Постанова № 73963450, 10.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 760/15692/16-а Суддя (судді) першої інстанції: Лазаренко В.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 28 грудня 2016 року, що ухвалена в порядку скороченого провадження, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

1) визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову йому у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи, з 26.12.2011 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 12.08.2016 № 65.

2) зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити позивачу, як інваліду 2 групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку одноразову грошову допомогу, у розмірі 30 місячного грошового забезпечення на день встановлення мені інвалідності, а саме 26.12.2011, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, зі мінами згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2011 № 815.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу в Збройних Силах України і звільнений в запас наказом Міністра оборони України від 04.12.2002 № 728 за станом здоров'я та згідно з наказом командира військової частини А3120 від 16.12.2002 № 239 виключений зі списків особового складу частини.

27 грудня 2011 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 позивачу встановлено другу групу інвалідності, з 26.12.2011 довічно, яка настала внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку.

У зв'язку з встановленням інвалідності, 16.04.2015 ОСОБА_3 звернувся через Житомирський обласний військовий комісаріат до Міністерства оборони України з заявою щодо призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499.

Проте, Міністерством оборони України у листі від 18.12.2015 № 248/3/6/4020 йому було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.02.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016 по справі №806/201/16 визнано протиправними дії (бездіяльність) Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_4 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконані інтернаціонального обов'язку. Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконані інтернаціонального обов'язку, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.

На виконання вказаних рішень, позивачем 09.06.2016 подано повторно заяву до Міністерства оборони України, Житомирського обласного військового комісаріату для виплати належної йому одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи.

Однак, рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 12.08.2016 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 28 грудня 2016 року, що ухвалена в порядку скороченого провадження, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в частині задоволення позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилався на те, що дана справа силу положень п.1 частини другої статті 18, статті 21 та частини першої статті статті 24 КАС України має розглядатись окружним адміністративним судом.

Так, право на допомогу виникає на момент встановлення інвалідності вперше, тому така допомога повинна призначатись та виплачуватись в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Позивач повинен був з березня 2007 року дізнатись про своє право на отримання одноразової грошової допомоги та про наявність права на звернення за цією допомогою до відповідачів.

Однак, позивач в період з березня 2007 року по червень 2008 року не вчинив жодних дій для реалізації свого права на отримання виплати страхових сум за страховим випадком, що стався до 01 січня 2007 року.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем до суду апеляційної інстанції не надано.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 проходив військову службу в Збройних Силах України і звільнений в запас наказом Міністра оборони України від 04.12.2002 № 728 за станом здоров'я та згідно з наказом командира військової частини А3120 від 16.12.2002 № 239 виключений зі списків особового складу частини (а.с. 14).

Свідоцтвом про хворобу ВЛК військової частини А 3120 від 05.11.2002 встановлено, що отримані позивачем захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку (а.с. 15-16).

06 лютого 2003 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 1 позивачу встановлено третю групу інвалідності, з 06.02.2003 безстроково, яка настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, що підтверджується довідкою Житомирського обласного МСЕК № 1 серія MCE № 001051 від 06.02.2003 (а.с. 17).

27 грудня 2011 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 позивачу встановлено другу групу інвалідності, з 26.12.2011 довічно, яка настала внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, що підтверджується довідкою Житомирського обласного МСЕК № 2 серія 10 ААА № 732981 від 27.12.2011 (а.с. 18).

З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, ОСОБА_3 25.11.2015 звернувся до Житомирського ОВК через Житомирський об'єднаний міський військовий комісаріат з відповідною заявою та надав копії необхідних документів, які були надіслані до Міністерства оборони України (а.с. 22).

Розглянувши вказані документи Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 18.12.2015 №248/3/6/4020 повернув їх до військкомату, вказавши, що підстав для розгляду поданих документів не вбачається, оскільки ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції з 01.01.2007, яка передбачає виплату одноразової грошової допомоги, на ОСОБА_3 не поширюється (а.с. 23).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.02.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016 по справі №806/201/16, визнано протиправними дії (бездіяльність) Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_4 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконані інтернаціонального обов'язку. Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконані інтернаціонального обов'язку, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (а.с. 24-33).

На виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 29.02.2016, 09.06.2016 позивачем подана заява до Міністерства оборони України, Житомирського обласного військового комісаріату через Житомирський об'єднаний міський військовий комісаріат для виплати йому належної одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи, виходячи з грошового забезпечення на день встановлення йому інвалідності та додані усі документи визначені п. 3 вказаного Порядку №499, що підтверджується заявою позивача до Житомирського ОМВК від 09.06.2016 (а.с. 34).

Рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №65 від 12.08.2016, затвердженим Міністром оборони України, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що на день встановлення йому інвалідності в 2003 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги, а тому він не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому вищої другої групи з 26.12.2011. Окрім іншого зазначено, що позивачем не подано документ про отримання ним страхової суми за державним особистим страхуванням у зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності (а.с. 35).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем повторно прийнято рішення з тих же підстав, яке відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 по справі №806/201/16 визнано протиправним. Оскільки Міністерство оборони України, як адміністративний орган, уже скористався своїми дискреційними повноваженнями (свободою розсуду) та прийняв протиправне рішення про відмову у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги позивачу, тому таке рішення, порушує законні права та інтереси позивача, який має право на призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІІ від 25.03.1992.

Відповідно до статті 41 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Розділом ІІ цього Закону встановлені права військовослужбовців, зокрема, щодо грошового забезпечення.

