Постанова № 73967112, 08.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року№ 876/2313/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Чопко Ю.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року у справі №813/3017/17 (суддя Гавдик З.В., рішення ухвалене о 14/34 год, м.Львів, повний текст складено 8 лютого 2018 року) за його позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Державне підприємство «Львівський бронетанковий завод» (далі - ДП) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) від 07.06.2017 №№0008781402, 0008791402 (далі - ППР-1, ППР-2 відповідно).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В доводах апеляційної скарги, наводячи окремі обставини справи, вказує, що судом першої інстанції проігноровано індивідуальний характер відповідальності, презумпцію добросовісності платника податків. Скаржник зазначає, що встановлення факту фіктивності підприємства-контрагента позивача саме по собі не може свідчити про незаконність господарських операцій, тоді як надані останнім первинні документи бухгалтерського та податкового обліку в сукупності з іншими доказами підтверджують право позивача на формування витрат та податкового кредиту та є достатніми доказами фактичного виконання господарських операцій, які відповідачем і судом першої інстанції належним чином не були взяті до уваги.

Відповідач відзиву на апеляцій скаргу не подав.

Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Разом з тим, скаржником було подано клопотання про відкладення розгляду справи з підстав проведення адміністрацією підприємства заходів щодо погодження умов представлення інтересів ДП в суді адвокатом, яке станом на 08.05.2018 апелянт не може забезпечити через фінансове становище підприємства.

На думку апеляційного суду, таке клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на те, що у скаржника з часу подання апеляційної скарги, відкриття апеляційного провадження та завчасного повідомлення його (19.04.2018) про дату, час та місце розгляду справи, було достатньо часу для вирішити питання щодо представлення інтересів ДП у суді адвокатом.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки засновника та керівника контрагента позивача визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України (далі - КК) (тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона), то господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ГУ ДФС у період з 01.03.2015 по 30.11.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаєморозрахунків із Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Патріот» (далі - ТОВ). За результатами перевірки складено акт від 19.05.2018 №594/13-01-14-02/07985602 (далі - Акт; т.1 а.с.22-41).

Проведеною перевіркою встановлено порушення ДП вимог:

- пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 та пунктів 201.1, 201.4 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 820468 грн за 2015 рік, в тому числі березень - 75060 грн, квітень - 22306 грн, травень - 144454 грн, червень - 20664 грн, що призвело до заниження податкових зобов'язань на загальну суму 97366 грн, квітень 2015 року - 97366 грн та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2015 року на суму 723102 грн.

07.06.2017 ГУ ДФС на підставі Акта прийнято:

ППР-1, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 14649 грн (основний платіж 97366 грн; штрафні (фінансові) санкції 48683 грн;

ППР-2, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 723102 грн (т.1 а.с.45 зворот).

Позивач з прийнятими ППР не погодився, оскаржив такі в адміністративному порядку (т.1 а.с.46-47).

За наслідками адміністративного оскарження ДФС рішенням про результати розгляду скарги від 08.08.2017 №17281/6/99-99-11-01-01-25 залишено без змін ППР, а скаргу без задоволення (т.1 а.с.48-50).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий кредит - визначається як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПК об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Пунктами 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 ПК визначено порядок, строки подання, реєстрації, форму та реквізити податкової накладної, яку платник податків зобов'язаний скласти на дату виникнення податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулює Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХIV; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

За приписами статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 44 ПК визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

З матеріалів справи видно, що під час перевірки податковий орган надавав оцінку проведеним фінансово-господарським операціям між ДП і ТОВ, які документально оформлені такими чином.

Між ТОВ (продавець) та ДП (покупець) укладено 26.02.2015 договір №65 купівлі-продажу (далі - Договір-1) за яким продавець зобов'язувався виготовити та передати у власність покупця запчастини, прилади а покупець прийняти та оплатити його на умовах, що визначені даним договором.

Також між позивачем та його контрагентом 31.03.2015 укладено договір поставки за №310315/1 (далі - Договір-2). За ним постачальник (ТОВ) зобов'язувався передати у власність покупця (ДП) запчастини та комплектуючі, кількість, найменування, ціна яких узгоджувалася сторонами договору в Специфікаціях, а ДП зобов'язувалося прийняти товар та оплатити його (т.2 а.с.51-65).

На виконання умов Договору-2 ТОВ складено та виписано видаткові накладні (т.1 а.с.95-120).

