сидінні для пасажира в автомобілі перебувала знайома потерпілого ОСОБА_4, а на задньому сидінні – її знайома на ім’я Руслана.

В цей час, ОСОБА_1, перебуваючи в громадському місці, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, виявляючи зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих в суспільстві загальноприйнятих правил поведінки і моральності, проявляючи при цьому елементи вседозволеності та зверхності, безпричинно грубо порушуючи громадський порядок, діючи умисно, руками схопив ОСОБА_3 за ліву руку, вживаючи при цьому слова ненормативної лайки, витягнув останнього з салону автомобіля та сів на переднє сидіння на місце водія.

Потерпілий ОСОБА_3, з метою припинення протиправних дій ОСОБА_1, із сумочки, яка знаходилась на задньому сидінні його автомобіля, витягнув травматичний пістолет та здійснив із нього один попереджувальний постріл вгору. ОСОБА_1, продовжуючи свої протиправні дії, витягнув із замка запалювання ключ, поклав його до себе в кишеню, та вийшовши із автомобіля продовжив виражатись нецензурною лайкою в бік потерпілого, після чого безпричинно розбив ногою ліву передню фару автомобіля НОМЕР_1 та почав тікати із місця події, однак був затриманий ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Також досудовим розслідуванням встановлено, що 13.05.2018, близько 05 год. 40 хв., ОСОБА_1, перебуваючи на вулиці, поблизу нічного клубу «Ельдорадо», що по вул. Івасюка, 60, в м. Івано-Франківську, підійшов до автомобіля НОМЕР_1, в якому на передньому сидінні для водія перебував власник вищевказаного автомобіля ОСОБА_3 На передньому сидінні для пасажира в автомобілі перебувала знайома потерпілого ОСОБА_4, а на задньому сидінні – її знайома на ім’я Руслана.

В цей момент, у ОСОБА_1, виник умисел на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом.

Для того, щоб реалізувати свій злочинний умисел, ОСОБА_1, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, руками схопив ОСОБА_3 за ліву руку, почав витягувати останнього з салону автомобіля. Витягнувши ОСОБА_3 із салону автомобіля марки «Mercedes-Benz», ОСОБА_1 сів на переднє сидіння автомобіля на місце водія та виражаючись нецензурною лексикою в бік потерпілого, мав намір заволодіти його транспортним засобом, оскільки ключ від автомобіля в цей час знаходився в замку запалювання.

Потерпілий ОСОБА_3, з метою припинення протиправних дій ОСОБА_1, із сумочки, яка знаходилась на задньому сидінні його автомобіля, витягнув травматичний пістолет та здійснив із нього один попереджувальний постріл вгору. Після цього ОСОБА_1 витягнув із замка запалювання ключ, поклав його до себе в кишеню, та вийшовши із автомобіля намагався з місця події втекти, однак був затриманий ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Таким чином, ОСОБА_1, діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи тяжкі наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, керуючись корисливим мотивом, намагаючись заволодіти транспортним засобом, виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення цього злочину до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

13 травня 2018 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

14 травня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель с.м.т. Рожнятів, вул. Котляревського, 3/1, Рожнятівського району, Івано-Франківської області, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодружений, офіційно не працює, обвинувальний акт відносно якого скеровано 23.02.2018 до Івано-Франківського міського суду, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

Обґрунтованість підозри у вчиненні злочинів ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами огляду місця події, допитами потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, протоколами пред’явлення особи для впізнання за фотознімками та іншими доказами в їх сукупності.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1, згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого відповідно до ч. 2 ст. 289 КК України передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.

В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- п. 1 - можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п’яти до восьми років та усвідомлює про неминучість покарання за вчинення даного злочину;

- п. 3 - незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки йому відомо про місце їх роботи та проживання;

- п. 5 – вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний раніше вчиняв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України..

Застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не можливо, оскільки ОСОБА_1 не має постійного джерела прибутку, що не виключатиме ризику переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду та можливості незаконно впливати на свідків, потерпілого у вказаному кримінальному провадженні.

Застосування більш м’якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання не можливе, оскільки такий вид запобіжного заходу не виключатиме ризики впливу підозрюваного на свідків та потерпілого у ході спілкування з останніми.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки неможливе, оскільки до органу досудового розслідування не надходило письмових зобов’язань про взяття підозрюваного на поруки.

З урахуванням п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи, що злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 вчинені із застосуванням насильства, є необхідність не визначати розмір застави.

Перелічені ризики є достатніми для застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав викладених в ньому обставини, просили задоволити.

В судовому засіданні захисник підозрюваного щодо задоволення клопотання заперечила, просила визначити її підзахисному запобіжний захід не пов”язаний з позбавленням волі, а саме у вигляді нічого домашнього арешту з можливістю лікування.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов’язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів клопотання вбачається, що 13 травня 2018 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

14 травня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об’єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов’язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1, злочинів передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 вказаних вище злочинів, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров’я та майновий стан, міцність соціальних зв’язків, наявність постійного місця проживання, а також відсутність судимості.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкриміновані злочини, характер та обставини їх вчинення.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м’якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави – 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов’язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання задоволити.

Застосувати щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_3. Рожнятів, вул. Котляревського, 3/1, Рожнятівського району, Івано-Франківської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодруженого, офіційно не працюючого, обвинувальний акт відносно якого скеровано 23.02.2018 до Івано-Франківського міського суду, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів – до 12 липня 2018 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Визначити заставу – 105 720 (сто п”ять тисяч сімсот двадцять) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 на строк до 12 липня 2018 року включно обов’язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утриматись від спілкування з усіма свідками в даному кримінальному провадженні;

5) здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в’їзд в Україну;

та роз’яснити, що в разі невиконання таких обов’язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз’яснити ОСОБА_1, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув’язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської місцевої прокуратури ОСОБА_6

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Пастернак І.А.