Постанова № 73966759, 03.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 438/783/17 Головуючий у 1 інстанції: Хемич О.Б.

Провадження № 22-ц/783/6912/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1Я.

Категорія: 19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого – судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і ОСОБА_2

при секретарі Куцик І.Б.

з участю представника позивача ОСОБА_3, прокурора Заяць І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 Львівської області на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 19 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_5 до прокуратури Львівської області, Бориславського відділення поліції Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури,-

В С Т А Н О В И Л А:

01.09.2017 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до прокуратури Львівської області, Бориславського відділення поліції Дрогобицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.

В обґрунтування позову покликається на те, що 13.02.2015 року йому було оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 КК України у кримінальному провадженні №12015140100000061. 26.03.2015 року старшим прокурором прокуратури м. Борислава було складено та затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12015140100000061 від 10.02.2015 року відносно ОСОБА_5 Вироком Бориславського суду Львівської області від 10.02.2016 року позивача визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 КК України та виправдано за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19.05.2017 року вирок Бориславського міського суду Львівської області від 10.02.2016 року залишено без змін. В касаційному порядку справа не переглядалася. В результаті незаконних дій органу досудового слідства та прокуратури позивач в період з 13.02.2015 року до 19.05.2017 року незаконно перебував під судом і слідством. Вважає, що внаслідок безпідставного обвинувачення йому було завдано моральної шкоди на суму 87019,00 грн., яка полягала у тому, що позивачу довелося постійно виправдовуватися перед друзями, рідними та знайомими, яким стало відомо про порушення відносно нього кримінального провадження, та роз’яснювати їм дійсні обставини справи, що викликало у нього додаткові хвилювання, спричинило душевний біль та викликало небезпідставні занепокоєння щодо погіршення його репутації, яка була позитивною. Також, у зв’язку з притягненням його до кримінальної відповідальності змушений був звернутися за юридичною допомогою та понести значні витрати на отримання такої допомоги в сумі 28661,00 грн., яку позивач просить йому відшкодувати.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 19 жовтня 2017 року позов ОСОБА_5 задоволено.

Стягнуто на користь ОСОБА_5 87019,00 (вісімдесят сім тисяч дев’ятнадцять) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку.

Стягнуто на користь ОСОБА_5 28661,00 (двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят одну) гривень 00 копійок коштів, сплачених ним у зв’язку з наданням юридичної допомоги у кримінальній справі з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку.

Вирішено питання судових витрат.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач – ОСОБА_4 Львівської області. Вважає рішення суду незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом при ухваленні рішення не було взято до уваги пункт 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року №1774-VII згідно яких мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Скаржник просить рішення Бориславського міського суду Львівської області від 19 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні позову.

31 січня 2018 року від представника позивача – ОСОБА_6 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_4 Львівської області. Вважає, оскаржуване відповідачем рішення суду законним. Зазначає, що в апеляційній скарзі відсутні будь-які доводи, які б підтверджували висновки ОСОБА_4 Львівської області про неповне з»ясування судом обставин справи та відповідали наявним в матеріалах справи доказам. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Бориславського міського суду Львівської області від 19 жовтня 2017 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_4 Львівської області слід залишити без задоволення із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що 13 лютого 2015 року ОСОБА_5 старшим слідчим СВ Бориславського МВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_7 було оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 КК України у кримінальному провадженні №12015140100000061, тобто у здійсненні ОСОБА_5 операцій з брухтом чорних металів без державної реєстрації та без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством.

26 березня 2015 року складено та затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12015140100000061 від 10.02.2015 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 КК України.

Вироком Бориславського міського суду Львівської області від 10 лютого 2016 року ОСОБА_5 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.213 КК України, та виправдано за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19 травня 2017 року вирок Бориславського міського суду Львівської області від 10 лютого 2016 року у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Судом встановлено, що для захисту від обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.213 КК України, у кримінальному провадженні №12015140100000061 ОСОБА_5 користувався послугами Адвокатського об’єднання «ОСОБА_6 і Партнери» на підставі договору №80 про надання правової допомоги від 06.042015 року.

Згідно з актом виконаних робіт від 19 травня 2017 року, підписаним Адвокатським об’єднанням «ОСОБА_6 і Партнери» та ОСОБА_5, витрати на правову допомогу за вказаним вище договором складають 28661,00 грн., які були сплачені позивачем, що підтверджується відповідним банківськими квитанціями (а. с. 20-21).

Постановляючи оскаржуване рішення, суд виходив з тих обставин, що за час незаконного перебування під слідством та судом, ОСОБА_5 зазнав моральної шкоди, яка полягає у психічних стражданнях, перебуванні у стані невизначеності, що підсилювався розумінням своєї невинуватості, безперервного нервового стресу, переживань, небезпідставного занепокоєння щодо погіршення його репутації серед рідних, друзів, знайомих. Оскільки незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури були порушені конституційні права позивача, що завдало йому фізичних і моральних страждань, то виходячи з мінімального розміру заробітної плати на час розгляду справи, ОСОБА_5 підлягає відшкодуванню моральна шкода у розмірі 87019,00 грн., з розрахунку 3200,00 грн. (мінімальна заробітна плата станом на час винесення рішення) х 27 місяців (кількість місяців перебування під слідством)+ 619 грн. (сума моральної шкоди за 6 днів, що розраховується за формулою 3200:31х6) = 87019,00 грн., а також вартість юридичних послуг, пов»язаних з наданням йому правової допомоги кримінальному провадженні у розмірі 28661,00 грн.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Стаття 56 Конституції України визначає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання на порушення положень цієї статті, має захищене позовом право на відшкодування. Підстави виникнення права на відшкодування шкоди фізичній особі пов’язуються з незаконними діями посадових осіб незалежно від їх вини. Такими підставами є незаконне засудження, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, незаконне застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконне затримання, незаконне накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч.6 ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень ч.1 цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян . У випадках, передбачених ч.1 ст.1 цього Закону завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до положень ч.1 ст.2 цього Закону право на відшкодування шкоди врозмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

Згідно з пунктами 5 та 6 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв»язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Пункт 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначає, що розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина перед слідством та судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожний місяць перебування перед слідством та судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи (п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_5 в результаті незаконних дій органів досудового розслідування та прокуратури у період з 13 лютого 2015 року до 19 травня 2017 року незаконно перебував під судом і слідством, тобто 27 місяців та 6 днів.

Згідно Правової позиції, висловленої в Постанові Верховного Суду України у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в Постанові від 24.04.2017 року у справі № 6-2885цс16.

Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» мінімальна заробітна плата станом на день розгляду справи судом - 19.10.2017 року становила 3200 грн.

Тому, розмір моральної шкоди за період перебування позивача під слідством та судом слід розраховувати з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати 3200 грн. за 27 місяців та 6 днів, що в сумі становить 87019,00 грн.

Відтак, враховуючи наведені норми закону, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції матеріального права при проведенні розрахунку моральної шкоди, яка з врахуванням внесення змін до Законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини та застосування відповідної розрахункової величини у сумі 1600 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб) мала становити 43 200 грн., а не 87 019 грн., є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та стягнення на його користь 87019,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також 28661,00 грн. коштів, сплачених ним у зв’язку з наданням юридичної допомоги у кримінальній справі, з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 Львівської області жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Бориславського міського суду Львівської області від 19 жовтня 2017 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 Львівської області - залишити без задоволення.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 19 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 14 травня 2018 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

ОСОБА_2