Постанова № 73967349, 10.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1382/17

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря - Худика С.А.

за участю представника позивачів - адвоката Ковальчук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, третя особа: фермерське господарство "Озіріс-83", про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ( надалі - Позивачі) звернулись з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, в якому просили: визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, викладену в листі № П-8455/0-2844/6-17 від 26липня 2017року, у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 25,0866 га у власність позивачів для ведення фермерського господарства на території Балашівської сільської ради Іванівського району, Херсонської області , та зобов'язати затвердити погоджений проект землеустрою.

На обґрунтування позовних вимог зазначили, що вони неодноразово зверталися до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення фермерського господарства. Проте, відповідач кожен раз відмовляв у наданні такого дозволу з різних причин, які позивачі вважають незаконними, оскільки ст. 118 ЗК України такі підстави не передбачені.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року - позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, викладену в листі № П-8455/0-2844/6-17 від 26липня 2017року,

в затвердженні погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам фермерського господарства "Озіріс-83" ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства у розмірі середньої земельної частки (паю) на території Балашівської сільської ради Іванівського району Херсонської області загальною площею 25,0866 га ріллі богарної із земель державної власності сільськогосподарського призначення, наданих в оренду фермерському господарству "Озіріс-83" для ведення фермерського господарства згідно з договором оренди, зареєстрованим 20.05.2011 року за № 652290004000210, розташованих за межами населених пунктів на території Балашівської сільської ради Іванівського району Херсонської області.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам фермерського господарства "Озіріс-83" ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства у розмірі середньої земельної частки (паю) на території Балашівської сільської ради Іванівського району Херсонської області загальною площею 25,0866 га ріллі богарної із земель державної власності сільськогосподарського призначення, наданих в оренду фермерському господарству "Озіріс-83" для ведення фермерського господарства згідно з договором оренди, зареєстрованим 20.05.2011 року за № 652290004000210, розташованих за межами населених пунктів на території Балашівської сільської ради Іванівського району Херсонської області.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_1) суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 426,66 грн. (чотириста двадцять шість гривень шістдесят шість копійок), на користь ОСОБА_2 суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 426,66 грн. (чотириста двадцять шість гривень шістдесят шість копійок), на користь ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_2) суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 426,66 грн. (чотириста двадцять шість гривень шістдесят шість копійок).

Відповідно до статті 267 КАС України зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області протягом місяця з дня набрання цією постановою законної сили подати до Херсонського окружного адміністративного суду звіт про її виконання.

В апеляційній скарзі, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду від 06.11.2017 року - скасувати, та прийняти нову постанову - про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що Головне управління Держгеокадастру є територіальним органом, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Херсонської області. З 1 січня 2013 року набули чинності ряд законодавчих та нормативних актів, які суттєво змінюють процедуру набуття прав на землю, формування земельних ділянок та реєстрації прав на них. Так, у відповідності до нового законодавства змінилися функції Держземагентства, органів державної виконавчої влади у цій сфері. Головне управління має право затверджувати землевпорядну документацію лише на підставі дозволів, наданих територіальними органами Держгеокадастру, а оскільки позивачам такий дозвіл було надано іншим органом, то у Головного управління відсутні правові підстави для затвердження проекту землеустрою. Крім того, Законом України від 02.06.2015 № 497-VІІІ " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою" (далі - Закон № 497-VІІІ), з урахуванням зміни повноважень, органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності з 01.01.2013, відповідно до вимог Закону України 06.09.2012 № 5245-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", визначено граничний термін дії дозволів наданих органами державної влади та місцевого самоврядування до набрання чинності Закону № 497-VІІІ. Так, п.1 та 2 розділу І прикінцевих та перехідних положень Закону № 497-VІІІ визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (Закон набрав чинності з 07.07.2015). Прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою після погодження в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України підлягають затвердженню органом, який надав дозвіл на їх розроблення та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. Таким чином, термін дії та строки звернення для затвердження проекту землеустрою закінчились 07.07.2015, а позивачі звернулись із заявами 13.07.2017 року, що також є підставою для відмови.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивачів просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а судове рішення без змін. Доводи апеляційної скарги заперечує, та додатково відзначає, що відповідачем не виконано приписи ст. 118 Земельного кодексу України щодо обов'язку затвердити погоджений проект землеустрою.

