Постанова № 73968051, 10.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2244/17

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

10 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С.

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Данильченка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року (повний текст якого складено 08 лютого 2018 року у м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання нечинною постанови ДВС,

В С Т А Н О В И В :

в серпні 2017 року позивач - ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якому просила визнати нечинною постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України №41717779 від 16.03.2015 про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави виконавчого збору у розмірі 1301572,82 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 27 "Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-V111 виконавчий збір не стягується згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Крім цього, посадові особи відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України не відносяться до державних виконавців згідно з Законом, а тому постанова про стягнення виконавчого збору прийнята не уповноваженою на виконання рішень суду особою і не може виконуватися як виконавчий документ. Крім того, рішенням суду (на виконання якого видано виконавчий лист) на неї не покладалось жодного обов'язку по виконанню вищезазначеного судового рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби України від 16.03.2015, ВП №41717779, про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору у розмірі 1 301 572,82 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір в розмірі 8000 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи. Так, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції частково задоволено позовні вимоги саме з тієї підстави, з якою позивач вже звертався і по якій у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ перебуває на розгляді справа. Крім того, апелянт зазначає, що позивачем вже оскаржувалась постанова від 16.03.2015 про стягнення з неї виконавчого збору в порядку адміністративного судочинства.

07 травня 2018 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача, в якому останній вказував на безпідставність доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції - скасувати, а позов залишити без розгляду, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.01.2014 старшим державним виконавцем Кедою М.В. відділу примусового виконання рішень ДВС України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №41717779 про примусове виконання виконавчого листа №2220/1909/2012, виданого Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області 28.12.2013, відповідно до якого в рахунок погашення заборгованості в розмірі 13015728,22 грн. за договором про надання траншу № SME0058844/1 від 03.12.2007 року, укладеним між ПАТ "Альфа Банк" та ОСОБА_5, звернуто стягнення на частину предмета іпотеки - нежилі приміщення, загальною площею 764,6 кв. м, що знаходяться за адресою вул. К.Маркса, 48-А/1, м. Шепетівка, Хмельницька обл. та належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Петровською Л.О. 03.11.2011 року за № 4445, реєстраційний номер 34874310. Предмет іпотеки підлягає реалізації із застосуванням процедури продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку". Початкова ціна продажу предмета реалізації - 2358870 грн. З вартості предмета іпотеки публічному акціонерному товариству "Альфа Банк" має бути сплачена заборгованість ОСОБА_5 за договором про надання траншу за № SME0058844/1 від 03.12.2007 року в розмірі 13 015 728,22 коп., зокрема: по тілу кредиту - 7 671 144 грн. 75 коп., по відсоткам - 5 344 583 грн. 47 коп. Надано боржнику семиденний строк для добровільного виконання рішення суду з дня винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження (т. 1 а.с. 126-127 ).

16.03.2015 старшим державним виконавцем Кедою М.В. відділу примусового виконання рішень ДВС України прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2220/1909/2012 від 28.12.2013, в зв'язку зі сплатою боржником заборгованості, про що представником стягувача подано заяву від 10.03.2015 (т. 1 а.с. 193-194).

Також 16.03.2015 державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1 301 572, 82 грн., з підстав невиконання боржником виконавчого листа в строк на самостійне виконання рішення (т. 1 а.с. 204 - 205).

Не погоджуючись з постановою про стягнення виконавчого збору, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач жодним чином не мав можливості виконати судове рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27.06.2013, оскільки ОСОБА_4 не є боржником перед ПАТ "Альфа банк", а здійснити реалізацію предмета іпотеки з врахуванням приписів Законів України "Про виконавче провадження" та "Про іпотеку" мав виключно державний виконавець, а відтак стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 10 % від заборгованості ОСОБА_5 перед ПАТ "Альфа банк" не відповідає вимогам ст. 28 Закону №606-XIV.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вбачає наявність підстав для залишення позову без розгляду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України (в чинній редакції на момент подання адміністративного позову) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною 2 даної статті визначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться і у ст. 287 КАС України, якою також встановлено десятиденний строк для звернення до суду з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Законодавче обмеження строку, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тобто, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

З матеріалів справи слідує, що ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 скасовано ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.08.2017 про залишення позову ОСОБА_4 без розгляду з підстави пропущення позивачем строку звернення до суду, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т. 1 а.с. 87 - 88).

