Рішення № 73962915, 10.05.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/1477/18

РІШЕННЯ

іменем України

10 травня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І.

за участі:секретаря судового засідання Бандури І.М., представника позивача ОСОБА_1, представників відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної фіскальної служби України , Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України щодо затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 з врахуванням відсотку втрати працездатності;

зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області надіслати до Державної фіскальної служби України висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4, виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та зобов'язати Державну фіскальну службу України затвердити висновок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою від 12 квітня 2016 року по справі 822/456/16, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року, Хмельницький окружний адміністративний суд задоволив позов ОСОБА_4, яким зобов'язав Головне управління ДФС в Хмельницькій області та ДФС України здійснити нарахування (розрахунок) та виплату ОСОБА_4, одноразову грошову допомогу, у зв'язку із захворюванням отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення II групи інвалідності у відповідності до вимог частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію" на час виникнення спірних правовідносин.

На думку позивача, в супереч законодавству яким повинен керуватись у вчиненні дій державний орган виконавчої влади, ГУ ДФС у Хмельницькій області не вірно сформувало висновок та нарахувало розмір одноразової грошової допомоги, враховуючи відсотки втрати працездатності зазначених у довідці МСЕК, а ДФС України затвердила висновок з врахуванням відсотку втрати працездатності, не керуючись при цьому жодним нормативно правовим актом.

Позивач вважаючи дії відповідачів щодо нарахування розміру одноразової грошової допомоги з врахуванням відсотку втрати працездатності протиправними та такими що порушують його права звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та надала суду пояснення, просила суд задоволити позов у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідачів позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзивах на позовну заяву в обґрунтування яких зазначили, що Головне управління ДФС у Хмельницькій області правомірно сформувало, а Державна фіскальна служба України затвердила висновок про призначення одноразової допомоги ОСОБА_4 з врахуванням відсотку втрати працездатності. Вказують, що стаття 23 Закону України "Про міліцію" ставить в залежність розмір одноразової грошової допомоги від ступеня втрати працездатності. На виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у справі № 822/456/17 та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року сформували висновок від 11 січня 2017 року та згідно платіжного доручення від 10 травня 2017 року виплатили позивачу 111252,00 грн. одноразової допомоги. У зв'язку з чим вважають позовні вимоги необґрунтованими та просять відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представників відповідачів, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв’язку та сукупності, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що ОСОБА_4 проходив службу в головному управлінні ДФС України у Хмельницькій області.

16 жовтня 2015 року військово-лікарська комісія УМВС України у Хмельницькій області, за розпорядженням начальника управління ДФС України у Хмельницькій області здійснила медичний огляд, та встановила, що захворювання, яке отримав позивач пов'язане з виконанням службових обов'язків та проходженням служби в ОВС, про що видано свідоцтво про хворобу №358 від 16 жовтня 2015 року.

Наказом Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області №286-0 від 23 жовтня 2015 року був звільнений з органів податкової міліції ГУ ДФС у Хмельницькій області за станом здоров'я на підставі свідоцтва про хворобу №358 від 16 жовтня 2012 року, виданого військово-лікарською комісією УМВС в Хмельницькій області.

Після звільнення позивач пройшов обстеження у Хмельницькій обласній медико-соціальній експертній комісії (далі - МСЕК). Відповідно до висновку МСЕК, позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, причиною інвалідності є захворювання, пов'язане з проходженням служби в ОВС.

06 листопада 2015 року Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області, прийняте рішення, викладене у Висновку від 06 листопада 2015 року щодо призначення одноразової грошової допомоги за II групу інвалідності пов'язаної з проходженням служби в ОВС в розмірі 54108,00 грн. відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою КМУ від 12 травня 2007 року №707 (далі - Порядок №707).

Не погоджуючись з таким рішенням Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області позивач оскаржив його в судовому порядку.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року по справі 822/456/16, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області, викладене у Висновку від 06 листопада 2015 року щодо призначення одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України та Законом України "Про міліцію" та зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області та Державну фіскальну службу України здійснити нарахування (розрахунок) та виплату ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із захворюванням отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення II групи інвалідності у відповідності до вимог частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію" на час виникнення спірних правовідносин.

На виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року по справі 822/456/16, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року, відповідачі сформували висновок від 11 січня 2017 року про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 165360, 00 грн, з врахуванням відсотку втрати працездатності, керуючись частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" №565-XII та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, виходячи із 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Одноразову грошову допомогу в розмірі 111252,00 грн позивач отримав 10 травня 2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 488.

Позивач вважаючи, що відповідачі неправомірно сформували та затвердили висновок про призначення йому одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції, з врахуванням відсотка втрати працездатності, зазначеного у довідці МСЕК, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII (надалі - Закон № 565-XII) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов’язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров’я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначає Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (надалі - Порядок №850).

Згідно з підпунктом 2 пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов’язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Отже, на переконання суду Законом № 565-XII та Порядком №850 встановлений розмір одноразової грошової допомоги, який визначається у кратному прожитковому мінімуму, встановленому законом для працездатних осіб і залежить від групи інвалідності, при цьому, вказаними нормативно-правовими актами не передбачено зменшення розміру одноразової грошової допомоги у залежності від ступеня втрати працездатності.

Рішенням від 20 жовтня 2011 року у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland"). На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Lelas v. Croatia" і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Oneryildiz v. Turkey", та "Beyeler v. Italy").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Lelas v. Croatia").

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року, яка набрала законної сили, встановлено право позивача на призначення допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності II групи.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, право позивача на отримання грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи, не потребує доказування.

Посилання відповідача на частину 6 статті 23 Закону №565-XII, як на підставу визначення розміру допомоги з урахуванням ступеня втрати працездатності, суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісія ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 05 червня 2012 року за №420, ступінь втрати професійної працездатності впливає лише на встановлення групи інвалідності органами медико-соціальної експертної комісії.

Постановою від 12 квітня 2017 року у справі №822/909/17 суд зобов'язав здійснити нарахування (розрахунок) та виплату ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, без будь-яких додаткових умов, в тому числі щодо врахування ступеня втрати працездатності.

Отже суд вважає, що Законом № 565-XII та Порядком №850 не передбачені повноваження органів ДФС щодо зменшення визначеного статтею 23 Закону № 565-XII розміру допомоги, а тому доводи відповідача щодо необхідності визначення розміру допомоги з урахуванням відсотка втрати працездатності, суд вважає необґрунтованими.

З врахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що Головне управління ДФС України при формуванні, а ДФС України при затвердженні висновку про призначення одноразової допомоги ОСОБА_4 з врахуванням відсотку втрати працездатності діяли протиправно, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним рішення Державної фіскальної служби України щодо затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 з врахуванням відсотку втрати працездатності слід задоволити.

Статтею 4 КАС України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Позовна вимога щодо зобов'язання Головного управління ДФС у Хмельницькій області надіслати висновок, виходячи із 200 - кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та зобов'язання Державної фіскальної служби України затвердити висновок є похідною від першої вимоги, а тому також підлягає задоволенню, оскільки рішення Державної фіскальної служби України щодо затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 М з врахуванням відсотку втрати працездатності є протиправним.

Водночас суд звертає увагу на те, що відповідно до платіжних доручень №1438 від 26 грудня 2016 року та №488 від 10 травня 2017 року позивач отримав раніше призначені йому виплати в сумі 54108,00 грн. та 111252,00 грн. відповідно, а тому суд вважає, що в подальшому затвердження висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги має відбуватись з врахуванням зазначених сум, які було виплачено позивачу.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано протиправність рішення Державної фіскальної служби України щодо затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4М, з врахуванням відсотку втрати працездатності, а тому позовні вимоги слід задоволити.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код НОМЕР_1) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, Київ 53, 04053, код 39292197), Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код 39492190) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України щодо затвердження висновку про призначення одноразової допомоги ОСОБА_4 з врахуванням відсотку втрати працездатності.

Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області надіслати до Державної фіскальної служби України висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4, виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, станом на дату призначення інвалідності та зобов'язати Державну фіскальну службу України затвердити висновок з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 14 травня 2018 року

Головуючий суддя ОСОБА_5