Відповідно до ст. 22 Закону України « Про землеустрій» рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим законом та Земельним кодексом України. Не існує законодавчо визначених заборон щодо затвердження ГУ Держгеокадастру у Херсонській області проектів землеустрою, розроблених на підставі дозволів, виданих органами, які здійснювали розпорядження землями державної власності на підставі ст. 122 Земельного кодексу України в редакції до 01.01.2013 року.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивачі є членами фермерського господарства "Озіріс".

Відповідно до договору оренди від 01.10.2005 року, Іванівська РДА надала в оренду фермерському господарству "Озіріс" земельну ділянку площею 30 га ріллі богарної, із земель запасу Балашівської сільської ради. В подальшому договір оренди поновлювався Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області (а.с. 47-50).

17.02.2010 року розпорядженням № 46 голови Іванівської РДА надано згоду на безоплатну передачу у власність земельних ділянок членам фермерського господарства "Озіріс-83" для ведення фермерського господарства у розмірі середньої земельної частки із земель фермерського господарства та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою (а.с. 30-32).

В 2015 році позивачами виготовлено проект землеустрою, погоджено, та 18.04.2016 р. відведені та сформовані земельні ділянки зареєстровано в державному кадастрі відділом Держгеокадастру у Іванівському районі Херсонської області (а.с.25-53).

30.06.2016 року Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області на заяви позивачів стосовно затвердження проекту землеустрою відмовило у його затвердженні з посиланням на ст. 26, 28 Закону України "Про землеустрій" зазначивши, що відповідно до наказу Держгеокадастру від 10.06.2016 року № 166 анульовано кваліфікаційні сертифікати розробників проектної документації, які працюють у ПП "Лімтера". У відмові зазначено, що після усунення зауваження необхідно повторно звернутись з відповідним клопотанням до Головного управління (а.с. 93).

30.12.2016 року після усунення вищезазначених зауважень, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно відмовляє у затверджені проекту землеустрою, оскільки термін дії договору оренди земельної ділянки сплив 20.05.2016 року (а.с. 92).

31.03.2017 року Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області та ФГ "Озіріс-83" поновлюють договір оренди земельних ділянок строком на 7 років з 20.05.2016 року (а.с.48-49).

13.07.2017 року позивачі знову звернулись із заявами про затвердження проекту землеустрою (а.с. 21-23).

26.07.2017 листом № № П-8455/0-2844/6-17 року Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області відмовляє Позивачам у затверджені проекту землеустрою, зазначивши, що оскільки Головне управління не надавало заявникам дозвіл на розроблення документації із землеустрою, то в управління відсутні правові підстави для його затвердження та передачі земельних ділянок у власність (а.с. 24).

Не погодившись з відмовою відповідача у затвердженні проекту землеустрою, позивачі звернулися до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач, відмовляючи позивачам у затвердженні проекту землеустрою, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законами України « Про землеустрій», « Про фермерське господарство», без дотримання вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання вказаної відмови протиправною.

Надаючи оцінку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з наступного.

Правовідносини у сфері земельних відносин регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про фермерське господарство" Законом України "Про землеустрій" та іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство", ст. 32 ЗК України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено судом, позивачі як члени фермерського господарства мають право на безоплатне отримання земельної частки у власність, і виконали вимоги передбачені зазначеною статтею, а саме звернулись до голови Іванівської РДА із заявами про реалізацію свого права і їм надано згоду на безоплатну передачу у власність земельних ділянок та на виготовлення проекту землеустрою (а.с. 30-32).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розроблено та погоджено відповідно до чинного законодавства з усіма органами до компетенції яких віднесено вирішення зазначених питань. Погоджено також і відділом Держгеокадастру в Іванівському районі, і сформованим земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери та внесено до державного земельного кадастру, що підтверджується спеціальними відмітками на проекті землеустрою.

