Постанова № 73966544, 03.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 455/322/16 Головуючий у 1 інстанції: Ніточко Л.Й.

Провадження № 22-ц/783/7114/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1І.

Категорія: 43

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м.Львів

Колегія суддів Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого Приколоти Т.І.

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.

з участю секретаря Іванової О.О.

з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, з участю третьої особи Страшевицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області, про вселення в будинок та усунення перешкод в користуванні майном,-

встановила:

ОСОБА_4 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2 про вселення в будинок та усунення перешкод в користуванні, посилаючись на те, що він є власником 1/3 частки садиби (житлового будинку та господарських будівель ) №28 на вулиці Центральній у с. Страшевичі Старосамбірського району Львівської області. Підставою виникнення права власності є рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 23 жовтня 2006 року. Зазначає, що власником 2/3 частки даної садиби є відповідач. Підставою виникнення права власності є вищезгадане рішення Апеляційного суду Львівської області та договір дарування р-№1566 від 5 листопада 2008 року. Тобто, він і відповідач є співвласниками спірного житлового будинку. Вказує, що садиба на вулиці Центральна, №28, в с. Страшевичі складається з житлового будинку, загальною площею — 57,3 м2, житловою площею -19,6 м2, стайні, шопи, вбиральні. Дана нерухомість є спадковим майном після смерті ОСОБА_5. На земельній ділянці розміщений ще один житловий будинок №26, який збудований його батьком -ОСОБА_6, власником якого є позивач. Стверджує, що він позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися своїм власним майном, а саме 1/3 часткою житлового будинку з відповідними господарськими приміщеннями до нього. Відповідач в будинку фактично не проживає, приїжджає рідко, оскільки

постійне місце її проживання - м. Стебник Дрогобицького району. Вона закрила будинок, не дає йому ключі. Неодноразово звертався до відповідача, щоб вона не чинила перешкоди у користуванні спірним будинком. Будинок старий і вимагає догляду, оскільки сирість його може зруйнувати.

Крім того, на земельній ділянці без його дозволу і без проведення розподілу відповідач побудувала між будинками №26 та №28 паркан (фундамент протяжністю 32 м, в якому встановлено 9 стовпів та 3 стовпи забетоновано окремо), що створює незручність у користуванні земельною ділянкою, та не дає доступу до будинку. Відповідач чинить йому перешкоди у користуванні його власністю - садибою (житловим будинком з господарськими будівлями та земельною ділянкою), розташованою за адресою: вулиця Центральна, №28 у с. Страшевичі Старосамбірського району.

Просить зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у користуванні житловим будинком з надвірними спорудами на вулиці Центральній №28 в с. Страшевичі шляхом вселення його в будинок та надання йому ключів від дверей будинку, а також не чинити йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою по вул. Центральна в с. Страшевичі, де розміщені житловий будинок №28 та житловий будинок №26, шляхом знесення самовільно збудованого паркану, що проходить між житловими будинками № 28 та № 26.

Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2017 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_4 у користуванні житловим будинком, який розташований на вулиці Центральній №28 в с. Страшевичі Старосамбірського району Львівської області, шляхом вселення позивача в будинок та надання йому ключів від дверей будинку.

Зобов'язано відповідача не чинити перешкоди позивачу в користуванні земельною ділянкою на вулиці Центральній в с. Страшевичі Старосамбірського району Львівської області, де розміщені житловий будинок №28 та житловий будинок №26, шляхом знесення самовільно збудованого паркану (фундаменту), протяжністю 31 м в якому встановлено 9 стовпів та 3 стовпи забетоновано окремо, що проходить між житловими будинками № 28 та № 26, які розміщені по вул. Центральній в с. Страшевичі Старосамбірського району Львівської області.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що ОСОБА_4 не має частки у будинку №28 на вулиці Центральній в с.Страшевичі, так як за нею рахуються усі три частки і документально є оформлені – це реєстраційні права власності на нерухоме майно №14154857 від 5 квітня 2007 року на 1/3 частку, №20998854 від 20 листопада 2008 року на 1/3 частку та №36889269 від 21 грудня 2012 року на 1/3 частку, які не є оскарженими і скасованими.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 4 ЦПК України у чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення редакції, ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом спосіб.

На підставі ст.ст.10-11, 58-61 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України у чинній на даний час редакції суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що ОСОБА_4 належить житловий будинок у с.Страшевичі, вулиця Центральна, №26, Старосамбірського району Львівської області, де він проживає з сім’єю.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 23 жовтня 2006 року визнано право власності в порядку спадкування за законом на зазначений житловий будинок по 1/3 частині кожному: ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_7 з поновленням останньому строку для прийняття спадщини.

З договору дарування від 5 листопада 2008 року вбачається, що ОСОБА_7 подарував ОСОБА_2 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, які розташовані в с. Страшевичі на вулиці Центральній,28.

З витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством «Старосамбірське районне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №21628158 від 21 січня 2009 року ОСОБА_4, відомо, що будинок в с.Страшевичі, на вулиці Центральній, №28, Старосамбірського району Львівської області належить на праві приватної власності:

ОСОБА_4 на підставі рішення апеляційного суду Львівської області від 23 жовтня 2006 року - 1/3 частки;

ОСОБА_2 на підставі зазначеного рішення суду; договору дарування від 5 листопада 2008 року - 2/3 частки.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10 лютого 2017 року вбачається, що ОСОБА_4 є власником 1/3 житлового будинку № 28 в с. Страшевичі на вулиці Центральній,28.

Є встановленим, що ОСОБА_2 зареєстрована та проживає у м. Стебнику на АДРЕСА_1.

Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 24 травня 2012 року було припинено право ОСОБА_4 на 1/3 ідеальну частину будинковолодіння, яке знаходиться за адресою: с. Страшевичі, вулиця Центральна, 28, що йому належить на праві приватної власності, та визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 ідеальну частину даного будинковолодіння; вирішено виплатити ОСОБА_4П з депозитного рахунку Територіального управління державної судової адміністрації у Львівській області 9 714 грн., які надійшли згідно квитанції № 41 від 6 лютого 2012 року як компенсація вартості 1/3 частини будинковолодіння від ОСОБА_2 Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 6 листопада 2012 року рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2013 року рішення Старосамбірського районного суду від 24 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 6 листопада 2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 12 червня 2014 року відмовлено ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 10 жовтня 2014 року апеляційну рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області залишено без змін.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із ч. 3 ст. 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, як з підстав, передбачених законом.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Статтею 150 ЖК Української РСР встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно з ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 155 ЖК Української РСР власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком.

Згідно з ч.1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, а відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач ОСОБА_4, як співвласник житлового будинку на підставі ст.ст. 383, ч.1 ст. 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном із вселенням в даний будинок.

На підставі встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного про задоволення вимоги щодо зобов'язання відповідачки не чинити перешкоди позивачу у користуванні житловим будинком, який розташований на вулиці Центральній №28 в с. Страшевичі, шляхом вселення його в будинок та надання йому ключів від дверей будинку.

Рішенням № 53 від 15 грудня 1975 року було дозволено ОСОБА_6 перебудувати житловий будинок на старому місці в с. Страшевичі. На підставі цього рішення ОСОБА_6 (батьку позивача) 10 травня 1976 року було видано свідоцтво на забудову садиби, в якому зазначено, що земельна ділянка під забудову площею 1400 кв.м, виділена із «перебудова».

Судом встановлено, що за будинковолодінням № 28, закріплена земельна ділянка площею 1400 кв.м, в межах якої розміщений старий та побудований новий будинок, тобто будинки № 28 та № 26.

З акту обстеження земельних ділянок у с. Страшевичі на вулиці Центральній № 26 та № 28 вбачається, що комісією сільської ради встановлено, що на земельній ділянці згідно плану забудови ОСОБА_4 залитий фундамент протяжністю 31 м, в якому встановлено 9 стовпів та окремо забетоновано 3 стовпи.

З довідки Страшевицької сільської ради вбачається, що земельна ділянка, де самовільно збудована ОСОБА_2 огорожа (залито фундамент протяжністю 31 м, в якому вставлено 9 стовпів та окремо забетоновані 3 стовпи), є власністю територіальної громади, згідно свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах, виданого 10 травня 1976 року, дана земельна ділянка передана у постійне користування ОСОБА_6 Дане свідоцтво ніким не змінено і не відмінено. Житловий будинок після смерті ОСОБА_6 успадкував ОСОБА_4

Ухвалою Старосамбірського районного суду від 9 липня 2013 року заборонено ОСОБА_2 проводити будівельні та ремонтні роботи будинку та будівництво огорожі на вулиці Центральній, №28 в с. Страшевичі.

На підставі аналізу наявних у справі доказів суд першої інстанції вірно встановив, що позовна вимога про зобов'язанняи ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_4 в користуванні земельною ділянкою на вулиці Центральній в с. Страшевичі, де розміщені житловий будинок №28 та житловий будинок №26, шляхом знесення самовільно збудованого паркану (фундаменту), протяжністю 31 м, в якому встановлено 9 стовпів та 3 стовпи забетоновано окремо, що проходить між вказаними житловими будинками, підлягає задоволенню.

З висновками суду першої інстанції належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Залишити рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2017 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 10 травня 2018 року.

Головуючий_______Т. ОСОБА_8

Судді: ______ Ю. Р. Мікуш _____О. ОСОБА_9