Рішення № 73962612, 10.05.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/1447/18

РІШЕННЯ

іменем України

10 травня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.

за участі:секретаря судового засідання Нетичай Ю.В. представника відповідача: ОСОБА_1, розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, з врахуванням уточнених позовних вимог, звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому щодо не призначення пенсії ОСОБА_2 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

- зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області призначити ОСОБА_2 пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 01 грудня 2017 року.

В обґрунтування позову позивач вказує, що є інвалідом дитинства внаслідок поранення пов’язаного з бойовими діями в період Великої Вітчизняної війни, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК ОСОБА_1 10 ААА № 690190 виданої 17.11.2011 року.

З 05 травня 1987 року перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

21 листопада 2017 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому щодо призначення йому пенсії по інвалідності згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Зазначає, що Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому листом від 05.12.2017 року № 554/В-12 відмовило йому у призначенні пенсії по інвалідності згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з тим, що згідно виписки із акта огляду МСЕК 690190 від 17.11.2011 року ОСОБА_2 визнано інвалідом дитинства внаслідок поранення, пов’язаного з бойовими діями в період ВВВ, тому підстав для призначення пенсії згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" немає.

Такі дії відповідача вважає протиправними, тому звернувся в суд з вказаними позовними вимогами.

Позивач у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні, та у відзиві на позовну заяву зазначив, що згідно виписки із акта огляду МСЕК 690190 від 17.11.2011 року ОСОБА_2 визнано інвалідом дитинства внаслідок поранення, пов’язаного з бойовими діями в період Великої Вітчизняної війни, тому підстав для призначення позивачу пенсії згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" немає. Зазначив, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

За клопотанням представника відповідача судом, на підставі ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України було замінено відповідача - Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому у цій справі на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, приходить до висновків, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що позивач - ОСОБА_2 є інвалідом дитинства внаслідок поранення, пов’язаного з бойовими діями в період Великої Вітчизняної війни, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК до довідки серії 10 ААА № 690190 від 17.11.2011 року, копія якої міститься в матеріалах справи.

З 05 травня 1987 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком, обчислену згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", при страховому стажі 54 роки 4 місяці 22 дні та заробітній платі за період з 01.09.1989 року по 31.08.1991 року.

Вказана обставина підтверджується пенсійною справою на ім'я ОСОБА_2, копія якої долучена судом до матеріалів адміністративної справи, та оригінал якої оглянуто судом в судовому засіданні.

21 листопада 2017 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому щодо призначення йому пенсії по інвалідності згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому листом від 05.12.2017 року № 554/В-12 відмовило ОСОБА_2 у призначенні йому пенсії по інвалідності згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з тим, що згідно виписки із акта огляду МСЕК 690190 від 17.11.2011 року ОСОБА_2 визнано інвалідом дитинства внаслідок поранення, пов’язаного з бойовими діями в період Великої Вітчизняної війни, тому підстав для призначення пенсії згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" немає.

Позивач з такою відмовою відповідача не згоден, вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його конституційні і соціальні права на пенсійне забезпечення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до ч.1 ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Частиною 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який затверджений Постановою правління ПФУ 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) До заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу. Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК.

В силу ст.19 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", групи і причини інвалідності, а також час її настання встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, які діють на підставі положення про них, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Залежно від ступеня втрати працездатності особи з інвалідністю поділяються на три групи.

Залежно від причини інвалідності особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, поділяються на такі категорії, зокрема, особи з інвалідністю внаслідок війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (ст.20 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб").

Відповідно до ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа, зокрема, осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок воєнних дій громадянської та Другої світової воєн або стали особами з інвалідністю від зазначених причин у неповнолітньому віці у воєнні та повоєнні роки.

Судом враховано, що випискою із акта огляду МСЕК до довідки серії 10 ААА № 690190 від 17.11.2011 року встановлено, що позивач - ОСОБА_2 є інвалідом дитинства внаслідок поранення, пов’язаного з бойовими діями в період Великої Вітчизняної війни, а отже має право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Таким чином, не зважаючи на те, що на даний час позивач отримує пенсію за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" він не позбавлений права на призначення йому замість вказаної пенсії - пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Саме скориставшись зазначеним правом позивач звернувся до відповідача з вимогою про призначення йому пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Водночас, відповідач не підтвердив належними, допустимими та достатніми доказами правомірність прийняття ним оскаржуваного рішення.

Таким чином, Головне Управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області порушило приписи ст.19 Конституції України де зазначається, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки цим самим відповідач порушив право позивача на вибір з тих пенсій на які він має право саме тої пенсії, яку він має бажання отримувати, а саме пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у справі “Andrejeva v. Latvia” (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачам вимогам.

У справі “Будченко проти України” (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також нагадав, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема на положеннях Законів України “Про пенсійне забезпечення”, “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі “Ковач проти України” від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі “Мельниченко проти України” від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі “Чуйкіна проти України” від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі “Швидка проти України” від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

ЄСПЛ в рішенні по справі “Козинець проти України” (Заява № 75520/01) сформував концепцію, згідно якої при оцінці доказів суд керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом” (див. рішення у справі “Авшар проти Туреччини” (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Підсумовуючи викладене суд вважає за необхідне вказати, що на підставі сукупності письмових доказів, які є достатньо вагомими, чіткими і узгодженими між собою, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому щодо не призначення пенсії ОСОБА_2 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та зобов’язання Головного Управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області призначити ОСОБА_2 пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 01 грудня 2017 року підлягають до задоволення.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що адміністративний позов необхідно задовольнити.

Підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 2, 6-9, 19, 44, 77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому та зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області призначити ОСОБА_2 пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з 01.12.2017 року.

Позивач: ОСОБА_2 (29000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 29013, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Герцена, буд. 10, код ЄДРПОУ - 21318350).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 14 травня 2018 року

Головуючий суддя ОСОБА_3