Постанова № 73963245, 08.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2018 р. Справа№ 910/22806/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Польських Г.О., дов. № 05-09/54 від 18.01.18 р.;

від відповідача - Беліменко О.О., договір про надання правової допомоги № 1-30/ХФ від 27.11.17 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2018 р.

у справі № 910/22806/17 (суддя - Щербаков С.О.)

за позовом Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради

до публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

про стягнення 38 354, 69 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 р. Фонд комунального майна Сєвєродонецької міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення заборгованості у розмірі 38 354, 69 грн., з яких: 34 648,88 грн. - основного боргу та 3 705,81 грн. - пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2018 р. у справі № 910/22806/17 позовні вимоги Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради задоволено: стягнуто з публічного акціонерного товариства "Укртелеком" на користь Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради 34 648 грн. 76 коп. - заборгованості, 3 705 грн. 81 коп. - пені.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем порушено умови договору № 17/448107-321 на оренду нежилого приміщення від 01.04.2013 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 34 648,88 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство "Укртелеком" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2018 р. по справі № 910/22806/17 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно дослідив обставини справи стосовно п. 5.4. договору без урахування змін до даного пункту, що свідчить про неповноту дослідження судом обставин, що в свою чергу призвело до невідповідності висновку суду обставинам справи. Крім того, судом першої інстанції не вірно було вирішено питання про вартість орендної плати за січень 2017 р. При винесенні рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідач сплачував грошові кошти за користування об'єктом оренди за спірний період.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/22806/17 за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Укртелеком" на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2018 р. та призначено розгляд апеляційної скарги.

26.03.2018 р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 08.05.2018 р. представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

У судовому засіданні 08.05.2018 р. представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.04.2013 р. між Фондом комунального майна Сєвєродонецької міської ради (орендодавець) та публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (орендар) укладено договір № 17/448107-321 на оренду нежилого приміщення, відповідно до якого керуючись Законом України "Про оренду державного та комунального майна", рішенням 8-ї сесії міської ради 5-го скликання № 348 від 14.09.2006 р. "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Сєвєродонецк Луганської області" та іншими законодавчими актами про оренду орендодавець на підставі Протоколу № 2 засідання конкурсної комісії щодо надання в оренду комунального майна, в тому числі і нерухомого, що є власністю територіальної громади м. Сєвєродонецька Луганської області від 25.03.2013 р. передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення за адресою Радянський пр., 41, загальною площею 1 261,90 кв.м. (у т.ч. підвал 611, 9 кв.м.) інвентарний № 10300348/1, яке знаходиться на балансі Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради для використання його як виробничого та надання послуг електро - та радіозв'язку (п. 1.1. договору, а.с.5)

Відповідно до п. 2.1. договору право користування приміщенням орендарем настає одночасно з підписанням цього договору та акту прийняття-передачі вищеназваного приміщення.

Згідно з п. 2.3. договору, з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 01.08.2013 р., одночасно з передачею в оренду нежитлового приміщення до оренди на строк дії договору оренди переходить право користування земельною ділянкою (за винятком оренди землі), яка відповідає площі орендованого нежитлового приміщення.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що орендна плата за нежиле приміщення визначається на основі п. 10 "Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що є власністю громади міста Сєвєродонецька", яка затверджена рішенням 8-ї сесії міської ради 5-го скликання № 348 від 14.09.2006 і встановлюється у розмірі 25 % від вартості цього приміщення, визначеної експертним шляхом. Розрахунок орендної плати додається (Додаток № 1 до договору, що є його невід'ємною частиною). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з пунктами 5.2. та 5.3. договору визначено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, при внесенні змін до Методики її розрахунку, у разі зміни централізованих цін та тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчим актами України.

За умовами п. 5.4. договору, орендна плата вноситься щоквартально не пізніше 10-го числа наступного за кварталом місяця на рахунок Фонду комунального майна № 37119013001058, в ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, ідентифікаційний код 25372814. При цьому орендар самостійно коректує місячну орендну плату за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Орендар самостійно надає в установи банку платіжні документи на перерахування орендної плати до настання строку платежу (п. 5.5. договору).

Відповідно до п. 5.6. договору, протягом 3-х днів з моменту внесення на бюджетний розрахунковий рахунок орендної плати орендар надає орендодавцю копії платіжних документів про перерахування суми орендного платежу. Орендна плата вважається сплаченою лише при надходженні на адресу орендодавця копій платіжних документів з відміткою банку про прийняття до оплати.

Згідно п. 5.7. договору, по закінченню строку дії цього договору орендна плата вноситься орендарем по день фактичної здачі приміщення за актом.

