Постанова № 73966770, 03.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/4277/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.

Провадження № 22-ц/783/530/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1В.

Категорія:81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.

за участі секретаря: Фейір К.О.

з участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 25 січня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_5 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню , -

ВСТАНОВИЛА:

заявник звернулась до суду з заявою, у якій просить визнати виконавчий лист, виданий 18.12.2017 року Сихівським районним судом м.Львова, у цивільній справі №464/4277/14-ц, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 25 січня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_5 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню – відмовлено.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_4

В апеляційній скарзі посилається на те, що після отримання обмінного ордеру №7 від 17 вересня 2012 року на заняття кімнати №53 У гуртожитку №14 по вул. Морозній у м. Львові вона разом з чоловіком та сином вселилися у надане приміщення, зареєстрували у ньому своє постійне місце проживання, а пізніше набули таке з підстав, передбачених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» у свою приватну власність. Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічні гарантії непорушності такого речового права встановлюються у ст. 321ЦК України.

Вказує, згідно ст. 11 ЦПК України чинного на час ухвалення судового рішення від 9 грудня 20і6 року, аналогічної за змістом ст. із нині чинного ЦПК України, суд розглядає цивільну справу у межах заявлених позивачем вимог. Жодних вимог про визнання приватизації нашого житла недійсною ОСОБА_6 не заявлялося, такі судом не розглядалися, законність правовстановлюючих та правопосвідчувальних документів про право власності на спірне приміщення судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій не перевірялася.

Констатація Сихівським районним судом м. Львова, що станом на час вирішення спору, а також на час ревізії судового рішення вищими судовими інстанціями законності ухваленого судового присуду відповідачі вже були власниками спірного помешкання не створює для останніх обов'язку відмовитися від свого права власності.

Просить ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 25 січня 2018 року скасувати та ухвалити постанову про визнання виконавчих листів, виданих на виконання рішення Сихівського районного суду від 09 грудня 2016 року такими, що не підлягають виконанню.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За положеннями ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього -правовий акт № 606-XIV від 21.04.1999">Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як вірно встановлено судом першої інстанції,18.12.2017 р. Сихівським районним судом м.Львова було видано виконавчий лист №464/4277/14-ц про вселення ОСОБА_6, ОСОБА_7’яну Богданівну, ОСОБА_8, ОСОБА_2 у кімнату № 53 у будинку № 14 по вул.Морозній у м.Львові.

Вказаний виконавчий лист виданий на виконання рішення Сихівського районного суду м.Львова від 09.12.2016 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області, відтак, набрало законної сили 16.03.2017 року. Крім того, зазначене рішення залишено без змін ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.09.2017р.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено обов’язковість судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України, - і за її межами.

Крім того, право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (справа «Белеш та інші проти Чеської Республіки»).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід’ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов’язання виконувати рішення (справа «Горнсбі проти Греції»).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини виконання рішення суду розглядається як важлива частина судового провадження (справа «Горнсбі проти Греції»)

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Відповідно до ч.2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

В даному випадку відсутні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи зазначене підставою визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є видача такого помилково або відсутність обов’язку його виконання.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Згідно статті ч.1 ст.63 того ж Закону за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Як встановлено судом, 27.12.2017 державним виконавцем Сихівського ВДВС м.Львова відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №464/4277/14-ц, виданого Сихівським районним судом м.Львова 18.12.2017 року та надано боржникам можливість добровільно виконанти рішення суду протягом 10 робочих днів.

Заявник як на обставину відсутності обов»язку виконання виконавчого листа покликається на те, що спірна кімната № 53 у будинку № 14 по вул.Морозній у м.Львові з 2012 року є квартирою та належить їй, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на праві власності.

Однак, вказана обставина існувала як на час ухвалення рішення Сихівським районним судом м.Львова, так і на час перегляду вказаного рішення Апеляційним судом Львівської області та Вищим Спеціалізованим Судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а тому така обставина не свідчить про відсутність у боржника обов»язку виконання рішення суду, яке набрало законної сили та відповідно не може бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала постановлена з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 –залишити без задоволення.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 25 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 14 травня 2018 року.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді Крайник Н.П.

ОСОБА_11