Постанова № 73963771, 15.05.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року справа №805/1458/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представника відповідача Богданова Р.К., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 р. (у повному обсязі складена 30 березня 2018 року у м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 805/1458/17-а (головуючий І інстанції суддя Смагар С.В.) за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, третя особа - Міністерство юстиції України про визнання протиправними дій щодо направлення звернення від 6 березня 2017 року на розгляд до Міністерства юстиції України та зобов'язання вчинити певні дії щодо розгляду звернення від 6 березня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2017 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій Кабінету Міністрів України щодо направлення його звернення від 06.03.2017 на розгляд Міністерства юстиції України; зобов'язати Кабінет Міністрів України розглянути його звернення від 06.03.2017 по суті та письмово повідомити про результати його розгляду (а.с. 4-5).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року у справі № 805/1458/17-а у задоволенні позову відмовлено (а.с. 71-73).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року у справі № 805/1458/17-а скасовано. Прийнято нову постанову. Позов ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Секретаріату Кабінету Міністрів України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Секретаріату Кабінету Міністрів України щодо направлення звернення ОСОБА_2 від 06.03.2017 року на розгляд Міністерству юстиції України. Зобов'язано Секретаріат Кабінету Міністрів України розглянути звернення позивача від 06.03.2017 року та письмово повідомити його про результат розгляду відповідно до Закону України «Про звернення громадян" (а.с. 106-108).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня у справі № 805/1458/17-а повернуто заяву ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України (а.с. 144-145).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду до Донецького окружного адміністративного суду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судове рішення є обов'язковим для виконання незалежно від наявності виконавчого провадження.

Позивач звертався до відповідача з проханням виконати судове рішення у справі № 805/1458/17-а у добровільному порядку, але той відмовляється його виконувати. У позивача немає можливості сплатити авансовий внесок за відкриття виконавчого провадження стосовно відповідача і останній цим користується, навмисно не виконуючі рішення суду.

Апелянт звертає увагу суду на те, що ст. 383 КАС України стосовно судового контролю не містить обов'язкової вимоги щодо знаходження виконавчого документа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби (надалі - ДВС), а лише вимагає зазначити в заяві інформацію про хід виконавчого провадження, якщо таке є.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 представник Кабінету Міністрів України просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Позивач до суду не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року у справі № 805/1458/17-а скасовано. Прийнято нову постанову. Позов ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Секретаріату Кабінету Міністрів України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Секретаріату Кабінету Міністрів України щодо направлення звернення ОСОБА_2 від 06.03.2017 року на розгляд Міністерству юстиції України. Зобов'язано Секретаріат Кабінету Міністрів України розглянути звернення позивача від 06.03.2017 року та письмово повідомити його про результат розгляду відповідно до Закону України «Про звернення громадян" (а.с. 106-108).

11.01.2018 виконавчий лист у справі № 805/1458/17-а направлено для виконання до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України.

02.02.2018 року відділом примусового виконання Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено повідомлення про повернення виконавчого листа у справі № 805/1458/17-а на підставі того, що стягувачем не сплачено авансовий внесок відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника-юридичної особи (а.с. 123-124).

На теперішній час рішення у справі № 805/1458/17-а не виконано.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо повернення заяви позивача про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються (ч. 2 ст. 383 КАС України).

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що виконавчий документ має знаходитись на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби, що спростовує доводи апелянта стосовно того, що ст. 383 КАС України не містить обов'язкової вимоги щодо знаходження виконавчого документа на примусовому виконанні в органах ДВС.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена (ч. 5 ст. 383 КАС України).

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 2. ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 373 КАС України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України № 1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів на наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону 1404).

Частиною 1 та 2 ст. 26 Закону 1404 передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про: стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; стягнення аліментів; відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

У разі виконання рішення Європейського суду з прав людини авансовий внесок не сплачується.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо, зокрема, стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим (п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону 1404).

Таким чином, сплата авансового внеску при пред'явленні до виконання виконавчого листа у адміністративній справі № 805/1458/17-а є обов'язковою умовою.

Як вже зазначалось раніше, 02.02.2018 року відділом примусового виконання Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено повідомлення про повернення виконавчого листа у справі № 805/1458/17-а, у зв'язку з ненаданням стягувачем підтвердження сплати авансового внеску (а.с. 123-124).

Тобто, фактично виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 7 серпня 2017 року № 805/1458/17-а в органах державної виконавчої служби відсутнє, оскільки виконавчий лист був повернутий стягувачу через порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження».

З урахуванням вищезазначеного, позивач звернувся до суду з відповідною заявою передчасно.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо повернення заяви про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з її невідповідністю вимогам ст. 383 КАС України, а саме п. 7 та 8 ч. 2 цієї статті.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 р. у справі № 805/1458/17-а -залишити без змін.

Повне судове рішення складено 15 травня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова