Постанова № 73966704, 11.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/4957/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.

Провадження № 22-ц/783/426/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1В.

Категорія:81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.,

секретаря: Фейір К.О.

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства по газопостачанні та газифікації «Львівгаз» на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 21 грудня 2017 року у справі за поданням начальника Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова про видачу дубліката виконавчого листа, -

ВСТАНОВИЛА:

начальник Сихівського ВДВС м.Львова звернувся до суду з заявою в якій просить видати дублікат виконавчого листа № 464/4957/13-ц, виданого Сихівським районним судом м.Львова.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 21 грудня 2017 року в задоволенні подання начальника Сихівського відділу державної виконавчої служби мЛьвова про видачу дубліката виконавчого листа відмовлено.

Ухвалу суду оскаржило ПАТ «Львівгаз».

В апеляційній скарзі посилається на те, що відмова у видачі дубліката виконавчого листа, унеможливлює виконання таких судових рішень :1) ухвали Сихівського районного суду м. Львова по справі №464/3748/17 від 03.11.2017 року, 2) судового наказу № 464/4957/13-ц, виданого 30.05.2013 року (оригінал якого втрачений державним виконавцем). ПАТ «Львівгаз» фактично позбавлений можливості отримати кошти, які йому заборгували за спожитий проридний газ ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Вказує, що із довідок про фінансовий стан абонента ОСОБА_2 за особовим рахунком НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_2 є злісним боржником та постійно не сплачує кошти за спожитий природний газ, станом на 01.07.2015 року заборгованість за спожитий природний газ становить 944,70 грн. перед ПАТ «Львів а станом на грудень 2017 року її заборгованість перед ТОВ «Львівгаз збут» станс 2637,70 грн., причому жодної проплати боржниця не робила. Відтак, єдиним джерелом отримання коштів з ОСОБА_2 Товаристом є відкриття виконавчого провадження, в процесі якого державний виконавець змушений буде вчиняти дії по стягненню коштів боржника.

Зазначає, що норми п. 17.4 ч.1 Розділу 13 «Перехідні положення ЦПК Україна» суперечить ч.1 ст.8, ч.1 ст. 129, п.9 ч.2 ст. 129 Конституції України, ч.1 ст.18 ЦПК пп.5 ч.4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», правовим викладеним у рішеннях КСУ, а саме: 1) в абзаці 3 п.22 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012, 2) в абзаці 2 п.З мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, 3)в абзаці 4-5 п.2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013, п. 40 Рішення ЄСПЛ «Горнсбі проти Греції» (НогпвЬу V. Огеесе) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, оскільки унеможлювлює виконання вищезазначених судових рішень.

Просить скасувати ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 21 грудня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким подання начальника Сихівського ВДВС м. Львова про видачу дубліката виконавчого листа задоволити.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Пунктом 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до ч.1 ст. 370 ЦПК України, який був чинним станом на день постановлення оскаржуваної ухвали, замість втраченого оригіналу виконавчого листа, суд який видав виконавчий лист має право за заявою стягувача видати його дублікат.

Відповідно до ст. 371 ЦПК України, стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено, заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що 30.05.2013 року Сихівським районним судом м.Львова видано судовий наказ про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, 13.01.1993 р.н, що проживають ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», що знаходиться у м.Львові, по вул.Золота, 42 (р/р 26039301412 ОПЕР в філії Львівське обслуговування ВАТ «Ощадбанк», МФО 325796, Код ЄДРПОУ 03349039), - 420 гривень 19 коп. заборгованості за спожитий природній газ. Судовий наказ набрав законної сили 17.06.2013 року. Судовий наказ може бути пред’явлений до виконання протягом одного року з дня набрання чинності.

Відмовляючи у задоволенні заяви начальника Сихівського ВДВС м.Львова про видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції виходи в з того, що строк пред’явлення виконавчого документу до виконання сплив 17 червня 2014 року і відомостей, які б свідчили про зупинення чи переривання перебігу строку пред’явлення виконавчого документа або його поновлення суду не надані, однак з вказаним висновком суду не можна погодитись виходячи з наступного.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 03 листопада 2017 року по справі №464/3748/17 бездіяльність державного виконавця Сихівського ВДВС ЛМУ юстиції щодо ненаправлення ПАТ «Львівгаз» постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 24 грудня 2014 року ВП №39912100 визнано неправомірною, постанову державного виконавця Сихівського ВДВС ЛМУ юстиції про повернення виконавчого документа стягувачеві від 24.12.2014 року ВП №39912100 скасовано, (копія ухвали додається).

23.11.2017 року ПАТ «Львівгаз» поштою звернувся в Сихівський ВДВС із супровідним про відновлення виконавчого провадження за вих. №Lv/007.2-СК-11332-1117 вид 22.11.2017 року з заявою про відновлення виконавчого провадження та стягнення державним виконавцем на користь ПАТ «Львівгаз» заборгованості за спожитий природний газ з боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в сумі 420 грн. 19 коп. на підставі судового наказу № 464/4957/13-ц від 30.05.2013 року(який в подальшому був втрачений державним виконавцем).

Відповідно до ст.41 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якими у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувану визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ. зобов’язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред’явити його до виконання. Аналогічне положення було передбачено ст.51 Закону України «Про виконавче провадження», чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

У відповідь на звернення ПАТ «Львівгаз» про відновлення виконавчого провадження, 21.12.2017 року начальник Сихівського ВДВС м. Львова звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа №464/4957/13-ц, щоб в подальшому відновити виконавче провадження.

Оскільки ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 03 листопада 2017 року було встановлено, що дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу є неправомірними є підстави вважати, що переривання перебігу строку пред’явлення виконавчого документа.

Відповідно до п.9 ч.2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: обов'язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України, - і за її межами.

Відповідно до пп.5 ч.4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»: єдність системи судоустрою забезпечується обов'язковістю виконання на території України судових рішень.

Відповідно до ч.4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до абзацу 3 п.22 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю „ДІД Коне" щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини першої статті 37 Закону України „Про виконавче провадження" у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до абзацу 2 п.З мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до абзацу 4-5 п.2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії „Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України „Про виконавче провадження", Конституційний Суд України, розглядаючи цю справу, бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі „Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43)

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Ноrnsbу V. Gгеесе) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що ...право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

На наведене, суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до передчасного висновку про відмову у задоволенні заяви начальника Сихівського ВДВС м.Львова про видачу дубліката виконавчого листа.

З наведених мотивів, оскаржувану ухвалу суду слід скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено-повне чи скорочене) Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. ч. 5 ст. 268, 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст.ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанні та газифікації «Львівгаз»- задовольнити.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 21 грудня 2017 року скасувати,справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

ОСОБА_5