Постанова № 73963787, 15.05.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року справа №812/2057/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів: Сіваченка І.В., Сухарька М.Г.,

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 5 березня 2018 року у справі № 812/2057/17 (головуючий І інстанції Смішлива Т.В., м.Сєвєродонецьк) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ГУ ДФС у Луганській області), в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-301 від 06.11.2017 про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с. 3-7).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 5 березня 2018 року зазначений позов ФОП ОСОБА_1 задоволений частково: визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДФС у Луганській області від 06.11.2017 № Ф-301 про сплату боргу (недоїмки) в частині зобов'язання ОСОБА_1 сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за період з 14 квітня 2014 року в сумі 16063,37 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.64-67).

Відповідач не погодився з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги, посилаючись на норми ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» зазначив, що єдиним належним документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили, що мали місце на території проведення антитерористичної операції, які підстави для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Також вважає, що перебуванням на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, зазначених у ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», не є підставою для звільнення від своєчасності та повноти виконання обов'язків, встановлених ч.2 ст.6 Закону №2464 (а.с.74-76).

Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця (РНОКПП НОМЕР_1), знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у м.Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а. с. 61-62).

Згідно відомостей інтегрованої картки платника зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платника станом на 31.10.2017 заборгованість ОСОБА_1 становила 29520,77 грн.

При цьому, станом на 30.09.2013 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становила 9776,75 грн, 21.10.2013 податковим органом здійснено нарахування єдиного внеску ОСОБА_1 у сумі 1194,03 грн. як платнику податків, якій знаходиться на спрощеній системі оподаткування. За четвертий квартал 2013 року та перший квартал 2014 року податковим органом нараховано позивачу єдиний внесок у сумі 1218,67 грн. та 1267,95 грн відповідно. У подальшому податковий орган щоквартально здійснював нарахування єдиного внеску ФОП ОСОБА_1, який з жовтня 2013 року не сплачувався, у зв'язку з чим і виник борг, зазначений в оскарженій вимозі (а.с. 51-56).

Актом передачі даних з карток особових рахунків платників єдиного внеску від 07.10.2013 на виконання п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 04.07.2013 № 406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи», від управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до ДПІ у м. Лисичанську передано сальдо рахунків платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 01.10.2013 в частині недоїмки, штрафів, пені та авансових платежів (а.с. 57).

Згідно додатку до вищевказаного акту заборгованість ОСОБА_1, реєстраційний номер платника 2025, код РНОКПП НОМЕР_1, станом на 01.10.2013 складалась з боргу з єдиного внеску в сумі 9776,75 грн (а.с. 58).

ГУ ДФС у Луганській області на підставі даних інтегрованої картки сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2017 № Ф-301, згідно якої станом на 31.10.2017 заборгованість зі сплати єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 становить 29520,77 грн, яка складається з недоїмки - 29520,77 грн (а.с. 8).

Зазначену вимогу позивач отримала 02.12.2017, що підтверджується інформацією з сайту Укрпошти, до суду адміністративний позов ОСОБА_1 надійшов 19.12.2017, а тому строк звернення позивача з позовом щодо оскарження даної вимоги не пропущено (а.с. 63).

Після отримання спірної вимоги позивач 14.12.2017 звернулась до Лисичанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області з заявою про звільнення від сплати єдиного внеску з 14.04.2014 до завершення антитерористичної операції (а.с. 17).

Листом ГУ ДФС у Луганській області від 27.12.2017 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати єдиного внеску відмовлено з посиланням на те, що Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та вилучено пп. 8 п. 4 ст. 11, яким вносились зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині звільнення платників єдиного внеску в зоні АТО від виконання своїх зобов'язань (а.с. 19).

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи.

Спірним у справі є правомірність прийняття відповідачем вимоги від 06.11.2017 № Ф-301 про сплату боргу (недоїмки) на суму 29520,77 грн., з яких: недоїмка - 29520,77 грн.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року (далі Закон №1669), Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ (далі - Закон № 2464) в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Згідно ч. 5, ч. 7 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

За приписами ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464).

Згідно ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 внесено зміни до Закону № 2464, а саме підпункт б) розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» було доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015 року) такого змісту:

«9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Згідно ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» (втратило чинність), від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено м. Лисичанськ.

Судом встановлено, що у спірному періоді позивач є платником єдиного внеску, та перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, та подав відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, а отже є суб'єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Судом встановлено, що вимога від 06.11.2017 № Ф-301 про сплату боргу (недоїмки) частково охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, а саме - до суми заборгованості, визначеної у спірній вимозі включено заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску за ІІ - ІV квартали 2014 року на суму 3803,85 грн (у сумі 1267,95 грн щоквартально), заборгованість за чотири квартали 2015 року у сумі 5293,88 грн, заборгованість за чотири квартали 2016 року у сумі 3797,64 грн, заборгованість за І-ІІІ квартали 2017 року у сумі 3168,00 грн, а всього заборгованість з квітня 2014 року на суму 16063,37 грн.

Інша частина боргу, визначена у вимозі від 06.11.2017 № Ф-301 складається з недоїмки станом на 01.10.2013 у сумі 9776,75 грн, переданої до податкового органу від УПФУ в м. Лисичанську Луганської області, нарахованого єдиного внеску за ІІІ - ІV квартали 2013 року у сумі 2412,70 грн, І квартал 2014 року на суму 1267,95 грн.

Жодних доказів того, що ОСОБА_1 сплачувала єдиний внесок у спірний період позивачем не надано, крім того, у судовому засіданні 27.02.2018 в суді першої інстанції позивач підтвердила те, що з 2012 року нею страхові внески не сплачуються.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених ст. 25 Закону № 2464, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

З огляду на дію зазначеної норми позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року, а не взагалі перерахувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Посилання відповідача на те, що позивачем заяву про звільнення від сплати єдиного внеску подано вже після формування та направлення вимоги про сплату боргу, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає неприйнятним з огляду на те, що згідно з п. 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 платник єдиного внеску має право подати заяву про звільнення від виконання обов'язків у будь-який період, починаючи з 14 квітня 2014 року, та не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Станом на момент подання позивачем заяви про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску та станом на момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, триває.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що ОСОБА_1 заяву про звільнення від обов'язків платника єдиного внеску подано своєчасно, що, у свою чергу, свідчить про дотримання позивачем необхідних умов для звільнення від обов'язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, розпочатої відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Суд апеляційної інстанції вважає, що факт подання позивачем заяви про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, навіть й після винесення спірної вимоги, але протягом визначеного законодавством строку на подання такої заяви, має бути врахований при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі № 812/505/17 та від 24.04.2018 у справі №805/2856/17-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За встановлених обставин справи, наведених норм закону, якими регулюються спірні відносини суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що вимога про сплату боргу від 06.11.2017 № Ф-301 є частково протиправною та підлягає скасуванню в частині визначення позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску за період з 14 квітня 2014 року на суму 16063,37 грн.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України апеляційний перегляд здійснений в межах доводів апеляційної скарги, в частині незадоволених позовних вимога судове рішення не оскаржене.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

В повному обсязі постанова складена 15 травня 2018 року.

Керуючись ч.5 ст.242, ч.5 ст.250, ч.1 ст.308, п.2 ч.1 ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст. 321, ст.322, ч.1 ст.325, ч.5 ст.328, ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 5 березня 2018 року у справі № 812/2057/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді: І.В. Сіваченко

М.Г. Сухарьок