Даний договір діє з моменту підписання по 30.03.2016 р. Договір припиняється по закінченню строку, на який він був укладений. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.п. 10.1. та 10.4. договору).

Додатком № 1 до договору № 17/448107-321 від 01.04.2013 р. сторони погодили розрахунок орендної плати.

Додатковою угодою № 2/587/16 від 31.03.2016 р. сторони виклали п. 10.1. в наступній редакції: «Цей договір діє з моменту підписання акту приймання-передачі до 28.02.2019 р.» та пункт 5.4. доповнили наступними словами: «Призупинити на 2016 рік індексацію орендної плати відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

На виконання умов договору № 17/448107-321 від 01.04.2013 р. актом приймання-передачі нежилого приміщення від 01.04.2013 р. орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування приміщення за адресою Радянський пр. 41, загальною площею 1 261, 90 кв.м. (у т.ч. підвал 611, 9 кв.м.) для використання його як виробничого та надання послуг електро - та радіозв'язку. (а.с. 15)

Позивач, звертаючись з позовними вимогами до суду, вказує на те, що станом на 11.12.2017 р. за 1-3 квартал 2017 року за відповідачем утворилась заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 34 648, 88 грн. з урахуванням індексу інфляції. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 705, 81 грн. - пені за період з 11.04.2017 р. по 11.12.2017 р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що відповідачем порушено умови договору № 17/448107-321 на оренду нежилого приміщення від 01.04.2013 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 34 648, 88 грн.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами статей 526, 527, 530, 599, 610 та 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена норма кореспондується з статтею 526 Цивільного кодексу, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вже було встановлено колегією суддів, на виконання умов договору № 17/448107-321 на оренду нежилого приміщення від 01.04.2013 р., орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування приміщення за адресою Радянський пр. 41, загальною площею 1 261, 90 кв.м. (у т.ч. підвал 611, 9 кв.м.) для використання його як виробничого та надання послуг електро - та радіозв'язку, що підтверджується актом прийняття - передачі нежилого приміщення від 01.04.2013 р.

Колегією суддів встановлено, що за своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення, що належить до комунальної власності, тому до спірних правовідносин слід застосувати Закон України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 3 даного Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно вимог ст. 286 ГК України унормовано, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як передбачено, відповідно до вимог частини 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна» - істотними умовами договору оренди є: орендна плата з урахуванням її індексації; виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлений обов'язок орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений договором.

При цьому, вимогами ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 затверджено Методику розрахунку розміру орендної плати та пропозиції її розподілу.

Відповідно до п. 12 Методики розрахунком орендної плати за перший місяць оренди чи після перегляду розміру орендної плати визначається розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку за такою формулою: розмір річної орендної плати, визначений за цією Методикою, гривень "розділити на" 12 "помножити на" індекс інфляції за період з дати проведення незалежної або стандартизованої оцінки до базового місяця розрахунку орендної плати "помножити на" індекс інфляції за базовий місяць розрахунку орендної плати.

Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди.

Також, згідно з п. 13 Методики розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Положення Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу відокремлює поняття базового місяця, від першого місяця та наступні за ним місяці.

При цьому, при визначенні орендної плати за перший місяць оренди враховується індекс інфляції за період, що минув з дати оцінки майна. У подальшому при сплаті орендної плати щомісяця із наростаючим підсумком враховується індекс інфляції.

Разом з тим, пунктом 9 розділу Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" дію норми ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зупинено на 2016 рік у частині індексації орендної плати.

Отже, орендна плата за оренду комунального майна в 2016 році повинна нараховуватись без врахування індексу інфляції.

За умовами п. 5.4. договору, орендна плата вноситься щоквартально не пізніше 10-го числа наступного за кварталом місяця на рахунок Фонду комунального майна № 37119013001058, в ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, ідентифікаційний код 25372814. При цьому орендар самостійно коректує місячну орендну плату за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Водночас, сторони додатковою угодою № 2/587/16 від 31.03.2016 р. доповнили п. 5.4. договору оренди словами: «Призупинити на 2016 рік індексацію орендної плати відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»».

Колегією суддів встановлено, що позивачем, при розрахунку орендної плати за січень 2017 р., було використано розмір орендної плати за грудень 2016 р. з коригуванням його на індекс інфляції за січень 2017 р. та на загальний індекс інфляції з січня 2016 р. по грудень 2016 р. (а.с. 8). Подальші розміри орендної плати були скореговані позивачем виходячи з попереднього місяця на індекс інфляції за поточний місяць.