Згідно ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з ч.6 ст.186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Як було зазначено вище, позивачі тричі звертались до ГУ Держгеокадастру в Херсонській області із заявами про затвердження та передачу у власність земельних ділянок.

Аналізуючи послідовність дій відповідача в хронологічному порядку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача вже починаючи з першої відмови від 30.06.2016 року в затвердженні проекту землеустрою з підстав анулювання кваліфікаційних сертифікатів інженерів, які були чинними на момент розробки технічної документації та її погодження. У зв'язку з цим, позивачі вимушені були усувати ці зауваження шляхом повторного засвідчення проекту печатками тих же самих інженерів, на тому ж самому проекті землеустрою, але вже після продовження їх кваліфікаційних сертифікатів.

Зазначені протиправні дії ГУ Держгеокадастру у Херсонській області потягли за собою значну втрату у часі позивачами щодо дотримання строків затвердження проекту землеустрою, встановленого Законом України від 02.06.2015 № 497-VІІІ " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою".

Як наслідок зазначених подій, 30.12.2016 року мав місце факт повторної відмови ГУ Держгеокадастру у Херсонській області позивачам у затвердженні проекту землеустрою з посиланням на закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки 20.05.2016 року.

Щодо відмови Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у затвердженні проекту землеустрою від 26.07.2017 року листом № № П-8455/0-2844/6-17 року у зв'язку з відсутністю у нього компетенції щодо такого затвердження, колегія суддів зазначає наступне.

З 01 січня 2013 року набув чинності Закон України від 06.09.2012р. № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", яким визначено граничний термін дії дозволів наданих органами державної влади та місцевого самоврядування до набрання чинності Закону України від 02.06.2015 № 497-УІІІ " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою", яким внесено зміни в правове регулювання земельних відносин.

Так, п.1 та 2 розділу І прикінцевих та перехідних положень Закону № 497-VІІІ визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (набув чинності з 07.07.2015) прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою після погодження в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу Україна підлягають затвердженню органом, який надав дозвіл на їх розроблення та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

Колегія суддів погоджується з думкою суду, що позивачі, в межах визначеного строку звернулись до ГУ Держгеокадастру в Херсонській області із заявами про затвердження проекту землеустрою ще в червні 2016 року, потім в грудні 2016 року і на той момент у відповідності до зазначених законів відповідач мав повноваження для прийняття рішення, але приймав неодноразово рішення про відмову, створюючи штучні перешкоди позивачам, які в подальшому призвели до закінчення терміну дії виготовленого, погодженого проекту землеустрою по сформованим та зареєстрованим земельним ділянкам.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно того, що позивач порушив законодавчо встановлену процедуру та не надав розроблений і погоджений проект землеустрою у відповідності до Закону № 497-VІІІ для затвердження протягом двох років органу, який надав дозвіл на його виготовлення, оскільки пропуск цього строку відбувся внаслідок протиправних дій відповідача.

Один з доводів апеляційної скарги стосується втручання суду у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 № К/800/17306/16, № К/800/17393/16 від 29.09.2016, № К/800/13317/15 та від 17.12.2015 № К/800/32134/15).

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі №К/31204/15).

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, регламентовано ч. 9 статті 118 ЗК України.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду ( ч. 10 ст. 118).

Враховуючи положення ч.3 ст.105, ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, діючій до 15 грудня 2017 року), захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов'язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов'язання вчинити певні дії.

При цьому, слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження Комісії.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен затвердити проект. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. Тому ці доводи апеляційної скарги суд відхиляє.

В силу частини четвертої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, третя особа: фермерське господарство "Озіріс-83", про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 11. 05.2018р.

Суддя - доповідач :

Судді: