Рішення № 73966372, 15.05.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/4670/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2018 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі :

головуючого - судді Зими І.Є.

при секретарі Борис У.Я.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради про стягнення аліментів на утримання дитини, позбавлення батьківських прав,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про позбавлення його батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по аліментах на утримання сина за минулий час загальною сумою 16 500, 00 грн. за період з 17.03.11 р. до 17.03.14 р. у відповідності до вимог ст.. 194 СК України у розмірі 500 грн. щомісячно.

В обґрунтування позову зазначає , що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 05.08.2006р., який розірвано 17.06.2011р. за рішенням суду. За час подружнього життя у них народився син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2

З часу розлучення малолітній син зареєстрований та проживає з нею по вул. Грінченка, 5/32 в м. Львові та перебуває повністю на її утриманні. Рішенням суду від 14.04.14р. призначено стягнення аліментів з відповідача на утримання сина в сумі 500 грн. щомісячно, починаючи з 17.03.2014 р. до досягнення дитиною повноліття. Призначені аліменти відповідач не сплачує, в зв’язку із чим у нього виникла заборгованість .

Крім того, батько дитини не виконує жодного з покладених законом на нього обов'язків по вихованню дитини, не піклується про сина, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток, його навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки батька, для розвитку дитини вона прикладає всі свої зусилля та можливості.

Разом з цим, орган опіки і піклування Шевченківської райадміністрації надав висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно його сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2

З врахуванням того, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, змушена звернутись до суду із заявленими вимогами.

19.01.2018р. відповідач ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву, в якому позов заперечив. Що стосується вимоги про позбавлення його батьківських прав, то стверджує, що в даному випадку відсутні правові на це підстави, визначені ст. 164 Сімейного Кодексу України. Він жодним чином не ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню сина, а твердження позивачки вважає надуманим. Він лише певний час перебував за межами України на заробітках, тому не мав можливості належним чином виконувати батьківські обов’язки. Також заперечив вимогу про стягнення з нього аліментів за минулий час, оскільки позивачем, в силу ч.2 ст. 191 Сімейного Кодексу України не подано доказів того, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів, але не могла їх одержати у зв'язку з ухиленням його від їх сплати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити. Крім того позивач пояснила, що незважаючи на те, що у відповідача були засоби зв»язку для спілкування із сином, він жодного разу, перебуваючи за межами України не зателефонував до дитини та не поцікавився його життям та потребами. Фактично батьківську опіку син повністю отримує від теперішнього чоловіка позивачки, який має намір усиновити ОСОБА_5. Дитина живе та виховується у повній сім»ї, де її люблять та вживають всі заходи до належного виховання та розвитку, чого ніколи не робив рідний батько дитини. Крім того, як вбачається з пояснень самого відповідача, він з 2017 року перебуває на території України, знає про розгляд справи судом, проте не вчиняв жодних дій щоб на даний час відновити спілкування з сином. Не приходив відповідач і за місцем навчання дитини, щоб поцікавитись його успішністю . Наведене свідчить про те, що відповідач не бажає виховувати дитину та приймати участь у життя сина.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов заперечив, з підстав, викладених у відзиві та просив в задоволенні такого відмовити за безпідставністю.

Представник 3-ї особи - Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_7 підтримала висновок органу опіки та піклування від 25.10.16р. № 3609-529 про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заслухавши пояснення учасників процесу, свідків по справі, дослідивши матеріали цивільної справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала з відповідачем ОСОБА_4 в зареєстрованому шлюбі з 05.08.06р. по 17.06.11р. Шлюб розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17.06.11р.

Від даного шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, що стверджується копією свідоцтва про народження.

Малолітній син зареєстрований та проживає разом з позивачкою за адресою: м. Львів, вул. Грінченка, 5/32, що вбачається із довідки ЛКП «Збоїща -408» № 3457 від 15.09.16р.

Відповідно до акту обстеження цього ж ЛКП за № 2508/1-543 від 15.0.16р., відповідач ОСОБА_4 за вказаною адресою не був зареєстрований і не проживає .Аналогічний акт був складений комісією ЛКП «Збоїща -408» 25.01.2018р.

