Постанова № 73963836, 15.05.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року справа №805/4778/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів: Сухарька М.Г., Шишова О.О.,

розглянув у письмовому провадженні засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2018 року у справі № 805/4778/17-а (головуючий І інстанції Галатіна О.О., м.Слов'янськ) за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Управління Державної служби України з безпеки на транспорті у Донецькій області №002467 від 10.10.2017 про стягнення адміністративно-господарського штрафу в сумі 510 грн. (а.с. 5-6).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні зазначеного позову (а.с. 36-38).

Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, як суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що є незрозумілим на підставі якого акту перевірки суд першої інстанції дійшов висновку про підтвердження факту порушення законодавства про автомобільний транспорт - акту перевірки від 13.05.2017 чи акту перевірки №017236 від 13.09.2017. Крім того, в спірній постанові відповідача №002467 від 10.10.2017 зазначені зовсім інші дата та місце вчинення порушення, ніж в актах, на які посилався суд першої інстанції (а.с. 50-52).

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити без задоволення апеляційну скаргу (а.с. 76-80).

Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи, вивчив доводи апеляційної скарги з відзивом на неї і дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що10 жовтня 2017 року Управлінням Укртрансбезпеки в Донецькій області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №002467, якою встановлено, що ОСОБА_1 21.08.2017 о 08 год. 20 хв. в м.Маріуполі, по вул. Гагаріна допущено порушення ст.39 Закону України Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 4 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт», у зв'язку з чим стягнуто адміністративно-господарський штраф в сумі 510 грн (а.с. 7).

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Спірним у справі є правомірність (протиправність) постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу №002467 від 10.10.2017.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірної постанови.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним такий висновок суду першої інстанції, оскільки первинні докази, на які суд посилався в підтвердження правомірності спірної постанови відповідача відсутні в матеріалах справи.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2018 зобов'язано Державну службу України з безпеки на транспорті надати суду до 17.04.2018 всі матеріали, на підставі яких прийнято спірну постанову №002467 від 10.10.2017 про накладення штрафу на ОСОБА_1, оскільки в матеріалах справи наявні документи, які не мають відношення до спірної постанови (а.с. 71).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 повторно зобов'язано Державну службу України з безпеки на транспорті надати суду до 10.05.2018 всі матеріали, на підставі яких прийнято спірну постанову №002467 від 10.10.2017 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 510 грн., оскільки в матеріалах справи наявні документи, які не мають відношення до спірної постанови (а.с. 85).

На виконання вимог вищенаведених ухвал суду апеляційної інстанції відповідачем надані копії матеріалів, на підставі яких відносно ОСОБА_1 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №002550 від 07.11.2017, зокрема: акт перевірки №017236 від 13.09.2017, направлення на перевірку від 08.09.2017 №015833, графік проведення рейдових перевірок за період з 11.09.2017 до 17.09.2017, наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 08.09.2017 №891 про затвердження щотижневого графіка проведення рейдових перевірок, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.11.2017 №002550 за виявленні 13.09.2017 порушення ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с. 88-97).

Таким чином, відповідачем надані копії первинних документів, які не стосуються предмету позову у цій справі, оскільки не мають відношення до спірної постанови від 10.10.2017 №002467, якою встановлено порушення позивачем 21.08.2017 вимоги ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а не 13.09.2017 (а.с. 88-97).

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.75 КАС України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 76 КАС України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За приписами ч.5 ст.77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи вимоги наведених норм та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність та скасування постанови Управління Державної служби України з безпеки на транспорті у Донецькій області №002467 від 10.10.2017 про стягнення адміністративно-господарського штрафу в сумі 510 грн., оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження порушення позивачем саме 21.08.2017 ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, на вимоги ухвали суду апеляційної інстанції не надано письмових доказів, якими б підтверджено прийняття спірної постанови саме за порушення, вчинене позивачем 21.08.2017 року о 08 год. 20 хв. в м.Маріуполі по вул. Гагаріна (акт перевірки тощо). Матеріали, які були надані суду апеляційної інстанції, як і суду першої інстанції, стосувалися іншої дати вчинення порушення, а саме, 13.09.2017 року 0 19год 05 хв на 220км автодороги Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь, яке встановлене актом перевірки №017236 від 13.09.2017, яка здійснена посадовими особами відповідача на підставі направлення на перевірку від 08.09.2017 №0115833, за результатами якої відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №002550 від 07.11.2017 до позивача в сумі 510,0грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність постанови Управління Державної служби України з безпеки на транспорті у Донецькій області №002467 від 10.10.2017 про стягнення з позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 510 грн., посилаючись на підтвердження виявленого порушення актом перевірки від 13.09.2017, тобто суд посилався на акт перевірки, який не має відношення до спірної постанови відповідача, оскільки в постанові №002467 від 10.10.2017 йдеться про порушення 21.08.2017, а зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем 13.09.2017 вимог ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, на підставі акту перевірки від 13.09.2017 Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.11.2017 №002550, а предметом позову у цій справі є правомірність постанови Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області від 10.10.2017 №002467.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вирішив, що внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, неправильно вирішив справу за суттю вимог, в зв'язку з чим судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасовано з прийняттям постанови про задоволення позову повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд апеляційної інстанції присуджує позивачеві всі, понесені ним судові витрати зі сплати судового збору, які підтверджені квитанціями про сплату судового збору в сумі 1600 грн. (а. с. 3, 48), за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Постанову складено в повному обсязі 15 травня 2018 року.

Керуючись ч.1 ст.139, ч.5 ст.250, п.2 ч.1 ст.311, п.2 ч.1 ст.315, п.п. 1-3 ч.1 ст.317, ст. 321, ст.322, ч.1 ст.325, ст. 328, ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2018 року у справі № 805/4778/17-а за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області від 10.10.2017 №002467 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 510 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1600 грн. (тисяча шістсот гривень).

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді М.Г. Сухарьок

О.О. Шишов