Так, судом апеляційної інстанції вказано про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача щодо підстав пропуску строку звернення до суду, а відтак дійшов передчасного висновку щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду. В той же час, в ухвалі суду першої інстанції не містилося висновку про те, що ОСОБА_4 позовну заяву подано з дотриманням строків, визначених ч. 2 ст. 181 КАС України (в чинній редакції на момент подання адміністративного позову).

В подальшому, судом першої інстанції ухвалою від 23 січня 2018 року відкрито провадження по даній справі та 07 лютого 2018 року розглянуто справу по суті.

Таким чином, отримавши матеріали даної адміністративної справи після скасування судом апеляційної інстанції ухвали про залишення позовної заяви без розгляду, судом першої інстанції не надано оцінки підставам пропуску позивачем строку звернення до суду, які вказувались позивачем при поданні позову, а також не перевірено належним чином наявності підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі відповідно до вимог КАС України, які діяли на момент подання позовної заяви.

В своїй апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що судом першої інстанції грубо порушено норми процесуального права, оскільки позивачем, як підставу для скасування постанови про стягнення виконавчого збору вказано, що судовим рішенням на неї не було покладено жодного майнового обов'язку, який би вона мала вчинити на виконання вказаного судового рішення. Проте, по даній підставі постанова про стягнення виконавчого збору від 16.03.2015 року позивачем вже оскаржувалась в порядку адміністративного судочинства у справі № 822/1192/15, за наслідками розгляду якої 19.05.2016 ухвалою Вищого адміністративного суду України було частково задоволено касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.05.2015 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 було скасовано, а провадження у справі закрито.

Також з цієї підстави позивачем було оскаржено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 16.03.2015 в порядку цивільного судочинства у справі № 688/3464/16-ц, по якій на момент подання апеляційної скарги було відкрито касаційне провадження.

На момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції постановою від 26 квітня 2018 року по справі № 688/3464/16-ц касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 15 травня 2017 року в частині залишення без розгляду скарги на постанову від 16 березня 2016 року старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М.В. про стягнення виконавчого збору у сумі 1 301 572,82 грн. та постанову від 18 березня 2015 року головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчука Т.В. про накладання арешту на все майно та оголошення заборони на його відчуження у зв'язку із стягненням виконавчого збору в сумі 1301572,82 грн. залишено без змін.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що фактично на момент винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення в порядку адміністративного судочинства, позивачем - ОСОБА_4 паралельно оскаржувалась постанова від 16 березня 2016 року старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М.В. про стягнення виконавчого збору у сумі 1 301 572,82 грн. також в порядку цивільного судочинства з тих самих підстав.

Разом з цим, положеннями 2 ст. 171 КАС України визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно з п. 12 Розділу VII Перехідних положень КАС України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 109 КАС України (в чинній редакції на момент подання адміністративного позову) суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо: у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду; ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі; ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; ухвала про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі).

Аналогічна підстава зазначена і у п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України, відповідно до якої суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Як зазначалося вище, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.05.2016 по справі 822/1192/15 провадження у справі щодо оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 16.03.2015 було закрито, що мало б своїм наслідком винесення ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.

Крім того, на момент звернення до суду і винесення оскаржуваного судового рішення у провадженні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а в подальшому - у Верховному Суді перебувала справа 688/3464/16-ц про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, що вказує на обґрунтованість доводів апелянта щодо порушення норм процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення.

Стосовно решти доводів апеляційної скарги, то суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для їх розгляду, враховуючи, що питання правомірності винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 16.03.2015 вже було предметом розгляду наведених вище справ та не може розглядатися в межах адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 3, 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Зі змісту ч. 4 ст. 123 КАС України слідує, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, суд апеляційної інстанції прийшов до переконання, що позивач звернулася до суду поза межами строку, визначеного для оскарження рішення у даній категорії справ та за наявності цивільної справи про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що в своїй сукупності вказує на наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 123, 240, 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання нечинною постанови ДВС залишити без розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 15 травня 2018 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.