Згідно частини першої статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм Закону № 2011-ХІІ вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

На виконання цієї статті зазначеного Закону Кабінет Міністрів України постановою №499 від 28.05.2008 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок №499).

Пунктом 2 Порядку №499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку №499 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі: 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Частина друга статті 16 Закону №2011-XII та Порядок №499 не суперечать один одному, оскільки цим Законом Кабінету Міністрів України делеговано право визначати розмір одноразової грошової допомоги.

Кабінет Міністрів України у Порядку не вийшов за межі вимог статті 16 Закону №2011-XII і встановленими умовами не обмежив права військовослужбовців, оскільки у постанові №499 деталізовані загальні підходи щодо компенсаційних виплат, встановлених Законом.

Таким чином, виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону №2011-ХІІ, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна позиція викладена в постановах колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 21.04.2015 (справа №21-135а15) та від 18.11.2014 (справа №21-446а14).

Так, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, яка передбачена частиною другою ст. 16 Закону №2011-XII та у розмірах відповідно до встановленої йому групи інвалідності, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби, що узгоджується з правовою позицією висловленою Вищим адміністративним судом України в постанові від 22.10.2015 (справа №К/800/62717/14).

Відтак, оскільки інвалідність позивачу була встановлена 26.12.2011 безстроково, а тому, відповідач при вирішення питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги повинен був керуватися п. 2 Порядку №499 в редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2011 року №815 та ст. 16 Закону №2011-XII у редакції після 01.01.2007.

Натомість вищевказане спростовує посилання апелянта на те, що оскільки позивач звільнений з військової служби у 2002 році, а інвалідність встановлена у 2011 році, тому відсутні підстави для нарахування одноразової грошової допомоги, передбаченої редакцією частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ, яка набрала чинності після 01 січня 2007 року.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що 25.11.2015 позивач звернувся до Житомирського ОВК через Житомирський об'єднаний міський військовий комісаріат з відповідною заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги та надав копії необхідних документів, які були надіслані до Міністерства оборони України (а.с. 22).

Розглянувши вказані документи Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 18.12.2015 №248/3/6/4020 повернув їх до військкомату, вказавши, що підстав для розгляду поданих документів не вбачається, оскільки ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, яка діє з 01.01.2007 та передбачає виплату одноразової грошової допомоги, на ОСОБА_3 не поширюється, оскільки його звільнено до 01.01.2007 (а.с. 23).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.02.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016 по справі №806/201/16, визнано протиправними дії (бездіяльність) Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_4 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням II групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконані інтернаціонального обов'язку. Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням II групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконані інтернаціонального обов'язку, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (а.с. 24-33).

Згідно частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 29.02.2016, 09.06.2016 позивачем подана заява до Міністерства оборони України, Житомирського обласного військового комісаріату через Житомирський об'єднаний міський військовий комісаріат для виплати йому належної одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи, виходячи з грошового забезпечення на день встановлення йому інвалідності та додані усі документи визначені п. 3 вказаного Порядку 499, що підтверджується заявою позивача до Житомирського ОМВК від 09.06.2016 (а.с. 34).

Згідно п. 7 Порядку №499 керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №65 від 12.08.2016, затвердженим Міністром оборони України, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що на день встановлення йому інвалідності в 2003 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги, а тому він не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому вищої другої групи з 26.12.2011. Окрім іншого зазначено, що позивачем не подано документ про отримання ним страхової суми за державним особистим страхуванням у зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності (а.с. 35).

Однак, колегія суддів звертає увагу, що відповідач, не зважаючи на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 по справі №806/201/16, якою визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_4 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням II групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, повторно відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із тим, що на час встановлення ОСОБА_4 інвалідності у 2003 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Таким чином, оскільки позивач з 21.12.2011 набув право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 30-місячного грошового забезпечення, відповідно до Порядку №499 та статті 16 Закону № 2011-ХІІ в редакції, чинній на дату встановлення інвалідності, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, в ухвалі Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016 по справі №806/201/16 вірно зазначено, що посилання апелянта на отримання позивачем грошової допомоги в зв'язку із втратою працездатності за страховим випадком від 05.11.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 № 488, не приймається до уваги, оскільки вказана виплата пов'язана не з інвалідністю, встановленою пізніше - 06.02.2003, а є компенсацією часткової втрати позивачем працездатності під час проходження військової служби.

Крім того, доводи апелянта про порушення правил підсудності при розгляді даної справи колегією суддів також не приймаються до уваги, зважаючи на таке.

За правилами пункту 4 частини першої ст.18 КАС України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) місцевим загальним судам як адміністративним підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Пунктом 1 частини другої ст. 18 КАС України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) встановлено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Відповідно до частини першої ст. 24 КАС України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.

Як вбачається зі змісту адміністративного позову, позивач звертається з вимогами до Міністерства оборони України, при цьому, предметом спору є призначення й виплата суб'єктом владних повноважень (органом державної влади) одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, яка належить до соціальних виплат.

Статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», визначено підстави соціального захисту військовослужбовців, інвалідність яких настала після звільнення зі служби, зокрема виплату одноразової грошової допомоги.

Зазначена допомога є складовою проголошеного Конституцією України соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Зважаючи на наведені положення, саме місцевим загальним судам як адміністративним судам за п. 4 частини першої ст. 18 КАС України належить розглядати спори з приводу призначення соціальних виплат та допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.05.2016 (справа №К/800/11846/16).

Вказані обставини свідчать про те, що Солом'янський районний суд міста Києва є компетентним судом щодо розгляду цієї справи.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 28 грудня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 15 травня 2018 року.