Ухвала суду № 73968012, 14.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

14 травня 2018 р.Справа № 820/3812/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

судді-доаоповідача - Мельнікової Л.В.

суддів - Донець Л.О. , Гуцала М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Головного управління ДФС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року по справі за адміністративним позовом підприємства «Ресурс» Харківської обласної ради (регіонального осередку) всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Встановила:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року задоволено адміністративний позов підприємства «Ресурс» Харківської обласної ради (регіонального осередку) всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» до Головного управління ДФС у Харківській області (подалі - ГУ ДФС у Харківській області) про скасування податкових повідомлень-рішень.

25 квітня 2017 року означене судове рішення повторно оскаржено ГУ ДФС у Харківській області в апеляційному порядку. Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на її принесення.

В обґрунтування зазначеного клопотання заявник зазначає, що у період, встановлений апеляційним судом для усунення недоліків апеляційної скарги, Кременчуцька ОДПІ була позбавлена можливості здійснити сплату судового збору, у зв'язку з забороною проведення платежів за платіжними дорученнями.

Скаржник також зазначає, що положеннями Закону України від 22 травня 2015 року № 484 - VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності 01 вересня 2015 року, органи ДФС України позбавлені пільг щодо сплати судового збору за подання процесуальних документів до суду. Відповідно до п. 6 абз. 3 статті 129 Конституції України та статті 7 КАС України основними засадами судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду крім випадків, встановлених законом. Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, відповідно до якої кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Отже, забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов'язок суду прийняти та розглянути подану апеляційну або касаційну скаргу. Відповідно до низки рішень Європейського суду, право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Скаржник зазначає, що ГУ ДФС у Харківській області протягом першого кварталу 2018 року тричі зверталось до ДФС України з проханням розподілити кошторисні призначення за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» на І квартал 2018 року на загальну суму судового збору щонайменше у розмірі 11,2 млн. грн (листи ГУ ДФС у Харківській області від 03 січня 2018 року № 33/8/20-40-10-10-05; від 29 січня 2018 року №641/8/20-40-10-10-05; від 05 березня 2018 року № 1630/8/20-40-10-10-05). Натомість, фінансування січня - лютого поточного року за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» не охоплює нагальні потреби (безспірне списання коштів по арештам та сплату судового збору).

Вказує, що після 15 грудня 2017 року суттєво збільшені розміри судового збору за подання до адміністративного суду апеляційних скарг на рішення суду, заяв про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяв про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а також 200 відсотків ставки - за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду. Окрім іншого, з 15 грудня 2017 року контролюючі органи позбавлені можливості подання до суду клопотань про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору чи звільнення від його сплати.

Також, ГУ ДФС у Харківській області, виконуючи обов'язки, покладені на нього податковим та процесуальним законодавством, у визначені законом строки та порядку подало апеляційну скаргу. Так, постанова суду першої інстанції була винесена 07 листопада 2017 року, а апеляційна скарга подана 17 листопада 2017 року. Однак, за умови відсутності оплати судового збору Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 листопада 2017 року залишив апеляційну скаргу контролюючого органу без руху, а ухвалою від 11 грудня 2017 року - повернув її апелянту (відповідачу).

Оскільки відповідач не втратив процесуального інтересу до розгляду справи і цей факт підтверджується наданням платіжного доручення № 851 від 12 квітня 2018 року, яким, незважаючи на недостатність фінансування, сплачено судовий збір, ГУ ДФС у Харківській області просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 820/3812/17 та поновити ГУ ДФС у Харківській області процесуальний строк на принесення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно із частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З матеріалів справи убачається, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року відповідачем ГУ ДФС у Харківській області отримана 17 листопада 2017 року /а.с. 144/.

17 листопада 2017 року означене судове рішення оскаржено відповідачем в апеляційному порядку /а.с. 146-149/.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року апеляційна скарга ГУ ДФС у Харківській області залишена без руху, скаржнику надано строк для усунення її недоліків шляхом направлення оригіналу квитанції про сплату судового збору протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали /а.с. 152-153/. Зазначена ухвала отримана скаржником 29 листопада 2017 року /а.с. 155/.

08 грудня 2017 року, тобто в межах строку, встановленого ухвалою суду апеляційної інстанції для її виконання, до Харківського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ГУ ДФС у Харківській області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги по справі № 820/3812/17 /а.с. 156-157/.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у задоволенні заявленого скаржником клопотання відмовлено, апеляційна скарга повернута відповідачу /а.с. 167-170/.

25 квітня 2018 року на рішення суду першої інстанції ГУ ДФС у Харківській області повторно подано апеляційну скаргу, до скарги надано оригінал платіжного доручення № 684 від 21 березня 2018 року про сплату судового збору за подання скарги у розмірі 14 892,70 грн.

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

В контексті наведеної норми поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України одним із фундаментальних принципів правосуддя є забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду, окрім випадків, встановлених законом.

Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У рішенні у справі «Рябих проти Росії» ( 980_172 ) (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X) Європейський Суд з прав людини визначився, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою.

Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Зі змісту пункту 52 рішення «Устименко проти України» випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

За цих підстав Європейський Суд з прав людини одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).

Отже, обставини, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною і встановлюються судом.

На підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення (фактично на підтвердження фінансової неспроможності) скаржником до заявленого клопотання надані копії: запиту для встановлення даних від 16 листопада 2017 року; запиту для встановлення даних від 21 листопада 2017 року разом з копією виконавчого листа; запиту для встановлення даних від 24 листопада 2017 року разом з копією виконавчого листа; копія запиту для встановлення даних від 18 грудня 2017 року разом з копією виконавчого листа; листа ГУ ДФС у Харківській області № 33/8/20-40-10-05 від 03 січня 2018 року; листа ГУ ДФС у Харківській області № 641/8/20-40-10-05 від 29 січня 2018 року; довідки ГУ ДФС у Харківській області № 67/20-40-05-29 від 09 лютого 2018 року; листа ГУ ДФС у Харківській області № 1182/8/20-40-10-05 від 15 лютого 2018 року; листа ГУ ДФС у Харківській області № 87/20-40-05-29 від 23 лютого 2018 року; листа ГУ ДФС у Харківській області № 1630/8/20-40-10-10-05 від 05 березня 2018 року; довідки ГУ ДФС у Харківській області № 141/20-40-05-29 від 30 березня 2018 року.

Приходячи до висновку про відмову у задоволенні клопотання ГУ ДФС у Харківській області, колегія суддів зазначає, що скаржником не наведено об'єктивних причин, що заважали відповідачу подати повторно апеляційну скаргу на судове рішення у період часу після сплати судового збору 21 березня 2018 року до 25 квітня 2018 року.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про сплату судового збору за подання апеляційної скарги по справі № 820/3812/12 згідно платіжного доручення № 851 від 12 квітня 2018 року, - спростовуються наданим самим скаржником оригіналом платіжного доручення № 684 про сплату судового збору у розмірі 14 892,70 грн. від 21 березня 2018 року.

Частинами 2 та 3 статті 298 КАС України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Апеляційна скарга залишається без руху < > у випадку, якщо вона подана після закінчення строків < >, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

На підставі наведеного, керуючись ст. 121, ч. 3 ст. 243, ч.2 ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року по справі № 820/3812/17 - відмовити.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її підписання, і на підставі ч. 3 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідача (підпис)Мельнікова Л.В.Судді(підпис) (підпис)Донець Л.О. Гуцал М.І.