Проте, у відповідності до п. 13 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Вказаною Методикою чітко визначено, що обрахування розміру орендної плати у поточному місяці ведеться на основі розміру місячної орендної плати за попередній місяць та коригується саме на індекс інфляції за поточний місяць.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки пунктом 9 розділу Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" дію норми ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зупинено на 2016 рік у частині індексації орендної плати, про що сторонами також було узгоджено і у додатковій угоді № 2/587/16 від 31.03.2016 р. до договору оренди, а тому при розрахунку розміру орендної плати за січень 2017 року слід керуватись ставкою орендної плати, яка підлягала б сплаті у грудні 2016 року помноженою на індекс інфляції у січні 2017 року без застосування загального індексу інфляції з січня 2016 р. по грудень 2016 р.

Посилання суду першої інстанції на п.5.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008, в якому зазначено, що закон про Держбюджет через своє спеціальне призначення не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя; законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, та на правову позицію Вищого господарського суду України від 20.11.2017 р. у справі № 911/747/17, в якій зазначено, що відповідних змін чи доповнень, які б передбачали обмеження прав позивача (орендодавця) на отримання у 2017 орендної плати в повному обсязі (з урахуванням її щомісячної індексації), до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не було винесено як у період настання обов'язку відповідача зі сплати орендних платежів, так і на момент пред'явлення позову, колегією суддів вважає необгрунтованими, оскільки додатковою угодою № 2/587/16 від 31.03.2016 р. сторони доповнили п. 5.4. договору оренди словами: «Призупинити на 2016 рік індексацію орендної плати відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»».

Тобто, у даному випадку сторони дійшли згоди у договорі оренди, що індекси інфляції за 2016 рік не застосовуються до визначення розміру орендних платежів, а тому у даному випадку не має суперечностей між нормами бюджетного законодавства та умовами договору.

Таким чином, беручи до уваги п. 5.4. договору оренди (зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою № 2/587/16 від 31.03.2016 р.), ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", положення Методики розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу, яку затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 та п. 9 розділу Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік", колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем неправомірно здійснено індексацію орендної плати за 2016 рік та враховано в оренду плату у 2017 році, а тому орендна плата з 2017 року повинна нараховуватися без врахування індексу інфляції за 2016 рік, виходячи з розміру орендної плати за грудень 2016 року у сумі 29 410,47 грн.

Відповідно до розрахунку, здійсненого судом відповідно до п. 13 Методики розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу, яку затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786, відповідач за період 1-3 квартал 2017 року повинен був оплатити оренду плату у розмірі 280 186,89 грн.

Відповідач зазначає, що публічним акціонерним товариством "Укртелеком" за період І-ІІІ квартал 2017 року сплачено грошові кошти у сумі 280 281, 22 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1745 від 10.04.2017 р. на суму 90 337,22 грн., № 6800 від 10.07.2017 р. на суму 93 937, 00 грн. та № 11584 від 28.09.2017 р. на суму 96 007,00 грн. (а.с. 48-50)

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що надані відповідачем докази оплати не можуть бути прийняті як належні і допустимі докази у розумінні ст. 73, 74 ГПК України, оскільки в порушення Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 вказані платіжні доручення не містять відміток про проведення їх банком, не містять засвідчення підпису відповідального виконавця та штампу банку.

Водночас, судом першої інстанції не враховано, що позивачем не заперечується факт оплати відповідачем 280 281,22 грн., що, зокрема, підтверджується наданим Фондом комунального майна Сєвєродонецької міської ради детальним розрахунком заборгованості з орендної плати, де вказані платіжні доручення відображені.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем відповідно до вірного розрахунку розміру орендної плати у 2017 році було повністю сплачені орендні платежі за період 1-3 квартал 2017 року у розмірі 280 186,89 грн., колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 34 648, 88 грн. заборгованості з орендної плати, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено підстав для стягнення зазначеної суми.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Пунктом 7.3. договору № 17\44810 -321 від 01 квітня 2013 року про оренду нежитлового приміщення передбачено, що орендар за несплату орендної плати у встановлений цим договором строк сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від квартальної орендної плати за кожний день прострочення платежу.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції було відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення 34 648, 88 грн. у зв'язку з відсутністю порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати орендних платежів, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення пені.

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд першої інстанції, при прийнятті оскарженого рішення наведеного не врахував, не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, виніс помилкове рішення.

Відповідно до ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "Укртелеком" є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2018 р. підлягає скасуванню.

Оскільки, апеляційна скарга підлягає задоволенню, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртелеком" на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2018 року у справі № 910/22806/17 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2018 року у справі № 910/22806/17 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради відмовити повністю.

Стягнути з Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради (93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 32, ідентифікаційний код - 25372814) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Шевченка, буд. 18, ідентифікаційний код - 21560766) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2 400,00 грн.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/22806/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 14.05.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко