Постанова № 73967585, 15.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5321/17

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлєва О.В.,

судді - Танасогло Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи: начальника сектору викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування наказу та поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУНП в Одеській області, за участю третьої особи: начальника сектору викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків управління протидії наркозлочинності ГУНП в Одеській області про скасування наказу №1510 о/с від 20.09.2017 року та поновлення на посаді.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував незаконністю спірного наказу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року позов задоволено. Скасовано спірний наказ.

В апеляційній скарзі ГУНП в Одеській області просить скасувати вищенаведене рішення, як таке, що прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був звільнений зі служби в поліції у зв'язку зі скороченням штатної численності працівників /а.с. 9,44/.

Згідно з переліком змін у штатах поліції одну і ту ж саму чисельність посад спочатку було скорочено, а потім знов утворено. Просто деякі посади і відділи змінили назву /а.с. 49-50/.

Так, зокрема посада на якій працював позивач зберіглася - начальник сектору викриття правопорушень у сфері легального обороту наркотиків /а.с. 49/.

Отже фактичного скорочення чисельності посад не відбувалося.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію» №2822 від 13.05.2015р. (надалі - Закон №2822) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Частиною 1 статті 58 Закону України «Про Національну поліцію» №2822 визначено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Закону України «Про Національну поліцію» №2822 строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Положеннями ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» №2822 визначено вичерпний перелік підстав для звільнення поліцейського. Так, п. 4 ч. 1 вказаної статті визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» №2822 днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації регламентований ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію» №2822 у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення

Згідно ч. 2 ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію» №2822 поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Частиною 3 статті 68 Закону України «Про Національну поліцію» №2822 передбачено, що поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Відповідно до Переліку змін у штатах Національної поліції, затвердженого Наказом Національної поліції України «Про організаційно-штатні зміни в Національній поліції» №704 від 10.07.2017р. (а.с.48-50), вбачається, що під час реорганізації в ГУ НП в Одеській області скорочуються всі посади в секторі викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків управління протидії наркозлочинності. (а.с.48-50)

Однак, в супереч ч.2 ст.68 Закону України «Про Національну поліцію» №2822 позивачу не було запропоновано посаду за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті. Відповідач, у зв'язку з реорганізацією, попередив позивача про безумовне його звільнення зі служби, що не відповідає вимогам ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію» №2822, та є протиправним.

Статтею 244-2 КАС України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У постанові Верховного Суду України від 17.02.2015р. по справі №21-8а15 зазначено, що відповідно до статті 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Водночас питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

У постанові від 16.10.2012 року Верховний Суд України зазначив, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Також, у постанові зазначено, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився і касаційний суд, про обґрунтованість вимог позивачки у зв'язку з відсутністю юридичного факту (змін в організації виробництва і праці), який є підставою для звільнення працівника відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП.

Згідно з положеннями частини другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Вищезазначені висновки Верховного суду України співвідносяться з положеннями ст.68 Закону України «Про Національну поліцію» №2822 щодо можливості призначення поліцейського, посада якого скорочена, за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті. Згода на таке призначення можлива лише при наданні відповідної пропозиції поліцейському, посада якого скорочена.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку щодо порушення відповідачами порядку звільнення позивача за п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» №2822, оскільки позивачу не було запропоновано рівнозначну посаду, яку він міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації у відповідних підрозділах Головного управління Національної поліції в Одеській області та не надано доказів відсутності в них вакантних посад на час звільнення позивача.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області №1510 о/с від 20.09.2017 року.

У рішенні у справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ зазначив, що він виходитиме з того принципу, що заявник має бути, по можливості, повернений у становище, в якому б він перебував, якби не була порушена стаття 6 Конвенції, таким чином підкреслюючи верховенство обов'язку відновлення status quo ante.

До звільнення позивач займав посаду - начальник сектору викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Однак, у зв'язку з скороченням вказаного сектору, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області поновити позивача на посаді рівнозначній посаді начальника сектору викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення. Частиною 1 ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи: начальника сектору викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування наказу №1510 о/с від 20.09.2017 року та поновлення на посаді - залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок № 31215256700001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820019; код класифікації доходів бюджету: 22030106 судовий збір у розмірі 1 057 (одна тисяча п'ятдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк передбачений ст.329 КАС України.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /О.В. Яковлєв /

/Т.М. Танасогло/