ТОВ виписані також податкові накладні (т.1 а.с.51-94).

У виписаних контрагентом видаткових накладних у графі від постачальника - проставлено штамп ТОВ на якому зазначений підпис без його розшифрування, вказано номенклатуру і кількість придбаного товару.

Податкові накладні підписані електронним цифровим підписом директора (засновника) ТОВ ОСОБА_1

Поставка товару здійснювалася транспортом, що вказаний у товарно-транспортних накладних (т.1 а.с.199-217).

Розрахунки за поставлений товар на виконання вищевказаних договорів проводилися в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів згідно платіжних доручень наведених у таблиці Акта (т.1 а.с.29 зворот).

Вирок Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 02 листопада 2016 року у справі №202/5765/16-к (далі - Вирок; набрав законної сили 05.12.2016) відповідно до якого ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого частиною 2 статті 28 та частиною 1 статті 205 КК (т.2 а.с.44-46).

По цій справі затверджено угоду від 30.08.2016 між прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області та ОСОБА_1 про визнання винуватості.

Зазначеним Вироком встановлено, що ОСОБА_1, в січні 2015 року, знаходячись у м.Дніпро, з невстановленою особою вступив в попередню змову, направлену на фіктивне підприємництво, а саме придбання суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Згідно досягнутої з невстановленим співучасником злочину змови, ОСОБА_1, повинен був за обіцяну матеріальну винагороду підписати складений та наданий йому невстановленою особою протокол загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Юдіс» (далі - ТОВ-1) підписаний колишнім його учасником та директором, які були необізнані про злочинні наміри невстановленої особи та ОСОБА_1, а лише мали намір змінити реєстрацію підприємства переставши бути учасником та директором відповідно, та домовились з вказаною невстановленою особою про передачу майнових прав на зазначену юридичну особу. Згідно до вказаного протоколу загальних зборів учасників ТОВ-1 було змінено склад учасників та керівництво підприємства, його назва, основні види діяльності, місце знаходження та затверджено нову редакцію статуту, згідно до якого ОСОБА_1 став одноосібним учасником з часткою у статутному капіталі в розмірі 100 %.

Відомості про ТОВ, як юридичну особу були внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України 27.01.2015. Відповідно до статуту ТОВ його засновником став ОСОБА_1, який використовував реквізити придбаного підприємства без мети ведення фінансово-господарської діяльності, а лише з метою прикриття незаконної діяльності, у вигляді створення умов для ухилення від сплати податків підприємствам реального сектору економіки, яка виразилася у відображенні в податковому та бухгалтерському обліках ТОВ неіснуючих фінансово-господарських операцій, в період 2015-2016 років, чим не підтверджено реальність здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання: контрагенти-постачальники - контрагенти-покупці, а саме: операцій придбання у контрагентів та подальшої реалізації на адресу підприємств оборонного сектору обладнання для військової техніки.

Крім того, необхідно звернути увагу, що відповідні господарські операції між позивачем та ТОВ мали місце у період описаний вище у Вироку.

В Акті вказано, що ТОВ за податковою адресою не знаходиться. У підприємства відсутні власні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання для здійснення господарської діяльності, відсутні земельні ділянки та транспортні засоби.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, враховуючи, що Вирок, яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності ТОВ, з яким позивач мав господарські відносини, набрав законної сили, а статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо безпідставності формування податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТОВ.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду України викладеними у постанові від 17 листопада 2015 року №21-277а15, відповідно до яких первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним).

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції приходить погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо правомірності винесення контролюючим органом ППР.

Згідно із статтею 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги статей 44, 198, 201 ПК, 1, 9 Закону №996-ХIV, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу ДП слід залишити без задоволення.

Оскільки, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року задоволено клопотання ДП про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, то у відповідності до вимог статті 133 КАС слід стягнути з апелянта судовий збір.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року - без змін.

Стягнути з Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» 18669 (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят дев'ять) гривень 80 (вісімдесят) копійок судового збору за подання апеляційної скарги на призначений для цього рахунок з наступними реквізитами: «Отримувач коштів - УДКСУ у Галицькому районі м.Львова; код отримувача за ЄДРПОУ - 38007573; банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області; МФО - 825014; рахунок отримувача - 31219206781004; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - 101; судовий збір, код суду 34668371».

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. Я. Качмар судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повний текст виготовлений 14 травня 2018 року.