Відповідно до характеристики з навчального закладу СЗШ № 99 м. Львова малолітнього ОСОБА_5, батько не цікавиться успішністю навчання сина, не приходить на батьківські збори, не відвідує виховні заходи.

Таким чином в ході розгляду справи з’ясовано, що відповідач жодним чином не піклується про сина, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідним харчуванням та медичним доглядом, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання освіти.

Даний факт стверджується також поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в судовому засіданні про те, що батько з дитиною не проживає, участі у його вихованні не бере, матеріально не забезпечує.

Згідно висновку Шевченківської районної адміністрації ЛМР від від 25.10.16р. № 3609-529, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки він не виконує обов'язків, покладених на нього чинним законодавством, як батька дитини.

Згідно ст.150 СК України, батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до вимог п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Відповідно до абзацу 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

У своєму відзиві відповідач заперечує факт невиконання ним своїх батьківських обов’язків щодо малолітнього сина ОСОБА_5, при цьому не надав суду належних та достовірних доказів на підтвердження своєї позиції. Представлені останнім довідки про відсутність судимості та відсутність психо- та наркологічних захворювань, а також твердження про перебування його за кордоном на заробітках, без надання в розпорядження суду жодних письмових доказів на підтвердження вказаної обставини, не звільняють його від встановлених законом обов’язків щодо батьківського піклування та виховання сина.

Також суд критично оцінює пояснення представника відповідача про те, що тривалий час відповідач перебував на заробітках за межами України, відтак не мав змоги приймати участь у вихованні дитини. Так, ОСОБА_4 з осені 2017 року постійно проживає на території України. Проте , незважаючи на те, що вказана особа обізнана про розгляд даної справи судом, батько жодного разу не намагався поспілкуватись з дитиною, номер телефону та адреса проживання якого йому відомі. Наведене свідчить про свідому і навмисну відсутність турботи, ігнорування потреб дитини з боку відповідача. І в період перебування за межами України відповідач мав змогу спілкуватись з дитиною та приймати участь у її вихованні і розвитку.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суду не надано доказів і на підтвердження тієї обставини, що батько цікавився у навчальному закладі , де навчається його син, з приводу успішності та розвитку дитини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у процесі розгляду справи здобуто достатньо доказів ухилення відповідача від виконання ним своїх батьківських обов'язків, що дає підстави до задоволення позову в частині вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав відносно свого сина. Голослівні твердження про те, що відповідач любить свого сина не підтверджені жодними діями, що можуть про це свідчити.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача аліментів за минулий час у відповідності до вимог ст.194 СК України , суд приходить до наступного.

Так, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14.04.2014 року призначено стягнення аліментів з відповідача на утримання сина ОСОБА_5 в сумі 500 грн. щомісячно, починаючи з 17.03.2014 р. до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч.1 ст. 194 Сімейного Кодексу України, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.

Частиною 2 ст. 191 Сімейного Кодексу України встановлено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Позивачем ОСОБА_1 жодного такого доказу на підтвердження своїх вимог в частині стягнення аліментів суду не представлено, зокрема не надано будь-яких доказів звернень у компетентні органи з приводу розшуку, місця роботи, встановлення доходу відповідача, тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже в даному випадку, суд вважає безпідставною вимогу про стягнення з відповідача аліментів за минулий час. Таким чином позов підлягає до часткового задоволення в частині задоволення вимоги лише про позбавлення відповідача батьківських прав.

В силу ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_4 слід стягнути в користь ОСОБА_1 640 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 49, 76, 81,95,263,265 ЦПК України, 150, 164, 191, 194 Сімейного Кодексу України, суд,-

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно малолітнього сина – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В решті вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 640 грн. сплаченого судового збору.

Позивач : ОСОБА_1, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_5 , НОМЕР_1.

Відповідач : ОСОБА_4, прож. Львівська обл. Золочівський р-н с. Верхобуж , вул. Опавківська, 2 ; НОМЕР_2

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного його тексту .

Суддя ОСОБА_11