Постанова № 73967041, 15.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 753/22154/16-а Суддя першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Кузьмишина О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду України, третя особа - Державна казначейська служба України, про зобов'язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2016 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Верховного Суду України, третя особа - Державна казначейська служба України, про зобов'язати вчинити дії, в якому просив:

- зобов'язати Верховний Суд України виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 377000,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент виходу ОСОБА_1 у відставку, Законом України від 27 березня 2014 року №1166 «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», який набрав законної сили з 1 квітня 2014 року виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка передбачала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 01 квітня 1988 року ОСОБА_1 було зараховано у порядку переведення народним суддею Дніпровського районного народного суду міста Києва.

03 грудня 1992 року ОСОБА_1 звільнено у зв'язку з обранням членом Київського міського суду.

Постановою Верховної Ради України від 15 грудня 2005 року позивача обрано суддею Верховного Суду України безстроково.

Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1515-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Наказом Голови Верховного Суду України від 30 вересня 2016 року № 941-К ОСОБА_1 виключено за складу Верховного Суду України.

У подальшому ОСОБА_1 звернувся до Голови Верховного Суду України із проханням виплатити йому вихідну допомогу відповідно до законодавства України.

За результатами розгляду заяви, листом Верховного Суду України № 202-3840/0/8-16 від 27 жовтня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у виплаті вихідної допомоги, оскільки положення статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» були виключені, відповідно до вимог Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України».

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI (у редакції, що діяла станом на час подання позивачем заяви про відставку, далі - Закон України 2453-VI) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Водночас, за правилами частин 1, 2 статті 122 Закону України № 2453-VI порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається цим Законом та Регламентом Верховної Ради України. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII, який набрав чинності 01 квітня 2014 року, було внесено зміни до Закону України № 2453-VI , а саме: виключено статтю 136 даного Закону, якою було передбачено право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді.

Згідно фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції, ОСОБА_1 звільнено у відставку на підставі постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року, тобто на час, коли положення про вихідну допомогу, передбачену статтею 136 Закону № 2453-VI, втратили чинність.

Зважаючи на те, що датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова відповідача у виплаті такої допомоги не є звуженням змісту та обсягу прав позивача, оскільки законодавство, чинне на момент виходу позивача у відставку, виплату такої допомоги не передбачало.

Крім того, рішення щодо неконституційності Закону України № 1166-VII в частині виключення статті 136 із Закону України № 2453-VI, Конституційним Судом України не приймалося.

Даний правовий висновок узгоджується із позицією, викладеною у постановах Верховного Суду 07.02.2018 року № К/9901/1758/18, від 05 квітня 2018 року № К/9901/4385/18, від 13 квітня 2018 року №К/9901/6822/18.

Доводи, апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

О.М.Кузьмишина

Повний текст виготовлено 15 травня 2018 року.